Піар-угар генпрокурора ЛуценкаПіар-угар генпрокурора Луценка

Сергій Лещенко

Коли генпрокурором є політик без профільної освіти, його діяльність перетворюється на фарс. У понеділок, 28 листопада Юрій Луценко зачитав Януковичу підозру за статтею «державна зрада», свідомо чи ні, але руйнуючи шанси на притягнення самого Януковича до відповідальності.

З точки зору телеглядача, Луценку можна аплодувати. Але давайте холоднокровно проаналізуємо його дії.

Подумайте на секунду!

Інкримінована Луценком Януковичу державна зрада стосується його дій 1 березня 2014 року, коли він підписав лист на Путіна ввести війська в Україну. Самого листа в розпорядженні слідства немає. Еспертизу провести неможливо. Допитати свідків – також, бо вони всі перебувають у Росії. Єдине, що є – це відео, як представник Росії в ООН Чуркін тримає в руках ксерокопію, невідомо ким виготовлену та невідомо де отриману. Цього достатньо, щоб українське суспільство визнало Януковича зрадником та нелюдем, але для кримінального процесу – неймовірно мало.

Але не це головне. Станом 1 березня 2014 року т.в.о. президента вже декілька днів був Олександр Турчинов. Вчинити державну зраду Янукович міг, лише маючи на той момент повноваження, бо інакше його лист на Путіна є просто безглуздим папірцем.

Таким чином, Луценко або висуває Януковичу нікчемну підозру, бо на той момент він був вже пересічним громадянином та не мав владних повноважень для державної зради – або Луценко визнає, що 1 березня Янукович був легітимним президентом, і тому на Турчинова треба відкривати кримінальне провадження за статтею «узурпація влади».

Піар-підозра Луценка ще й виставляє його в комічному вигляді, бо на момент зачитування був відсутній зв’язок з Ростовом. З таким же успіхом він міг би зачитати підозру на прес-конференції або вдома на кухні, бо в будь-якому разі це не мало би жодних процесуальних наслідків. Пред’явити підозру заочно Луценко мав відповідно до закону, наприклад, направивши її за адресою реєстрації Януковича в Києві.

Ну і головне. Зачитуючи особисто (!) підозру Януковичу, Луценко озброює адвокатів Януковича аргументами для Європейського суду з прав людини. Бо Луценко є одночасно і процесуальною особою в справі Януковича, і потерпілим, і свідком. А це для Європейського суду означає, що генпрокурор є особисто зацікавлений у справі, він перебуває в конфлікті інтересів, а слідство не є неупередженим. Усе це адвокати Януковича ретельно задокументовують, аби потім пред’явити Україні багатомільйонних рахунок в Страсбурзі.

Станом на зараз Януковичу вже було висунуто підозри за статтею 255 Кримінального кодексу (організація протидії протестним акціям, датована 2015 роком), афери з Укртелекомом (висунута в 2014), епізод по Сухолуччю (2015 рік), по Межигір’ю (2015 рік), по ухваленню диктаторських законів 16 січня (2015 рік), по відмиванню коштів через гонорар за книжки (2016 рік).

Яка була потреба зачитати більш ніж сумнівну підозру Януковичу за епізодом 1 березня 2014 року? Тільки одна – гонитва за піаром з боку Луценка, який чомусь вирішив, що ця посада стане для нього трампліном на наступних виборах президента.

Але результатом цього спектаклю буде лише одне – Луценко допомагає Януковичу в майбутньому оскарженні до Європейського суду з прав людини. Це буде коштувати нам грошей та чергових розчарувань. Ось такою є ціна, яку платить Україна за своє недолуге керівництво.

БлогСергій Лещенко

Коли генпрокурором є політик без профільної освіти, його діяльність перетворюється на фарс. У понеділок, 28 листопада Юрій Луценко зачитав Януковичу підозру за статтею «державна зрада», свідомо чи ні, але руйнуючи шанси на притягнення самого Януковича до відповідальності.

З точки зору телеглядача, Луценку можна аплодувати. Але давайте холоднокровно проаналізуємо його дії.

Подумайте на секунду!

Інкримінована Луценком Януковичу державна зрада стосується його дій 1 березня 2014 року, коли він підписав лист на Путіна ввести війська в Україну. Самого листа в розпорядженні слідства немає. Еспертизу провести неможливо. Допитати свідків – також, бо вони всі перебувають у Росії. Єдине, що є – це відео, як представник Росії в ООН Чуркін тримає в руках ксерокопію, невідомо ким виготовлену та невідомо де отриману. Цього достатньо, щоб українське суспільство визнало Януковича зрадником та нелюдем, але для кримінального процесу – неймовірно мало.

Але не це головне. Станом 1 березня 2014 року т.в.о. президента вже декілька днів був Олександр Турчинов. Вчинити державну зраду Янукович міг, лише маючи на той момент повноваження, бо інакше його лист на Путіна є просто безглуздим папірцем.

Таким чином, Луценко або висуває Януковичу нікчемну підозру, бо на той момент він був вже пересічним громадянином та не мав владних повноважень для державної зради – або Луценко визнає, що 1 березня Янукович був легітимним президентом, і тому на Турчинова треба відкривати кримінальне провадження за статтею «узурпація влади».

Піар-підозра Луценка ще й виставляє його в комічному вигляді, бо на момент зачитування був відсутній зв’язок з Ростовом. З таким же успіхом він міг би зачитати підозру на прес-конференції або вдома на кухні, бо в будь-якому разі це не мало би жодних процесуальних наслідків. Пред’явити підозру заочно Луценко мав відповідно до закону, наприклад, направивши її за адресою реєстрації Януковича в Києві.

Ну і головне. Зачитуючи особисто (!) підозру Януковичу, Луценко озброює адвокатів Януковича аргументами для Європейського суду з прав людини. Бо Луценко є одночасно і процесуальною особою в справі Януковича, і потерпілим, і свідком. А це для Європейського суду означає, що генпрокурор є особисто зацікавлений у справі, він перебуває в конфлікті інтересів, а слідство не є неупередженим. Усе це адвокати Януковича ретельно задокументовують, аби потім пред’явити Україні багатомільйонних рахунок в Страсбурзі.

Станом на зараз Януковичу вже було висунуто підозри за статтею 255 Кримінального кодексу (організація протидії протестним акціям, датована 2015 роком), афери з Укртелекомом (висунута в 2014), епізод по Сухолуччю (2015 рік), по Межигір’ю (2015 рік), по ухваленню диктаторських законів 16 січня (2015 рік), по відмиванню коштів через гонорар за книжки (2016 рік).

Яка була потреба зачитати більш ніж сумнівну підозру Януковичу за епізодом 1 березня 2014 року? Тільки одна – гонитва за піаром з боку Луценка, який чомусь вирішив, що ця посада стане для нього трампліном на наступних виборах президента.

Але результатом цього спектаклю буде лише одне – Луценко допомагає Януковичу в майбутньому оскарженні до Європейського суду з прав людини. Це буде коштувати нам грошей та чергових розчарувань. Ось такою є ціна, яку платить Україна за своє недолуге керівництво.

Блог

Лещенко заявляє про корупцію навколо списку санкцій щодо РосіїЛещенко заявляет о коррупции вокруг списка санкций в отношении России

Народний депутат від БПП Сергій Лещенко заявляє про корупцію при формуванні списку санкцій України щодо російських громадян і компаній.

В ефірі каналу «112 Україна» у п’ятницю він повідомив, що вже місяць як рішення Ради нацбезпеки і оборони щодо введення таких санкцій перестало діяти.

«Рік тому, 16 вересня минулого року, було введено в дію рішення РНБО про санкції. В санкційному списку перебуває близько 400 осіб – російських політиків, російських олігархів, російських аналітиків і т.д., плюс близько 100 російських компаній. Тобто загалом 500 юридичних та фізичних осіб, які були під санкціями, згідно з указом президента Порошенка від 16 вересня минулого року», — сказав Лещенко.

За його словами, санкції вводилися на один рік, і 16 вересня цього року припинили діяти. Нового ж рішення досі немає.

«Ці «санкційні канікули» робляться з цілком зрозумілою метою. За моєю інформацією, зараз існує новий ринок корупційних послуг, коли тебе можуть з санкційного списку виключити за певні домовленості матеріального характеру, або навпаки – включити твого конкурента», — заявив депутат.

«Якщо в тебе є якийсь бізнес, у тебе є російський конкурент, то ти можеш домовитися, що його включать до санкційного списку, отримати для свого бізнесу в Україні преференції – наприклад, ти будеш монополістом на цьому ринку», — розповів він.

Лещенко сказав, що знає приклади, коли «за цілком матеріальну винагороду» російські компанії потрапляють під санкції для того, щоб інші компанії, які діють в Україні, отримали преференції.

«За моєю інформацією, крім згаданих домовленостей, існує ще третя, найцинічніша, річ – це коли купують активи, які належать російським санкційним компаніям, українські олігархи або корупціонери за відповідний відкат, а потім кажуть: «Або ти її продаєш нам, або ми тебе включимо в санкційний список», — заявив Лещенко.

За його словами, таким чином відбувається фактично перерозподіл ринку.

«В цей час, за моєю інформацією, йдуть торги, кого туди (до списку санкцій) включити, а кого звідти виключити. І певні політичні діячі, які наближені до формування цих санкційних списків, просто поповнюють свої кишені готівковими або безготівковими коштами, які потраплять на їхні офшорні рахунки. Це корупція. Іншого пояснення, чому вже місяць санкцій немає, я знайти не можу», — підкреслив народний депутат.

Українська правда
Народный депутат от БПП Сергей Лещенко заявляет о коррупции при формировании списка санкций Украины в отношении российских граждан и компаний.

В эфире канала «112 Украина» в пятницу он сообщил, что уже месяц как решение Совета нацбезопасности и обороны о введении таких санкций перестало действовать.

«Год назад, 16 сентября прошлого года, было введено в действие решение СНБО о санкциях. В санкционном списке находится около 400 человек — российских политиков, российских олигархов, российских аналитиков и т.д., плюс около 100 российских компаний. То есть в общей сложности 500 юридических и физических лиц, которые были под санкциями, согласно указу президента Порошенко от 16 сентября прошлого года», — сказал Лещенко.

По его словам, санкции вводились на один год, и 16 сентября этого года прекратили действовать. Нового же решения до сих пор нет.

«Эти «санкционные каникулы» делаются с вполне понятной целью. По моей информации, сейчас существует новый рынок коррупционных услуг, когда тебя могут из санкционного списка исключить за определенные договоренности материального характера, или наоборот — включить твоего конкурента», — заявил депутат.

«Если у тебя есть какой-то бизнес, у тебя есть российский конкурент, то ты можешь договориться, что его включат в санкционный список, получить для своего бизнеса в Украине преференции — например, ты будешь монополистом на этом рынке», — рассказал он.

Лещенко сказал, что знает примеры, когда «за вполне материальное вознаграждение» российские компании попадают под санкции для того, чтобы другие компании, которые действуют в Украине, получили преференции.

«По моей информации, кроме упомянутых договоренностей, существует еще третья, самая циничная, вещь — это когда покупают активы, принадлежащие российским санкционным компаниям, украинские олигархи или коррупционеры за соответствующий откат, а потом говорят: «Или ты ее продаешь нам, или мы тебя включим в санкционный список», — заявил Лещенко.

По его словам, таким образом происходит фактически перераспределение рынка.

«В настоящее время, по моей информации, идут торги, кого туда (в список санкций) включить, а кого оттуда исключить. И определенные политические деятели, приближенные к формированию этих санкционных списков, просто пополняют свои карманы наличными или безналичными средствами, которые попадут на их оффшорные счета. Это коррупция. Другого объяснения, почему уже месяц санкций нет, я найти не могу», — подчеркнул народный депутат.

Украинская правда

Декларации основных борцов с коррупцией в УкраинеДекларации основных борцов с коррупцией в Украине

Софико Векуа

Три миллиона наследства жены Борислава Березы, миллионы на банковских счетах Анны Гопко, гонорары Сергея Лещенко и Мустафы Найема за преподавание.

Одно из основных отличий восьмого созыва парламента от предыдущих — наличие значительного количества общественных активистов, ставших народными депутатами. Как правило, эти новоиспеченные политики критикуют курс власти, декларируют отказ от олигархического влияния на политику и часто требуют объяснить «закостенелых» нардепов, откуда те взяли свои миллионы. Однако сколько зарабатывают и чем владеют представители новой генерации политиков?

О том, что задекларировали за 2015 год народные депутаты, которые еще два года назад были общественными активистами, читайте на FaceNews.

Светлана Залищук

В 2015 году Светлана Залищук задекларировала доход в 77 тысяч 840 гривен. Всю сумму составила зарплата. Доходов из-за пределов страны Залищук, согласно декларации, в 2015 году не получила.

Из членов семьи в декларации нардепа указан гражданский муж — Мортен Енберг. Что касается членов ее семьи, то из источников за пределами Украины в 2015 году они получили 816 тысяч 992 шведские кроны, что сегодня равняется примерно 2,5 миллионам гривен.

Что касается имущества, то Светлана Залищук владеет двумя квартирами, общей площадью в больше чем 200 квадратных метров. У членов ее семьи, согласно декларации, нет недвижимого имущества.

Однако у них, в отличие от народного депутата, есть машина — Land Rover Discovery 4 2010 года выпуска.

Также у Залищук нет вкладов в банках и ценных бумаг, однако у членов ее семьи на счету в банках и других финансовых учреждениях есть 212 тысяч 443 шведские кроны, что равняется более чем 600 тысячам гривен.

Кроме того, на содержание указанного в декларации имущества в 2015 году Светлана Залищук потратила 17 тысяч 632 гривны. Что касается членов ее семьи, то, учитывая расходы на содержание имущества, выплату кредита и процентов по нему, в 2015 году было потрачено 113 тысяч 461 шведская крона. Это — более 300 тысяч гривен.

Сергей Лещенко

Народный депутат задекларировал за 2015 год доход в 212 тысяч 67 гривен. Более 76 тысяч составила заработная плата, доход от преподавательской, научной и творческой деятельности составил больше 107 тысяч гривен и почти 30 тысяч гривен — это авторское вознаграждение и доходы от реализации имущественных прав интеллектуальной собственности.

Кроме того, около 50 тысяч гривен дохода в 2015 году Лещенко получил из-за рубежа: тысячу евро из австрийского Institute for Human Sciences и тысячу долларов из Колумбийского университета.

Что касается недвижимого имущества, то народный депутат от «БПП» владеет квартирой площадью в 60 квадратных метров и 1/3 еще одной квартиры.

Кроме того, в собственности депутата есть автомобиль Volkswagen Golf 2014 года выпуска.

Также у народного депутата есть ценные бумаги стоимостью в 24 тысячи гривен.

Что касается задекларированных расходов, то в 2015 году Лещенко потратил больше 1400 гривен на страхование.

Мустафа Найем

В 2015 году Найем заработал 188 тысяч 199 гривен. Почти 73 тысячи составила заработная плата, более 60 тысяч — это доход от преподавательской, научной и творческой деятельности и более 54 тысяч составило авторское вознаграждение и доходы от реализации имущественных прав интеллектуальной собственности.

Что касается имущества народного депутата, то Найем владеет 20% квартиры площадью в 61 квадратный метр.

Дохода из-за рубежа в 2015 году у нардепа не было.

У депутата также нет транспортных средств, вкладов в банках, ценных бумаг или других активов.

Егор Соболев

В 2015 году Егор Соболев задекларировал доход в 163 тысячи 326 гривен, из которых более 82 тысяч — это зарплата и более 80 тысяч — средства на депутатские полномочия.

Что касается членов семьи Соболева, то их доход составил 456 тысяч 541 гривну. Вся сумма — это заработная плата.

Соболев владеет земельным участком, площадью в 800 квадратных метров и двумя жилыми домами общей площадью в 191,1 квадратный метр.

Кроме того, члены семьи Соболева владеют квартирой площадью в 47 квадратных метров.

В собственности народного депутата нет транспортных средств, однако на членов семьи задекларирована машина Mazda 3 2005 года выпуска.

Также на счету Соболева в банке находится 523 гривны, а на счету членов его семьи — более 17 тысяч гривен.

Анна Гопко

Анна Гопко задекларировала 187 тысяч 715 гривен дохода за 2015 год. Почти 79 тысяч гривен составила заработная плата, а чуть больше 109 тысяч гривен — дивиденды и проценты.

Параллельно члены семьи Анны Гопко в 2015 году заработали 1 миллион 290 тысяч 603 гривны. Заработная плата составила более 1 миллиона, более 79 тысяч — это дивиденды и проценты и более 138 тысяч гривен — это доход от передачи в аренду имущества.

Что касается имущества, то в собственности или аренде нардепа находится земельный участок площадью 1000 квадратных метров, две квартиры общей площадью около 100 квадратных метров и половины еще двух квартир площадью в 56,9 и 34,8 квадратных метров соответственно.

Что касается членов семьи народного депутата, то в их собственности находится жилой дом площадью в 117 квадратных метров, половины двух квартир площадью в 56,9 и 34,8 квадратных метров, и еще четыре квартиры общей площадью больше чем в 160 квадратных метров.

У Анны Гопко машины нет, однако у членов ее семьи есть Honda Civic 2008 года выпуска.

Кроме того, на банковских счетах народного депутата хранится более 2 миллионов гривен.

Что касается членов ее семьи, то на их банковских счетах есть почти два миллиона гривен, а номинальная стоимость ценных бумаг составляет 75 тысяч гривен.

Дмитрий Добродомов

В 2015 году Добродомов заработал 159 тысяч 45 гривен. Больше 78 тысяч составила заработная плата депутата, а больше 80 тысяч — это другие виды доходов.

Что касается членов семьи политика, то они заработали в прошлом году 1 миллион 384 тысячи 756 гривен. Вся сумма — это доход от ведения предпринимательской и независимой профессиональной деятельности.

Что касается имущества, то у Добродомова есть квартира площадью в 139,2 квадратных метров, а члены его семьи владеют квартирой площадью в 34,9 квадратных метра.

Однако транспортных средств на Добродомова не зарегистрировано, только Mercedes-Benz E200 2006 года выпуска на членов его семьи.

Что касается расходов, то в 2015 году политик потратил более 400 гривен на страхование.

Татьяна Черновол

На момент избрания народный депутат от «Народного фронта» Татьяна Черновол была советником министра внутренних дел Украины.

Политик задекларировала доход в 156 тысяч 749 гривен за 2015 год, из которых 76 тысяч 190 гривен составила зарплата, а 80 тысяч 559 гривен — другие виды доходов.

Что касается членов семьи Черновол, то в 2015 году они заработали 77 тысяч 606 гривен, из которых около 26 тысяч гривен составила заработная плата, а более 51 тысячи гривен — другие виды доходов.

Что касается недвижимого имущества, то в собственности Черновол находится земельный участок площадью в 1 513 квадратных метров . В свою очередь члены семьи Черновол задекларировали три земельных участка общей площадью в более чем 7 тысяч квадратных метров, жилой дом площадью в 158 квадратных метров, а также гараж площадью в 18 квадратных метров.

Транспортными средствами члены семьи нардепа не владеют, однако у самой Черновол есть Chevrolet Aveo 2005 года выпуска и Mitsubishi Lancer 2014 года выпуска.

Также на банковских счетах Черновол лежит почти 200 тысяч гривен.

Алена Шкрум

Народный депутат от «Батьківщини» до избрания народным депутатом была экспертом организации «Право на захист» и исполнительным партнером Управления Верховного комиссара ООН по делам беженцев.

В 2015 году Шкрум заработала 77 тысяч 774 гривны, из которых всю сумму составила заработная плата. Что касается членов семьи политика, то доход супруга Шкрум (только он указан членом семьи в декларации народного депутата, — FaceNews) в 2015 году составил 81 тысячу 779 гривен, из которых больше 10 тысяч — это заработная плата, а почти 71 тысяча — это другие виды доходов.

Кроме того, Шкрум владеет квартирой площадью в 127,9 квадратных метров и гаражом, площадью в 19 квадратных метров. У членов семьи Шкрум, согласно декларации, нет имущества.

Однако у членов семьи народного депутата, в отличие от нее, есть автомобиль Toyota RAV4 2014 года выпуска.

Также на банковских счетах Шкрум лежит 1506 гривен, а на банковских счетах членов ее семьи — 188 тысяч 529 гривен.

Владимир Парасюк

В 2015 году Владимир Парасюк заработал 75 тысяч 586 гривен. Всю сумму составила заработная плата. При этом члены семьи политика в прошлом году заработали 1 миллион 55 тысяч гривен, из которых 65 тысяч — это доход от отчуждения имущества, а 990 тысяч — это доход от ведения предпринимательской деятельности.

Кроме того, в собственности членов семьи Парасюка находится земельный участок площадью 0,60 га и жилой дом площадью 100 квадратных метров.

Что касается транспортных средств, то ни в собственности политика, ни в собственности членов его семьи нет автомобилей.

Также у Парасюка и членов его семьи нет банковских вкладов.

Борислав Береза

В 2015 году Борислав Береза заработал 76 тысяч 509 гривен, из которых всю сумму составила заработная плата. Члены семьи политика получили доход в 4 миллиона 59 тысяч 303 гривны, из которых 970 тысяч — это доход от ведения предпринимательской деятельности, а больше 3 миллионов — подарки, призы, выигрыши (позже Борислав Береза объяснил, что речь идет о наследстве жены, — www.facenews.ua).

Что касается имущества нардепа, то в собственности или аренде Борислава Березы находится три земельных участка площадью в 5576, 3237, 2500 квадратных метров, две квартиры общей площадью в 130,8 квадратных метра и дачный домик площадью в 91,2 квадратных метра.

Кроме того, в собственности членов семьи Березы находится квартира площадью в 72,7 квадратных метра.

Ездит Береза на двух авто: Hyundai Getz 2005 года выпуска и Acura MDX 2007 года выпуска. Также в собственности семьи также находится Toyota Rav 4 2015 года выпуска.

