Метка: ядерна зброя

Валерия Ивашкина

В 1942 году на Волыни была создана Украинская повстанческая армия. Спустя ровно 74 года в этот же день о создании партии объявил лидер полка «Азов» Андрей Билецкий. Волчий крюк на щите и открытая поддержка идей расового превосходства в этом полку уже давно внушала тревогу умеренным украинцам и «глубоко обеспокоенному» Западу. Дошло до того, что Палата представителей США в 2015 году запретила финансирование тренировок полка «Азов» за деньги американцев (при этом сам полк инициаторами данной поправки был назван «неонацистским»). Но все это не помешало Билецкому стать народным депутатом, а теперь и создать политическую силу, отрицая любую связь с неонацизмом.

Кстати, от неонацистской символики – волчьего крюка (эмблема «Азова») – решили отказаться. Новое объединение правого толка получило название «Национальный корпус» и символ в виде стилизованного под молнии трезубца. На Покрову состоялся съезд НК. После официального утверждения устава и программы рождении партии отметили факельным маршем от Родины-матери до Софиевской площади. Огненная колонна собрала, по разным оценкам, от пяти до десяти тысяч людей. Судя по репликам участников с партийным флагом, позиция Национального корпуса во всем, что не касается культа ОУН-УПА, Бандеры, Шухевича и Коновальца, остается загадкой даже для них самих.

На чем же зиждется идеология НК? «Страна» проанализировала программу новой украинской партии, созданной людьми, обвиняемыми в неонацизме.

Оборона

Акцент на вопросах национальной безопасности и борьбе с внутренним врагом является основным признаком праворадикальных партий. Популистская силовая повестка заменяет более сложную экономическую.

Программа «Национального корпуса» начинается главой о нацбезопасности. Националисты считают Будапештский меморандум таким, что утратил свою легитимность и силу. «Украина должна иметь ядерное оружие. Мы должны защитить свое право на ядерное оружие в рамках Договора о нераспространении ядерного оружия», — говорится в программе.

Будапештский меморандум Украина подписала вскоре после распада СССР. Документ предполагал уничтожение стратегических носителей и передачу России 1734 ядерных боеголовок. Ядерный статус обменяли на гарантии безопасности, в частности, у США и России. После аннексии Крыма и начала войны на Донбассе в адрес РФ неоднократно звучали претензии относительно невыполнении данного соглашения. Но разговорам о возвращении Украине ядерного статуса суждено остаться предвыборном блефом. Ни вернуть ядерные боеголовки, ни создать новые, в современных реалиях попросту невозможно. Это понимает и Билецкий – комментируя журналистам реалистичность этого пункта, он сказал, мол, это далекая перспектива.

В НК предлагают наряду с контрактной армией создать Армию обороны Украины, которая будет комплектоваться по территориальному принципу. Впрочем, НК предоставляют и возможность отказа от службы – в обмен на выплату в бюджет и отказ от участия в общенациональных выборах.

Для защиты геополитических интересов Украины националисты предлагают создать Украинский иностранный легион. Такой иностранный легион существует во Франции. Он формируется в основном из граждан других государств, которых привлекает военная служба в обмен на соцпакет и французское гражданство. Чем служивых может привлекать Украинский иностранный легион, в программе не уточняется.

Пункт «информационная безопасность» фактически представляет собой введение государственной цензуры. Националисты предлагают ввести процедуру лицензирования СМИ «с учетом безопасности и защиты национальных интересов».

Считается ли попранием национальной безопасности расследования о бизнесе президента или его семьи, или, например, об источниках доходов праворадикальных партий? Программа оставляет на этот счет широкое толкование.

Отношения с Россией

«Национальный корпус» предлагает пресечь любые экономические, межотраслевые и культурные связи с Россией. Но и в ЕС националисты не хотят: «Мы чувствуем себя частью Европейской цивилизации, а не стремимся присоединиться к Брюссельской бюрократии». Панацея от НК — Балто-Черноморский союз, центром которого должен стать Киев.

Экономическое взаимодействие балтийских и причерноморских стран предполагает, в частности, исключение России из транзита Азия-Европа. Для этого предполагается создание новых железнодорожных, автомобильных и морских путей. По сути, «Новый шелковый путь» из Китая в Украину соответствует этой программе.

Идея объединения стран Восточной Европы без участия России не нова. Время от времени различными политиками высказываются идеи создания антироссийского блока из стран Прибалтики, Польши, Украины, Грузии, которые должны были связать РФ на западных границах и служить своего рода «санитарным кордоном» между Россией и странами «старой Европы» (Германия и Франция), которые тяготеют к более тесным отношениям с Москвой.

Общественная безопасность

Полиция, по мнению «Национального корпуса», должна быть двух видов: национальная и муниципальная. С первой все ясно, а вторая формируется на местах и содержится за счет местного бюджета. Главу муниципальной полиции выбирает громада, которая также может его отозвать.

НК поддерживает идею свободного владения и ношения оружия для всех психически здоровых граждан.

