Політологія. Мій шляхПолитология. Мой путь

Оксана Луцик

Життя людини – це її вибір, який вона здійснює кожного дня…Варто виділити досить відповідальний і хвилюючий момент, який настає після закінчення школи – вступу до вузу – етап дорослого, самостійного життя. Він характеризується зосередженням уваги на обранні молоддю своєї майбутньої професії. Кожний абітурієнт специфічно підходить до цього важливого рішення, адже хтось визначився ще школярем, а інший – продовжує вагається протягом студентських років.

В Україні простежується максимальне нівелювання будь-яких шансів влаштування молодих випускників по своїй спеціальності, а все через те, що у ВНЗ у 95 % (виключно по моїх спостереженнях) випадків черга за дипломами, а не за знаннями.

На даний час, я закінчую бакалаврат за напрямом підготовки «Політологія» і далі планую продовжувати навчання по цій спеціальності. Не можу сказати, що із раннього віку мріяла стати політологом. В школі віддавала перевагу історії, географії, літературі, паралельно займалася журналістикою.

Свій перший досвід у політиці отримала, коли у 9-му класі мене обрали головою шкільного парламенту (тобто президентом школи). Саме тоді, «зародилися зернятка» зацікавленості до політичної сфери. Далі – спробувала свої сили у молодіжній політиці свого міста. Інтерес зростав, адже стояти осторонь важливих подій свого міста було не можливо. Спостерігаючи за професіоналами, задіяних у різних сферах життєдіяльності міста, виникало бажання не тільки вникати і розуміти проблеми, але й навчитися ефективно вирішувати їх, або мати механізми стимулювати відповідальних осіб виконувати добросовісно свою роботу.

Із державною політикою я «зіткнулася» під час Помаранчевої революції. Розмито пригадується той час, адже у початкових класах мало звертаєш уваги на такі речі. Однак, ще тоді у боротьбі між «біло-синіми» із «помаранчевими», навіть по «політиці» своєї школи бачила суперечливі моменти – вчителям казали за якого кандидата в президенти визначатися, а вони в свою чергу – обережно нам – учнях говорили на цю тему і приносили агітпродукцію, а під час виборів до парламенту згадую – популяризувалися зошити від кандидатів у народні обранці. Далі на мій політичний інтерес вплинули наступні події: світова економічна криза, газові питання між Україною і Росією, вибори 2010 року та конституційні зміни. Такі резонансні справи змушували мене перейти від пасивного споглядання до спроб аналізу, відповідних висновків і перших власних прогнозів.

Вступаючи у вуз я подавала документи на 3 спеціальності – «Історія», «Політологія» і «Географія». Зрозуміло, що найбажанішою була політична дисципліна. Склалося по моєму – вступила на спеціальність «Політологія». Моєї радості не було меж. Кожна дисципліна по-своєму була цікавою і необхідною у здобуванні знання для мого формування у справжнього професіонала своєї справи.

Доведено на практиці, що політика – брудна і в деякому плані аморальна справа, яка псує «чистих» людей. Наразі маємо у політичній площині систему «кровообігу» – гроші – влада – гроші. Меркантильний інтерес «знищує» професіоналів будь це нардеп, політолог, політтехнолог чи аналітик. Актуальною є теза – всі продаються, бо дають хабар і беруть відповідно. Політична сфера виступає спокусою для молодих, енергійних і в більшості випадків на все готових людей. У сучасних реаліях – займаються політикою люди-«актори», люди-циніки і люди-пристосуванці. Я не відкидаю негативну сторону політики, але й не забуваю про позитив від неї, до якого треба прагнути і йти – допомога людям та Батьківщині.

Я горда, що навчаюся на політолога і в майбутньому маю можливість ним стати. Зараз активно займаюся політикою у місті в якому навчаюся і це мені дуже подобається, бо я цим живу. Маю сталі і як показує життя ХХІ столітті – «неправильні» цінності і пріоритети – бути чесним перед самим собою і перед іншими, справедливим, допомагати, змінювати, ламати закоренілу систему.

Важко жити по совісті, а ще важче працювати у політичній сфері із набором морально-етичних цінностей, але я твердо вирішила йти своїм тернистим шляхом. Як казав Григорій Сковорода: «Роби те, для чого народжений!».

