Вибори Президента США 2016: теорія і практикаВыборы Президента США: теория и практика

Петро Шихов

Президентська кампанія 2016 року в США запам’яталась не лише американцям, але і всій світовій спільноті завдяки докорам одному із кандидатів щодо сексуальних домагань, звинуваченнями щодо корумпованості, побоюваннями стосовно втручання Росії у передвиборчу кампанію, тощо. Саме тому деякі джерела інформації достроково встигли охрестити ці вибори Президента у США найбільш брудними за всю історію держави. На сьогоднішній день відносини між Сполученими Штатами та Україною є важливими у зв’язку з тим, що від результатів виборів залежать взаємовідносини між державами в геополітичному аспекті.

8 листопада відбувся перший етап виборів Президента США. Боротьба тривала між двома основними кандидатами від Республіканської партії Дональдом Трампом і кандидатом від Демократів Гілларі Клінтон.

Теоретичні основи виборів

Згідно виборчого законодавства громадяни США, що мають право голосу, йдуть на виборчі дільниці й голосують за претендента, який їм імпонує. Особливість виборчої системи у цій країні, як і завше, полягає ще і в тому, що голоси пересічних виборців не є вирішальними, адже Президента США обирає також колегія виборників, що складається з 538 представників від 50 штатів і округу Колумбія. Метою будь-якого кандидата є набрати 270 голосів виборників.

Кількість представників від різних штатів у Колегії виборників не є однаковою – вони розподіляються пропорційно щодо кількості населення. Є, наприклад, штат Каліфорнія, який налічує 55 виборників, на противагу штату Вермонт, де виборників усього троє.

Президента США обирають у два етапи. Перший – це голосування громадян на дільницях (де-факто – за виборника). Другий – це голосування виборників за Президента.

На цих виборах Колегія виборників голосуватиме 19 грудня. Практично переможець виборів став відомий за підсумками голосування 8 листопада. Виборник не зобов’язаний підтримувати особу, яка є кандидатом від партії, що його делегувала. Однак в історії американських виборів непослідовні виборники майже не траплялися. Свого часу батьки-засновники США погодили створення Колегії виборників як компроміс між прямим голосуванням громадян і обранням Президента у Конгресі. Підхід позиціонувався як такий, що забезпечує рівноправну участь усіх штатів у виборчому процесі.

У США в більшості штатів діє принцип «переможець отримує все». Він означає, що кандидат, який у тому чи іншому штаті отримав більшість голосів забирає собі голоси всіх виборників цього штату. Як зауважує О. Ремовська, переможця виборів у підсумку визначають саме за кількістю голосів виборників, які він отримав, але не виборців.

У 2016 році на пост Президента Сполучених Штатів Америки претендують чотири кандидати: Гілларі Клінтон (Демократична партія), Дональд Трамп (Республіканська партія), Ґері Джонсон (Лібертаріанська партія) і Джил Стайн (Партія зелених). Як стало традиційним в епоху інформаційних технологій, засоби масової інформації знову відіграють у цих виборах чи не найважливішу роль. Спричинено це тим, що друкована преса, радіо, телебачення, а в останні роки ще й інтернет, у сукупності, на пряму впливають на кінцевий результат виборів, і слугують мостом комунікації кандидата з виборцем.

Битва кандидатів

Найбільшу роль у передвиборній кампанії США в галузі діяльності ЗМІ завжди відіграють дебати між кандидатами, що традиційно влаштовуються та транслюються загальнонаціональними мовниками Штатів у передвиборний період. 2016 рік теж не став винятком, і тому в прямий ефір американського телебачення вийшло три випуски дебатів між Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом, останній з яких навіть побив рейтинговий рекорд по кількості телеглядачів за останні 40 років, яких було близько 81 мільйона.

Перші дебати які відбулися 27 вересня 2016 року були наповнені взаємними звинуваченнями кандидатів. Суперечки виникали навколо багатьох питань, зокрема: гарантії мінімальної заробітної плати, податків, кібератак, відносин з Російською Федерацією та ін.