Судей местных судов предлагается избирать на выборах. Судей апелляционных судов избирают судьи местных, а судей Верховного суда – съездом апелляционных судей. Возмещение убытков за неправомерные судебные решения – за личный счет судей.

Насколько удачной была бы избирательная технология для судебной системы, хорошо показывает забастовка хозяйственных судов Одессы в начале этого месяца. Одесский апелляционный хозяйственный суд и Хозяйственный суд Одесской области остановили работу » в связи с противоправными, под прикрытием патриотических лозунгов, действиями так называемых «гражданских активистов». На всех резонансных делах «активисты» в буквальном смысле терроризировали людей в мантиях, применяя физическую силу и блокируя работу. Нетрудно представить, как проходили бы судейские выборы.

Одно из самых радикальных предложений Национального корпуса – инициирование общественного обсуждения относительно восстановления смертной казни за государственную измену (по этой статье, например, сейчас руководство Нацбанка требует возбудить дело против нардепа Таруты за критику в своей адрес) и разворовывание госказны в особо крупных размерах.

Опыт Балтии в вопросах гражданства

Один из самых важных пунктов программы, дающий представление о намерениях НК, касается гражданства. «Внедрить на основе опыта стран Балтии модель разных форм гражданства в зависимости от правосубъектности лица», — говорится в документе.

В странах Балтии (в Латвии и Эстонии) действительно имеется уже проработанная «модель разных форм гражданства». В этих странах с момента обретения независимости действует институт так называемых «неграждан». Формально в них записывали тех жителей, предки которых не жили до 1940 года на территории республик. На практике же «негражданами» оказалось, в основном, русскоязычное население. Неграждане поражены во многих правах. В частности, не имеют права голосовать на выборах. То есть, влияние русскоязычных жителей на политику страны было законодательно ограничено.

Таким образом, если воспринимать этот пункт буквально, то получается, что Национальный корпус ставит своей целью разделения украинцев на полноценных граждан и пораженных в правах (например, в праве голосовать на выборах). Критерии такого разделения не указаны, но из общего духа программы можно предположить, что в разряд граждан «второго сорта» попадет примерно тот же контингент, что и в Прибалтике.

Конституционная реформа

Верховная Рада, по мнению одного из самых больших депутатов-прогульщиков Билецкого, должна быть сокращена с 450 до 300 депутатов. Народные депутаты избираются по пропорциональной системе с открытыми списками. Мажоритарная система на национальных выборах отменяется», — говорится в программе партии.

При этом выборы в местные советы, по мнению националистов, должны происходить наоборот, только по мажоритарной системе.

Еще одно новшество – в НК хотят запретить политическую рекламу на телевидении и на билбордах.

Административная реформа, задуманная Билецким, предполагает создание новых территориальных единиц меньшего размера взамен действующих областей. Смысл такой реформы в программе не объясняется.

Экономический национализм

Национализация стратегических отраслей народного хозяйства и естественных монополий – пункт, способный примирить правых с левыми. В «Национальном корпусе» считают, что частный сектор должен иметь право на миноритарную долю, но не более. Что касается банковской сферы, госбанки должны стать самыми крупными по размеру вкладов. Для этого нужны отраслевые банки, в частности, аграрный, инфраструктурный, импортно-экспортный.

Активы государства в стратегических отраслях на момент обретения независимости (а в 1991 году почти вся собственность была государственной) по задумке НК должны быть национализированы. Как эту идею будут реализовывать партии, финансируемые олигархами, неизвестно. Но НК – не такие. По словам Билецкого, их партия будет существовать на волонтерские пожертвы.

В партии хотят упразднить налоги для издательства книг, кинопроизводства, переводов на украинский язык и для IT-сектора.

Налоговые каникулы от 5-10 лет — для инвесторов, которые хотят вкладываться в стратегические нацпроекты, а собирать налоги только с прибыли, которая превышает 100 тысяч у.е. в эквиваленте.

«Искусственные олигархические монополии на рынке авиатоплива и коррупция в аэропортах страны должны быть уничтожены», «Украина и Европа будут объединены современными скоростными железнодорожными магистралями несоветского образца» – политика партии в транспортной отрасли сформирована по принципу «мы за все хорошее, против всего плохого».

Энергетическая самостоятельность

Энергонезависимость Украины националисты собираются обеспечивать за счет солнечной и ветроэнергетики. А уголь и углеводороды – оставить потомкам.

В остальных сферах националисты предлагают: уничтожение системы детдомов (вместо нее развивать семейные формы опеки); индексация пенсий и зарплат; повышение налогов на алкоголь и сигареты; отмена райОНО и облОНО; сокращение количества ВУЗов; налоговые каникулы для украиноязычных СМИ; обнародование информации из всех национальных архивов о работе институтов советского времени в Украине; поддержка единой поместной Украинской церкви.