Что касается расходов, то Борислав Береза тратит 22 тысячи гривен на содержание имущества. Кроме того, члены его семьи тратят на содержание имущества 53 тысячи 200 гривен.

Донбасс-ИнфоСофико Векуа

Три миллиона наследства жены Борислава Березы, миллионы на банковских счетах Анны Гопко, гонорары Сергея Лещенко и Мустафы Найема за преподавание.

Одно из основных отличий восьмого созыва парламента от предыдущих — наличие значительного количества общественных активистов, ставших народными депутатами. Как правило, эти новоиспеченные политики критикуют курс власти, декларируют отказ от олигархического влияния на политику и часто требуют объяснить «закостенелых» нардепов, откуда те взяли свои миллионы. Однако сколько зарабатывают и чем владеют представители новой генерации политиков?

О том, что задекларировали за 2015 год народные депутаты, которые еще два года назад были общественными активистами, читайте на FaceNews.

Светлана Залищук

В 2015 году Светлана Залищук задекларировала доход в 77 тысяч 840 гривен. Всю сумму составила зарплата. Доходов из-за пределов страны Залищук, согласно декларации, в 2015 году не получила.

Из членов семьи в декларации нардепа указан гражданский муж — Мортен Енберг. Что касается членов ее семьи, то из источников за пределами Украины в 2015 году они получили 816 тысяч 992 шведские кроны, что сегодня равняется примерно 2,5 миллионам гривен.

Что касается имущества, то Светлана Залищук владеет двумя квартирами, общей площадью в больше чем 200 квадратных метров. У членов ее семьи, согласно декларации, нет недвижимого имущества.

Однако у них, в отличие от народного депутата, есть машина — Land Rover Discovery 4 2010 года выпуска.

Также у Залищук нет вкладов в банках и ценных бумаг, однако у членов ее семьи на счету в банках и других финансовых учреждениях есть 212 тысяч 443 шведские кроны, что равняется более чем 600 тысячам гривен.

Кроме того, на содержание указанного в декларации имущества в 2015 году Светлана Залищук потратила 17 тысяч 632 гривны. Что касается членов ее семьи, то, учитывая расходы на содержание имущества, выплату кредита и процентов по нему, в 2015 году было потрачено 113 тысяч 461 шведская крона. Это — более 300 тысяч гривен.

Сергей Лещенко

Народный депутат задекларировал за 2015 год доход в 212 тысяч 67 гривен. Более 76 тысяч составила заработная плата, доход от преподавательской, научной и творческой деятельности составил больше 107 тысяч гривен и почти 30 тысяч гривен — это авторское вознаграждение и доходы от реализации имущественных прав интеллектуальной собственности.

Кроме того, около 50 тысяч гривен дохода в 2015 году Лещенко получил из-за рубежа: тысячу евро из австрийского Institute for Human Sciences и тысячу долларов из Колумбийского университета.

Что касается недвижимого имущества, то народный депутат от «БПП» владеет квартирой площадью в 60 квадратных метров и 1/3 еще одной квартиры.

Кроме того, в собственности депутата есть автомобиль Volkswagen Golf 2014 года выпуска.

Также у народного депутата есть ценные бумаги стоимостью в 24 тысячи гривен.

Что касается задекларированных расходов, то в 2015 году Лещенко потратил больше 1400 гривен на страхование.

Мустафа Найем

В 2015 году Найем заработал 188 тысяч 199 гривен. Почти 73 тысячи составила заработная плата, более 60 тысяч — это доход от преподавательской, научной и творческой деятельности и более 54 тысяч составило авторское вознаграждение и доходы от реализации имущественных прав интеллектуальной собственности.

Что касается имущества народного депутата, то Найем владеет 20% квартиры площадью в 61 квадратный метр.

Дохода из-за рубежа в 2015 году у нардепа не было.

У депутата также нет транспортных средств, вкладов в банках, ценных бумаг или других активов.

Егор Соболев

В 2015 году Егор Соболев задекларировал доход в 163 тысячи 326 гривен, из которых более 82 тысяч — это зарплата и более 80 тысяч — средства на депутатские полномочия.

Что касается членов семьи Соболева, то их доход составил 456 тысяч 541 гривну. Вся сумма — это заработная плата.

Соболев владеет земельным участком, площадью в 800 квадратных метров и двумя жилыми домами общей площадью в 191,1 квадратный метр.

Кроме того, члены семьи Соболева владеют квартирой площадью в 47 квадратных метров.

В собственности народного депутата нет транспортных средств, однако на членов семьи задекларирована машина Mazda 3 2005 года выпуска.

Также на счету Соболева в банке находится 523 гривны, а на счету членов его семьи — более 17 тысяч гривен.

Анна Гопко

Анна Гопко задекларировала 187 тысяч 715 гривен дохода за 2015 год. Почти 79 тысяч гривен составила заработная плата, а чуть больше 109 тысяч гривен — дивиденды и проценты.

Параллельно члены семьи Анны Гопко в 2015 году заработали 1 миллион 290 тысяч 603 гривны. Заработная плата составила более 1 миллиона, более 79 тысяч — это дивиденды и проценты и более 138 тысяч гривен — это доход от передачи в аренду имущества.

Что касается имущества, то в собственности или аренде нардепа находится земельный участок площадью 1000 квадратных метров, две квартиры общей площадью около 100 квадратных метров и половины еще двух квартир площадью в 56,9 и 34,8 квадратных метров соответственно.

Что касается членов семьи народного депутата, то в их собственности находится жилой дом площадью в 117 квадратных метров, половины двух квартир площадью в 56,9 и 34,8 квадратных метров, и еще четыре квартиры общей площадью больше чем в 160 квадратных метров.

У Анны Гопко машины нет, однако у членов ее семьи есть Honda Civic 2008 года выпуска.

Кроме того, на банковских счетах народного депутата хранится более 2 миллионов гривен.

Что касается членов ее семьи, то на их банковских счетах есть почти два миллиона гривен, а номинальная стоимость ценных бумаг составляет 75 тысяч гривен.

Дмитрий Добродомов

В 2015 году Добродомов заработал 159 тысяч 45 гривен. Больше 78 тысяч составила заработная плата депутата, а больше 80 тысяч — это другие виды доходов.

Что касается членов семьи политика, то они заработали в прошлом году 1 миллион 384 тысячи 756 гривен. Вся сумма — это доход от ведения предпринимательской и независимой профессиональной деятельности.

Что касается имущества, то у Добродомова есть квартира площадью в 139,2 квадратных метров, а члены его семьи владеют квартирой площадью в 34,9 квадратных метра.

Однако транспортных средств на Добродомова не зарегистрировано, только Mercedes-Benz E200 2006 года выпуска на членов его семьи.

Что касается расходов, то в 2015 году политик потратил более 400 гривен на страхование.

Татьяна Черновол

На момент избрания народный депутат от «Народного фронта» Татьяна Черновол была советником министра внутренних дел Украины.

Политик задекларировала доход в 156 тысяч 749 гривен за 2015 год, из которых 76 тысяч 190 гривен составила зарплата, а 80 тысяч 559 гривен — другие виды доходов.

Что касается членов семьи Черновол, то в 2015 году они заработали 77 тысяч 606 гривен, из которых около 26 тысяч гривен составила заработная плата, а более 51 тысячи гривен — другие виды доходов.

Что касается недвижимого имущества, то в собственности Черновол находится земельный участок площадью в 1 513 квадратных метров . В свою очередь члены семьи Черновол задекларировали три земельных участка общей площадью в более чем 7 тысяч квадратных метров, жилой дом площадью в 158 квадратных метров, а также гараж площадью в 18 квадратных метров.

Транспортными средствами члены семьи нардепа не владеют, однако у самой Черновол есть Chevrolet Aveo 2005 года выпуска и Mitsubishi Lancer 2014 года выпуска.

Также на банковских счетах Черновол лежит почти 200 тысяч гривен.

Алена Шкрум

Народный депутат от «Батьківщини» до избрания народным депутатом была экспертом организации «Право на захист» и исполнительным партнером Управления Верховного комиссара ООН по делам беженцев.

В 2015 году Шкрум заработала 77 тысяч 774 гривны, из которых всю сумму составила заработная плата. Что касается членов семьи политика, то доход супруга Шкрум (только он указан членом семьи в декларации народного депутата, — FaceNews) в 2015 году составил 81 тысячу 779 гривен, из которых больше 10 тысяч — это заработная плата, а почти 71 тысяча — это другие виды доходов.

Кроме того, Шкрум владеет квартирой площадью в 127,9 квадратных метров и гаражом, площадью в 19 квадратных метров. У членов семьи Шкрум, согласно декларации, нет имущества.

Однако у членов семьи народного депутата, в отличие от нее, есть автомобиль Toyota RAV4 2014 года выпуска.

Также на банковских счетах Шкрум лежит 1506 гривен, а на банковских счетах членов ее семьи — 188 тысяч 529 гривен.

Владимир Парасюк

В 2015 году Владимир Парасюк заработал 75 тысяч 586 гривен. Всю сумму составила заработная плата. При этом члены семьи политика в прошлом году заработали 1 миллион 55 тысяч гривен, из которых 65 тысяч — это доход от отчуждения имущества, а 990 тысяч — это доход от ведения предпринимательской деятельности.

Кроме того, в собственности членов семьи Парасюка находится земельный участок площадью 0,60 га и жилой дом площадью 100 квадратных метров.

Что касается транспортных средств, то ни в собственности политика, ни в собственности членов его семьи нет автомобилей.

Также у Парасюка и членов его семьи нет банковских вкладов.

Борислав Береза

В 2015 году Борислав Береза заработал 76 тысяч 509 гривен, из которых всю сумму составила заработная плата. Члены семьи политика получили доход в 4 миллиона 59 тысяч 303 гривны, из которых 970 тысяч — это доход от ведения предпринимательской деятельности, а больше 3 миллионов — подарки, призы, выигрыши (позже Борислав Береза объяснил, что речь идет о наследстве жены, — www.facenews.ua).

Что касается имущества нардепа, то в собственности или аренде Борислава Березы находится три земельных участка площадью в 5576, 3237, 2500 квадратных метров, две квартиры общей площадью в 130,8 квадратных метра и дачный домик площадью в 91,2 квадратных метра.

Кроме того, в собственности членов семьи Березы находится квартира площадью в 72,7 квадратных метра.

Ездит Береза на двух авто: Hyundai Getz 2005 года выпуска и Acura MDX 2007 года выпуска. Также в собственности семьи также находится Toyota Rav 4 2015 года выпуска.

Что касается расходов, то Борислав Береза тратит 22 тысячи гривен на содержание имущества. Кроме того, члены его семьи тратят на содержание имущества 53 тысячи 200 гривен.

Донбасс-Инфо

Лещенко в ГенпрокурорыЛещенко в Генпрокуроры

Сергій Лещенко

Друзья! Юрий Луценко признал, что обсуждал с президентом Порошенко свое назначение на пост генпрокурора. Но, поскольку Луценко не имеет юридического образования и стажа, то для его назначения надо будет менять закон.

Если так, то я тоже официально объявляю, что готов стать генеральным прокурором. У меня тоже нет юридического образования и стажа, но я считаю, что готов справиться с этой работой. Я 14 лет занимался антикоррупционными журналистскими расследованиями – и, например, уголовное производство против Януковича, Клюева и Ставицкого в части присвоения «Межигорья» базируется на моих документах и разоблачениях, которые я осуществил во времена Януковича, еще будучи журналистом, и которые я передал следствию после Революции достоинства.

На основании моих документов НАБУ открыло несколько уголовных производств против Мартыненко. Мною написано две книги по разоблачению коррупционных схем в Украине – начиная со времен Лазаренко и заканчивая Януковичем. Мои антикоррупционные расследования были отмечены международными наградами – норвежско-немецкой премией имени Герда Буцериуса, премией Фундации Репортеров (Польша), премией Национального демократического института США и стажировкой в Фонде поддержки демократии на стипендии имени президента Рейгана и конгрессмена Фассела.

Считаю, что мой опыт и нулевая толерантность к коррупции помогут сделать из Генпрокуратуры настоящий независимый орган защиты законности в Украине.

Сергей ЛещенкоСергій Лещенко

Друзья! Юрий Луценко признал, что обсуждал с президентом Порошенко свое назначение на пост генпрокурора. Но, поскольку Луценко не имеет юридического образования и стажа, то для его назначения надо будет менять закон.

Если так, то я тоже официально объявляю, что готов стать генеральным прокурором. У меня тоже нет юридического образования и стажа, но я считаю, что готов справиться с этой работой. Я 14 лет занимался антикоррупционными журналистскими расследованиями – и, например, уголовное производство против Януковича, Клюева и Ставицкого в части присвоения «Межигорья» базируется на моих документах и разоблачениях, которые я осуществил во времена Януковича, еще будучи журналистом, и которые я передал следствию после Революции достоинства.

На основании моих документов НАБУ открыло несколько уголовных производств против Мартыненко. Мною написано две книги по разоблачению коррупционных схем в Украине – начиная со времен Лазаренко и заканчивая Януковичем. Мои антикоррупционные расследования были отмечены международными наградами – норвежско-немецкой премией имени Герда Буцериуса, премией Фундации Репортеров (Польша), премией Национального демократического института США и стажировкой в Фонде поддержки демократии на стипендии имени президента Рейгана и конгрессмена Фассела.

Считаю, что мой опыт и нулевая толерантность к коррупции помогут сделать из Генпрокуратуры настоящий независимый орган защиты законности в Украине.

Сергей Лещенко

Сергій Лещенко: Генпрокурор Шокін піде до кінця рокуСергій Лещенко: Генпрокурор Шокін піде до кінця року

Депутат Верховної Ради Сергій Лещенко в інтерв’ю DW про погрози на свою адресу та на адресу колег, про чвари всередині коаліції та про те, чому прогнозує скору відставку генпрокурора України.

DW: Сергію, минулими вихідними Ви виступили із заявами про заплановані проти Вас провокації, збір фотоматеріалів для подальшої дискредитації, прослуховування мобільного телефону. Вам надходили також якісь погрози?

Сергій Лещенко: — Я відчуваю не погрози, я відчуваю, що перебуваю під незаконним стеженням з боку правоохоронних органів, зокрема, прослуховування мобільних телефонів. Збір інформації, відносно мене, з метою з’ясування джерел моєї інформації, а також подальшої дискредитації, якщо їх будуть цікавити подальші дії в тій кампанії, яку вони замислили.

Хто за цим може стояти?

Це робить (голова МВС Арсен — прим. ред.) Аваков та (депутат Микола — прим.ред.) Мартиненко, обидва вони стали фігурантами публікації останніми місяцями й вони об’єднали зусилля і зокрема працюють щодо мене зараз. А технічну функцію виконує МВС.

І які в них можуть бути спільні інтереси?

По-перше, вони члени однієї фракції, однієї партії «Народний фронт». Вони роблять спроби нівелювати мої викриття щодо кримінальної справи по Мартиненка у Швейцарії. Щодо його зловживання в урановій та титановій галузях. І щодо переказу їхнім однопартійцем, народним депутатом Ігорем Котвіцьким 40 мільйонів доларів на Панаму.

Чи є плани все ж звернутися до правоохоронних органів, зареєструвати заяву?

Такі плани є. І збирається звернутися до правоохоронних органів також (депутат Світлана — прим.ред.) Заліщук.

Ви заявляєте, що Вас прослуховують…

Тут злочин скоєно службовими й посадовими особами МВС, які вставили мій номер в запит на прослуховування, знаючи що це я, а представляючи мене в цьому запиті іншою особою, людиною, яка підозрюється в кримінальних правопорушеннях. За КПК, вони не мають права прослуховувати народного депутата до того моменту, поки парламент не складе недоторканість, не зніме з цього депутата, не позбавить його — це пряме порушення КПК і кримінальний злочин.

Ви написали, що поінформували про свої підозри послів США, ЄС та окремих європейських країн. Якою була їхня реакція?

Вони були вражені. І один з дипломатів навіть сказав, що у нього самого є підозри, що він перебуває, скажімо так, під особливою увагою, певних спеціальних служб.

Чи збираєтеся йти із цим до Генеральної прокуратури?

Я до прокуратури, звичайно, зроблю звернення після повернення з відрядження до Осло. Що стосується довіри, її немає, як до (генпрокурора України Віктора — прим. Ред) Шокіна, так і до Авакова. Але формально всі вимоги жанру, так би мовити, я виконаю. Звернення будуть надіслані. Крім того, розслідуванням цієї справи обіцяла займатися Національна поліція, яку нещодавно очолила Хатія, і таким чином, довіра до неї звичайно є. Але що стосується ефективності, скажімо так, звернення, я все одно не вірю. Утім, щоб не було обвинувачень, що ці кроки не зроблено. Я звичайно зроблю ці кроки. Я звернуся.

— І вірите, що у разі підтвердження фактів, хтось понесе відповідальність?

Я думаю, що замовникам цієї кампанії відповідальність загрожує не лише за цими злочинами, але й за іншими. Те, що у Швейцарії справа щодо Мартиненка, також афери, пов’язані з державними підприємствами й спеціальні транзакції з виведення грошей з України до Панами. Тому це буде, я думаю, головний епізод. А чи стане прослуховування підставою для покарання, я не знаю. Тому що у нас, у принципі, покарання за незаконне прослуховування досі у жодної людини не було.

Чи не нагадує вся ця ситуація 2005 рік? Буквально недавно Ви в ефірі назвали прем’єра Яценюка «символом корупції». Але все одно Ви є членом пропрезидентської фракції і фактичним партнером соратників Яценюка по коаліції…

Це наслідки того, що в нас діє виборчий закон, який передбачає обов’язковість входження депутатів до фракції за списками якої вони обрані, а також наслідком того, що я був обраний за списками цієї фракції. Це питання про те, «чи сходить сонце на сході». Так, сонце сходить на сході. Чи я є членом фракції БПП? Так є, тому що я обраний за її списками та відповідно діє імперативний мандат. Але коли мене приймали, мені умови не ставили, мене брали таким, який я є. І, власне, таким я залишаюсь. І в президента претензій немає жодних, він не дзвонив мені жодного разу, не спілкувалися з вересня місяця. З тих часів було багато публікацій, підписів за відставку Шокіна. Значить, президент вважає мою діяльність такою, яка відповідає національним інтересам, якщо він не вживає жодних заходів упливу, за що я йому вдячний.

— А як Ви оцінюєте діяльність самого президента?

Я вважаю, що його дії щодо Шокіна, шкодять не лише йому особисто, але й державі. Тобто дискредитація відбувається не лише Шокіна, його діями, а також самого Порошенка, який його призначив, коаліції, яка за нього голосувала, зрештою всією нової влади й навіть Майдан під ударом. Тому що Шокін є генпрокурором у «постмайданній» державі, і навіщо треба такий Майдан, якщо Шокін потім стає генпрокурором.

— Тобто коаліція знову в глухому куті, знову взаємні обвинувачення вчорашніх партнерів на Майдані?

У нас демократія. Відповідно, демократія передбачає право на вільне вираження думок. Я не збирався покривати корупціонерів. Єдиний легітимний спосіб вирішити це питання — прибрати цих корупціонерів, порушити щодо них кримінальну справу. А не змушувати мене мовчати, питання саме в собі містить логічний конфлікт, що я маю тримати язик за зубами і покривати корупціонерів? Ні, не маю.

Питання в тому, чи можливо взагалі досягти успіху у реформуванні країни, коли така атмосфера серед членів коаліції?

Я думаю, що неможливо досягти успіху, коли корупціонери при владі. Прибрати корупціонерів — команда залишається здійснювати реформи на чолі з реформаторами, а не корупціонерами. Питання перевернуте з ніг на голову. Відповідно, у нас нема реформ, тому що є чвари. Я думаю, у нас нема реформ, тому що у нас корупціонери. Я думав, у цьому причина, а не навпаки. Якщо можна мислити у такому напрямку, то тоді, напевно, варто тримати язик за зубами і отримати нового Януковича, а потім дивуватися — чому ж у нас знову все так погано відбувається в країні.

І Ваші заклики чують?

Звичайно, чують. Тому що ми живемо в світі, коли ти не можеш удавати, що нічого не відбувається. І ціна за це буде заплачена. Або на виборах тими, хто покриває корупціонерів, або раніше, або це відбудеться через зовнішній тиск, або це відбудеться через вотум недовіри у самому парламенту, або через добровільну відставку цих людей, або через суспільний тиск. Взагалі, зараз не можна домогтися результату лише, просто скажімо, однією дією. Мовляв, я виступив з трибуни і все виправилось, треба щоб була комбінація зусиль, і коаліція учасників.

А конкретніше?

Це має бути суспільство, яке пікетує генпрокуратуру, вимагаючи відставки Шокіна і моє викриття в парламенті про те, що він, наприклад, на Юрія Бойка не подає подання, а тримає його у себе в сейфі, й вимоги МВФ, послів США, ЄС та Сороса про те, що генпрокурор має бути поміняний. І тому ця комбінація приведе до того, що побачите — я думаю, Шокін піде до кінця року. І тоді ви запитаєте, як таке сталося? Тому що була зроблена максимально можлива консолідація навколо цієї ідеї, максимальна велика кількість учасників. Там не було сказано так — досить одного дзвінка, який усе вирішить. Цей результат буде досягнуто, якщо цей тиск триватиме далі. Якщо зараз він триватиме, а через тиждень про нього забудуть, будь-який президент з радістю «зіскочить» з цієї перспективи відставки комфортного і лояльного генпрокурора.Депутат Верховної Ради Сергій Лещенко в інтерв’ю DW про погрози на свою адресу та на адресу колег, про чвари всередині коаліції та про те, чому прогнозує скору відставку генпрокурора України.

DW: Сергію, минулими вихідними Ви виступили із заявами про заплановані проти Вас провокації, збір фотоматеріалів для подальшої дискредитації, прослуховування мобільного телефону. Вам надходили також якісь погрози?

Сергій Лещенко: — Я відчуваю не погрози, я відчуваю, що перебуваю під незаконним стеженням з боку правоохоронних органів, зокрема, прослуховування мобільних телефонів. Збір інформації, відносно мене, з метою з’ясування джерел моєї інформації, а також подальшої дискредитації, якщо їх будуть цікавити подальші дії в тій кампанії, яку вони замислили.