Торкаючись теми кібератак на сервери Демократичної партії кандидат у Президенти Клінтон була переконана, що за ними стоїть Росія, або Китай. Вона висловила готовність США захищати своїх громадян від подібних випадків. Також знову була піднята тема листування. Трамп звинуватив Клінтон у тому, що вона використовувала особисту пошту для службового листування. Наприкінці дебатів Клінтон згадала і про висловлювання свого опонента про жінок, які підірвали його репутацію.

Другі дебати кандидатів в Президенти розпочались 10 жовтня 2016 року в Сент-Луїсі в Вашингтонському університеті. Ці дебати були особливі бо кандидати відповідали на запитання як присутніх у залі так і користувачів інтернету.

За три дні до дебатів, 7 жовтня, було опубліковане відео де Трамп непристойно висловлювався про жінок. Після цього однопартійці та відомі політики закликали його припинити участь у виборчій кампанії.

Інформаційна агенція «iPress» так описує третій раунд дебатів, що завершився 20 жовтня – кандидати у Президенти посперечалися, зокрема, про право на носіння зброї, права жінок та сексуальних меншин, конфлікт у Сирії та стосунки з Президентом Росії Володимиром Путіним. Крім того, кандидати в Президенти під час третього раунду теледебатів обговорили питання: абортів, національного боргу, системи охорони здоров’я і соціальної допомоги, імміграції, економіки та Верховного суду. Дебати почалися стримано, але згодом переросли у запеклу суперечку. Були присутні взаємні звинувачення по всіх питаннях, особливо навколо другої поправки Конституції США, в якій йдеться про право вільного володіння зброєю. Гілларі Клінтон, продовжуючи політику Президента Обами, хоче ввести суворіший контроль за власниками зброї на відміну від Трампа, який буде відстоювати право вільного володіння зброєю без будь-яких обмежень. Також кандидати обговорили позицію навколо війни у Сирії. Трамп звинуватив опонента у тому, що вона винна у появі Ісламської держави.

Стосовно впливу на виборчий процес інтернету, то варто сказати, що найсильнішим ударом по рейтингу Клінтон стали публікації організації WikiLeaks, що оприлюднила десять частин листування глави передвиборного штабу кандидата в президенти США від Демократичної партії Джона Подести з Гілларі Клінтон. У цілому WikiLeaks оприлюднила понад 15 тисяч електронних листів.

Найголовнішим з цього листування було те, що Клінтон у них вказала про два напрямки політики: ту, про яку вона говорить народу, і ту – якою вона буде займатись насправді.

Перемога Трампа та плани на каденцію

На першому етапі виборів з великим відривом переміг кандидат від республіканців Дональд Трамп. Майже ніхто не хотів та не очікував його перемоги. Вже зараз можна побачити наслідки його майбутнього президентства. Після виборів Трамп різко змінив свою риторику щодо зовнішньої політики США. Якщо раніше він схвалював політику Путіна на рахунок окупації Криму, то зараз робить заяви щодо вирішення конфлікту в Україні та повернення окупованого півострова. У вирішенні конфлікту в Сирії Трамп зробив заяву стосовно того, що США не збираються воювати з Башаром Асадом і підтримувати опозицію бо це призведе до конфлікту з Росією, а пріоритетом є знищення «Ісламської держави».

Політика Дональда Трампа, щодо мігрантів не зазнала змін. Він заявив про намір депортувати або посадити в тюрми близько 3 мільйонів людей. Звісно, плани на політичну діяльність Трампа, в дечому не співпадають з його однопартійцями. Республіканська партія завжди підтримувала рішення стосовно надання як військової так і політичної підтримки Україні. Республіканці завжди негативно відгукувались, щодо політики Путіна та його адміністрації, а особливо після окупації Криму та війні у Сирії. Тому у майбутнього Президента може виникнути конфлікт із партією котра висунула його як кандидата.

Український Політик

Інтерв’ю із кандидатом в депутати Мар’яною Володимирівною ВолошинИнтервью с кандидатом в депутаты Марьяной Владимировной Волошин

Окана Луцик для Українського Політика. Переяслав-Хмельницький.