Любопытна политика партии в вопросе демографии. По мнению «Национального корпуса», материальная помощь молодым семьям должна оказываться по дифференцированному принципу. Государство не должно помогать «лицам, которые ведут асоциальный образ жизни – хронические алкоголики, наркоманы, «профессиональные» нищие, БОМЖи, наркоторговцы)». Остальным помощь должна оказываться в безналичном виде: деньги со счета можно потратить только на медицину, образование, товары для детей, покупку авто или жилья.

В партии подчеркнули поддержку традиционных семей, состоящих из женатых мужчины и женщины, и, конечно, детей.

СтранаВалерия Ивашкина

В 1942 году на Волыни была создана Украинская повстанческая армия. Спустя ровно 74 года в этот же день о создании партии объявил лидер полка «Азов» Андрей Билецкий. Волчий крюк на щите и открытая поддержка идей расового превосходства в этом полку уже давно внушала тревогу умеренным украинцам и «глубоко обеспокоенному» Западу. Дошло до того, что Палата представителей США в 2015 году запретила финансирование тренировок полка «Азов» за деньги американцев (при этом сам полк инициаторами данной поправки был назван «неонацистским»). Но все это не помешало Билецкому стать народным депутатом, а теперь и создать политическую силу, отрицая любую связь с неонацизмом.

Кстати, от неонацистской символики – волчьего крюка (эмблема «Азова») – решили отказаться. Новое объединение правого толка получило название «Национальный корпус» и символ в виде стилизованного под молнии трезубца. На Покрову состоялся съезд НК. После официального утверждения устава и программы рождении партии отметили факельным маршем от Родины-матери до Софиевской площади. Огненная колонна собрала, по разным оценкам, от пяти до десяти тысяч людей. Судя по репликам участников с партийным флагом, позиция Национального корпуса во всем, что не касается культа ОУН-УПА, Бандеры, Шухевича и Коновальца, остается загадкой даже для них самих.

На чем же зиждется идеология НК? «Страна» проанализировала программу новой украинской партии, созданной людьми, обвиняемыми в неонацизме.

Оборона

Акцент на вопросах национальной безопасности и борьбе с внутренним врагом является основным признаком праворадикальных партий. Популистская силовая повестка заменяет более сложную экономическую.

Программа «Национального корпуса» начинается главой о нацбезопасности. Националисты считают Будапештский меморандум таким, что утратил свою легитимность и силу. «Украина должна иметь ядерное оружие. Мы должны защитить свое право на ядерное оружие в рамках Договора о нераспространении ядерного оружия», — говорится в программе.

Будапештский меморандум Украина подписала вскоре после распада СССР. Документ предполагал уничтожение стратегических носителей и передачу России 1734 ядерных боеголовок. Ядерный статус обменяли на гарантии безопасности, в частности, у США и России. После аннексии Крыма и начала войны на Донбассе в адрес РФ неоднократно звучали претензии относительно невыполнении данного соглашения. Но разговорам о возвращении Украине ядерного статуса суждено остаться предвыборном блефом. Ни вернуть ядерные боеголовки, ни создать новые, в современных реалиях попросту невозможно. Это понимает и Билецкий – комментируя журналистам реалистичность этого пункта, он сказал, мол, это далекая перспектива.

В НК предлагают наряду с контрактной армией создать Армию обороны Украины, которая будет комплектоваться по территориальному принципу. Впрочем, НК предоставляют и возможность отказа от службы – в обмен на выплату в бюджет и отказ от участия в общенациональных выборах.

Для защиты геополитических интересов Украины националисты предлагают создать Украинский иностранный легион. Такой иностранный легион существует во Франции. Он формируется в основном из граждан других государств, которых привлекает военная служба в обмен на соцпакет и французское гражданство. Чем служивых может привлекать Украинский иностранный легион, в программе не уточняется.

Пункт «информационная безопасность» фактически представляет собой введение государственной цензуры. Националисты предлагают ввести процедуру лицензирования СМИ «с учетом безопасности и защиты национальных интересов».

Считается ли попранием национальной безопасности расследования о бизнесе президента или его семьи, или, например, об источниках доходов праворадикальных партий? Программа оставляет на этот счет широкое толкование.

Отношения с Россией

«Национальный корпус» предлагает пресечь любые экономические, межотраслевые и культурные связи с Россией. Но и в ЕС националисты не хотят: «Мы чувствуем себя частью Европейской цивилизации, а не стремимся присоединиться к Брюссельской бюрократии». Панацея от НК — Балто-Черноморский союз, центром которого должен стать Киев.

Экономическое взаимодействие балтийских и причерноморских стран предполагает, в частности, исключение России из транзита Азия-Европа. Для этого предполагается создание новых железнодорожных, автомобильных и морских путей. По сути, «Новый шелковый путь» из Китая в Украину соответствует этой программе.

Идея объединения стран Восточной Европы без участия России не нова. Время от времени различными политиками высказываются идеи создания антироссийского блока из стран Прибалтики, Польши, Украины, Грузии, которые должны были связать РФ на западных границах и служить своего рода «санитарным кордоном» между Россией и странами «старой Европы» (Германия и Франция), которые тяготеют к более тесным отношениям с Москвой.