Хто за цим може стояти?

Це робить (голова МВС Арсен — прим. ред.) Аваков та (депутат Микола — прим.ред.) Мартиненко, обидва вони стали фігурантами публікації останніми місяцями й вони об’єднали зусилля і зокрема працюють щодо мене зараз. А технічну функцію виконує МВС.

І які в них можуть бути спільні інтереси?

По-перше, вони члени однієї фракції, однієї партії «Народний фронт». Вони роблять спроби нівелювати мої викриття щодо кримінальної справи по Мартиненка у Швейцарії. Щодо його зловживання в урановій та титановій галузях. І щодо переказу їхнім однопартійцем, народним депутатом Ігорем Котвіцьким 40 мільйонів доларів на Панаму.

Чи є плани все ж звернутися до правоохоронних органів, зареєструвати заяву?

Такі плани є. І збирається звернутися до правоохоронних органів також (депутат Світлана — прим.ред.) Заліщук.

Ви заявляєте, що Вас прослуховують…

Тут злочин скоєно службовими й посадовими особами МВС, які вставили мій номер в запит на прослуховування, знаючи що це я, а представляючи мене в цьому запиті іншою особою, людиною, яка підозрюється в кримінальних правопорушеннях. За КПК, вони не мають права прослуховувати народного депутата до того моменту, поки парламент не складе недоторканість, не зніме з цього депутата, не позбавить його — це пряме порушення КПК і кримінальний злочин.

Ви написали, що поінформували про свої підозри послів США, ЄС та окремих європейських країн. Якою була їхня реакція?

Вони були вражені. І один з дипломатів навіть сказав, що у нього самого є підозри, що він перебуває, скажімо так, під особливою увагою, певних спеціальних служб.

Чи збираєтеся йти із цим до Генеральної прокуратури?

Я до прокуратури, звичайно, зроблю звернення після повернення з відрядження до Осло. Що стосується довіри, її немає, як до (генпрокурора України Віктора — прим. Ред) Шокіна, так і до Авакова. Але формально всі вимоги жанру, так би мовити, я виконаю. Звернення будуть надіслані. Крім того, розслідуванням цієї справи обіцяла займатися Національна поліція, яку нещодавно очолила Хатія, і таким чином, довіра до неї звичайно є. Але що стосується ефективності, скажімо так, звернення, я все одно не вірю. Утім, щоб не було обвинувачень, що ці кроки не зроблено. Я звичайно зроблю ці кроки. Я звернуся.

— І вірите, що у разі підтвердження фактів, хтось понесе відповідальність?

Я думаю, що замовникам цієї кампанії відповідальність загрожує не лише за цими злочинами, але й за іншими. Те, що у Швейцарії справа щодо Мартиненка, також афери, пов’язані з державними підприємствами й спеціальні транзакції з виведення грошей з України до Панами. Тому це буде, я думаю, головний епізод. А чи стане прослуховування підставою для покарання, я не знаю. Тому що у нас, у принципі, покарання за незаконне прослуховування досі у жодної людини не було.

Чи не нагадує вся ця ситуація 2005 рік? Буквально недавно Ви в ефірі назвали прем’єра Яценюка «символом корупції». Але все одно Ви є членом пропрезидентської фракції і фактичним партнером соратників Яценюка по коаліції…

Це наслідки того, що в нас діє виборчий закон, який передбачає обов’язковість входження депутатів до фракції за списками якої вони обрані, а також наслідком того, що я був обраний за списками цієї фракції. Це питання про те, «чи сходить сонце на сході». Так, сонце сходить на сході. Чи я є членом фракції БПП? Так є, тому що я обраний за її списками та відповідно діє імперативний мандат. Але коли мене приймали, мені умови не ставили, мене брали таким, який я є. І, власне, таким я залишаюсь. І в президента претензій немає жодних, він не дзвонив мені жодного разу, не спілкувалися з вересня місяця. З тих часів було багато публікацій, підписів за відставку Шокіна. Значить, президент вважає мою діяльність такою, яка відповідає національним інтересам, якщо він не вживає жодних заходів упливу, за що я йому вдячний.

— А як Ви оцінюєте діяльність самого президента?

Я вважаю, що його дії щодо Шокіна, шкодять не лише йому особисто, але й державі. Тобто дискредитація відбувається не лише Шокіна, його діями, а також самого Порошенка, який його призначив, коаліції, яка за нього голосувала, зрештою всією нової влади й навіть Майдан під ударом. Тому що Шокін є генпрокурором у «постмайданній» державі, і навіщо треба такий Майдан, якщо Шокін потім стає генпрокурором.

— Тобто коаліція знову в глухому куті, знову взаємні обвинувачення вчорашніх партнерів на Майдані?

У нас демократія. Відповідно, демократія передбачає право на вільне вираження думок. Я не збирався покривати корупціонерів. Єдиний легітимний спосіб вирішити це питання — прибрати цих корупціонерів, порушити щодо них кримінальну справу. А не змушувати мене мовчати, питання саме в собі містить логічний конфлікт, що я маю тримати язик за зубами і покривати корупціонерів? Ні, не маю.

Питання в тому, чи можливо взагалі досягти успіху у реформуванні країни, коли така атмосфера серед членів коаліції?

Я думаю, що неможливо досягти успіху, коли корупціонери при владі. Прибрати корупціонерів — команда залишається здійснювати реформи на чолі з реформаторами, а не корупціонерами. Питання перевернуте з ніг на голову. Відповідно, у нас нема реформ, тому що є чвари. Я думаю, у нас нема реформ, тому що у нас корупціонери. Я думав, у цьому причина, а не навпаки. Якщо можна мислити у такому напрямку, то тоді, напевно, варто тримати язик за зубами і отримати нового Януковича, а потім дивуватися — чому ж у нас знову все так погано відбувається в країні.

І Ваші заклики чують?

Звичайно, чують. Тому що ми живемо в світі, коли ти не можеш удавати, що нічого не відбувається. І ціна за це буде заплачена. Або на виборах тими, хто покриває корупціонерів, або раніше, або це відбудеться через зовнішній тиск, або це відбудеться через вотум недовіри у самому парламенту, або через добровільну відставку цих людей, або через суспільний тиск. Взагалі, зараз не можна домогтися результату лише, просто скажімо, однією дією. Мовляв, я виступив з трибуни і все виправилось, треба щоб була комбінація зусиль, і коаліція учасників.

А конкретніше?

Це має бути суспільство, яке пікетує генпрокуратуру, вимагаючи відставки Шокіна і моє викриття в парламенті про те, що він, наприклад, на Юрія Бойка не подає подання, а тримає його у себе в сейфі, й вимоги МВФ, послів США, ЄС та Сороса про те, що генпрокурор має бути поміняний. І тому ця комбінація приведе до того, що побачите — я думаю, Шокін піде до кінця року. І тоді ви запитаєте, як таке сталося? Тому що була зроблена максимально можлива консолідація навколо цієї ідеї, максимальна велика кількість учасників. Там не було сказано так — досить одного дзвінка, який усе вирішить. Цей результат буде досягнуто, якщо цей тиск триватиме далі. Якщо зараз він триватиме, а через тиждень про нього забудуть, будь-який президент з радістю «зіскочить» з цієї перспективи відставки комфортного і лояльного генпрокурора.

Сергій Лещенко: «Арсеній Петрович — символ української корупції»Сергей Лещенко: «Арсений Петрович — символ украинской коррупции»

Сергій Лещенко, народний депутат, «Блок Петра Порошенка», та член Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, у прямому ефірі Шустер LIVE висловив думку про те, хто є символом української корупції:

«Корупція має імена. І їх публікують на перших сторінках в нормальних цивілізованих країнах, а потім цих людей садять у в’язницю. В Україні навіть фігурантів гучних затримань відпускають під домашній арешт. Нам потрібно змінювати систему і Арсенія Петровича мітлою гнати з Кабінету Міністрів, тому що він — символ української корупції»Сергей Лещенко, народный депутат, «Блок Петра Порошенко», и член Комитета Верховной Рады Украины по вопросам предотвращения и противодействия коррупции, в прямом эфире Шустер LIVE высказал мнение о том, кто является символом украинской коррупции:

«Коррупция имеет имена. И их публикуют на первых страницах в нормальных цивилизованных странах, а потом этих людей сажают в тюрьму. В Украине даже фигурантов громких задержаний отпускают под домашний арест. Нам нужно менять систему и Арсения Петровича метлой гнать из Кабинета Министров, потому что он — символ украинской коррупции »

Порошенко і порожнечаПорошенко і порожнеча

Порошенко і порожнеча
Сергій Лещенко
Організація виборів Петра Порошенка висвітила слабкі місця найбільш вірогідного переможця президентських перегонів. Уже сьогодні видно проблеми, з якими він зіштовхнеться в разі обрання на посаду керівника держави.
Перше — Порошенко не має своєї команди, через що змушений спиратися на ситуативних союзників, які часто є представниками минулої влади, автоматично стаючи заручником чужих апетитів.
В такий спосіб, Порошенко оточує себе людьми сумнівних моральних якостей — замість того, щоб зробити ставку на молодь або незаплямованих лідерів, що постали протягом революційних подій останніх місяців.
Друге — Порошенко надовго пов’язаний політичним альянсом з Віталієм Кличком, який є вікном впливу групи Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна.
Навіть якщо сам Порошенко не матиме жодних зобов’язань перед оголошеним у міжнародний розшук олігархом, стосунки Кличка з угрупуванням «РосУкрЕнерго» неминуче впливатимуть на політичну поведінку Порошенка з огляду на розбудову ними політичного альянсу на паритетних засадах.
Третє — Порошенко по факту не має власної партії, а «Солідарність» є лише брендом без наповнення. Відповідно, рейтинги цієї партії не мають під собою реальної основи та є ситуативним перетоком виборців в умовах кардинального перерозподілу виборчого поля.
Окрилений нинішнім рейтингом, Порошенко невдовзі буде спостерігати так само стрімке його зменшення, що створює для нього виклики – чи готовий він змиритися з втратою підтримки, наполегливо проводячи зміни, чи наслідуватиме Януковича та Тимошенко, які згаяли кредит довіри, які мали у перші місяці роботи президентом та прем’єром, а згодом повністю ударилися у популізм.
Четверте – партія Порошенка побудована за принципом бізнес-корпорації, куди входять його ділові партнери та підлеглі, прізвища яких нічого не скажуть громаді, але які будуть вірою та правдою служити своєму начальнику-акціонеру.
Такий принцип стосунків у команді наслідує звичаї, що панували у Віктора Януковича, та породжує ризики авторитаризму. У політичній структурі Порошенка, яка будується за вождистським типом, відсутні будь-які механізми внутрішнього стримування та політичної конкуренції.
Штаб УДАРу по виборах мера столиці та Київради очолює депутат від партії Кличка Павло Рябікін, в минулому — один з ключових діячів у газовому бізнесі групи «Інтергаз», яку в 1990-их створили Ігор Бакай, Ігор Шаров, Олександр Абдуллін. Тому, коли в 2000 році Рябікін вперше став народним депутатом, він вступив до інтергазівської групи «Відродження України», яку очолював некоронований директор парламенту Олександр Волков.
Останнім часом Рябікін був відомий як співвласник розважального комплексу «Маячок» на узбережжі Дніпра, де паркують свої катери багато представників київської політичної еліти. За словами джерел в оточенні Дмитра Фірташа, декілька років тому його структури стали співвласниками «Маячка», підтверджуючи ще раз вплив газової групи на Кличка.
Штаб Рябікіна розташований біля Києво-Печерської Лаври, а в його приміщеннях неодноразово бачили колишнього депутата-регіонала і близького соратника Леоніда Черновецького Вадима Столара, який має стійку репутацію столичного «рєшали». Столар на минулих парламентських виборах балотувався на Оболоні за підтримки Сергія Льовочкіна, але програв Олександру Бригинцю.
Ще одне підтвердження впливу екс-глави адміністрації президента на вибори УДАРу в Києві — це участь у кампанії Віктора Котигоренка — члена політтехнологічної групи покійного нині соратника Льовочкіна Юрія Левенця. Як розповідають обізнані люди, раніше Котигоренко займався у Києві Партією регіонів та Олександром Поповим і перейшов під УДАР разом з усією польовою структурою — агітаторами, спостерігачами, членами комісій тощо.
Вітриною об’єднаного штабу Порошенка в Києві є депутат Ірина Геращенко, яка виконує лише репрезентативні функції та прикриває реальних розпорядників виборчого ресурсу Порошенка у столиці.
Неформально президентський штаб Порошенка у Києві очолює Сергій Березенко, депутат Київради за списком блоку Черновецького та учасник «молодої команди» Льоні-Космоса. Саме з цим прізвищем пов’язують негласну підтримку з боку Порошенка людей колишнього малоадекватного мера.
Сергій Березенко є племінником колишнього депутата Анатолія Матвієнка, який на цих виборах очолює штаб Порошенка в Івано-Франківській області. У розмові з журналістами декілька років тому Матвієнко назвав свого родича «гарним другом і товаришем» одіозного секретаря Київради Олеся Довгого.
За часів Черновецького Березенко спочатку був радником космічного мера, а потім очолював управління у справах сім’ї, молоді та спорту КМДА. Це була своєрідна нагорода вірному соратнику, адже Березенко очолював молодіжне крило Блоку Черновецького. При чому зараз в біографії Березенка на сайті Київради старанно прибрано будь-які згадки про його присутність у команді Черновецького.
ОСОБИСТА КВОТА ПОРОШЕНКА
На виборах до Київради Порошенко та Кличко на паритетних засадах сформували список, який виступає під єдиним брендом УДАР.
Зараз УДАР є фаворитом нинішніх виборів до Київради. Згідно з дослідженням, проведеним Соціологічним центром при педагогічному університеті імені Драгоманова, їх рейтинг на початок травня становив 38,8 відсотка. За списками буде сформовано половину Київради, загальна чисельність якої становить 120 депутатів. Відповідно, нинішній рейтинг УДАРу дозволяє їм розраховувати щонайменше на 25-30 прохідних місць за списком.
Однак спосіб формування списку УДАРу, який представляє в Києві двох найрейтинговіших політиків, справляє гнітюче враження.
Це відбувалося без жодних попередніх публічних обговорень. Прохідні місця ділилися у тиші кабінетів, а велика кількість прізвищ вам нічого не скаже, окрім приналежності до того чи іншого клану чи партійного ядра. Це – явний крок назад, адже під час минулих парламентських виборів УДАР попередньо розкрив своїх кандидатів для оцінки громадськістю та рухом «Чесно».
Перша п’ятірка списку УДАРу — політична, це впізнавані прізвища та депутати Київради, які були визначені штабом Кличка: сам боксер-чемпіон, депутат міської ради Андрій Странніков, телеведуча Рена Назарова, юрист-депутат Київради Олексій Резніков і ще один депутат Олександр Клюс.
Перша людина Порошенка в списку УДАРу — шостий номер Павло Тарасюк, який представлений як виконавчий директор Громадської організації «Союз сприяння розвитку реклами на транспорті». Засновником цієї структури є Павло Матвієнко, син згаданого Анатолія Матвієнка. Тарасюк принаймні донедавна працював прес-секретарем старшого Матвієнка, зараз він — член політради партії «Солідарність».
Восьмого номера списку Геннадія Ільїна сайт «Тема» називає колишнім керівником охорони Петра Порошенка. За словами джерел, це людина з оточення першого віце-прем’єра Віталія Яреми.
Також до списку УДАРу в рамках квоти «Рошен» потрапили люди київських забудовників, екс-власників «Запоріжсталі» регіонала Василя Хмельницького та Андрія Іванова. Так, на 9 місці в списку Сергій Палій, місцем роботи якого є ТОВ «Центр-Інвестресурс». Контрольний пакет цієї фірми належить будівельному холдингу Хмельницького-Іванова UDP.
11 позицію в списку УДАРу обіймає Ігор Кононенко — це головний куратор від Порошенка виборів до київських органів влади. Конененко є депутатом чинної Київради, він обрався також за списком блоку Леоніда Черновецького, відповідно, він голосував за всі одіозні рішення, які продукувала корупційна машина «Льоні-Космоса».

Сам Черновецький, до слова, працюючи народним депутатом, був близьким до Порошенка і разом з ним створював Партію регіонів — Порошенко увійшов до числа пайщиків як власник бренду «Солідарність», а Черновецький — як лідер партії «За красиву Україну».
На сайті Київради Кононенко вказаний як голова наглядової ради ВАТ «Київське автотранспортне підприємство — 2240». Насправді він — одна з ключових осіб в бізнес-імперії Порошенка, з яким він дружить, починаючи з часів служби в армії.
Так, Кононенко був чи залишається членом наглядових рад «Богдан Моторс» та Міжнародного Інвестиційного Банку, співвласником якого він виступає разом з інвестфондом Порошенка «Прайм Ессетс Кепітал». Кононенко також є членом наглядової ради «Спортивно-оздоровчого комплексу «Монітор» — під цією юридичною особою діє легендарний фітнес-клуб Порошенка «5 елемент» на Рибальському острові. До речі, басейн Порошенка виявився доволі плодючим — серед членів виборчого списку УДАРу на 25 місці — ревізор «5 елементу» Володимир Державін, а 47 місці перебуває заступник директора «5 елементу» Валерій Ричек.
Особиста лояльність є однією з ключових вимог Порошенка, який віддає перевагу своїм підлеглим, а не лідерам громадської думки при формуванні списку.
Так, на 27 місці УДАРу до Київради балотується Олена Матузко — піар-директор його 5 каналу, на 37 – Юрій Буглак, головний юридичний радник корпорації «Рошен».
Також показовий кандидат на 19 місці в списку — це молодший брат чинного нардепа Олександра Бригинця Павло Бригинець (освіта — середня). Старший також обрався до Верховної Ради за мажоритаркою на Оболоні, використовуючи фінансову лояльність Порошенка.
Декілька місць в списку отримав Юрій Луценко, який підтримав Порошенка, і дружина якого стала довіреною особою Порошенка на виборах президента. За квотою екс-міністра внутрішніх справ балотується Ігор Піковський – висуванець так званої «лужниковської групи» російських бізнесменів, до якої входять представник Путіна по зв’язкам з організаціями співвітчизників за кордоном Олександр Бабаков та авторитет Михайло Воєводін. В Україні цей клан володіє готелями «Прем’єр-палац», «Ореанда» та «Русь», а також низкою обленерго, а їх представником є давній соратник Луценка, а нині помічник Кличка у Верховній Раді Кирило Куликов.
На 26 місці в списку до Київради – Володимир Каретко, близький до «любого друзя» Олександра Третьякова, який був спонсором Юрія Луценка протягом останніх років. За протекцією Третьякова після помаранчевої революції Каретко очолював національну акціонерну компанію «Надра України».
ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО ЛЮДЯМ ЧЕРНОВЕЦЬКОГО
Найжахливіше в цій ситуації є те, що Порошенко-Кличківський УДАР став квитком для проходження до Київради людей Черновецького.
Вони не наважились висунути одну з найбільш одіозних соратниць космічного мера Аллу Шлапак напряму, але створили їй сприятливі умови. Так, «Українська правда» вже писала про те, як УДАР виставив за округом №35 проти Шлапак технічного кандидата Оксану Подколзіну, яка є однокурсницею самої Шлапак і пов’язана з іншим соратником Черновецького Олександром Супруненком.
Але це ще не межа. Напряму УДАР висунув в окрузі №36 Михайла Терентьєва – офіційного спостерігача від Алли Шлапак на минулих парламентських виборах, а нині – її заступника у партії «Соціальна справедливість».
За округом 52 від УДАРу балотується Андрій Андрєєв, який на парламентських виборах 2012 року працював на Шлапак як керівник її приймальні та публічно називав соратницю Черновецького «людиною, яку взяв собі за взірець».
Це — не поодинокий приклад, коли Порошенко виставляє проти соратників Черновецького слабких кандидатів.
Так, на троєщинському окрузі №16 балотується Віктор Грушко з блоку Черновецького. Проти нього УДАР спрямував нікому не відомого Юрія Братищенка. Єдина згадка про нього в інтернеті — на президентських виборах 2010 року він був членом однієї з київських виборчих комісій від технічного кандидата Януковича Василя Противсіха. А згодом Братищенко став представляти у цій комісії… самого Януковича.
Аналогічна ситуація — на 31 окрузі. Тут балотується колишній нардеп і один з так званих «касирів» Черновецького Вадим Столар. Аби не заважати його перемозі, УДАР виставив на округ нікому невідому Ольгу Люльчак.
А за округом №24 УДАР напряму висунув Віталія Даниленка — активного учасника парламентської кампанії Олеся Довгого в 2012 році.
Ще одна дивна особа перебуває на прохідному 18 місці в списку УДАРу — Михайло Макаренко, головний лікар пологового будинку №5. Він — чинний депутат Київської обласної ради… від Партії регіонів. За часів Черновецького Макаренко був зав’язаний на Ірену Кільчицьку, ще одну одіозну діячку «космічної команди», яка зараз балотується до Київради за округом № 37. Тепер патронесса і куратор гінекологів від Черновецького знову можуть зібратися під одним дахом нової Київради.
В партії Кличка відхрещуються від людей, пов’язаних з Черновецьким — всі вони потрапили до списку за квотою Порошенка, наполягають в УДАРі. Більше того, депутат від УДАРу Віктор Чумак особисто блокував балотування під брендом Кличка депутата Київради від блоку Черновецького Михайла Яковчука і керівника приймальні Олеся Довгого Олексія Новікова, які зрештою пішли на вибори, але самовисуванцями.
У київському штабі Порошенка наявність осіб з команди Черновецького прокоментували, немов нічого особливого не сталося: «Київський список формувався на підставі списків обох сил — УДАРу та «Солідарності». Бралися люди, які підходили під критерій нове обличчя та досвід роботи. Ми впевнені, що ці люди достойно представлятимуть громаду Києва і чесно служитимуть киянам».
Окрім Луценка та Черновецького, Порошенко допомагає людям Володимира Литвина, з яким його пов’язує багаторічна дружба.
Так, за округом №57 у Києві УДАР висунув керівника районної організації Народної партії Юрія Миколаєнка, пов’язаного з нардепами Пилипишиним та Мошенським. А в окрузі № 8 від УДАРу балотується інший литвинівець Сергій Костюк.
ФАНТОМ «СОЛІДАРНОСТІ»
Будучи політиком з 14 річним досвідом, Порошенко не створив розгалуженої структури, тому змушений спиратися на дискредитовані кадри своїх нинішніх попутників.
Приміром, непоодинокі випадки, коли на президентських перегонах членами виборчих комісій за його квотами ідуть колишні регіонали, яких йому рекомендують соратники на центральному рівні — як, наприклад, регіонал Андрій Деркач дав Порошенку людей у Сумській області, які на парламентських виборах працювали на Партію регіонів (у 161 окрузі – Ніна Каштальян).
Або в Кіровоградській області на Порошенка в тервиборчкомах працюють люди, які на минулих виборах були висуванцями вид Януковича (у 101 окрузі – Людмила Отян, у 103 окрузі – Сергій Коцар).