Волошин Мар’яна Володимирівна – завідувач кафедри економіки та менеджменту в Міжрегіональній Академії управління персоналом, член політичної партії ВО «Свобода», кандидат в депутати Переяслав-Хмельницької міської ради та Київської обласної ради, волонтер.

Народилася 28 березня 1984 року в місті в смт. Красне, Буського району Львівської області в сім’ї робітників. У 1991 році пішла в перший клас Львівської середньої школи № 95. У 1998 році перейшла в 9 клас Львівської середньої школи № 90, котру закінчила у 2001 році. Після закінчення 11 класів вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка на економічний факультет, спеціальність «Фінанси». Після закінчення університету, Мар’яна Володимирівна у 2007 році, отримала кваліфікацію «магістр з фінансів». У листопаді 2008 року вступила до аспірантури ДННУ «Академія фінансового управління» науково-дослідного фінансового інституту Міністерства фінансів України.

У листопаді 2011 року закінчила аспірантуру ДННУ «Академія фінансового управління» науково-дослідного фінансового інституту Міністерства фінансів України. У січні 2012 року захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. У травні 2012 року наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 593 від 17.05.2012 року здобула звання кандидата економічних наук (Додаток № 2 у наказі С. 17). У вересні 2012 року отримала диплом кандидата економічних наук. 28 серпня 2015 року – завідувач кафедри економіки та менеджменту МАУП.

О. Луцик. Мар’яна Володимирівна, як Ви можете охарактеризувати ту нелегку ситуацію, яка на даний момент склалась в Україні? Які кроки необхідно зробити для стабілізації української державності?

М. Волошин. Загарбання Криму, війна на Сході України – дестабілізують ситуацію в нашій державі. Ми розуміємо настільки зараз хитке становище, кожен день – це цінність в сучасному світі. Російська агресія так просто не втихне, це потрібно розуміти. Ворог буде втручатися в наший суверенітет, допоки не реалізує запланованого (збільшення контролю на тій чи іншій території). Досить влучна приказка – «Риба псується з голови», тобто політичне керівництво є першою причиною у цій складній ситуації. Це один момент, а інший – ми повинні не забувати про нас – українських громадян, від яких залежить значно більше – це цілісність і процвітання Батьківщини. Адже, якщо кожен буде відстоювати свої меркантильні інтереси, це призведе до безладу, який вигідний як внутрішньому, так і зовнішньому ворогові.

На мою думку, перший крок, які необхідно зробити для стабілізації української державності – це повернення Криму. Саме тоді почнуться зміни на краще. Далі врегулювати ситуацію на Сході України, мені б дуже хотілося, щоб це відбулося виключно мирним шляхом. Це може бути дипломатичні домовленості, компромісні рішення, головне, щоб не проливалась кров. Потрібна політична воля – прагнення самих політичних лідерів зберегти країну. Необхідно, щоб український політикум брав на себе відповідальність за кожне сказане слово, за кожну невинну пролиту кров!!!

О. Луцик. Як відомо, Україна на протязі довгих років прагне здобути членство в ЄЄ. Відбулася Революція Гідності, скинуто диктаторський режим В. Януковича, але й до сьогодні ми не інтегрувались в Європу. Що, на Вашу думку, заважає нашій країні стати повноцінним членом ЄС?

М. Волошин. Зрада! Зрада на кожному шляху… Невідповідність європейським стандартам – це тільки пил в очі. Проблема в бюрократичному апараті, тотальній корупції, некомпетентності керівників, проблема в нас самих… Якби кожна людина була на своєму місці – старанно і з душею виконувала свою роботу, то ми б не мали проблем на локальному (особистісному) рівні, а гармонія між різними верствами населення – це ліквідація проблем і на глобальному рівні. Консолідація – запорука успішного суспільства (як приклад події Майдану).

Нами маніпулюють, відверто брешуть. Навіть, якщо взяти чинне скликання Верховної Ради, скільки було надій, що саме зараз оберемо гідних, чесних політиків, які служитимуть на благо України і будуть підзвітні народу. І що маємо? Кого обрали? Які зміни відбулися? На жаль, змін мало. Насамперед, зміни повинні відбутися в кожного з нас. Ми не маємо права так жити далі, терпіти «князьків» при владі і підкорятися їм.