Общественная безопасность

Полиция, по мнению «Национального корпуса», должна быть двух видов: национальная и муниципальная. С первой все ясно, а вторая формируется на местах и содержится за счет местного бюджета. Главу муниципальной полиции выбирает громада, которая также может его отозвать.

НК поддерживает идею свободного владения и ношения оружия для всех психически здоровых граждан.

Судей местных судов предлагается избирать на выборах. Судей апелляционных судов избирают судьи местных, а судей Верховного суда – съездом апелляционных судей. Возмещение убытков за неправомерные судебные решения – за личный счет судей.

Насколько удачной была бы избирательная технология для судебной системы, хорошо показывает забастовка хозяйственных судов Одессы в начале этого месяца. Одесский апелляционный хозяйственный суд и Хозяйственный суд Одесской области остановили работу » в связи с противоправными, под прикрытием патриотических лозунгов, действиями так называемых «гражданских активистов». На всех резонансных делах «активисты» в буквальном смысле терроризировали людей в мантиях, применяя физическую силу и блокируя работу. Нетрудно представить, как проходили бы судейские выборы.

Одно из самых радикальных предложений Национального корпуса – инициирование общественного обсуждения относительно восстановления смертной казни за государственную измену (по этой статье, например, сейчас руководство Нацбанка требует возбудить дело против нардепа Таруты за критику в своей адрес) и разворовывание госказны в особо крупных размерах.

Опыт Балтии в вопросах гражданства

Один из самых важных пунктов программы, дающий представление о намерениях НК, касается гражданства. «Внедрить на основе опыта стран Балтии модель разных форм гражданства в зависимости от правосубъектности лица», — говорится в документе.

В странах Балтии (в Латвии и Эстонии) действительно имеется уже проработанная «модель разных форм гражданства». В этих странах с момента обретения независимости действует институт так называемых «неграждан». Формально в них записывали тех жителей, предки которых не жили до 1940 года на территории республик. На практике же «негражданами» оказалось, в основном, русскоязычное население. Неграждане поражены во многих правах. В частности, не имеют права голосовать на выборах. То есть, влияние русскоязычных жителей на политику страны было законодательно ограничено.

Таким образом, если воспринимать этот пункт буквально, то получается, что Национальный корпус ставит своей целью разделения украинцев на полноценных граждан и пораженных в правах (например, в праве голосовать на выборах). Критерии такого разделения не указаны, но из общего духа программы можно предположить, что в разряд граждан «второго сорта» попадет примерно тот же контингент, что и в Прибалтике.

Конституционная реформа

Верховная Рада, по мнению одного из самых больших депутатов-прогульщиков Билецкого, должна быть сокращена с 450 до 300 депутатов. Народные депутаты избираются по пропорциональной системе с открытыми списками. Мажоритарная система на национальных выборах отменяется», — говорится в программе партии.

При этом выборы в местные советы, по мнению националистов, должны происходить наоборот, только по мажоритарной системе.

Еще одно новшество – в НК хотят запретить политическую рекламу на телевидении и на билбордах.

Административная реформа, задуманная Билецким, предполагает создание новых территориальных единиц меньшего размера взамен действующих областей. Смысл такой реформы в программе не объясняется.

Экономический национализм

Национализация стратегических отраслей народного хозяйства и естественных монополий – пункт, способный примирить правых с левыми. В «Национальном корпусе» считают, что частный сектор должен иметь право на миноритарную долю, но не более. Что касается банковской сферы, госбанки должны стать самыми крупными по размеру вкладов. Для этого нужны отраслевые банки, в частности, аграрный, инфраструктурный, импортно-экспортный.

Активы государства в стратегических отраслях на момент обретения независимости (а в 1991 году почти вся собственность была государственной) по задумке НК должны быть национализированы. Как эту идею будут реализовывать партии, финансируемые олигархами, неизвестно. Но НК – не такие. По словам Билецкого, их партия будет существовать на волонтерские пожертвы.

В партии хотят упразднить налоги для издательства книг, кинопроизводства, переводов на украинский язык и для IT-сектора.

Налоговые каникулы от 5-10 лет — для инвесторов, которые хотят вкладываться в стратегические нацпроекты, а собирать налоги только с прибыли, которая превышает 100 тысяч у.е. в эквиваленте.

«Искусственные олигархические монополии на рынке авиатоплива и коррупция в аэропортах страны должны быть уничтожены», «Украина и Европа будут объединены современными скоростными железнодорожными магистралями несоветского образца» – политика партии в транспортной отрасли сформирована по принципу «мы за все хорошее, против всего плохого».

Энергетическая самостоятельность

Энергонезависимость Украины националисты собираются обеспечивать за счет солнечной и ветроэнергетики. А уголь и углеводороды – оставить потомкам.