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ
Аналогічна ситуація з керівниками штабів. Не виростивши своїх людей, Порошенко спирається на місцеві еліти. Його донецький штаб очолює Артур Герасимов — вихованець одіозного бізнесмена з гнізда Пшонки Сергія Шахова, а на Закарпатті штабом керує середній з братів Балог.
Сама партія Порошенка «Солідарність» є не більше, ніж міфом. Як такої, її не існує. Немає сайту, невідомі телефони або адреси, за якими звертатися, аби стати членами «Солідарності». Сама назва іде корінням до лейбористських рухів — і це ще одна невідповідність між формою та змістом, адже Порошенко декларує консервативні підходи в політиці, а в числі своїх кумирів називає Маргарет Тетчер та Рональна Рейгана.
Формальним керівником партії є депутат-підлеглий Порошенка Юрій Стець, який, будучи генпродюсером «5 каналу», суміщає посаду з мандатом нардепа. Коли автор цих рядків звернувся до Стеця, він не зміг озвучити юридичну адресу партії «Солідарність», а фактичною назвав квартиру в одному з житлових будинків Печерського району, яка належить Порошенку та часом використовується ним як приватний офіс.
Зателефонувавши за кількома номерами, Стець нарешті сказав, що партія зареєстрована «десь на вулиці Електриків». Ми спрощуємо цю задачу для партійного керівника – «Солідарність» прописана на Електриків, будинок 29-А. Це – юридична адреса чисельних підприємств Порошенка на Рибальському півострові. Мікрорайон фактично керується Порошенком відтоді, як він придбав розташований тут завод «Ленінська кузня».
Ще одним доказом того, що за «Солідарністю» немає нічого, окрім обгортки, є події, коли в передостанній день минулого року партію ліквідували через відсутність звітності. Джерела в оточенні Порошенка називають причиною цього помсту з боку Януковича. Але, як би там не було, Порошенко оперативно придбав нову структуру, яка тепер називається трохи інакше — партія «Всеукраїнське об’єднання «Солідарність». Щоправда, станом на сьогодні у Державному реєстрі політичних партій немає жодної з ний — ні старої, ні нової.
Власне, лідером цього «Всеукраїнського об’єднання «Солідарність» є Юрій Стець, який, втім, не спромігся назвати прізвища членів політради партії. Також він не міг згадати ім’я керівника київського осередку партії, а в столичній області, за словами Стеця, взагалі немає партійної організації. Це при тому, що в чисельних дослідженнях, коли до анкети включають назву «Солідарність» разом з прізвищем Порошенка, вона стає лідером громадської думки.
На прохання Юрія Стеця «Українська правда» направила йому на фейсбук запит щодо чисельності партії «Солідарність», а також її політичної програми, але жодної відповіді не отримала.

Усе це свідчить про створення політичної надбудови для Порошенка буквально з коліс, коли стрімке зростання його рейтингу стало сюрпризом не лише для громадян, але і для самого політика.
Ще рік тому він не дуже успішно намагався стати єдиним кандидатом від опозиції на виборах мера Києва, а сьогодні вже є фаворитом виборів президента.
Втеча Януковича та дискредитація лідерів трьох опозиційних сил призвела до перетоку електроральних симпатій до Порошенка. Але це явище, яке має стихійний характер, несе в собі букет ризиків. Починаючи з нарощування партії за рахунок пристосуванців та перебіжчиків — і закінчуючи тим, що сам Порошенко може стати заручником свого рейтингу, коли він в гонитві за утриманням стабільно високого показника буде змушений відмовитися від партійної конкуренції та непопулярних реформ.
Источник: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/05/16/7025568/Порошенко і порожнеча
Сергій Лещенко
Організація виборів Петра Порошенка висвітила слабкі місця найбільш вірогідного переможця президентських перегонів. Уже сьогодні видно проблеми, з якими він зіштовхнеться в разі обрання на посаду керівника держави.
Перше — Порошенко не має своєї команди, через що змушений спиратися на ситуативних союзників, які часто є представниками минулої влади, автоматично стаючи заручником чужих апетитів.
В такий спосіб, Порошенко оточує себе людьми сумнівних моральних якостей — замість того, щоб зробити ставку на молодь або незаплямованих лідерів, що постали протягом революційних подій останніх місяців.
Друге — Порошенко надовго пов’язаний політичним альянсом з Віталієм Кличком, який є вікном впливу групи Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна.
Навіть якщо сам Порошенко не матиме жодних зобов’язань перед оголошеним у міжнародний розшук олігархом, стосунки Кличка з угрупуванням «РосУкрЕнерго» неминуче впливатимуть на політичну поведінку Порошенка з огляду на розбудову ними політичного альянсу на паритетних засадах.
Третє — Порошенко по факту не має власної партії, а «Солідарність» є лише брендом без наповнення. Відповідно, рейтинги цієї партії не мають під собою реальної основи та є ситуативним перетоком виборців в умовах кардинального перерозподілу виборчого поля.
Окрилений нинішнім рейтингом, Порошенко невдовзі буде спостерігати так само стрімке його зменшення, що створює для нього виклики – чи готовий він змиритися з втратою підтримки, наполегливо проводячи зміни, чи наслідуватиме Януковича та Тимошенко, які згаяли кредит довіри, які мали у перші місяці роботи президентом та прем’єром, а згодом повністю ударилися у популізм.
Четверте – партія Порошенка побудована за принципом бізнес-корпорації, куди входять його ділові партнери та підлеглі, прізвища яких нічого не скажуть громаді, але які будуть вірою та правдою служити своєму начальнику-акціонеру.
Такий принцип стосунків у команді наслідує звичаї, що панували у Віктора Януковича, та породжує ризики авторитаризму. У політичній структурі Порошенка, яка будується за вождистським типом, відсутні будь-які механізми внутрішнього стримування та політичної конкуренції.
Штаб УДАРу по виборах мера столиці та Київради очолює депутат від партії Кличка Павло Рябікін, в минулому — один з ключових діячів у газовому бізнесі групи «Інтергаз», яку в 1990-их створили Ігор Бакай, Ігор Шаров, Олександр Абдуллін. Тому, коли в 2000 році Рябікін вперше став народним депутатом, він вступив до інтергазівської групи «Відродження України», яку очолював некоронований директор парламенту Олександр Волков.
Останнім часом Рябікін був відомий як співвласник розважального комплексу «Маячок» на узбережжі Дніпра, де паркують свої катери багато представників київської політичної еліти. За словами джерел в оточенні Дмитра Фірташа, декілька років тому його структури стали співвласниками «Маячка», підтверджуючи ще раз вплив газової групи на Кличка.
Штаб Рябікіна розташований біля Києво-Печерської Лаври, а в його приміщеннях неодноразово бачили колишнього депутата-регіонала і близького соратника Леоніда Черновецького Вадима Столара, який має стійку репутацію столичного «рєшали». Столар на минулих парламентських виборах балотувався на Оболоні за підтримки Сергія Льовочкіна, але програв Олександру Бригинцю.
Ще одне підтвердження впливу екс-глави адміністрації президента на вибори УДАРу в Києві — це участь у кампанії Віктора Котигоренка — члена політтехнологічної групи покійного нині соратника Льовочкіна Юрія Левенця. Як розповідають обізнані люди, раніше Котигоренко займався у Києві Партією регіонів та Олександром Поповим і перейшов під УДАР разом з усією польовою структурою — агітаторами, спостерігачами, членами комісій тощо.
Вітриною об’єднаного штабу Порошенка в Києві є депутат Ірина Геращенко, яка виконує лише репрезентативні функції та прикриває реальних розпорядників виборчого ресурсу Порошенка у столиці.
Неформально президентський штаб Порошенка у Києві очолює Сергій Березенко, депутат Київради за списком блоку Черновецького та учасник «молодої команди» Льоні-Космоса. Саме з цим прізвищем пов’язують негласну підтримку з боку Порошенка людей колишнього малоадекватного мера.
Сергій Березенко є племінником колишнього депутата Анатолія Матвієнка, який на цих виборах очолює штаб Порошенка в Івано-Франківській області. У розмові з журналістами декілька років тому Матвієнко назвав свого родича «гарним другом і товаришем» одіозного секретаря Київради Олеся Довгого.
За часів Черновецького Березенко спочатку був радником космічного мера, а потім очолював управління у справах сім’ї, молоді та спорту КМДА. Це була своєрідна нагорода вірному соратнику, адже Березенко очолював молодіжне крило Блоку Черновецького. При чому зараз в біографії Березенка на сайті Київради старанно прибрано будь-які згадки про його присутність у команді Черновецького.
ОСОБИСТА КВОТА ПОРОШЕНКА
На виборах до Київради Порошенко та Кличко на паритетних засадах сформували список, який виступає під єдиним брендом УДАР.
Зараз УДАР є фаворитом нинішніх виборів до Київради. Згідно з дослідженням, проведеним Соціологічним центром при педагогічному університеті імені Драгоманова, їх рейтинг на початок травня становив 38,8 відсотка. За списками буде сформовано половину Київради, загальна чисельність якої становить 120 депутатів. Відповідно, нинішній рейтинг УДАРу дозволяє їм розраховувати щонайменше на 25-30 прохідних місць за списком.
Однак спосіб формування списку УДАРу, який представляє в Києві двох найрейтинговіших політиків, справляє гнітюче враження.
Це відбувалося без жодних попередніх публічних обговорень. Прохідні місця ділилися у тиші кабінетів, а велика кількість прізвищ вам нічого не скаже, окрім приналежності до того чи іншого клану чи партійного ядра. Це – явний крок назад, адже під час минулих парламентських виборів УДАР попередньо розкрив своїх кандидатів для оцінки громадськістю та рухом «Чесно».
Перша п’ятірка списку УДАРу — політична, це впізнавані прізвища та депутати Київради, які були визначені штабом Кличка: сам боксер-чемпіон, депутат міської ради Андрій Странніков, телеведуча Рена Назарова, юрист-депутат Київради Олексій Резніков і ще один депутат Олександр Клюс.
Перша людина Порошенка в списку УДАРу — шостий номер Павло Тарасюк, який представлений як виконавчий директор Громадської організації «Союз сприяння розвитку реклами на транспорті». Засновником цієї структури є Павло Матвієнко, син згаданого Анатолія Матвієнка. Тарасюк принаймні донедавна працював прес-секретарем старшого Матвієнка, зараз він — член політради партії «Солідарність».
Восьмого номера списку Геннадія Ільїна сайт «Тема» називає колишнім керівником охорони Петра Порошенка. За словами джерел, це людина з оточення першого віце-прем’єра Віталія Яреми.
Також до списку УДАРу в рамках квоти «Рошен» потрапили люди київських забудовників, екс-власників «Запоріжсталі» регіонала Василя Хмельницького та Андрія Іванова. Так, на 9 місці в списку Сергій Палій, місцем роботи якого є ТОВ «Центр-Інвестресурс». Контрольний пакет цієї фірми належить будівельному холдингу Хмельницького-Іванова UDP.
11 позицію в списку УДАРу обіймає Ігор Кононенко — це головний куратор від Порошенка виборів до київських органів влади. Конененко є депутатом чинної Київради, він обрався також за списком блоку Леоніда Черновецького, відповідно, він голосував за всі одіозні рішення, які продукувала корупційна машина «Льоні-Космоса».

Сам Черновецький, до слова, працюючи народним депутатом, був близьким до Порошенка і разом з ним створював Партію регіонів — Порошенко увійшов до числа пайщиків як власник бренду «Солідарність», а Черновецький — як лідер партії «За красиву Україну».
На сайті Київради Кононенко вказаний як голова наглядової ради ВАТ «Київське автотранспортне підприємство — 2240». Насправді він — одна з ключових осіб в бізнес-імперії Порошенка, з яким він дружить, починаючи з часів служби в армії.
Так, Кононенко був чи залишається членом наглядових рад «Богдан Моторс» та Міжнародного Інвестиційного Банку, співвласником якого він виступає разом з інвестфондом Порошенка «Прайм Ессетс Кепітал». Кононенко також є членом наглядової ради «Спортивно-оздоровчого комплексу «Монітор» — під цією юридичною особою діє легендарний фітнес-клуб Порошенка «5 елемент» на Рибальському острові. До речі, басейн Порошенка виявився доволі плодючим — серед членів виборчого списку УДАРу на 25 місці — ревізор «5 елементу» Володимир Державін, а 47 місці перебуває заступник директора «5 елементу» Валерій Ричек.
Особиста лояльність є однією з ключових вимог Порошенка, який віддає перевагу своїм підлеглим, а не лідерам громадської думки при формуванні списку.
Так, на 27 місці УДАРу до Київради балотується Олена Матузко — піар-директор його 5 каналу, на 37 – Юрій Буглак, головний юридичний радник корпорації «Рошен».
Також показовий кандидат на 19 місці в списку — це молодший брат чинного нардепа Олександра Бригинця Павло Бригинець (освіта — середня). Старший також обрався до Верховної Ради за мажоритаркою на Оболоні, використовуючи фінансову лояльність Порошенка.
Декілька місць в списку отримав Юрій Луценко, який підтримав Порошенка, і дружина якого стала довіреною особою Порошенка на виборах президента. За квотою екс-міністра внутрішніх справ балотується Ігор Піковський – висуванець так званої «лужниковської групи» російських бізнесменів, до якої входять представник Путіна по зв’язкам з організаціями співвітчизників за кордоном Олександр Бабаков та авторитет Михайло Воєводін. В Україні цей клан володіє готелями «Прем’єр-палац», «Ореанда» та «Русь», а також низкою обленерго, а їх представником є давній соратник Луценка, а нині помічник Кличка у Верховній Раді Кирило Куликов.
На 26 місці в списку до Київради – Володимир Каретко, близький до «любого друзя» Олександра Третьякова, який був спонсором Юрія Луценка протягом останніх років. За протекцією Третьякова після помаранчевої революції Каретко очолював національну акціонерну компанію «Надра України».
ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО ЛЮДЯМ ЧЕРНОВЕЦЬКОГО
Найжахливіше в цій ситуації є те, що Порошенко-Кличківський УДАР став квитком для проходження до Київради людей Черновецького.
Вони не наважились висунути одну з найбільш одіозних соратниць космічного мера Аллу Шлапак напряму, але створили їй сприятливі умови. Так, «Українська правда» вже писала про те, як УДАР виставив за округом №35 проти Шлапак технічного кандидата Оксану Подколзіну, яка є однокурсницею самої Шлапак і пов’язана з іншим соратником Черновецького Олександром Супруненком.
Але це ще не межа. Напряму УДАР висунув в окрузі №36 Михайла Терентьєва – офіційного спостерігача від Алли Шлапак на минулих парламентських виборах, а нині – її заступника у партії «Соціальна справедливість».
За округом 52 від УДАРу балотується Андрій Андрєєв, який на парламентських виборах 2012 року працював на Шлапак як керівник її приймальні та публічно називав соратницю Черновецького «людиною, яку взяв собі за взірець».
Це — не поодинокий приклад, коли Порошенко виставляє проти соратників Черновецького слабких кандидатів.
Так, на троєщинському окрузі №16 балотується Віктор Грушко з блоку Черновецького. Проти нього УДАР спрямував нікому не відомого Юрія Братищенка. Єдина згадка про нього в інтернеті — на президентських виборах 2010 року він був членом однієї з київських виборчих комісій від технічного кандидата Януковича Василя Противсіха. А згодом Братищенко став представляти у цій комісії… самого Януковича.
Аналогічна ситуація — на 31 окрузі. Тут балотується колишній нардеп і один з так званих «касирів» Черновецького Вадим Столар. Аби не заважати його перемозі, УДАР виставив на округ нікому невідому Ольгу Люльчак.
А за округом №24 УДАР напряму висунув Віталія Даниленка — активного учасника парламентської кампанії Олеся Довгого в 2012 році.
Ще одна дивна особа перебуває на прохідному 18 місці в списку УДАРу — Михайло Макаренко, головний лікар пологового будинку №5. Він — чинний депутат Київської обласної ради… від Партії регіонів. За часів Черновецького Макаренко був зав’язаний на Ірену Кільчицьку, ще одну одіозну діячку «космічної команди», яка зараз балотується до Київради за округом № 37. Тепер патронесса і куратор гінекологів від Черновецького знову можуть зібратися під одним дахом нової Київради.
В партії Кличка відхрещуються від людей, пов’язаних з Черновецьким — всі вони потрапили до списку за квотою Порошенка, наполягають в УДАРі. Більше того, депутат від УДАРу Віктор Чумак особисто блокував балотування під брендом Кличка депутата Київради від блоку Черновецького Михайла Яковчука і керівника приймальні Олеся Довгого Олексія Новікова, які зрештою пішли на вибори, але самовисуванцями.
У київському штабі Порошенка наявність осіб з команди Черновецького прокоментували, немов нічого особливого не сталося: «Київський список формувався на підставі списків обох сил — УДАРу та «Солідарності». Бралися люди, які підходили під критерій нове обличчя та досвід роботи. Ми впевнені, що ці люди достойно представлятимуть громаду Києва і чесно служитимуть киянам».
Окрім Луценка та Черновецького, Порошенко допомагає людям Володимира Литвина, з яким його пов’язує багаторічна дружба.
Так, за округом №57 у Києві УДАР висунув керівника районної організації Народної партії Юрія Миколаєнка, пов’язаного з нардепами Пилипишиним та Мошенським. А в окрузі № 8 від УДАРу балотується інший литвинівець Сергій Костюк.
ФАНТОМ «СОЛІДАРНОСТІ»
Будучи політиком з 14 річним досвідом, Порошенко не створив розгалуженої структури, тому змушений спиратися на дискредитовані кадри своїх нинішніх попутників.
Приміром, непоодинокі випадки, коли на президентських перегонах членами виборчих комісій за його квотами ідуть колишні регіонали, яких йому рекомендують соратники на центральному рівні — як, наприклад, регіонал Андрій Деркач дав Порошенку людей у Сумській області, які на парламентських виборах працювали на Партію регіонів (у 161 окрузі – Ніна Каштальян).
Або в Кіровоградській області на Порошенка в тервиборчкомах працюють люди, які на минулих виборах були висуванцями вид Януковича (у 101 окрузі – Людмила Отян, у 103 окрузі – Сергій Коцар).

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ
Аналогічна ситуація з керівниками штабів. Не виростивши своїх людей, Порошенко спирається на місцеві еліти. Його донецький штаб очолює Артур Герасимов — вихованець одіозного бізнесмена з гнізда Пшонки Сергія Шахова, а на Закарпатті штабом керує середній з братів Балог.
Сама партія Порошенка «Солідарність» є не більше, ніж міфом. Як такої, її не існує. Немає сайту, невідомі телефони або адреси, за якими звертатися, аби стати членами «Солідарності». Сама назва іде корінням до лейбористських рухів — і це ще одна невідповідність між формою та змістом, адже Порошенко декларує консервативні підходи в політиці, а в числі своїх кумирів називає Маргарет Тетчер та Рональна Рейгана.
Формальним керівником партії є депутат-підлеглий Порошенка Юрій Стець, який, будучи генпродюсером «5 каналу», суміщає посаду з мандатом нардепа. Коли автор цих рядків звернувся до Стеця, він не зміг озвучити юридичну адресу партії «Солідарність», а фактичною назвав квартиру в одному з житлових будинків Печерського району, яка належить Порошенку та часом використовується ним як приватний офіс.
Зателефонувавши за кількома номерами, Стець нарешті сказав, що партія зареєстрована «десь на вулиці Електриків». Ми спрощуємо цю задачу для партійного керівника – «Солідарність» прописана на Електриків, будинок 29-А. Це – юридична адреса чисельних підприємств Порошенка на Рибальському півострові. Мікрорайон фактично керується Порошенком відтоді, як він придбав розташований тут завод «Ленінська кузня».
Ще одним доказом того, що за «Солідарністю» немає нічого, окрім обгортки, є події, коли в передостанній день минулого року партію ліквідували через відсутність звітності. Джерела в оточенні Порошенка називають причиною цього помсту з боку Януковича. Але, як би там не було, Порошенко оперативно придбав нову структуру, яка тепер називається трохи інакше — партія «Всеукраїнське об’єднання «Солідарність». Щоправда, станом на сьогодні у Державному реєстрі політичних партій немає жодної з ний — ні старої, ні нової.
Власне, лідером цього «Всеукраїнського об’єднання «Солідарність» є Юрій Стець, який, втім, не спромігся назвати прізвища членів політради партії. Також він не міг згадати ім’я керівника київського осередку партії, а в столичній області, за словами Стеця, взагалі немає партійної організації. Це при тому, що в чисельних дослідженнях, коли до анкети включають назву «Солідарність» разом з прізвищем Порошенка, вона стає лідером громадської думки.
На прохання Юрія Стеця «Українська правда» направила йому на фейсбук запит щодо чисельності партії «Солідарність», а також її політичної програми, але жодної відповіді не отримала.