Одне з випробувань на даний момент, яке потрібно пройти Україні на міцність – це місцеві вибори. Коли люди будуть обирати свідомо, не продаватися за гречку – тоді ми зможемо говорити про європейський шлях розвитку. Надіюсь, що це відбудеться!

О. Луцик. Більшість експертів та аналітиків прогнозують розпуск Верховної Ради і парламентські вибори у 2016 році. А як Ви думаєте, скільки часу зможе протриматися український парламент і коли можливі перевибори?

М. Волошин. В цьому аспекті я не можу спрогнозувати. Події відбувають занадто швидко і кожен день – це сюрприз. Я не знаю, як поведе себе той чи інший народний обранець, чи зможуть депутати відкинути власні амбіції та об’єднатися задля спільної мети. Так, у Верховній Раді бачимо багато суперечок, інтриг, це політична кухня, на якій свої правила гри.

На носі опалюваний період, необґрунтовані ціни на газ, електроенергію… Всі ці питання хотілося адресувати до українських депутатів, Уряду. Люди відчувають себе ошуканими, їм не пояснюють, а переповнюють непотрібною інформацією. Те саме питання із субсидіями! В таких реаліях, парламент себе дискредитує.

О. Луцик. Мар’яна Володимирівна, якщо Ви наголосили на темі субсидій, то дозвольте запитати. Яке Ваше бачення такої допомоги малозабезпеченим сім’ям, беручи до уваги той факт, що субсидії отримують далеко не бідні люди?

М. Волошин. Я ставлюся до такого явища скоріше негативно, бо реально бачу, що відбувається. Чиновники зацікавлені в плутанині, яка коїться навколо слова «субсидія». Некомпетентні управлінці, їх «зайнятість», коли до них звертаються прості люди немає меж. Кожен із себе уявляє пана. У мене виникає запитання: «Чому ускладнювати життя населення цілою купою різних паперів?». Можна і в нашому місті – Переяслав-Хмельницькому зробити Єдиний центр адміністративних послуг, де б зберігалась вся інформацію про місцевих жителів. Навіть, для початку зробити перепис переяславчан. На такому локальному ріні стикаємося із різними перешкодами.

На мою думку, на противагу надання субсидій і різних пільг, можна було б доречніше зменшити ціну на газ, зробити перерахунок коштів та підняти зарплати. Таке рішення задовольнило б наших громадян.

О. Луцик. Які проблеми, на Вашу думку, найбільш виражені в місті Переяслав-Хмельницькому та Київській області?

М. Волошин. Проблем вистачає, як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому. Вони тотожні. Це перш за все дороги. Також проблема вивозу сміття, адже, на мою думку, монополізація у цьому питанні не кращий варіант, повинна бути конкуренція і змагання.

Транспортні сполучення не налагоджені, не розвивається туристична сфера. Переяслав-Хмельницький – історичне місто, багате великою кількістю музеїв і архітектурних пам’яток, однак ми не можемо похвастатись напливом туристів (а їх присутність – це додаткові кошти для міста). Елементарно можна проробити маршрути із підписаними табличками, щоб немісцеві жителі з легкістю змогти добратися до потрібного місця, а також зробити спеціальний сайт, де опублікувати всі історичні пам’ятки – гордість міста. Теж проблема із розташування базару. І таких дрібних на перших погляд невирішених питань багато.

Як і в міста, так і в області, спостерігається постійне невдоволення керівництвом. Будь-яку владу будуть критикувати… Нестача коштів у бюджеті, необладнані дитсадки, дрібні проблеми у навчальних закладах.

О. Луцик. В липні цього року проїзд по місту із 3 грн. підстрибнув до 4 грн. Як Ви думаєте, це рішення обґрунтоване?

М. Волошин. Моя відповідь буде непопулярною, але підняття ціни за проїзд є обґрунтованою дією, хоч стан маршруток не з кращих. Є сусідні міста, де й досі підвищення не відбулося, але потрібно розуміти, що там кількість жителів більша. А в нас місто невелике. Треба враховувати нинішню економічну ситуацію в країні, ціни підстрибують, а жити всім потрібно.