В остальных сферах националисты предлагают: уничтожение системы детдомов (вместо нее развивать семейные формы опеки); индексация пенсий и зарплат; повышение налогов на алкоголь и сигареты; отмена райОНО и облОНО; сокращение количества ВУЗов; налоговые каникулы для украиноязычных СМИ; обнародование информации из всех национальных архивов о работе институтов советского времени в Украине; поддержка единой поместной Украинской церкви.

Любопытна политика партии в вопросе демографии. По мнению «Национального корпуса», материальная помощь молодым семьям должна оказываться по дифференцированному принципу. Государство не должно помогать «лицам, которые ведут асоциальный образ жизни – хронические алкоголики, наркоманы, «профессиональные» нищие, БОМЖи, наркоторговцы)». Остальным помощь должна оказываться в безналичном виде: деньги со счета можно потратить только на медицину, образование, товары для детей, покупку авто или жилья.

В партии подчеркнули поддержку традиционных семей, состоящих из женатых мужчины и женщины, и, конечно, детей.

Страна

Павел Мельник

Ядерна зброя, варварський але доволі ефективний засіб ведення бойових дій. Лише одна ракета начиненна ядерним зарядом може змінити хід битви, а то і цілої війни. Саме після першого застосування американцями по японських містах Хіросіма та Нагасакі 6 і 9 серпня 1945 року, людство побачило всю жахливість цього виду зброї. Але моральність відійшла на задній план, адже головна мета уряду Трумена, а саме повна капітуляція Японської імперії і закінчення Другої світової війни, була досягнута.

Згодом технологія збагачення урану стала не такою секретною та складною і провідні держави світу скориставшись цим почали нарощувати свій ядерний потенціал, серед них СРСР, Велика Британія, Франція, Китай та ін. Та після того як під час Холодної війни у світі мало не почався ядерний конфлікт, провідні країни у швидкому порядку стали підписувати договори по скороченню ядерних зарядів.

Із розпадом Радянського Союзу, Україна стала 3-ю у світі ядерною державою. Але в 1994 році ми позбулись цього статусу, підписавши Будапештський меморандум, згідно з яким три країни – Росія, Великобританія та США зобов’язались гарантувати Україні територіальну цілісність та безпеку. Вся ядерна зброя, яка була на нашій території підлягала утилізації.

Проте, у 2014 році, Росія анексувавши Крим та підтримуючи бойовиків на Донбасі, порушила умови меморандуму і перетворилась із гаранта в агресора, саме після цих подій в Україні постало питання про відновлення ядерного статусу країни, серед населення це питання набуло актуальності адже багато думок сходиться на тому що не утилізувавши всю ядерну зброю, агресію зі сторони Росії можна було б уникнути, можливо це і так, але це вже інша історія.

Перше питання яке постає перед нами це: Чи потрібно було все ж таки утилізовувати всю ядерну зброю?! Відповідь однозначна: НІ! Адже по меморандуму нам повинні були гарантувати територіальну цілісність та недоторканість, а ці гарантії не були виконані. Причиною цього стала недалекоглядність наших політиків, адже не враховувались історичні події минулого та особливості зовнішньої політики нашого східного сусіда. До того ж окрім ядерної зброї, нас позбавили ще й тактичної, без жодних нормативних актів, фактично нас обікрали.

Друге питання: Чи зможемо ми стати ядерною державою? На мою думку Так і ми маємо право говорити про повернення ядерного потенціалу на міжнародному рівні, адже країни гаранти не виконують умови Будапештського меморандуму. Але треба розуміти що ядерна зброя вичерпала себе як новітня зброя, це є зброя стримування і ймовірність застосування її у сучасному світі доволі низька. Потрібно звернути увагу на розробку високоточної тактичної зброї яка з меншими затратами та наслідками може вести ефективно війну. Також слід звернути увагу, що ядерну зброю стратегічного призначення Україна фінансово не може дозволити, а ось розробка тактичної ядерної зброї, ось це нам по силам.

Тут же постає інше питання: Як відреагує міжнародна спільнота?

Це питання вже суто як на мене, політичне. Нас не пустять в клуб ядерних держав. Існує ряд договорів по нерозповсюдженню ядерної зброї і світова спільнота нам цього просто не дозволить. Ми наштовхнемось на шалений опір зі сторони провідних країн, потрібно бути готовими до політичного тиску, навіть до міжнародної ізоляції. Єдиний вихід це вести діалог із учасниками меморандуму мовою ультимату, або вони виконують умови меморандуму, або ми відновлюємо ядерний статус. Можливо і спрацює.

Також хочу наголосити що ми в силах організувати цикл виготовлення ядерної зброї, дійсно це потребує мільярдних капіталовкладень та інвестицій і це займе десятиліття. Під кінець хотів би все ж таки спробувати дати відповідь на доволі суперечливе питання: Чи змогли б ми уникнути анексії Криму та війни на Сході, маючи ядерну зброю? Як я вже наголосив, це дуже суперечливе питання і однозначної відповіді на нього дати неможливо, адже навіть провідні ядерні країни, маючи ядерну зброю не спішать її використовувати. Візьмемо міжнародний досвід, Індія та Пакистан володіють ядерним потенціалом, але це не заважає їм воювати один з одним. Наприклад Британія, маючи доволі потужний ядерний арсенал, не змогла стримати Аргентину від захоплення Фолклендських островів. Але все ж таки маючи статус ядерної країни, Україна могла б зовсім на іншій мові спілкуватись із світовими країнами і це факт.