Український ПолітикОксана Луцык

Жизнь человека – это его выбор, который он осуществляет каждый день… Стоит выделить достаточно ответственный и волнующий момент, наступающий после окончания школы – поступления в вуз – этап взрослой, самостоятельной жизни. Он характеризуется сосредоточением внимания на избрании молодежью своей будущей профессии. Каждый абитуриент специфически подходит к этому важному решению, ведь кто-то определился еще школьником, а другой – продолжает колеблется в течение студенческих лет.

В Украине прослеживается максимальное нивелирование любых шансов устройства молодых выпускников по своей специальности, а все потому, что в вузах в 95% (исключительно по моим наблюдениям) случаев очередь за дипломами, а не за знаниями.

В настоящее время, я заканчиваю бакалавриат по направлению «Политология» и дальше планирую продолжать обучение по этой специальности. Не могу сказать, что с раннего возраста мечтала стать политологом. В школе предпочитала истории, географии, литературе, параллельно занималась журналистикой.

Свой первый опыт в политике получила, когда в 9-м классе меня избрали председателем школьного парламента (то есть президентом школы). Именно тогда, «зародились зернышки» интереса к политической сферы. Дальше – попробовала свои силы в молодежной политике своего города. Интерес рос, ведь стоять в стороне от важных событий своего города было невозможно. Наблюдая за профессионалами, задействованных в различных сферах жизнедеятельности города, возникало желание не только вникать и понимать проблемы, но и научиться эффективно решать их, или иметь механизмы стимулировать ответственных лиц выполнять добросовестно свою работу.

С государственной политикой я «столкнулась» во время Оранжевой революции. Размыто вспоминается то время, ведь в начальных классах мало обращаешь внимания на такие вещи. Однако, еще тогда в борьбе между «бело-синими» с «оранжевыми», даже по «политике» своей школы видела спорные моменты — учителям говорили за какого кандидата в президенты определяться, а они в свою очередь – осторожно нам – ученикам говорили на эту тему и приносили агитпродукцию, а во время выборов в парламент вспоминаю – популяризировались тетради от кандидатов в народные избранники. Далее на мой политический интерес повлияли следующие события: мировой экономический кризис, газовые вопросы между Украиной и Россией, выборы 2010 года и конституционные изменения. Такие резонансные дела заставляли меня перейти от пассивного созерцания к попыткам анализа, соответствующих выводов и первых собственных прогнозов.

Вступая в вуз я подавала документы на 3 специальности — «История», «Политология» и «География». Понятно, что самой желанной была политическая дисциплина. Сложилось по моему — поступила на специальность «Политология». Моей радости не было предела. Каждая дисциплина по-своему была интересной и необходимой в получении знания для моего формирования у настоящего профессионала своего дела.

Доказано на практике, что политика – грязное и в некотором плане аморальная дело, портит «чистых» людей. Теперь имеем в политической плоскости систему «кровообращения» – деньги – власть – деньги. Меркантильный интерес «уничтожает» профессионалов будь это нардеп, политолог, политтехнолог или аналитик. Актуальным есть тезис – все продаются, потому что дают взятку и берут соответственно. Политическая сфера выступает соблазном для молодых, энергичных и в большинстве случаев на все готовых людей. В современных реалиях – занимаются политикой люди- «актеры», люди-циники и люди-приспособленцы. Я не исключаю негативную сторону политики, но и не забываю о позитиве от нее, к которому надо стремиться и идти – помощь людям и Родине.

Я горжусь, что учусь на политолога и в будущем есть возможность им стать. Сейчас активно занимаюсь политикой в городе в котором учусь и мне очень нравится, я этим живу. Имею стали и как жизнь XXI веке – «неправильные» ценности и приоритеты – быть честным перед самим собой и перед другими, справедливым, помогать, менять, ломать закоренелую систему.

Трудно жить по совести, а еще труднее работать в политической сфере с набором морально-этических ценностей, но я твердо решила идти своим тернистым путем. Как говорил Григорий Сковорода: «Делай то, для чего рожден».

Украинский Политик