О. Луцик. Мар’яна Володимирівна, Ви активна, відрита, щира особистість, волонтер. Як довго Ви займаєтесь волонтерською діяльністю? Та як встигаєте її поєднувати із роботою та сімейними справами?

М. Волошин. Волонтерською діяльністю я займаюсь давно, ще до початку Майдану. Перший свій досвід допомоги людям – це була хвора дівчинка, якій була потрібна операція… Вже зараз її стан здоров’я поліпшився і дитина може жити повноцінним життям. Після цього випадку, я почала активно допомагати людям, не можу бути байдужою до чужого горя… Далі події Революції Гідності – допомога нашим солдатам, переселенцям, зараз підтримуємо учасників АТО, відвідуємо із однодумцями госпіталі, лікарні, дитбудинки, робимо все, що в наших силах.

Хоч часу не вистачає, але встигаю поєднувати волонтерську діяльність із роботою, а от на сім’ю часу взагалі не вистачає, всіма справами займається мій чоловік. Він дітям і тато, і мама. Я спокійна за своїх кровинок, адже коли є взаєморозуміння в родині, то все вдається. Думаю, мої дівчатка, розуміють мене, адже моя активна життєва позиція – це впевнене їхнє майбутнє в сильній державі. Я допомагаю іншим, знаючи, що змінюю своїми діями свою країну, місто. Коли даруєш частинку себе, коли потрібен іншим – це сенс нашого життя.

О. Луцик. Період Революції Гідності в Переяслав-Хмельницькому – об’єднання активних людей проти системи, Віче жителів міста, скинення минулого міського голову Олександра Шкіру, утворення різноманітних громадських організацій, таких як: ГО «Майдан Переяславщини», «Віче Переяславщини», «Самооборона Переяславщини» та ін. Чим був для Вас Майдан?

М. Волошин. Від самого початку була учасницею Майдану, в місті об’єдналися свідомі люди, які хотіли змін. З перших днів революційних подій не була активною прихильницею протесту людей, але після побиття студентів все змінилося, це була остання крапля. Ми знайомились із різними людьми, обмінювались думками, почали активно займатися нагальними питаннями і реально боротися проти системи. Виникали ідеї, по можливості їх реалізовували.

В той момент, у мене з’явилися крила, відкрилося друге дихання. До подій Майдану, я жила у своєму світі, не цікавилася політикою, бо розчарувалися у владі і механізмі прийнятті рішень, тоді я думала змінити щось дуже важко, але Революція Гідності показала протилежне! Майдан для мене – це рух вперед, він змінив нас усіх!!!
О. Луцик. Минулого регіонала – Шкіру О. Г. громада міста, під час революційних подій, змусила написати заяву про відставку, а на виборах 25 травня 2014 року міським головою було обрано майданівця, члена ГО «Майдан Переяславщини» – Костіна Тараса Вікторовича. Як на Вашу думку, змінилося місто при новому керівництві?
М. Волошин. Зміни відбулися… Нехай їх не багато. Тарас Вікторович – відкрита людина, йому кожен може зателефонувати, розповісти свою проблему. Хоч Костін, не той кандидат, якого я підтримую, але я його поважаю за сміливість, він у складний час очолив місто із купою проблем, фактично потрапив у зміїне оточення – більшість депутатського корпусу – регіонали. Відсутність компромісу між депутатами і головою, призводили до непорозуміння. Тарасу Вікторовичу занадто складно, нехай, він щось зробив не так, але він брався за справи, радився і шукав оптимальні шляхи вирішення того чи іншого рішення. В чому бачу мінус – це відсутність згуртованої команди, те, що не вистачає будь-якому керівникові.

О. Луцик. У Тараса Вікторовича є шанс знову отримати кредит довіри від громади міста 25 жовтня?

М. Волошин. Безперечно, так! Люди бачать зміни і тому, будуть голосувати за нього. В Тараса Вікторовича є шанс знову посісти крісло мера.