Усе це свідчить про створення політичної надбудови для Порошенка буквально з коліс, коли стрімке зростання його рейтингу стало сюрпризом не лише для громадян, але і для самого політика.
Ще рік тому він не дуже успішно намагався стати єдиним кандидатом від опозиції на виборах мера Києва, а сьогодні вже є фаворитом виборів президента.
Втеча Януковича та дискредитація лідерів трьох опозиційних сил призвела до перетоку електроральних симпатій до Порошенка. Але це явище, яке має стихійний характер, несе в собі букет ризиків. Починаючи з нарощування партії за рахунок пристосуванців та перебіжчиків — і закінчуючи тим, що сам Порошенко може стати заручником свого рейтингу, коли він в гонитві за утриманням стабільно високого показника буде змушений відмовитися від партійної конкуренції та непопулярних реформ.
Источник: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/05/16/7025568/

Томас Фрідман: Путін набагато більше боїться України, аніж АмерикиТомас Фридман: Путин гораздо больше боится Украину, чем Америку

Томас Фрідман: Путін набагато більше боїться України, аніж Америки
Сергій Лещенко, УП
Американський журналіст Томас Фрідман — один з найвпливовіших коментаторів у світі. Це людина, яка двічі на тиждень виступає з колонкою на шпальтах найвпливовішої газети планети «Нью-Йорк Таймс». Він пише про міжнародну політику, глобалізацію та Близьких Схід, але не в новинному жанрі, а оціночному.
За висвітлення Ліванської війни 1982 року він отримав першу зі своїх трьох Пулітцерівських премій, а назва його передостанньої книги «Плаский світ» стала таким же «мемом», як і «Кінець історії» Френсіса Фукуями, з яким погоджуються або до якого апелюють дослідники та експерти всього західного світу.
Перебуваючи в Києві з лекцією «Коротка теорія про все на світі», Фрідман поділився з «Українською правдою» своїми відстороненими думками про трансформації постреволюційних держав, а також страхи Володимира Путіна.
— Як ви оцінюєте ситуацію в Україні? Які бачите ймовірні сценарії розвитку подій?
— Мені би дуже хотілося, щоб Україна знайшла свій шлях у майбутнє, прийнятний для більшості населення, і щоб при цьому не було проблем з боку Росії. Але з кожним днем шанси на такий розвиток подій тануть на очах. Зараз на карту поставлено майбутнє, і виграти може або Путін, або Україна.
Україна робить правильно багато речей. Але перед країною зараз постає завдання – створити інклюзивну та легітимну політичну систему, яка зможе втілити сподівання Майдану через реальні політичні партії, органи управління і політичний процес.
Днями я написав у своїй колонці в «Нью-Йорк Таймс», що Путін набагато більше боїться вас, аніж нас. Ви розумієте, що відбувається насправді?
Якщо Україні вдасться втілити в життя ідеї Майдану та обрати гідних лідерів, які зможуть привнести ідеї Майдану в політику, у відносини з ЄС, якщо Схід і Захід будуть мати гарні перспективи, — це надзвичайна загроза для Путіна.
Він боїться цього більше, ніж наших літаків, танків і навіть санкцій. Якщо просто поряд будуть люди, які розмовляють тією ж мовою і яких довго асоціювали з Росією, а тепер ті ж самі люди самостійно визначають свою долю, — це найважче для нього.
Я не хочу війни з Путіним і не хочу, щоб Україна вступала у війну з ним. Я бажаю всього найкращого російському народу. Але теперішня поведінка Путіна вказує на те, що він є найбільшою загрозою для Росії, і, звичайно ж, для України. Шлях, який він обрав, веде Росію до поганого кінця.
Отже, я вражаю, що Україна має встановити правильні пріоритети, а саме — сформувати легітимний інклюзивний уряд, який впроваджуватиме ідеї Майдану через партії, політику, вибори та управління.
— Ви говорите про інклюзивний уряд, тобто той, який включатиме представників усіх партій, в тому числі регіоналів. Але як можна пропонувати місця в уряді тим, хто вбивав ваших прибічників?
— Давайте звернемося до досвіду країн Арабської Весни. Яка з цих країн має зараз найкращі результати?
— Це Туніс.
— А ви знаєте, якій країні США менш за все допомагали?
— Тунісу?
— Саме так. Чи не здається вам дивним той факт, що саме та країна, якій ми найменше допомагали, має найкращі результати? Чому? Туніс мав розбіжності у поглядах між релігійною та світською частинами населення.
Так само, як у вашій країні багато суперечностей у поглядах людей, які живуть на заході та сході. В результаті важких випробувань Туніс отримав дві дуже важливі речі, і перша з них — це політична філософія «немає переможців і переможених».
Наприклад, вам хтось не подобається, ви йому не вірите, таке буває. Бо, наприклад, ви — релігійна особа, а він — ні. Але ви маєте знайти спосіб написати разом Конституцію, яка буде задовольняти вимоги всіх сторін. Тоді немає ані переможців, ані переможених.
Тобто, по-перше, всі мають брати участь у політичному процесі. По-друге, в Тунісі дуже розвинене громадянське суспільство, завдяки якому вдалося досягнути згоди — завдяки профспілкам робітників, юристів, лікарів, жіночим організаціям та організаціям з прав людини.
У них є багато соціальних інститутів ще з епохи Хабіба Бургіба (перший президент Туніса). Частково це був вплив їх близького розташуванням до Європи.
Залучайте людей, створюйте рівні для всіх можливості у політиці, навіть якщо вам важко з кимось домовитись. Такими мають бути основні керівні принципи для народу України. Це те, що ви можете зробити.
— Ми вже мали подібний досвід, існувала широка коаліція за президента Ющенка, а результат був жахливим.
— Я не кажу про коаліцію. Я маю на увазі можливість рухатися уперед на засадах спільних принципів. Це не просто об’єднання людей, а об’єднання ідей, цінностей. Ваше майбутнє — це законність, це ЄС, це чесні та відкриті вибори.
Необхідно виявити спільні цінності і об’єднати навколо них якомога більшу кількість людей. Це має бути коаліція спільних цінностей, а не поділ пирога: «Це — тобі міністерство, це — мені міністерство, і давай красти разом».
— Що має робити Україна? На чому треба сфокусувати зусилля? В якій галузі?
— Існують пріоритети. Перший — це створення чесного, достойного та інклюзивного уряду. Необхідно мати надзвичайно сильне громадянське суспільство, встановити прозорість, залучати ЗМІ.
По-друге, є те, що я називаю «глобалюцією». А «глобалюція» для мене – це революція ззовні. Чим більше Україна має контактів з ЄС, тим більше вона долучається до загальноєвропейських стандартів прозорості, підзвітності, відповідальності та управління.

Фото фонду Віктора Пінчука
— Як ви вважаєте, наскільки ефективною була політика адміністрації президента Обами щодо України?
— Знаєте, ми переоцінюємо Америку та її можливості в таких країнах, як Єгипет, Туніс, Сирія та Україна, і недооцінюємо те, що можуть зробити самі люди цих державах. Мене більше цікавлять ваші дії, вони набагато важливіше того, що робимо ми.
— Мені здається, що деякі українці отримали розчарування, адже ви відписали Будапештський меморандум…
— Звичайно.
— Тобто ми маємо підпис президента Клінтона на документі, але Сполучені Штати не втрутилися у конфлікт у Криму. В Україні втрачають віру в гарантії Америки.
— Я розумію ваше розчарування. Я не є представником адміністрації президента США, а отже я не збираюся їх захищати. Але я вважаю, найголовніше — це те, що робите саме ви.
— Отже, ми маємо воювати із Росією і таким чином захищати єдність країни?
— Звичайно, ні. Я не знаю обороноздатності України, і чи здатна вона боротися із Росією…
— Наша обороноздатність набагато поступається російській.
— Так. Але я вважаю, якщо Путін захопить східні області України, це стане його найбільшою помилкою і початком кінця режиму Путіна.
— Чому ви так вважаєте?
— Мені підказує інтуїція, що люди там не хочуть бути частиною Росії. По-перше, їх більше турбують економічні питання. Вони хочуть відчувати, що тут їх поважають і рахуються з їхньою думкою.
А по-друге, якщо Путін зробить це, Україна зможе вже завтра вільно просуватися до ЄС, і тоді щодня люди у Донецьку та інших містах будуть цікавитися, чому в сусідніх областях живуть набагато краще. І це знову вкаже на неправильність дій Путіна.
На перших шпальтах американських газет статті про Крим. Економічна ситуація там жахлива. Інвестиції утікають з Росії — не тільки ті гроші, які вже були там, але й гроші тих, хто збирався інвестувати в Росію. Ви ще не бачите наслідків, але ви побачите їх через рік.
— На вашу думку, як зміниться світ за десять – п’ятнадцять років?
— Я б ніколи не зміг подумати, що зможу давати інтерв’ю, яке будуть записувати на диктофон у iPhone. Десять років тому для цих потреб був необхідний великий магнітофон та мікрофон. А зараз ви сидите навпроти мене із телефоном. Ви також можете зробити фотографії або зняти відео.
Smart phone — дуже важлива річ. Це не персональний комп’ютер, а «дуже персональний комп’ютер». За їх допомогою ми отримуємо все більше можливостей. Якщо би ви не володіли англійською, ви б говорили зі мною українською, а я б слухав за допомогою Google Translate і говорив би до вас англійською, и ви могли б почути і зрозуміти мене.
Десять років тому ми змінили персональні комп’ютери на smart phone, перейшли на безпровідний Інтернет, перейшли до прямого фінансування, краудсорсінгу та змінили способи передачі даних, запустили Indiegogo, Twitter, Facebook и перешли від Google до обробки великих масивів даних.
Це величезні досягнення. Якщо все буде добре, ми побачимо навіть більші досягнення в наступні десять років.
— Як ви вважаєте, чи залишиться Америка світовим лідером? Чи це буде Китай?
— Це залежить від того, що ми робимо. Я написав свою останню книгу про Америку. Неможна нічого отримати, виставляючи на показ свої вади, або, навпаки, вважаючи себе надзвичайним. Ми маємо докладати зусиль для досягнення результату.
Я думаю, що чим більш тісним і взаємопов’язаним стає наш світ, тим більшого значення набувають вічні цінності: здоровий глузд, відповідальне батьківство. Зараз відповідальне лідерство, чесний і порядний уряд значить дуже багато.
— Кожна країна хоче мати «чесний і порядний уряд».
— Так, але не все так просто.
— Як створити хороший уряд?
— Це називається лідерство. В деяких країнах лідери та еліта повністю корумповані, зацікавлені лише в розкраданні. Інші країни мають далекоглядну еліту. У останньому числі The New Yorker є стаття, в якій порівнюється Курдистан і Багдад. Дуже цікаво, бо політичний аналітик каже про те, що у Багдаді крадуть 80 відсотків, а країні залишають 20. В Курдистані крадуть 20 відсотків, а країні залишають 80. Якщо порівняти, то Курдистан — красивий, зростаючий, квітучий.
Я не кажу, що треба красти 20 відсотків замість 80 відсотків. Красти не треба взагалі.
Тепер давайте згадаємо про Індію та Пакистан. Джавахарлал Неру сказав у 1950-х роках, що найважливішим пріоритетом є розвиток інститутів і технологій. А Пакистан вважав пріоритетом побудувати атомну бомбу, військові бази та клуби офіцерів. І сьогодні ми можемо бачити різницю.
Тобто, деяким країнам пощастило, бо вони мають далекоглядних лідерів, а інші страждають через корумповану еліту.
Мені подобається Росія, але я на боці тих, хто намагається побудувати власне майбутнє. Я не з тими, хто приходить й каже, що ви повинні залишатися у сфері нашого впливу.
— Це «реалполітік» епохи Генрі Кіссінджера.
— Ви праві.
— Ви кажете, що Україні необхідне нове лідерство, але Україні лише 23 роки, а США на 200 років старша.
— Я розумію.
— Як подолати цю дистанцію, якщо нам необхідно це зробити набагато швидше, ніж це зробили ви?
— Я знаю, що це нелегко. Але подумайте про те, що ви вже зробили. Ви за три місяці скинули корумповану диктатуру. Це велике досягнення! Треба ставити питання «в чому полягає моя сила, а чому його слабкість?».

Слабкість його в тому, чого він боїться найбільш за все. Як я сказав, це не американські танки. Він боїться легітимної України. А якщо він цього боїться, то це і треба робити: проводити чесні і відкриті вибори, утворити більшість, яка зможе увібрати відповідальних політиків, і розвивати громадянське суспільство, яке буде спостерігати за ними щодня під мікроскопом.
— Чи існує для Росії загроза на кордоні з Китаєм?
— Найбільшим ризиком для Путіна є те, чого він ще не бачить. Знаєте, чого він не бачить?
Він не помічає 23-річного випускника інженерного факультету Московського університету, який вже вирішив їхати в Силіконову долину, тому що він дивиться на сьогоднішню Росію і розуміє, що тут в нього немає майбутнього.
Також він не бачить інвестора в Лондоні, Нью-Йорку або Токіо, який каже — я хотів вкласти кошти в російський фонд, але передумав. Ось чого він не бачить.
— Із вашого досвіду «арабської весни», як довго триває вікно можливостей після революції?
— Гарне запитання. З одного боку, часового обмеження немає. Але з іншого, є енергія, яку треба реалізувати, поки вона найпотужніша. Саме через це ви маєте зараз провести чесні вибори.
Подивіться на Туніс. Або подивіться на Польщу. Двадцять п’ять років тому в неї були величезні проблеми. І подивіться що вони зробили за ці 25 років! Це ж ваші сусіди.
Також позитивні зміни відбулися у Хорватії. Невже поляки краще за українців? Невже розумніші?
У вас є достатньо часу для того, щоб розпочати зміни. Так, ви можете скласти руки і сказати, що це неможливо, і це стане вашою реальністю. Але ви можете сказати самі собі, що ви можете зробити це — і справді домогтися цього.
Источник: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/04/25/7023663/Томас Фрідман: Путін набагато більше боїться України, аніж Америки
Сергій Лещенко, УП
Американський журналіст Томас Фрідман — один з найвпливовіших коментаторів у світі. Це людина, яка двічі на тиждень виступає з колонкою на шпальтах найвпливовішої газети планети «Нью-Йорк Таймс». Він пише про міжнародну політику, глобалізацію та Близьких Схід, але не в новинному жанрі, а оціночному.
За висвітлення Ліванської війни 1982 року він отримав першу зі своїх трьох Пулітцерівських премій, а назва його передостанньої книги «Плаский світ» стала таким же «мемом», як і «Кінець історії» Френсіса Фукуями, з яким погоджуються або до якого апелюють дослідники та експерти всього західного світу.
Перебуваючи в Києві з лекцією «Коротка теорія про все на світі», Фрідман поділився з «Українською правдою» своїми відстороненими думками про трансформації постреволюційних держав, а також страхи Володимира Путіна.
— Як ви оцінюєте ситуацію в Україні? Які бачите ймовірні сценарії розвитку подій?
— Мені би дуже хотілося, щоб Україна знайшла свій шлях у майбутнє, прийнятний для більшості населення, і щоб при цьому не було проблем з боку Росії. Але з кожним днем шанси на такий розвиток подій тануть на очах. Зараз на карту поставлено майбутнє, і виграти може або Путін, або Україна.
Україна робить правильно багато речей. Але перед країною зараз постає завдання – створити інклюзивну та легітимну політичну систему, яка зможе втілити сподівання Майдану через реальні політичні партії, органи управління і політичний процес.
Днями я написав у своїй колонці в «Нью-Йорк Таймс», що Путін набагато більше боїться вас, аніж нас. Ви розумієте, що відбувається насправді?
Якщо Україні вдасться втілити в життя ідеї Майдану та обрати гідних лідерів, які зможуть привнести ідеї Майдану в політику, у відносини з ЄС, якщо Схід і Захід будуть мати гарні перспективи, — це надзвичайна загроза для Путіна.
Він боїться цього більше, ніж наших літаків, танків і навіть санкцій. Якщо просто поряд будуть люди, які розмовляють тією ж мовою і яких довго асоціювали з Росією, а тепер ті ж самі люди самостійно визначають свою долю, — це найважче для нього.
Я не хочу війни з Путіним і не хочу, щоб Україна вступала у війну з ним. Я бажаю всього найкращого російському народу. Але теперішня поведінка Путіна вказує на те, що він є найбільшою загрозою для Росії, і, звичайно ж, для України. Шлях, який він обрав, веде Росію до поганого кінця.
Отже, я вражаю, що Україна має встановити правильні пріоритети, а саме — сформувати легітимний інклюзивний уряд, який впроваджуватиме ідеї Майдану через партії, політику, вибори та управління.
— Ви говорите про інклюзивний уряд, тобто той, який включатиме представників усіх партій, в тому числі регіоналів. Але як можна пропонувати місця в уряді тим, хто вбивав ваших прибічників?
— Давайте звернемося до досвіду країн Арабської Весни. Яка з цих країн має зараз найкращі результати?
— Це Туніс.
— А ви знаєте, якій країні США менш за все допомагали?
— Тунісу?
— Саме так. Чи не здається вам дивним той факт, що саме та країна, якій ми найменше допомагали, має найкращі результати? Чому? Туніс мав розбіжності у поглядах між релігійною та світською частинами населення.
Так само, як у вашій країні багато суперечностей у поглядах людей, які живуть на заході та сході. В результаті важких випробувань Туніс отримав дві дуже важливі речі, і перша з них — це політична філософія «немає переможців і переможених».
Наприклад, вам хтось не подобається, ви йому не вірите, таке буває. Бо, наприклад, ви — релігійна особа, а він — ні. Але ви маєте знайти спосіб написати разом Конституцію, яка буде задовольняти вимоги всіх сторін. Тоді немає ані переможців, ані переможених.
Тобто, по-перше, всі мають брати участь у політичному процесі. По-друге, в Тунісі дуже розвинене громадянське суспільство, завдяки якому вдалося досягнути згоди — завдяки профспілкам робітників, юристів, лікарів, жіночим організаціям та організаціям з прав людини.
У них є багато соціальних інститутів ще з епохи Хабіба Бургіба (перший президент Туніса). Частково це був вплив їх близького розташуванням до Європи.
Залучайте людей, створюйте рівні для всіх можливості у політиці, навіть якщо вам важко з кимось домовитись. Такими мають бути основні керівні принципи для народу України. Це те, що ви можете зробити.
— Ми вже мали подібний досвід, існувала широка коаліція за президента Ющенка, а результат був жахливим.
— Я не кажу про коаліцію. Я маю на увазі можливість рухатися уперед на засадах спільних принципів. Це не просто об’єднання людей, а об’єднання ідей, цінностей. Ваше майбутнє — це законність, це ЄС, це чесні та відкриті вибори.
Необхідно виявити спільні цінності і об’єднати навколо них якомога більшу кількість людей. Це має бути коаліція спільних цінностей, а не поділ пирога: «Це — тобі міністерство, це — мені міністерство, і давай красти разом».
— Що має робити Україна? На чому треба сфокусувати зусилля? В якій галузі?
— Існують пріоритети. Перший — це створення чесного, достойного та інклюзивного уряду. Необхідно мати надзвичайно сильне громадянське суспільство, встановити прозорість, залучати ЗМІ.
По-друге, є те, що я називаю «глобалюцією». А «глобалюція» для мене – це революція ззовні. Чим більше Україна має контактів з ЄС, тим більше вона долучається до загальноєвропейських стандартів прозорості, підзвітності, відповідальності та управління.