Однак потрібно спуститись з небес, адже нас чекають більш насущні проблеми, такі як тотальна корупція у всіх сферах життя, кланово-олігархічна система влади, розкрадання держмайна,фінансова зацікавленість влади у війні на Сході, все це унеможливлює відновлення ядерного потенціалу України. Лише подолавши ці проблеми ми зможемо говорити про щось більше, але це може зайняти десятиліття.

Український ПолітикПавел Мельник

Ядерна зброя, варварський але доволі ефективний засіб ведення бойових дій. Лише одна ракета начиненна ядерним зарядом може змінити хід битви, а то і цілої війни. Саме після першого застосування американцями по японських містах Хіросіма та Нагасакі 6 і 9 серпня 1945 року, людство побачило всю жахливість цього виду зброї. Але моральність відійшла на задній план, адже головна мета уряду Трумена, а саме повна капітуляція Японської імперії і закінчення Другої світової війни, була досягнута.

Згодом технологія збагачення урану стала не такою секретною та складною і провідні держави світу скориставшись цим почали нарощувати свій ядерний потенціал, серед них СРСР, Велика Британія, Франція, Китай та ін. Та після того як під час Холодної війни у світі мало не почався ядерний конфлікт, провідні країни у швидкому порядку стали підписувати договори по скороченню ядерних зарядів.

Із розпадом Радянського Союзу, Україна стала 3-ю у світі ядерною державою. Але в 1994 році ми позбулись цього статусу, підписавши Будапештський меморандум, згідно з яким три країни – Росія, Великобританія та США зобов’язались гарантувати Україні територіальну цілісність та безпеку. Вся ядерна зброя, яка була на нашій території підлягала утилізації.

Проте, у 2014 році, Росія анексувавши Крим та підтримуючи бойовиків на Донбасі, порушила умови меморандуму і перетворилась із гаранта в агресора, саме після цих подій в Україні постало питання про відновлення ядерного статусу країни, серед населення це питання набуло актуальності адже багато думок сходиться на тому що не утилізувавши всю ядерну зброю, агресію зі сторони Росії можна було б уникнути, можливо це і так, але це вже інша історія.

Перше питання яке постає перед нами це: Чи потрібно було все ж таки утилізовувати всю ядерну зброю?! Відповідь однозначна: НІ! Адже по меморандуму нам повинні були гарантувати територіальну цілісність та недоторканість, а ці гарантії не були виконані. Причиною цього стала недалекоглядність наших політиків, адже не враховувались історичні події минулого та особливості зовнішньої політики нашого східного сусіда. До того ж окрім ядерної зброї, нас позбавили ще й тактичної, без жодних нормативних актів, фактично нас обікрали.

Друге питання: Чи зможемо ми стати ядерною державою? На мою думку Так і ми маємо право говорити про повернення ядерного потенціалу на міжнародному рівні, адже країни гаранти не виконують умови Будапештського меморандуму. Але треба розуміти що ядерна зброя вичерпала себе як новітня зброя, це є зброя стримування і ймовірність застосування її у сучасному світі доволі низька. Потрібно звернути увагу на розробку високоточної тактичної зброї яка з меншими затратами та наслідками може вести ефективно війну. Також слід звернути увагу, що ядерну зброю стратегічного призначення Україна фінансово не може дозволити, а ось розробка тактичної ядерної зброї, ось це нам по силам.

Тут же постає інше питання: Як відреагує міжнародна спільнота?

Це питання вже суто як на мене, політичне. Нас не пустять в клуб ядерних держав. Існує ряд договорів по нерозповсюдженню ядерної зброї і світова спільнота нам цього просто не дозволить. Ми наштовхнемось на шалений опір зі сторони провідних країн, потрібно бути готовими до політичного тиску, навіть до міжнародної ізоляції. Єдиний вихід це вести діалог із учасниками меморандуму мовою ультимату, або вони виконують умови меморандуму, або ми відновлюємо ядерний статус. Можливо і спрацює.

Також хочу наголосити що ми в силах організувати цикл виготовлення ядерної зброї, дійсно це потребує мільярдних капіталовкладень та інвестицій і це займе десятиліття. Під кінець хотів би все ж таки спробувати дати відповідь на доволі суперечливе питання: Чи змогли б ми уникнути анексії Криму та війни на Сході, маючи ядерну зброю? Як я вже наголосив, це дуже суперечливе питання і однозначної відповіді на нього дати неможливо, адже навіть провідні ядерні країни, маючи ядерну зброю не спішать її використовувати. Візьмемо міжнародний досвід, Індія та Пакистан володіють ядерним потенціалом, але це не заважає їм воювати один з одним. Наприклад Британія, маючи доволі потужний ядерний арсенал, не змогла стримати Аргентину від захоплення Фолклендських островів. Але все ж таки маючи статус ядерної країни, Україна могла б зовсім на іншій мові спілкуватись із світовими країнами і це факт.