О. Луцик. Ваш чоловік – Дмитро Волошин (настоятель храму святого Єфрема Переяславського УПЦ КП) виявив бажання поїхати в зону АТО, щоб взяти на себе обов’язки капелана однієї з українських військових частин. З 1 вересня разом з іншими священиками він розпочав заняття за спеціальною програмою Міноборони. Як Ви віднеслися до рішення чоловіка поїхати в зону АТО?

М. Волошин. Звичайно, як будь-яка любляча жінка, я була проти, але прийняла рішення чоловіка, це його вибір, який я поважаю. В зоні АТО (шахта «Бутовка» – форпост в зруйнованій бойовиками Авдіївці) Дмитро пробув місяць… Цей місяць був для мене найдовший, найтривожніший, зник сон, пила заспокійливе. За відсутності чоловіка, я відчула як його не вистачає.. Всі домашні справи лягли на мої плечі, зіткнулась з тим, що елементарно не знала як заповнити квитанцію. Саме тоді я зрозуміла, яка він для мене цінність.

Я дуже вдячна Господу Богу, що він послав такого чоловіка і опору для мене.

О. Луцик Ви балотуєтесь в депутати до Переяслав-Хмельницької міської ради (на окрузі № 25) та до Київської обласної ради (округ № 80). Що стало поштовхом для Вашого свідомого чи емоційного рішення піти в політику?

М. Волошин. Знаєте, я ніколи не планувала йти у владу й дотримувалась думки, що політика – це брудна справа. Але я змінила своє рішення, бо хочу служити на благо громади міста та області. Прагну бути корисною людям і своїй державі. Я усвідомила свій прямий обов’язок перед місцевими жителями, які мені довіряють і підтримують. Звичайно, спрацювали емоції – відчай і розчарування за долю міста та всієї області, тому прийняла таке рішення.

О. Луцик. Ви йдете від ВО «Свобода». Чому саме від цієї політсили? Як довго Ви є прихильницею цієї партії і коли стали її членом?

М. Волошин. ВО «Свобода», бо, на мою думку, це єдина політична партія, яка за своє існування (24 роки) не перефарбувалася, не змінила своєї ідеології, переконань та прагнень. В лавах партії немає олігархів, всі члени партії свідомі люди-патріоти, у яких головна мета – побудова могутньої Української Держави на засадах соціальної та національної справедливості. Держави, яка посяде гідне місце серед провідних країн світу і забезпечить безупинний розвиток української нації. Я нікому не нав’язую свою думку, це суто моє переконання.

Прихильницею цієї політичної партії я ще із 18 років, а являюсь членом вже понад 6 років.

О. Луцик. Мар’яна Володимирівна, розкажіть про Переяслав-Хмельницьку міську організацію Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Хто входить в партію і складає виборчий список?

М. Волошин. ВО «Свобода» Переяслав-Хмельницького складають активні, свідомі люди, які своєю діяльністю показують позитивний приклад іншим. Багато зроблено корисних справ, ми командою стараємося допомогти всім хто звертається до нас по допомогу. Разом із нами на вибори йдуть члени ГО «Клуб власників зброї «Гайдамаки» – люди, які не словом, а ділом показали як потрібно робити конкретні справи.

О. Луцик. Чи проводите Ви активну агітацію в місті?

М. Волошин. По місту ми поставили пару палаток, агітаційну продукцію друкуємо за власний кошт. Розповсюджують матеріали про нашу партію виключно наші волонтери. ВО Свобода м. Переяслава-Хмельницького йде на вибори без банерів. Ми прийшли до єдиного спільного рішення: «Війна в країні і кошти , витрачені на білборд, можна направити в інше русло!». Коли бачу, що різні партії викидають гроші на вітер, то крається серце. Краще б направили ці кошти на потрібні справи.

Я і мої однопартійці вважають, якщо маємо можливість допомогти матеріально, то виключно тим, людям, які потребують цього, а не на банальну, нікому не потрібну рекламу. Недавно їздили в дитбудинок, там в діток шкарпеток немає. То я буду викидати гроші на білборд чи допоможу діткам??? Звичайно, друге.

О. Луцик. Як Ви ставитесь до політичних партій, які йдуть в місті та області? Які політичні сили Ви б віднесли до найбільш суперечливих із заплямованою репутацією?