Фото фонду Віктора Пінчука
— Як ви вважаєте, наскільки ефективною була політика адміністрації президента Обами щодо України?
— Знаєте, ми переоцінюємо Америку та її можливості в таких країнах, як Єгипет, Туніс, Сирія та Україна, і недооцінюємо те, що можуть зробити самі люди цих державах. Мене більше цікавлять ваші дії, вони набагато важливіше того, що робимо ми.
— Мені здається, що деякі українці отримали розчарування, адже ви відписали Будапештський меморандум…
— Звичайно.
— Тобто ми маємо підпис президента Клінтона на документі, але Сполучені Штати не втрутилися у конфлікт у Криму. В Україні втрачають віру в гарантії Америки.
— Я розумію ваше розчарування. Я не є представником адміністрації президента США, а отже я не збираюся їх захищати. Але я вважаю, найголовніше — це те, що робите саме ви.
— Отже, ми маємо воювати із Росією і таким чином захищати єдність країни?
— Звичайно, ні. Я не знаю обороноздатності України, і чи здатна вона боротися із Росією…
— Наша обороноздатність набагато поступається російській.
— Так. Але я вважаю, якщо Путін захопить східні області України, це стане його найбільшою помилкою і початком кінця режиму Путіна.
— Чому ви так вважаєте?
— Мені підказує інтуїція, що люди там не хочуть бути частиною Росії. По-перше, їх більше турбують економічні питання. Вони хочуть відчувати, що тут їх поважають і рахуються з їхньою думкою.
А по-друге, якщо Путін зробить це, Україна зможе вже завтра вільно просуватися до ЄС, і тоді щодня люди у Донецьку та інших містах будуть цікавитися, чому в сусідніх областях живуть набагато краще. І це знову вкаже на неправильність дій Путіна.
На перших шпальтах американських газет статті про Крим. Економічна ситуація там жахлива. Інвестиції утікають з Росії — не тільки ті гроші, які вже були там, але й гроші тих, хто збирався інвестувати в Росію. Ви ще не бачите наслідків, але ви побачите їх через рік.
— На вашу думку, як зміниться світ за десять – п’ятнадцять років?
— Я б ніколи не зміг подумати, що зможу давати інтерв’ю, яке будуть записувати на диктофон у iPhone. Десять років тому для цих потреб був необхідний великий магнітофон та мікрофон. А зараз ви сидите навпроти мене із телефоном. Ви також можете зробити фотографії або зняти відео.
Smart phone — дуже важлива річ. Це не персональний комп’ютер, а «дуже персональний комп’ютер». За їх допомогою ми отримуємо все більше можливостей. Якщо би ви не володіли англійською, ви б говорили зі мною українською, а я б слухав за допомогою Google Translate і говорив би до вас англійською, и ви могли б почути і зрозуміти мене.
Десять років тому ми змінили персональні комп’ютери на smart phone, перейшли на безпровідний Інтернет, перейшли до прямого фінансування, краудсорсінгу та змінили способи передачі даних, запустили Indiegogo, Twitter, Facebook и перешли від Google до обробки великих масивів даних.
Це величезні досягнення. Якщо все буде добре, ми побачимо навіть більші досягнення в наступні десять років.
— Як ви вважаєте, чи залишиться Америка світовим лідером? Чи це буде Китай?
— Це залежить від того, що ми робимо. Я написав свою останню книгу про Америку. Неможна нічого отримати, виставляючи на показ свої вади, або, навпаки, вважаючи себе надзвичайним. Ми маємо докладати зусиль для досягнення результату.
Я думаю, що чим більш тісним і взаємопов’язаним стає наш світ, тим більшого значення набувають вічні цінності: здоровий глузд, відповідальне батьківство. Зараз відповідальне лідерство, чесний і порядний уряд значить дуже багато.
— Кожна країна хоче мати «чесний і порядний уряд».
— Так, але не все так просто.
— Як створити хороший уряд?
— Це називається лідерство. В деяких країнах лідери та еліта повністю корумповані, зацікавлені лише в розкраданні. Інші країни мають далекоглядну еліту. У останньому числі The New Yorker є стаття, в якій порівнюється Курдистан і Багдад. Дуже цікаво, бо політичний аналітик каже про те, що у Багдаді крадуть 80 відсотків, а країні залишають 20. В Курдистані крадуть 20 відсотків, а країні залишають 80. Якщо порівняти, то Курдистан — красивий, зростаючий, квітучий.
Я не кажу, що треба красти 20 відсотків замість 80 відсотків. Красти не треба взагалі.
Тепер давайте згадаємо про Індію та Пакистан. Джавахарлал Неру сказав у 1950-х роках, що найважливішим пріоритетом є розвиток інститутів і технологій. А Пакистан вважав пріоритетом побудувати атомну бомбу, військові бази та клуби офіцерів. І сьогодні ми можемо бачити різницю.
Тобто, деяким країнам пощастило, бо вони мають далекоглядних лідерів, а інші страждають через корумповану еліту.
Мені подобається Росія, але я на боці тих, хто намагається побудувати власне майбутнє. Я не з тими, хто приходить й каже, що ви повинні залишатися у сфері нашого впливу.
— Це «реалполітік» епохи Генрі Кіссінджера.
— Ви праві.
— Ви кажете, що Україні необхідне нове лідерство, але Україні лише 23 роки, а США на 200 років старша.
— Я розумію.
— Як подолати цю дистанцію, якщо нам необхідно це зробити набагато швидше, ніж це зробили ви?
— Я знаю, що це нелегко. Але подумайте про те, що ви вже зробили. Ви за три місяці скинули корумповану диктатуру. Це велике досягнення! Треба ставити питання «в чому полягає моя сила, а чому його слабкість?».

Слабкість його в тому, чого він боїться найбільш за все. Як я сказав, це не американські танки. Він боїться легітимної України. А якщо він цього боїться, то це і треба робити: проводити чесні і відкриті вибори, утворити більшість, яка зможе увібрати відповідальних політиків, і розвивати громадянське суспільство, яке буде спостерігати за ними щодня під мікроскопом.
— Чи існує для Росії загроза на кордоні з Китаєм?
— Найбільшим ризиком для Путіна є те, чого він ще не бачить. Знаєте, чого він не бачить?
Він не помічає 23-річного випускника інженерного факультету Московського університету, який вже вирішив їхати в Силіконову долину, тому що він дивиться на сьогоднішню Росію і розуміє, що тут в нього немає майбутнього.
Також він не бачить інвестора в Лондоні, Нью-Йорку або Токіо, який каже — я хотів вкласти кошти в російський фонд, але передумав. Ось чого він не бачить.
— Із вашого досвіду «арабської весни», як довго триває вікно можливостей після революції?
— Гарне запитання. З одного боку, часового обмеження немає. Але з іншого, є енергія, яку треба реалізувати, поки вона найпотужніша. Саме через це ви маєте зараз провести чесні вибори.
Подивіться на Туніс. Або подивіться на Польщу. Двадцять п’ять років тому в неї були величезні проблеми. І подивіться що вони зробили за ці 25 років! Це ж ваші сусіди.
Також позитивні зміни відбулися у Хорватії. Невже поляки краще за українців? Невже розумніші?
У вас є достатньо часу для того, щоб розпочати зміни. Так, ви можете скласти руки і сказати, що це неможливо, і це стане вашою реальністю. Але ви можете сказати самі собі, що ви можете зробити це — і справді домогтися цього.
Источник: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/04/25/7023663/

Донбас — нове» Придністров’я». Добкін — новий Смирнов?Донбасс – новое »Приднестровье». Добкин – новый Смирнов?

Сергій Лещенко
Журналіст «Української правди»
Донбасс – новое »Приднестровье». Добкин – новый Смирнов?

Захватом управлений силовых ведомств в Донецкой области, а также управления СБУ в Луганской области, Россия показала, в чем состоит ее игра.

Раньше мы думали, что Крым станет еще одним «Приднестровьем» — никем не признанным квазигосударством, которое будет держаться на штыках российских войск. Но все пошло не так – Крым в сценарии Кремля стал неотъемлемой частью России.

Судьба нового «Приднестровья» в планах путинских стратегов приготовлена для восточных областей Украины. В первую очередь – Донецкой и Луганской.

Предложение России – это вести переговоры о будущем Украины в формате «вот есть вся Украина, а отдельно – восточные две-три области». И за столом переговоров в Женеве должны быть гаранты – ЕС, США, Россия, а также два отдельных участника – Украина и марионеточные восточные регионы. Формат «3+2».

В результате, Россия сможет играть с двух рук – есть, собственно, Лавров и есть «восточноукраинские повстанцы». Это позволит России отвести от себя удар, прикрываясь своими марионетками как щитом, от обвинений вмешательства во внутренние дела Украины.

Такую же схему Россия использует в конфликте вокруг Приднестровья. Там формат «5+2». Пять гарантов: Россия, Украина, ОБСЕ, Евросоюз и США. И два участника – Молдова и Приднестровье.

В Приднестровье, кстати, тоже есть клан-монополист по типу ахметовского – это корпорация «Шериф», которая пользуется всевозможными льготами местной власти.

Правда, превращение Донбасса в Приднестровье происходит уж слишком стремительно. В Приднестровье находятся российские военные базы, а также проходили никем не признанные выборы президента – а на востоке Украины всего этого пока нет, но статус «Приднестровья» русские для них уже требуют.

По идее, смена ролей должна сказаться и на легендировании российских войск. Если в Крыму они орудовали под вывеской «самообороны», то в Донбасс они могут зайти в статусе «российских миротворцев» по приглашению местных властей.

Собственно, сам министр иностранных дел России Лавров и проговорился, что их цель – иметь на предстоящих переговорах в Женеве и в дальнейшем отдельного представителя от донецких сепаратистов. Чуть позже он добавил, что это должен быть выдвиженец Рината Ахметова по фамилии Добкин. Точно так же, как Приднестровье на переговорах «5+2» представлял никем не признанный президент Игорь Смирнов.

Удивительное по цинизму интервью Лаврова вышло на канале «Россия 1».

«Было бы оптимально пригласить на это мероприятие с участием США, России и Евросоюза не только представителей нынешних властей в Киеве, но и представителей других регионов, в частности Юго-Востока. Руководящий орган Партии регионов выразил намерение делегировать туда своего кандидата Добкина. Решения Партии регионов будут лежать в основе нашей позиции в ходе возможных переговорах», – заявил Лавров.

Еще Лавров рассказал, как должна выглядеть будущая Украина:

«Мы убеждены, что конституционная реформа с участием всех регионов и проведение на этой основе свободных, честных, всеобщих президентских, парламентских и местных выборов (чтобы сами регионы избрали себе законодательное собрание и губернатора) – самое главное, что сейчас надо сделать на Украине. Мы хотим, чтобы Украина была целостной в ее нынешних границах при полном уважении регионов. Мы условно называем «федерацией» то, что может решить проблемы наших очень близких соседей, братьев, друзей. Но мы не упираемся в этот термин. Решать украинскому народу».

При том, что в самой России, которая является «федерацией» по Конституции, были запрещены прямые выборы губернаторов с 2005 по 2012 годы. На сегодня в России на прямых выборах избраны лишь 13 руководителей из более чем 80-ти.

Приглашая Добкина в Женеву, Россия полностью вскрывает роль Ахметова в игре. У него есть единственный способ опровергнуть свою роль союзника агрессора. Это должны быть действия, а не пустые слова Ахметова, о сохранении единства Украины.

Его стадион «Донбасс-Арена» вмещает 52 тысячи зрителей. Если хотя бы половина, 25 тысяч выйдут на улицы Донецка в защиту единства страны, никакие сепаратисты в областной администрации не продержатся и дня. А пока… А пока они там сидят уже вторую неделю. Наверное, пишут программное выступление для Добкина в Женеву.
Источник: http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/5349ccfa6b77f/Сергій Лещенко
Журналіст «Української правди»
Донбасс – новое »Приднестровье». Добкин – новый Смирнов?

Захватом управлений силовых ведомств в Донецкой области, а также управления СБУ в Луганской области, Россия показала, в чем состоит ее игра.

Раньше мы думали, что Крым станет еще одним «Приднестровьем» — никем не признанным квазигосударством, которое будет держаться на штыках российских войск. Но все пошло не так – Крым в сценарии Кремля стал неотъемлемой частью России.

Судьба нового «Приднестровья» в планах путинских стратегов приготовлена для восточных областей Украины. В первую очередь – Донецкой и Луганской.

Предложение России – это вести переговоры о будущем Украины в формате «вот есть вся Украина, а отдельно – восточные две-три области». И за столом переговоров в Женеве должны быть гаранты – ЕС, США, Россия, а также два отдельных участника – Украина и марионеточные восточные регионы. Формат «3+2».

В результате, Россия сможет играть с двух рук – есть, собственно, Лавров и есть «восточноукраинские повстанцы». Это позволит России отвести от себя удар, прикрываясь своими марионетками как щитом, от обвинений вмешательства во внутренние дела Украины.

Такую же схему Россия использует в конфликте вокруг Приднестровья. Там формат «5+2». Пять гарантов: Россия, Украина, ОБСЕ, Евросоюз и США. И два участника – Молдова и Приднестровье.

В Приднестровье, кстати, тоже есть клан-монополист по типу ахметовского – это корпорация «Шериф», которая пользуется всевозможными льготами местной власти.

Правда, превращение Донбасса в Приднестровье происходит уж слишком стремительно. В Приднестровье находятся российские военные базы, а также проходили никем не признанные выборы президента – а на востоке Украины всего этого пока нет, но статус «Приднестровья» русские для них уже требуют.

По идее, смена ролей должна сказаться и на легендировании российских войск. Если в Крыму они орудовали под вывеской «самообороны», то в Донбасс они могут зайти в статусе «российских миротворцев» по приглашению местных властей.

Собственно, сам министр иностранных дел России Лавров и проговорился, что их цель – иметь на предстоящих переговорах в Женеве и в дальнейшем отдельного представителя от донецких сепаратистов. Чуть позже он добавил, что это должен быть выдвиженец Рината Ахметова по фамилии Добкин. Точно так же, как Приднестровье на переговорах «5+2» представлял никем не признанный президент Игорь Смирнов.

Удивительное по цинизму интервью Лаврова вышло на канале «Россия 1».

«Было бы оптимально пригласить на это мероприятие с участием США, России и Евросоюза не только представителей нынешних властей в Киеве, но и представителей других регионов, в частности Юго-Востока. Руководящий орган Партии регионов выразил намерение делегировать туда своего кандидата Добкина. Решения Партии регионов будут лежать в основе нашей позиции в ходе возможных переговорах», – заявил Лавров.

Еще Лавров рассказал, как должна выглядеть будущая Украина:

«Мы убеждены, что конституционная реформа с участием всех регионов и проведение на этой основе свободных, честных, всеобщих президентских, парламентских и местных выборов (чтобы сами регионы избрали себе законодательное собрание и губернатора) – самое главное, что сейчас надо сделать на Украине. Мы хотим, чтобы Украина была целостной в ее нынешних границах при полном уважении регионов. Мы условно называем «федерацией» то, что может решить проблемы наших очень близких соседей, братьев, друзей. Но мы не упираемся в этот термин. Решать украинскому народу».

При том, что в самой России, которая является «федерацией» по Конституции, были запрещены прямые выборы губернаторов с 2005 по 2012 годы. На сегодня в России на прямых выборах избраны лишь 13 руководителей из более чем 80-ти.

Приглашая Добкина в Женеву, Россия полностью вскрывает роль Ахметова в игре. У него есть единственный способ опровергнуть свою роль союзника агрессора. Это должны быть действия, а не пустые слова Ахметова, о сохранении единства Украины.

Его стадион «Донбасс-Арена» вмещает 52 тысячи зрителей. Если хотя бы половина, 25 тысяч выйдут на улицы Донецка в защиту единства страны, никакие сепаратисты в областной администрации не продержатся и дня. А пока… А пока они там сидят уже вторую неделю. Наверное, пишут программное выступление для Добкина в Женеву.
Источник: http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/5349ccfa6b77f/

Костянтин Жеваго: У Порошенка зараз високий рейтинг, але попереду довга дорога в дюнахКонстантин Жеваго: У Порошенко сейчас высокий рейтинг, но впереди долгая дорога в дюнах

Константин Жеваго: У Порошенко сейчас высокий рейтинг, но впереди долгая дорога в дюнах
Мустафа Найем, Сергей Лещенко, УП _ П’ятниця, 11 квітня 2014, 13:22

Еще недавно украинские бизнесмены шепотом произносили фамилии Януковича, Арбузова и Клименко. Олигархи, каждый как мог, пытались договориться с режимом, даже если декларировали свою оппозиционность. Их не делали разговорчивыми даже сотни погибших на Майдане. И только после бегства Януковича они нашли в себе смелость прямо обвинить в произошедшем банальную жадность Семьи и приближенных.
Один из украинских олигархов Константин Жеваго согласился пообщаться с «Украинской правдой». Ради справедливости следует сказать, он не стал «тушкой» даже в самые тяжелые для оппозиции времена и оставался во фракции «Батькивщина», по спискам которой был избран, до окончания каденции прошлого парламента. Хотя, говорит Жеваго, выйти ему предлагал лично Янукович.
При этом, Жеваго — типичный представитель крупного бизнеса в парламенте: он злостно прогуливает Раду и невнятно объясняет необходимость мандата в своей жизни. На момент интервью Жеваго пропустил 95% заседаний в этом созыве, не внес ни единого законопроекта и ни разу не выступил с трибуны. При этом еще Жеваго является официальным руководителем своей компании Ferrexpo, что прямо противоречит украинской Конституции.
Жеваго приходит на разговор с последним рейтингом самых богатых украинцев, подготовленном журналом «Корреспондент» в прошлом году. Депутат не скрывает возмущения. Сбежавшего афериста Сергея Курченко, который владеет изданием, оценили в 2,4 миллиарда долларов, а Жеваго — в два раза меньше: 1,2 миллиарда долларов. Правда, в этом году жизнь расставит всех на свои места.
— Скажите, как вас коснулся Майдан, что у вас поменялось за последние четыре месяца?
— Поменялось экономически, поменялось и в жизни. Экономически при прошлом режиме меня не особо жаловали, никаких преференций у меня не было. И, на самом деле, я категорически против них. Я считаю, что надо строить рыночные отношения. У меня есть есть публичная компания в Лондоне, и я могу сказать, что рынок ни во что не ставит политические бизнесы. Акции таких компаний ничего не стоят.
Потому что в ведущих банках сидят сотни аналитиков, которые все видят. И если оказывается, что вы получаете прибыл благодаря политическим договоренностям, то аудиторы и аналитики дают своим клиентам соответствующие рекомендации. Эта прибыль в любой момент может испариться, потому что испарятся политические договоренности или поменяется политический режим.
У нас есть масса примеров. Некоторые господа, псевдо-талантливые предприниматели и вундеркинды, еще недавно были на первых страницах глянцевых журналов с рейтингами (показывает на лежащий на столе «Корреспондент» — УП), а теперь, извините меня…
— Вы имеете в виду Сергея Курченко?
— Там еще есть десятки других. Меня всегда интересует, с какой целью сделаны такие рейтинги — да еще и в сотрудничестве с псевдо-аналитиками.
— Там написано «совместно с Dragon Capital». Вы считаете, что «Dragon Capital» был в сговоре с издателем этого журнала Курченко для того, чтобы завысить его капитализацию?
— Нет, все намного проще. Я так понимаю, что некоторым псевдо-инвесторам просто нравится принимать участие в заседаниях с участием президента, быть аналитиками, экспертам и делать какие-то выводы. Такие рейтинги — это же тоже самое, что и соцопросы. Я все время удивляюсь и говорю: «Как можно верить? Надо всегда дописывать снизу, какие у них были цифры в 2004 году, в 2012 год…». И если окажется, что к ним есть доверие и они заработали это своей жизнью, значит — им можно верить. А так я могу сам такую лавку организовать и завтра писать, что самый главный кандидат в президенты – это господин Лещенко.
— То есть, вы не верите, что Петр Порошенко сейчас номер один в рейтинге?
— Почему вы задаете такой вопрос? Я верю, что у него высокий рейтинг. Но я считаю, что это долгая дорога в дюнах, и у него действительно есть понимание и поддержка городского населения. Но я не не понимаю, каков уровень поддержки сельского населения.
— Давайте поговорим о бизнесе. Вы упомянули о том, что политический бизнес ничего не стоит. Но это можно проверить только при продаже бизнеса. К примеру бизнес семьи Виктора Януковича — разве они не получали кредиты западных банков?
— Нет, они ничего не привлекали. Они вообще никаких кредитов не имели. Кредиты западных банков в Украине могут привлекать очень ограниченное количество людей.
— Но тот же Ринат Ахметов привлекает кредиты западных банков…
— Ну, во-первых, он туда пришел уже с кредитами, которые у него были до 2010 года. Потому что, надо отдать должное, его Метинвест имеет экспортную ориентацию. И при Ющенко нельзя было сказать, что Ахметов был ключевым бенефициаром всех благ власти. Он вел себя нормально, понятно, предсказуемо. Но потом в момент, когда к власти пришел новый руководитель державы, и Янукович оказывал ему определенные преференции, то тут уже возникла двоякая ситуация. Потому что часто банкам сложно выскочить из отношений. И если у тебя кредитный портфель 3-5 или 10 миллиардов долларов, то им остается либо тебя рефинансировать, либо очень сложно сказать: «Мы уходим в технический или любой другой дефолт».
— Откуда привлекали деньги Курченко и семья Януковича? И где сейчас деньги: в западных банках или в российских?
— Они однозначно не в западных банках. Думаю, у них хватило денег, чтобы нанять каких-то консультантов, которые им посоветуют положить деньги в русские или в китайские банки. Или в банки, которые не дружат с западным цивилизованным миром и имеют всегда свое мнение по любому поводу. Могу вам сказать, что если приехать в Шанхай и открыть там счет, то китайцы на это посмотрят вполне спокойно.
— Но ведь любая транзакция в долларах все равно проходит через коррсчета США.
— Любая транзакция в долларах всегда под колпаком. Но не все транзакции в долларах. Это не так. Она проходит в долларах США, но можно сначала поменять доллары, провести транзакцию в евро или в юанях, а потом в том банке снова поменять в доллары. Транзакции в рублях регулируются русским центральным банком, транзакции в юанях регулируются в Китае.
— Насколько реально вернуть в Украину вклады Януковича и его окружения?
— Если заниматься этим правильно и профессионально, то реально. Но в Украине таких людей, к сожалению, нет, они есть только в Великобритании и в США. В конце-концов, в каждом банке есть свои «комплаенсы» (службы проверки на соответствие — УП). И понятно, что в этих департаментах работают, в том числе, бывшие спецслужбисты, которые все знают, понимают и видят.
— За годы правления Януковича были попытка давления на вас с тем, чтобы вы перестали сотрудничать с оппозицией и давать ей деньги?
— Да безусловно, постоянно.
— То есть вы финансировали «Батькивщину»?
— Ну, я бы не хотел это комментировать. Я не ходил с плакатом и не кричал, что что-то делаю по одной простой причине – это было очень опасно. Вы задайте вопрос налоговой инспекции и прокуратуре, сколько у меня уголовных дел, сколько людей уехало заграницу, сколько людей арестовано, сколько не возмещено НДС. Это и есть давление. Оно было на всех уровнях, в том числе на самом высоком.
— Вы встречались по этому поводу с Виктором Януковичем?
— Да, мы имели с ним беседу на эту тему.
— Вы, кстати, были одним из немногих, кто бы на дне рождения Януковича в 2010 году. Почему?
— Да, это справедливо, я был там. Я знаю этого человека с 1997 года — с тех пора, как он работал замгубернатора Донецкой области. И у меня в свое время в Донецкой области были заводы, какие-то бизнесы. И мы встречались сугубо по деловым обстоятельствам.
— Как происходила ваша встреча с Януковичем?
— Да обыкновенно. Приглашают тебя в администрацию президента и говорят, что с тобой хочет встретиться такой-то руководитель. Вы приходите, заходите в кабинет, и начинается разговор, например, про футбол. И начинается дискуссия, что вот надо поддерживать футбол, надо делать то, это… Надо делать разного рода социальные вещи. А потом это все сворачивается на какую-то понятную тематику, которая и была целью разговора.
— Так в чем была суть: они хотели, чтобы вы перестали финансировать оппозицию?
— Нет, не давать им деньги меня никто не просил, потому что у меня и так отбирали все через экономические рычаги. Всем моим предприятиям просто катастрофически не возмещали НДС, физически их убивали. И трагедия в том, что убивали те предприятия, которые, в моем понимании, преступно убивать. Например, машиностроительному предприятию КрАЗ, который экспортирует 100% своей продукции и приносит стране валютную выручку.
— А сколько вам не вернули НДС? У вас есть общие цифры?
— Только по компании Ferrexpo за 2,5 года нам не вернули 302 миллиона долларов НДС и 86 миллиона долларов плата по налогу на прибыль. И это по курсе 8. При курсе 11 гривен за доллар мы с начала года потеряли 120 миллионов долларов.
— Вы пытались договориться, чтобы вам эти деньги вернули?
— Только официально. Потому что Клименко и Арбузов прятались, с ними невозможно было встретиться. Они же все «самые великие», «самые знающие», вели страну к коммунизму и процветанию.
— А почему вы не поднимали эти вопросы во время встречи с Януковичем?
— Я именно эти вопросы и поднимал! Он честно все это записывал на бумажке, говорил: «Да, да, да, мы встретимся, я дам всем указания, чтобы разобрались». И это все…
— И чем закончилась встреча? Вы отказались сотрудничать?
— Нет, он сказал мне: «Ты понимаешь, кто я?». Я говорю: «Конечно, понимаю. Вы президент страны, в которой я живу и я уважаю вас как президента по одной простой причине, что если за вас проголосовало на честно признанных выборах 51% или 47% населения, то я как любой гражданин, люблю я или не люблю, обязан уважать эту позицию». Ну а дальше мне следовали разного рода предложения, что я должен или не должен делать.
— Войти во фракцию «регионов»?
— Ну, как минимум, выйти из фракции БЮТ. Я не хочу вдаваться в подробности. В любом случае, до конца каденции прошлого парламента я из фракции не вышел. И мне это стоило дорого. Но меня есть жизненные принципы, я им следую, меня так воспитали родители.