Однак потрібно спуститись з небес, адже нас чекають більш насущні проблеми, такі як тотальна корупція у всіх сферах життя, кланово-олігархічна система влади, розкрадання держмайна,фінансова зацікавленість влади у війні на Сході, все це унеможливлює відновлення ядерного потенціалу України. Лише подолавши ці проблеми ми зможемо говорити про щось більше, але це може зайняти десятиліття.

Український Політик

Павло Мельник

На війні, моралі не місце. Ці два поняття не сумісні, адже вбивства людей починаючи від стрілецької зброї і закінчуючи зброєю масового ураження вже втрачають саму суть моралі. Але факт залишається фактом війна дає поштовх до розвитку цивілізацій. Тоді постає питання: Чи можна характеризувати війну з точки зору людяності та моралі? Французький філософ Реймон Арон в своїй праці «Мир і війна між націями» досліджував це питання. Він зазначав що: «Війна зберігає людський характер тільки за тієї умови, коли вона є випробуванням сили, волі, розуму». Як на мене це твердження є не актуальним для нашого часу. Все ж таки зараз війни стають коротшими, локальнішими, а наслідки – більшими. Адже часи коли війну називали мистецтвом, а хоробрість, відвагу, героїзм, самопожертвування ставили попереду страждань, смертей, розрухи, голоду пройшли. Нашому часу більш відповідає афоризм: у війні немає переможця. Людська винахідливість у способах знищенню собі подібних вдосконалюється і це впливає на психологічний стан солдатів, а особливо після повернення з війни у суспільство. Американські вчені вияснили, що після переможної війни у Перській затоці бійці отримали значні ураження нервової системи, причини цього стало застосування хімічнї зброї та медичних препаратів, а також звірств зі сторони іракської армії стосовно американських солдат. Також держави, учасниці конфліктів, усвідомлюють гірку істину, після повернення з війни учасник бойових дій має пройти довгий та дорогий курс реабілітації, аби уникнути соціальної напруги та конфронтації.

З винаходом ядерної зброї питання моралі пропало взагалі, адже вона створює небезпеку на всіх етапах, починаючи від розробки закінчуючи випробуваннями. Звісно різні міжнародні договори скоротили вплив цього виду озброєнь на довкілля, але в пам’яті залишаться зруйновані атоли та острова, забрудненні озера. Я на мене сила ядерної зброї саме в її володінні, все ж таки це зброя стримування.

Культура середини XX ст. ще марила наївним виправданням війни уродженою агресивністю людини і навіть доходило до того що вважалось корисним періодична агресивність для «очищення» людства, його самооновлення та відбору кращих по принципу виживає сильніший, усунення демографічної напруги й проблем голоду. Але після двох світових воєн людство здригнулось і заново переосмислило цей вид взаємовідносин народів. Перехід від традиційної культури де індивід приносився в жертву загальній справі і не важливо скільки таких індивідів загине, до сучасного типу, де людина вважається особистістю і захищена правами, докорінним чином змінило хід та характер війн. Наприклад представник обвинувачення по військовим злочинам під час війни в Югославії, увів в коло питань Гаазького трибуналу по фактам зґвалтувань, що в попередніх війнах не враховувалось. Можна із впевненістю констатувати що короткий проміжок часу від Нюрнберзького процесу до Гаазького трибуналу розширило поняття моралі. Особливо чутливо суспільство реагує на загибель мирного населення, це зумовлено інформативністю війни. Зараз кожен хто має Інтернет може брати участь у боях в режимі онлайн і бачачи все на власні очі люди починають розуміти всю аморальність війни. Раніше це не можливо було побачити широкому загалу, суспільство відчувало весь жах бойових дій тільки на собі особисто, а до цього було марення у справедливості воєн.
Якщо взяти сучасну ситуацію на сході України, постає питання: Чи є аморальним вбивство агресора заради захисту своєї землі? Однозначної відповіді на це питання дати не можливо, адже воно є дискусійним. З одного боку вбивства безумовно є явищем аморальним особливо в умовах війни, де розкриваються найжахливіші людські якості, що призводить до катувань та вбивств полонених. З іншого чи слід вважати аморальним вбивство ворога заради захисту свого дому? На мою думку. Моральність війни існує лише на рівні ідей, з нашого боку це захист своєї землі, своїх рідних, незалежності та право на самовизначення. З боку Російської Федерації захист «русского міра» та російськомовного населення. Таким чином в ідеях війна морально виправдовується. Однак на рівні індивіда війна залишається аморальною, так як солдат вбиваючи іншого скоює антигуманний вчинок який суперечить суспільним нормам.