— Вы принимали какое-либо участие в событиях на Майдане?
— Непосредственно со щитом, с палкой и в каске я по Крещатику не бегал. Я считаю, что у каждого человека есть своя роль. Ваша роль как журналистов в том, чтобы на белое говорить белое и доносить правду до населения. А население само будет определяться, что и как делать, за кого голосовать на выборах. У меня есть своя роль — честно привлекать инвестиции в эту страну, создавать рабочие места и платить налоги. Ведь то, что сегодня мы имеем с Крымом – это ситуация колоссальной нищеты. Люди не понимают, что они купились на тройную пенсию и шанс, что завтра и станет жить лучше. Это все результат коллапса, к которому привели страну уважаемые господа — Арбузов, Клименко, Колобов и Соркин.
— Но и вы приложили свою руку — вы же, к примеру, не голосовали за отставку премьер-министра Азарова.
— Во-первых, надо проверить, голосовать я или нет, потому что когда я был, я голосовал за все. Но я ведь не голосовал и за его назначение (в день голосования по отставке Николая Азарова Константин Жеваго отсутствовал в зле — УП).
— Почему же вас не было в парламенте именно в этот день?
— Я же тоже занимаюсь ответственными делами и нахожусь где-то за рубежом, общаюсь с инвесторами и объясняю, что не надо забирать все кредиты из Украины. Вы зря это недооцениваете. Я еще раз хочу объяснить, что политические турбулентные вопросы мы имеем по сугубо экономическим основаниям.
И это касается всего — от низкого роста промышленного производства, низких доходов населения и заканчивая местными бюджетами. Вы, к примеру, знаете, что города не могли потратить свои деньги, потому что они изымались в огромном количестве? То есть формально есть по 20, 50, 100 миллионов остатка на счетах казначейских средств, а они не могут взять вообще ни копейки, потому что все забирают в центре. И поверьте это очень влияет на людей. Если в НАК «Нафтогаз» купили вышки и украли 400 миллионов долларов, об этом знает 200 человек и это никого не касается, потому что деньги ушли напрямую из резервов Центрального банка. А вот когда город не может потратить свои 50-100 миллионов ни на что, начиная от клумб и заканчивая крышами детских садиков – это касается всех. Поэтому мое глубокое убеждение: Януковича свергли не за то, что воровали и у него был дом в Межигорье, а потому что кризис коснулся всех. И довели до этого всего два ключевых человека – это Арбузов и Клименко.
— Почему вы не пробовали поговорить об этом с вашим коллегой Ахметовым: «Ринат, скажи Януковичу, что так нельзя, ты летишь в пропасть»?
— Да, у нас были такого рода дискуссии. И они происходят регулярно. Вопрос состоит в том, что, наверное, ему было комфортно в этой ситуации.
— Как вы думаете, почему арестовали Фирташа?
— Я не готов комментировать действия ФБР. Наверное, у них есть какие-то свои вопросы.
— Вообще Фирташ — это бизнесмен или это была такая коррупционная прокладка?
— Я откровенно вам скажу. Вы же видели последние четыре года правления президента. Вы видели ключевых бенефициаров благ, которые режим раздавал кому бы то ни было. Легко получить что-то на несколько миллиардов дешевле, а потом на эту разницу стать очень известным меценатом. Я считаю, что это чистое воровство и попытка с этих уворованных денег отбелить свою репутацию. Но от этого вор не перестает быть вором.
— Нужно ли сейчас реприватизировать то, что продали при Януковиче?
— Я считаю, что пусть это определяет суд. Я считаю, что все, что произошло с 2010-го года по сегодняшний день происходило неправильно. Так же воспринимается и обществом. Откровенно скажу, я тоже хотел принять участие в приватизации некоторых энергетических объектов и распределительных сетей. У меня там есть заводы, у меня есть вертикальная интеграция, мне это интересно. Но я не мог этого сделать, потому что ни одна из моих компаний не соответствовала искусственным критериям. Точно также как когда-то меня не допустили к приватизации «Криворожстали», потому что я должен был производить кокс с таким содержанием серы, которое не предполагала даже химическая формула.
— Сейчас Игорь Коломойский и Сергей Тарута стали губернаторами. Вам предлагали возглавить какую-либо область, например Полтавскую?
— Нет, мне не предлагали. Если вы посмотрите экономические показатели Полтавской области, то вы сами увидите, кто основной донор государственного бюджета и у кого самые большие платежи в государственный бюджет на душу населения. Для вас будет приятной неожиданностью, что Полтава, например, собрала самый большой урожай зерновых за всю историю. Полтава выпускает больше всех железной руды, которая больше всего экспортируется из СНГ. Полтава имеет большой нефтегазовый регион. Проще говоря, Полтава – это островок благополучия и благосостояния в этой стране.
— Кто сейчас губернатор Полтавской области?
— Свободовец (Виктор Бугайчук — УП). К сожалению, это так. Единственный депутат от «Свободы» в горсовете города Кременчуга.
— Почему проходят такого рода назначения?
— Я считаю, что присутствует высочайший риск у новых руководителей потерять власть. Народ в этом разочаруется, народу нужны профессиональные действия. Поверьте, всякий может стать на площади и горлопанить с утра до вечера. Я хочу, чтобы эти люди показали, какую будку они в жизни построили, сколько налогов они заплатили.
— То есть, лучше Коломойский, чем депутат из городского совета Кременчуга?
— Нет, я не хотел бы так спекулировать. Человека назначили, я его лично не знаю, хотя он имел какой-то энергетический бизнес, выпускал энергооборудование, был нашим большим поставщиком. Более того, у нас к нему была масса претензий, хотя у нас всегда много претензий к украинским и западным поставщикам.
Потому что мы стараемся вести публичный бизнес, у нас какие-то лучшие западные практики в финансах, в поставках, в введении в эксплуатацию. У нас работает 25 специалистов со всего мира, они — мои сотрудники, и мы говорим только по-английски. Я требую от своих сотрудников определенного звена, чтобы они все говорили по-английски, потому что без этого невозможно работать с лучшими представителями того или иного оборудования. Они все общаются в скайпе, они летают, они приносят лучшие практики. Ну если я начал поставлять в Японию свою продукцию, я отвоевал там 15% японского рынка — то я этим очень сильно горд. Такого никогда не было при советской власти.
— 15% какого рынка?
— Железорудных окатышей в Японии. Да, и у Ferrexpo офис большой в Токио.
— Это же сырьевой бизнес?
— Нельзя так сказать. Сырьевой бизнес – это когда ты копаешь из земли или добываешь нефть из скважины. А у нас нет богатой руды, она вся бедная, ее надо обогащать, делать очень высокого качества, надо потом правильно спекать, делать окатыш. Для того, чтобы сделать такого качества окатыш, надо всего лишь вложить миллиард долларов.
Если бы это было так просто, как все об этом говорят, то почему мои русские или украинские конкуренты не поставляют на эти же рынки Японии и Германии? Потому что они не могут произвести это в соответствии с адекватными стандартами качества. Или КрАЗ. Думаете, легко было его удержать, когда все автомобильные заводы в этой стране просто упали на колени? А мы конкурируем со всем мировым автопромом.
Полтава – это серьезный нефтегазовый регион. Плюс люди вырастили самый большой за всю историю урожай, это достойно уважения. В Полтаве все»щирі українці», там никто не выйдет на Майдан с русским флагом. Там просто нет даже предпосылок для конфронтации или провокации. Этим я горд, потому что это результат того, что люди заняты, имеют работу, у них нормальные отношения в семьях, они получают адекватную зарплату. Хотели бы, наверное, больше, но для этого надо усерднее работать.
И мы это делаем, мы даем свет в конце тоннеля этим людям. А что происходит в восточных областях, что происходит в Днепропетровске? Мы имеем кучу металлургических или машиностроительных заводов, мы имеем кучу шахт, кучу всевозможных ГОКов, в том числе господина Коломойского – Марганецкий и Орджоникидзевский. Эти люди работают на 10-15% от своей загрузки при советской власти.
Если они работают на такие объемы загрузки, тогда понятно, что люди недовольны, не видят перспективы и хотят в три раза больше пенсию. Там создана почва для того, чтобы устраивать какие-то политические волнения.
— Все-таки, вы думаете, назначение бизнесменов Коломойского и Таруты было правильным решением?
— Я считаю, что неправильное, и всегда считал. Коломойский рассказывает: «Мы были заложниками того режима». Да нет, заложниками были те, кто не сотрудничал с режимом, кто от него не получал никаких бенефитов.
— А он сотрудничал?
— А по-вашему, он за красивые глаза управлял «Укрнафтой», где 51% у государства.
— Наверное, делился.
— Ну, хороший тезис. Пусть читатели решают. Когда он говорит: «Давайте мы дадим деньги на бензин». Да не вопрос, но давайте лучше честно заплатим налоги, покажем это в публичной отчетности, тогда армии хватит денег и на бензин, и на танки, и на то, чтобы купить КрАЗы. Потому что я поставил в 2006 году КрАЗы для нужд МЧС и Минобороны по курсу 5 гривен за доллар на сколько-то там миллионов долларов и до сегодняшнего дня не могу получить деньги обратно из госбюджета. И самое главное, еще было 4 или 8 уголовных дел, потому что прокуратура пыталась доказать, проводя обыски, что мы не должны требовать эти деньги обратно. А эти КрАЗы ездили на параде в Киеве.
— Логика правительства по поводу Коломойского, что сейчас нужен авторитет, который удержит регион в своих руках.
— Вы считаете, что он является в Днепропетровской области авторитетом?
Я не житель Днепропетровской области и я не настолько глубоко разбираюсь во внутренних трендах. Но я считаю, как любой нормальный предприниматель, особенно в той стране, которая дала тебе все эти возможности, ты однозначно должен был включиться. И Коломойский должен в Днепропетровске это сделать. Или Корбан, учитывая все его заслуги перед Днепропетровской областью и всеми остальными областями. Все должны включиться и погасить сепаратизм. У каждого из нас есть масса возможностей – начиная с сотрудников предприятий и их семей…
— Выходит, Ахметов не сильно старается гасить?
— Мне сложно это комментировать. Я в Донецкой области слабо понимаю происходящее. Кто бенефициары благ, в том числе, в Донецкой области? Там же кто-то руководил государственными шахтами, брал их в концессию, что равнозначно руководить ими бесплатно.
Если построить шахту стоит миллиард долларов, то есть другой вариант — назвать это концессией и платить за нее в месяц 5 миллионов гривен. То же самое хотели сделать с портами. Я — категорически против, потому что мы — зависимые люди, мы пользуемся этой инфраструктурой, развиваем ее.
— Вы говорите, что вы страдали. Но преференция на перевозку по железной дороге ведь действовала?
— Так вы что! Тариф не только не рыночный, а тариф настолько завышен, что мы не в состоянии конкурировать с нашими конкурентами в Канаде, США, Австралии и Бразилии. Мы дизельное топливо покупали в «Укрзализныцю» по цене в полтора раза выше, а за в итоге платит потребитель. Чего я добиваюсь, и вас прошу как журналистов – требуйте этого, соберитесь все вместе и скажите: пусть «Укрзализныця» каждый месяц публикует, почем она купила дизель в прошлом месяце. Вы же прекрасно понимаете, откуда у нас бралось дизельное топливо и бензин. Кто вечные подозреваемые?
— Если не изменяет память, «Укрзализныце» поставлял Еремеев?
— А еще есть один — губернатор Днепропетровской области. И еще есть рядом стоящие. Когда завозили этот дизель, это все было без налогов. А в итоге, мы за это как потребители должны были платить.
— Курченко в этой схеме тоже был?
— Это ж он завозил — и всем раздавал.
— Так сейчас «Укрзализныця» работает по-честному или нет?
— Как я вижу результаты всех тендеров, то меня это не удовлетворяет, это не рыночная цена. К чему я веду? Подумайте. почему наши граждане бедные, почему люди не имеют зарплат? Потому что падает промпроизводство в стране 23 месяца кряду. Почему оно падает? Потому что настолько высоко производство подперли с точки зрения себестоимости. Дизельное топливо по высокой цене. Естественно, за это потребитель заплати. Электроэнергия по цене выше, чем в Европе. Потребитель заплатит. Кстати, я хочу импортировать из Европы электроэнергию, но не могу.
Сегодня электроэнергия в стране для первого класса потребителя стоит 790 гривен за мегаватт. А в Европе на моих заводах я покупаю ее по 65 долларов за мегаватт. Промышленность подперли с точки зрения себестоимости до уровня полной неконкурентоспособности.
— Вы пытались это объяснить Яценюку или Турчинову?
— Нет. По одной простой причине – что, наверное, у них совсем другие проблемы сегодня. Все же сейчас рассказывают, что мы на полувоенном положении.
— В чем это проявляется для бизнесменом?
— У нас просто дно кредитных рейтингов.
— У вас лично тоже?
— Нет, не надо про меня. У меня как раз рейтинг выше над сувереном, что является уникальным случаем для Украины. И у меня сегодня доходность, по моим бумагам, 11%. Украинское государство привлекает под 14%. А у всех остальных участников корпоративного сектора – например, 15%. И я тоже горд, потому что получил признание западными инвесторами. Потому что можно рассказывать бла-бла-бла и вот в таких журналах (Жеваго показывает на «Корреспондент» с их рейтингом миллиардеров) писать о футбольных клубах и нефтеперерабатывающих заводах…
— Вы с Курченко лично были знакомы?
— Нет, я с Курченко никогда не был знаком и даже никогда в жизни не пожимал ему руку.
— Вам не предлагали через него работать?
— Нефтепродукты мы покупаем их на рынке у конечных продавцов. Более того, мы очень боимся. У меня есть куча невозмещенного НДС. Поверьте, мы по возможности все покупаем с переплатой у государственных монополий, нам не надо дисконта, чтобы не пришел потом кто-то и не сказал, что за этой фирмой-поставщиком стоит помойная яма, и поэтому из миллиарда гривен НДС мы вам не вернем 980 миллионов. Мы уже дуем на холодное молоко.
Газ мы покупаем у НАК «Нефтегаз», железную дорогу покупаем только у «Укрзализныци» без всяких фирм-провайдеров, электричество мы покупаем напрямую на энергорынке. И дизельное топливо мы покупаем максимум у «Укртатнафты». Потому что мы знаем, что нам должны миллиард. Мы только влезем в какую-то «халепу» на 2 миллиона – нам под этим предлогом не будут возвращать миллиард.
Это — стандартная тема, и вранью налоговой инспекции, этому беспределу, конца-края не было видно. У нас все самое белое, самое прозрачное, как слеза. Иначе никак, мы публичная компания в Лондоне. Нас аудируют очень жестоким образом. У нас два спонсора-банка – один J.P. Morgan, другой Deutsche Bank, которые не подпишут ни одной бумаги как спонсоры перед тем, как ты сдаешь отчетность, если они 85 раз это не проверят.
Отвечая на вопрос о Курченко – поверьте, что кредитные линии для всех закрылись. Существуют только те линии, которые были выбраны раньше.
— Это произошло в связи с Майданом? Или из-за отказа Януковича подписать Соглашение об ассоциации с ЕС?
— Нет, это было из-за турбулентности в Украине. На самом деле, банкиры на Западе – толерантные люди. Они говорят: «Ребята, если вы как народ считаете, что вам необходимо идти в космос, то мы в этой ситуации не можем повлиять на ваш выбор. Мы будем делать свои выводы, давать или не давать вам деньги, базируясь на ваших экономических показателях».
Та же самая ситуация и здесь. Они всегда декларировали: «Если вы как народ хотите идти в Россию, это ваше право. Давайте посмотрим, чем это закончится. Хотите в Европу – вообще welcome, пожалуйста, с большим удовольствием». Но когда начались реальные столкновения, то они сказали: «Ребята, мы хотим определиться, куда вы идете. Нам нужна определенность».
— То есть, кредитные линии закрыли где-то 10 декабря?
— Нельзя сказать, что кредитные линии закрыли. Если линии были подписаны, то они действуют, но не открывали новые. Та же ситуация, как сегодня в России.
Продолжение следует
Источник: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/04/11/7022052/Константин Жеваго: У Порошенко сейчас высокий рейтинг, но впереди долгая дорога в дюнах
Мустафа Найем, Сергей Лещенко, УП _ П’ятниця, 11 квітня 2014, 13:22

Еще недавно украинские бизнесмены шепотом произносили фамилии Януковича, Арбузова и Клименко. Олигархи, каждый как мог, пытались договориться с режимом, даже если декларировали свою оппозиционность. Их не делали разговорчивыми даже сотни погибших на Майдане. И только после бегства Януковича они нашли в себе смелость прямо обвинить в произошедшем банальную жадность Семьи и приближенных.
Один из украинских олигархов Константин Жеваго согласился пообщаться с «Украинской правдой». Ради справедливости следует сказать, он не стал «тушкой» даже в самые тяжелые для оппозиции времена и оставался во фракции «Батькивщина», по спискам которой был избран, до окончания каденции прошлого парламента. Хотя, говорит Жеваго, выйти ему предлагал лично Янукович.
При этом, Жеваго — типичный представитель крупного бизнеса в парламенте: он злостно прогуливает Раду и невнятно объясняет необходимость мандата в своей жизни. На момент интервью Жеваго пропустил 95% заседаний в этом созыве, не внес ни единого законопроекта и ни разу не выступил с трибуны. При этом еще Жеваго является официальным руководителем своей компании Ferrexpo, что прямо противоречит украинской Конституции.
Жеваго приходит на разговор с последним рейтингом самых богатых украинцев, подготовленном журналом «Корреспондент» в прошлом году. Депутат не скрывает возмущения. Сбежавшего афериста Сергея Курченко, который владеет изданием, оценили в 2,4 миллиарда долларов, а Жеваго — в два раза меньше: 1,2 миллиарда долларов. Правда, в этом году жизнь расставит всех на свои места.
— Скажите, как вас коснулся Майдан, что у вас поменялось за последние четыре месяца?
— Поменялось экономически, поменялось и в жизни. Экономически при прошлом режиме меня не особо жаловали, никаких преференций у меня не было. И, на самом деле, я категорически против них. Я считаю, что надо строить рыночные отношения. У меня есть есть публичная компания в Лондоне, и я могу сказать, что рынок ни во что не ставит политические бизнесы. Акции таких компаний ничего не стоят.
Потому что в ведущих банках сидят сотни аналитиков, которые все видят. И если оказывается, что вы получаете прибыл благодаря политическим договоренностям, то аудиторы и аналитики дают своим клиентам соответствующие рекомендации. Эта прибыль в любой момент может испариться, потому что испарятся политические договоренности или поменяется политический режим.
У нас есть масса примеров. Некоторые господа, псевдо-талантливые предприниматели и вундеркинды, еще недавно были на первых страницах глянцевых журналов с рейтингами (показывает на лежащий на столе «Корреспондент» — УП), а теперь, извините меня…
— Вы имеете в виду Сергея Курченко?
— Там еще есть десятки других. Меня всегда интересует, с какой целью сделаны такие рейтинги — да еще и в сотрудничестве с псевдо-аналитиками.
— Там написано «совместно с Dragon Capital». Вы считаете, что «Dragon Capital» был в сговоре с издателем этого журнала Курченко для того, чтобы завысить его капитализацию?
— Нет, все намного проще. Я так понимаю, что некоторым псевдо-инвесторам просто нравится принимать участие в заседаниях с участием президента, быть аналитиками, экспертам и делать какие-то выводы. Такие рейтинги — это же тоже самое, что и соцопросы. Я все время удивляюсь и говорю: «Как можно верить? Надо всегда дописывать снизу, какие у них были цифры в 2004 году, в 2012 год…». И если окажется, что к ним есть доверие и они заработали это своей жизнью, значит — им можно верить. А так я могу сам такую лавку организовать и завтра писать, что самый главный кандидат в президенты – это господин Лещенко.
— То есть, вы не верите, что Петр Порошенко сейчас номер один в рейтинге?
— Почему вы задаете такой вопрос? Я верю, что у него высокий рейтинг. Но я считаю, что это долгая дорога в дюнах, и у него действительно есть понимание и поддержка городского населения. Но я не не понимаю, каков уровень поддержки сельского населения.
— Давайте поговорим о бизнесе. Вы упомянули о том, что политический бизнес ничего не стоит. Но это можно проверить только при продаже бизнеса. К примеру бизнес семьи Виктора Януковича — разве они не получали кредиты западных банков?
— Нет, они ничего не привлекали. Они вообще никаких кредитов не имели. Кредиты западных банков в Украине могут привлекать очень ограниченное количество людей.
— Но тот же Ринат Ахметов привлекает кредиты западных банков…
— Ну, во-первых, он туда пришел уже с кредитами, которые у него были до 2010 года. Потому что, надо отдать должное, его Метинвест имеет экспортную ориентацию. И при Ющенко нельзя было сказать, что Ахметов был ключевым бенефициаром всех благ власти. Он вел себя нормально, понятно, предсказуемо. Но потом в момент, когда к власти пришел новый руководитель державы, и Янукович оказывал ему определенные преференции, то тут уже возникла двоякая ситуация. Потому что часто банкам сложно выскочить из отношений. И если у тебя кредитный портфель 3-5 или 10 миллиардов долларов, то им остается либо тебя рефинансировать, либо очень сложно сказать: «Мы уходим в технический или любой другой дефолт».
— Откуда привлекали деньги Курченко и семья Януковича? И где сейчас деньги: в западных банках или в российских?
— Они однозначно не в западных банках. Думаю, у них хватило денег, чтобы нанять каких-то консультантов, которые им посоветуют положить деньги в русские или в китайские банки. Или в банки, которые не дружат с западным цивилизованным миром и имеют всегда свое мнение по любому поводу. Могу вам сказать, что если приехать в Шанхай и открыть там счет, то китайцы на это посмотрят вполне спокойно.
— Но ведь любая транзакция в долларах все равно проходит через коррсчета США.
— Любая транзакция в долларах всегда под колпаком. Но не все транзакции в долларах. Это не так. Она проходит в долларах США, но можно сначала поменять доллары, провести транзакцию в евро или в юанях, а потом в том банке снова поменять в доллары. Транзакции в рублях регулируются русским центральным банком, транзакции в юанях регулируются в Китае.
— Насколько реально вернуть в Украину вклады Януковича и его окружения?
— Если заниматься этим правильно и профессионально, то реально. Но в Украине таких людей, к сожалению, нет, они есть только в Великобритании и в США. В конце-концов, в каждом банке есть свои «комплаенсы» (службы проверки на соответствие — УП). И понятно, что в этих департаментах работают, в том числе, бывшие спецслужбисты, которые все знают, понимают и видят.
— За годы правления Януковича были попытка давления на вас с тем, чтобы вы перестали сотрудничать с оппозицией и давать ей деньги?
— Да безусловно, постоянно.
— То есть вы финансировали «Батькивщину»?
— Ну, я бы не хотел это комментировать. Я не ходил с плакатом и не кричал, что что-то делаю по одной простой причине – это было очень опасно. Вы задайте вопрос налоговой инспекции и прокуратуре, сколько у меня уголовных дел, сколько людей уехало заграницу, сколько людей арестовано, сколько не возмещено НДС. Это и есть давление. Оно было на всех уровнях, в том числе на самом высоком.
— Вы встречались по этому поводу с Виктором Януковичем?
— Да, мы имели с ним беседу на эту тему.
— Вы, кстати, были одним из немногих, кто бы на дне рождения Януковича в 2010 году. Почему?
— Да, это справедливо, я был там. Я знаю этого человека с 1997 года — с тех пора, как он работал замгубернатора Донецкой области. И у меня в свое время в Донецкой области были заводы, какие-то бизнесы. И мы встречались сугубо по деловым обстоятельствам.
— Как происходила ваша встреча с Януковичем?
— Да обыкновенно. Приглашают тебя в администрацию президента и говорят, что с тобой хочет встретиться такой-то руководитель. Вы приходите, заходите в кабинет, и начинается разговор, например, про футбол. И начинается дискуссия, что вот надо поддерживать футбол, надо делать то, это… Надо делать разного рода социальные вещи. А потом это все сворачивается на какую-то понятную тематику, которая и была целью разговора.
— Так в чем была суть: они хотели, чтобы вы перестали финансировать оппозицию?
— Нет, не давать им деньги меня никто не просил, потому что у меня и так отбирали все через экономические рычаги. Всем моим предприятиям просто катастрофически не возмещали НДС, физически их убивали. И трагедия в том, что убивали те предприятия, которые, в моем понимании, преступно убивать. Например, машиностроительному предприятию КрАЗ, который экспортирует 100% своей продукции и приносит стране валютную выручку.
— А сколько вам не вернули НДС? У вас есть общие цифры?
— Только по компании Ferrexpo за 2,5 года нам не вернули 302 миллиона долларов НДС и 86 миллиона долларов плата по налогу на прибыль. И это по курсе 8. При курсе 11 гривен за доллар мы с начала года потеряли 120 миллионов долларов.
— Вы пытались договориться, чтобы вам эти деньги вернули?
— Только официально. Потому что Клименко и Арбузов прятались, с ними невозможно было встретиться. Они же все «самые великие», «самые знающие», вели страну к коммунизму и процветанию.
— А почему вы не поднимали эти вопросы во время встречи с Януковичем?
— Я именно эти вопросы и поднимал! Он честно все это записывал на бумажке, говорил: «Да, да, да, мы встретимся, я дам всем указания, чтобы разобрались». И это все…
— И чем закончилась встреча? Вы отказались сотрудничать?
— Нет, он сказал мне: «Ты понимаешь, кто я?». Я говорю: «Конечно, понимаю. Вы президент страны, в которой я живу и я уважаю вас как президента по одной простой причине, что если за вас проголосовало на честно признанных выборах 51% или 47% населения, то я как любой гражданин, люблю я или не люблю, обязан уважать эту позицию». Ну а дальше мне следовали разного рода предложения, что я должен или не должен делать.
— Войти во фракцию «регионов»?
— Ну, как минимум, выйти из фракции БЮТ. Я не хочу вдаваться в подробности. В любом случае, до конца каденции прошлого парламента я из фракции не вышел. И мне это стоило дорого. Но меня есть жизненные принципы, я им следую, меня так воспитали родители.

— Вы принимали какое-либо участие в событиях на Майдане?
— Непосредственно со щитом, с палкой и в каске я по Крещатику не бегал. Я считаю, что у каждого человека есть своя роль. Ваша роль как журналистов в том, чтобы на белое говорить белое и доносить правду до населения. А население само будет определяться, что и как делать, за кого голосовать на выборах. У меня есть своя роль — честно привлекать инвестиции в эту страну, создавать рабочие места и платить налоги. Ведь то, что сегодня мы имеем с Крымом – это ситуация колоссальной нищеты. Люди не понимают, что они купились на тройную пенсию и шанс, что завтра и станет жить лучше. Это все результат коллапса, к которому привели страну уважаемые господа — Арбузов, Клименко, Колобов и Соркин.
— Но и вы приложили свою руку — вы же, к примеру, не голосовали за отставку премьер-министра Азарова.
— Во-первых, надо проверить, голосовать я или нет, потому что когда я был, я голосовал за все. Но я ведь не голосовал и за его назначение (в день голосования по отставке Николая Азарова Константин Жеваго отсутствовал в зле — УП).
— Почему же вас не было в парламенте именно в этот день?
— Я же тоже занимаюсь ответственными делами и нахожусь где-то за рубежом, общаюсь с инвесторами и объясняю, что не надо забирать все кредиты из Украины. Вы зря это недооцениваете. Я еще раз хочу объяснить, что политические турбулентные вопросы мы имеем по сугубо экономическим основаниям.
И это касается всего — от низкого роста промышленного производства, низких доходов населения и заканчивая местными бюджетами. Вы, к примеру, знаете, что города не могли потратить свои деньги, потому что они изымались в огромном количестве? То есть формально есть по 20, 50, 100 миллионов остатка на счетах казначейских средств, а они не могут взять вообще ни копейки, потому что все забирают в центре. И поверьте это очень влияет на людей. Если в НАК «Нафтогаз» купили вышки и украли 400 миллионов долларов, об этом знает 200 человек и это никого не касается, потому что деньги ушли напрямую из резервов Центрального банка. А вот когда город не может потратить свои 50-100 миллионов ни на что, начиная от клумб и заканчивая крышами детских садиков – это касается всех. Поэтому мое глубокое убеждение: Януковича свергли не за то, что воровали и у него был дом в Межигорье, а потому что кризис коснулся всех. И довели до этого всего два ключевых человека – это Арбузов и Клименко.
— Почему вы не пробовали поговорить об этом с вашим коллегой Ахметовым: «Ринат, скажи Януковичу, что так нельзя, ты летишь в пропасть»?
— Да, у нас были такого рода дискуссии. И они происходят регулярно. Вопрос состоит в том, что, наверное, ему было комфортно в этой ситуации.
— Как вы думаете, почему арестовали Фирташа?
— Я не готов комментировать действия ФБР. Наверное, у них есть какие-то свои вопросы.
— Вообще Фирташ — это бизнесмен или это была такая коррупционная прокладка?
— Я откровенно вам скажу. Вы же видели последние четыре года правления президента. Вы видели ключевых бенефициаров благ, которые режим раздавал кому бы то ни было. Легко получить что-то на несколько миллиардов дешевле, а потом на эту разницу стать очень известным меценатом. Я считаю, что это чистое воровство и попытка с этих уворованных денег отбелить свою репутацию. Но от этого вор не перестает быть вором.
— Нужно ли сейчас реприватизировать то, что продали при Януковиче?
— Я считаю, что пусть это определяет суд. Я считаю, что все, что произошло с 2010-го года по сегодняшний день происходило неправильно. Так же воспринимается и обществом. Откровенно скажу, я тоже хотел принять участие в приватизации некоторых энергетических объектов и распределительных сетей. У меня там есть заводы, у меня есть вертикальная интеграция, мне это интересно. Но я не мог этого сделать, потому что ни одна из моих компаний не соответствовала искусственным критериям. Точно также как когда-то меня не допустили к приватизации «Криворожстали», потому что я должен был производить кокс с таким содержанием серы, которое не предполагала даже химическая формула.
— Сейчас Игорь Коломойский и Сергей Тарута стали губернаторами. Вам предлагали возглавить какую-либо область, например Полтавскую?
— Нет, мне не предлагали. Если вы посмотрите экономические показатели Полтавской области, то вы сами увидите, кто основной донор государственного бюджета и у кого самые большие платежи в государственный бюджет на душу населения. Для вас будет приятной неожиданностью, что Полтава, например, собрала самый большой урожай зерновых за всю историю. Полтава выпускает больше всех железной руды, которая больше всего экспортируется из СНГ. Полтава имеет большой нефтегазовый регион. Проще говоря, Полтава – это островок благополучия и благосостояния в этой стране.
— Кто сейчас губернатор Полтавской области?
— Свободовец (Виктор Бугайчук — УП). К сожалению, это так. Единственный депутат от «Свободы» в горсовете города Кременчуга.
— Почему проходят такого рода назначения?
— Я считаю, что присутствует высочайший риск у новых руководителей потерять власть. Народ в этом разочаруется, народу нужны профессиональные действия. Поверьте, всякий может стать на площади и горлопанить с утра до вечера. Я хочу, чтобы эти люди показали, какую будку они в жизни построили, сколько налогов они заплатили.
— То есть, лучше Коломойский, чем депутат из городского совета Кременчуга?
— Нет, я не хотел бы так спекулировать. Человека назначили, я его лично не знаю, хотя он имел какой-то энергетический бизнес, выпускал энергооборудование, был нашим большим поставщиком. Более того, у нас к нему была масса претензий, хотя у нас всегда много претензий к украинским и западным поставщикам.
Потому что мы стараемся вести публичный бизнес, у нас какие-то лучшие западные практики в финансах, в поставках, в введении в эксплуатацию. У нас работает 25 специалистов со всего мира, они — мои сотрудники, и мы говорим только по-английски. Я требую от своих сотрудников определенного звена, чтобы они все говорили по-английски, потому что без этого невозможно работать с лучшими представителями того или иного оборудования. Они все общаются в скайпе, они летают, они приносят лучшие практики. Ну если я начал поставлять в Японию свою продукцию, я отвоевал там 15% японского рынка — то я этим очень сильно горд. Такого никогда не было при советской власти.
— 15% какого рынка?
— Железорудных окатышей в Японии. Да, и у Ferrexpo офис большой в Токио.
— Это же сырьевой бизнес?
— Нельзя так сказать. Сырьевой бизнес – это когда ты копаешь из земли или добываешь нефть из скважины. А у нас нет богатой руды, она вся бедная, ее надо обогащать, делать очень высокого качества, надо потом правильно спекать, делать окатыш. Для того, чтобы сделать такого качества окатыш, надо всего лишь вложить миллиард долларов.
Если бы это было так просто, как все об этом говорят, то почему мои русские или украинские конкуренты не поставляют на эти же рынки Японии и Германии? Потому что они не могут произвести это в соответствии с адекватными стандартами качества. Или КрАЗ. Думаете, легко было его удержать, когда все автомобильные заводы в этой стране просто упали на колени? А мы конкурируем со всем мировым автопромом.
Полтава – это серьезный нефтегазовый регион. Плюс люди вырастили самый большой за всю историю урожай, это достойно уважения. В Полтаве все»щирі українці», там никто не выйдет на Майдан с русским флагом. Там просто нет даже предпосылок для конфронтации или провокации. Этим я горд, потому что это результат того, что люди заняты, имеют работу, у них нормальные отношения в семьях, они получают адекватную зарплату. Хотели бы, наверное, больше, но для этого надо усерднее работать.
И мы это делаем, мы даем свет в конце тоннеля этим людям. А что происходит в восточных областях, что происходит в Днепропетровске? Мы имеем кучу металлургических или машиностроительных заводов, мы имеем кучу шахт, кучу всевозможных ГОКов, в том числе господина Коломойского – Марганецкий и Орджоникидзевский. Эти люди работают на 10-15% от своей загрузки при советской власти.
Если они работают на такие объемы загрузки, тогда понятно, что люди недовольны, не видят перспективы и хотят в три раза больше пенсию. Там создана почва для того, чтобы устраивать какие-то политические волнения.
— Все-таки, вы думаете, назначение бизнесменов Коломойского и Таруты было правильным решением?
— Я считаю, что неправильное, и всегда считал. Коломойский рассказывает: «Мы были заложниками того режима». Да нет, заложниками были те, кто не сотрудничал с режимом, кто от него не получал никаких бенефитов.
— А он сотрудничал?
— А по-вашему, он за красивые глаза управлял «Укрнафтой», где 51% у государства.
— Наверное, делился.
— Ну, хороший тезис. Пусть читатели решают. Когда он говорит: «Давайте мы дадим деньги на бензин». Да не вопрос, но давайте лучше честно заплатим налоги, покажем это в публичной отчетности, тогда армии хватит денег и на бензин, и на танки, и на то, чтобы купить КрАЗы. Потому что я поставил в 2006 году КрАЗы для нужд МЧС и Минобороны по курсу 5 гривен за доллар на сколько-то там миллионов долларов и до сегодняшнего дня не могу получить деньги обратно из госбюджета. И самое главное, еще было 4 или 8 уголовных дел, потому что прокуратура пыталась доказать, проводя обыски, что мы не должны требовать эти деньги обратно. А эти КрАЗы ездили на параде в Киеве.
— Логика правительства по поводу Коломойского, что сейчас нужен авторитет, который удержит регион в своих руках.
— Вы считаете, что он является в Днепропетровской области авторитетом?
Я не житель Днепропетровской области и я не настолько глубоко разбираюсь во внутренних трендах. Но я считаю, как любой нормальный предприниматель, особенно в той стране, которая дала тебе все эти возможности, ты однозначно должен был включиться. И Коломойский должен в Днепропетровске это сделать. Или Корбан, учитывая все его заслуги перед Днепропетровской областью и всеми остальными областями. Все должны включиться и погасить сепаратизм. У каждого из нас есть масса возможностей – начиная с сотрудников предприятий и их семей…
— Выходит, Ахметов не сильно старается гасить?
— Мне сложно это комментировать. Я в Донецкой области слабо понимаю происходящее. Кто бенефициары благ, в том числе, в Донецкой области? Там же кто-то руководил государственными шахтами, брал их в концессию, что равнозначно руководить ими бесплатно.
Если построить шахту стоит миллиард долларов, то есть другой вариант — назвать это концессией и платить за нее в месяц 5 миллионов гривен. То же самое хотели сделать с портами. Я — категорически против, потому что мы — зависимые люди, мы пользуемся этой инфраструктурой, развиваем ее.
— Вы говорите, что вы страдали. Но преференция на перевозку по железной дороге ведь действовала?
— Так вы что! Тариф не только не рыночный, а тариф настолько завышен, что мы не в состоянии конкурировать с нашими конкурентами в Канаде, США, Австралии и Бразилии. Мы дизельное топливо покупали в «Укрзализныцю» по цене в полтора раза выше, а за в итоге платит потребитель. Чего я добиваюсь, и вас прошу как журналистов – требуйте этого, соберитесь все вместе и скажите: пусть «Укрзализныця» каждый месяц публикует, почем она купила дизель в прошлом месяце. Вы же прекрасно понимаете, откуда у нас бралось дизельное топливо и бензин. Кто вечные подозреваемые?
— Если не изменяет память, «Укрзализныце» поставлял Еремеев?
— А еще есть один — губернатор Днепропетровской области. И еще есть рядом стоящие. Когда завозили этот дизель, это все было без налогов. А в итоге, мы за это как потребители должны были платить.
— Курченко в этой схеме тоже был?
— Это ж он завозил — и всем раздавал.
— Так сейчас «Укрзализныця» работает по-честному или нет?
— Как я вижу результаты всех тендеров, то меня это не удовлетворяет, это не рыночная цена. К чему я веду? Подумайте. почему наши граждане бедные, почему люди не имеют зарплат? Потому что падает промпроизводство в стране 23 месяца кряду. Почему оно падает? Потому что настолько высоко производство подперли с точки зрения себестоимости. Дизельное топливо по высокой цене. Естественно, за это потребитель заплати. Электроэнергия по цене выше, чем в Европе. Потребитель заплатит. Кстати, я хочу импортировать из Европы электроэнергию, но не могу.
Сегодня электроэнергия в стране для первого класса потребителя стоит 790 гривен за мегаватт. А в Европе на моих заводах я покупаю ее по 65 долларов за мегаватт. Промышленность подперли с точки зрения себестоимости до уровня полной неконкурентоспособности.
— Вы пытались это объяснить Яценюку или Турчинову?
— Нет. По одной простой причине – что, наверное, у них совсем другие проблемы сегодня. Все же сейчас рассказывают, что мы на полувоенном положении.
— В чем это проявляется для бизнесменом?
— У нас просто дно кредитных рейтингов.
— У вас лично тоже?
— Нет, не надо про меня. У меня как раз рейтинг выше над сувереном, что является уникальным случаем для Украины. И у меня сегодня доходность, по моим бумагам, 11%. Украинское государство привлекает под 14%. А у всех остальных участников корпоративного сектора – например, 15%. И я тоже горд, потому что получил признание западными инвесторами. Потому что можно рассказывать бла-бла-бла и вот в таких журналах (Жеваго показывает на «Корреспондент» с их рейтингом миллиардеров) писать о футбольных клубах и нефтеперерабатывающих заводах…
— Вы с Курченко лично были знакомы?
— Нет, я с Курченко никогда не был знаком и даже никогда в жизни не пожимал ему руку.
— Вам не предлагали через него работать?
— Нефтепродукты мы покупаем их на рынке у конечных продавцов. Более того, мы очень боимся. У меня есть куча невозмещенного НДС. Поверьте, мы по возможности все покупаем с переплатой у государственных монополий, нам не надо дисконта, чтобы не пришел потом кто-то и не сказал, что за этой фирмой-поставщиком стоит помойная яма, и поэтому из миллиарда гривен НДС мы вам не вернем 980 миллионов. Мы уже дуем на холодное молоко.
Газ мы покупаем у НАК «Нефтегаз», железную дорогу покупаем только у «Укрзализныци» без всяких фирм-провайдеров, электричество мы покупаем напрямую на энергорынке. И дизельное топливо мы покупаем максимум у «Укртатнафты». Потому что мы знаем, что нам должны миллиард. Мы только влезем в какую-то «халепу» на 2 миллиона – нам под этим предлогом не будут возвращать миллиард.
Это — стандартная тема, и вранью налоговой инспекции, этому беспределу, конца-края не было видно. У нас все самое белое, самое прозрачное, как слеза. Иначе никак, мы публичная компания в Лондоне. Нас аудируют очень жестоким образом. У нас два спонсора-банка – один J.P. Morgan, другой Deutsche Bank, которые не подпишут ни одной бумаги как спонсоры перед тем, как ты сдаешь отчетность, если они 85 раз это не проверят.
Отвечая на вопрос о Курченко – поверьте, что кредитные линии для всех закрылись. Существуют только те линии, которые были выбраны раньше.
— Это произошло в связи с Майданом? Или из-за отказа Януковича подписать Соглашение об ассоциации с ЕС?
— Нет, это было из-за турбулентности в Украине. На самом деле, банкиры на Западе – толерантные люди. Они говорят: «Ребята, если вы как народ считаете, что вам необходимо идти в космос, то мы в этой ситуации не можем повлиять на ваш выбор. Мы будем делать свои выводы, давать или не давать вам деньги, базируясь на ваших экономических показателях».
Та же самая ситуация и здесь. Они всегда декларировали: «Если вы как народ хотите идти в Россию, это ваше право. Давайте посмотрим, чем это закончится. Хотите в Европу – вообще welcome, пожалуйста, с большим удовольствием». Но когда начались реальные столкновения, то они сказали: «Ребята, мы хотим определиться, куда вы идете. Нам нужна определенность».
— То есть, кредитные линии закрыли где-то 10 декабря?
— Нельзя сказать, что кредитные линии закрыли. Если линии были подписаны, то они действуют, но не открывали новые. Та же ситуация, как сегодня в России.
Продолжение следует
Источник: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/04/11/7022052/