Отже, війна є аморальною в будь яких випадках, оскільки кожна з ворогуючих сторін має свої меркантильні цілі у розв’язані конфліктів. Однак є і моральне виправдання війни, воно заключається в ідеях за які помирають солдати на полях битв. Але людство має усвідомити, що війни завжди несуть за собою смерть, розруху та страждання і на порядок денний має постати розробка методів та технологій для уникнення переходу конфліктів на поле битви.

Український Політик

Павло Мельник

На війні, моралі не місце. Ці два поняття не сумісні, адже вбивства людей починаючи від стрілецької зброї і закінчуючи зброєю масового ураження вже втрачають саму суть моралі. Але факт залишається фактом війна дає поштовх до розвитку цивілізацій. Тоді постає питання: Чи можна характеризувати війну з точки зору людяності та моралі? Французький філософ Реймон Арон в своїй праці «Мир і війна між націями» досліджував це питання. Він зазначав що: «Війна зберігає людський характер тільки за тієї умови, коли вона є випробуванням сили, волі, розуму». Як на мене це твердження є не актуальним для нашого часу. Все ж таки зараз війни стають коротшими, локальнішими, а наслідки – більшими. Адже часи коли війну називали мистецтвом, а хоробрість, відвагу, героїзм, самопожертвування ставили попереду страждань, смертей, розрухи, голоду пройшли. Нашому часу більш відповідає афоризм: у війні немає переможця. Людська винахідливість у способах знищенню собі подібних вдосконалюється і це впливає на психологічний стан солдатів, а особливо після повернення з війни у суспільство. Американські вчені вияснили, що після переможної війни у Перській затоці бійці отримали значні ураження нервової системи, причини цього стало застосування хімічнї зброї та медичних препаратів, а також звірств зі сторони іракської армії стосовно американських солдат. Також держави, учасниці конфліктів, усвідомлюють гірку істину, після повернення з війни учасник бойових дій має пройти довгий та дорогий курс реабілітації, аби уникнути соціальної напруги та конфронтації.

З винаходом ядерної зброї питання моралі пропало взагалі, адже вона створює небезпеку на всіх етапах, починаючи від розробки закінчуючи випробуваннями. Звісно різні міжнародні договори скоротили вплив цього виду озброєнь на довкілля, але в пам’яті залишаться зруйновані атоли та острова, забрудненні озера. Я на мене сила ядерної зброї саме в її володінні, все ж таки це зброя стримування.

Культура середини XX ст. ще марила наївним виправданням війни уродженою агресивністю людини і навіть доходило до того що вважалось корисним періодична агресивність для «очищення» людства, його самооновлення та відбору кращих по принципу виживає сильніший, усунення демографічної напруги й проблем голоду. Але після двох світових воєн людство здригнулось і заново переосмислило цей вид взаємовідносин народів. Перехід від традиційної культури де індивід приносився в жертву загальній справі і не важливо скільки таких індивідів загине, до сучасного типу, де людина вважається особистістю і захищена правами, докорінним чином змінило хід та характер війн. Наприклад представник обвинувачення по військовим злочинам під час війни в Югославії, увів в коло питань Гаазького трибуналу по фактам зґвалтувань, що в попередніх війнах не враховувалось. Можна із впевненістю констатувати що короткий проміжок часу від Нюрнберзького процесу до Гаазького трибуналу розширило поняття моралі. Особливо чутливо суспільство реагує на загибель мирного населення, це зумовлено інформативністю війни. Зараз кожен хто має Інтернет може брати участь у боях в режимі онлайн і бачачи все на власні очі люди починають розуміти всю аморальність війни. Раніше це не можливо було побачити широкому загалу, суспільство відчувало весь жах бойових дій тільки на собі особисто, а до цього було марення у справедливості воєн.
Якщо взяти сучасну ситуацію на сході України, постає питання: Чи є аморальним вбивство агресора заради захисту своєї землі? Однозначної відповіді на це питання дати не можливо, адже воно є дискусійним. З одного боку вбивства безумовно є явищем аморальним особливо в умовах війни, де розкриваються найжахливіші людські якості, що призводить до катувань та вбивств полонених. З іншого чи слід вважати аморальним вбивство ворога заради захисту свого дому? На мою думку. Моральність війни існує лише на рівні ідей, з нашого боку це захист своєї землі, своїх рідних, незалежності та право на самовизначення. З боку Російської Федерації захист «русского міра» та російськомовного населення. Таким чином в ідеях війна морально виправдовується. Однак на рівні індивіда війна залишається аморальною, так як солдат вбиваючи іншого скоює антигуманний вчинок який суперечить суспільним нормам.

Отже, війна є аморальною в будь яких випадках, оскільки кожна з ворогуючих сторін має свої меркантильні цілі у розв’язані конфліктів. Однак є і моральне виправдання війни, воно заключається в ідеях за які помирають солдати на полях битв. Але людство має усвідомити, що війни завжди несуть за собою смерть, розруху та страждання і на порядок денний має постати розробка методів та технологій для уникнення переходу конфліктів на поле битви.

Український Політик