М. Волошин. Бачу багато перефарбованих й негідних партій, які знову рвуться до влади, але не можна однозначно сказати, що у виборчих списах цих політсил всі кандидати заплямовані. Є там свідомі, чесні, гідні люди, тож не можу стверджувати, що та чи інша партія одіозна. Єдиною, поки що, на мій погляд, негідною партією є «Опозиційний блок», який прагне будь-який чином вирвати собі голоси.

О. Луцик. Як Ви думаєте, хто може скласти ВО «Свобода» конкуренцію?

М. Волошин. Я вважаю, що всі партії тим чи інших чином є гідними конкурентами, бо мають своїх прихильників, але суттєву кількість голосів може набрати нові партії – «Наш край» та «Нові Обличчя».

О. Луцик. Мар’яна Володимирівна, останнє запитання. Ви впевнені в своїх силах на виборах?

М. Волошин. Я не рвуся до влади. Хочу спробувати свої сили. 100 % гарантувати, що мене оберуть не можу. Не дивлячись на результат виборів, я продовжуватиму свою справу – волонтерську діяльність. Висловлюю величну подяку своїм прихильникам і кожному виборцеві, який проголосує за мене.

О. Луцик. Щиро дякую, Вам, за плідну розмову. Удачі на виборах і реалізації Ваших планів!

М. Волошин. І Вам, дякую. Приємно було поспілкуватися.

Оксана Луцык для Украинского Политика. Переяслав-Хмельницкий.

Волошин Марьяна Владимировна – заведующий кафедрой экономики и менеджмента в Межрегиональной Академии управления персоналом, член политической партии ВО «Свобода», кандидат в депутаты Переяслав-Хмельницкого городского совета и Киевского областного совета, волонтер.

Родилась 28 марта 1984 в городе в селе городского типа Красное, Бусского района Львовской области в семье рабочих. В 1991 году пошла в первый класс Львовской средней школы № 95. В 1998 году перешла в 9 класс Львовской средней школы № 90, которую закончил в 2001 году. После окончания 11 классов поступила во Львовский национальный университет имени Ивана Франко на экономический факультет, специальность «Финансы». После окончания университета, Марьяна Владимировна в 2007 году, получила квалификацию «магистр финансов». В ноябре 2008 года вступила в аспирантуру Государственной учебно-научном учреждении «Академия финансового управления» научно-исследовательского финансового института Министерства финансов Украины.

В ноябре 2011 года закончил аспирантуру Государственной учебно-научном учреждении «Академия финансового управления» научно-исследовательского финансового института Министерства финансов Украины. В январе 2012 года защитила кандидатскую диссертацию по специальности 08.00.08 – деньги, финансы и кредит. В мае 2012 года приказом Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины № 593 от 17.05.2012 года получила звание кандидата экономических наук (Дополнение № 2 в приказе С. 17). В сентябре 2012 года получила диплом кандидата экономических наук. 28 августа 2015 – заведующий кафедрой экономики и менеджмента МАУП.

О. Луцык. Марьяна Владимировна, как Вы можете охарактеризовать ту нелегкую ситуацию, которая на данный момент сложилась в Украине? Какие шаги необходимо предпринять для стабилизации украинской государственности?

М. Волошин. Захват Крыма, война на Востоке Украины – дестабилизируют ситуацию в нашем государстве. Мы понимаем настолько сейчас шаткое положение, каждый день – это ценность в современном мире. Российская агрессия так просто не утихнет, это нужно понимать. Враг будет вмешиваться в нашей суверенитет, пока не реализует запланированного (увеличение контроля на той или иной территории). Достаточно меткая поговорка – «Рыба портится с головы», то есть политическое руководство является первой причиной в этой сложной ситуации. Это один момент, а другой – мы должны не забывать о нас – украинских граждан, от которых зависит гораздо больше – это целостность и процветание Родины. Ведь, если каждый будет отстаивать свои меркантильные интересы, это приведет к беспорядку, который выгоден как внутреннем, так и внешнем врагу.

По моему мнению, первый шаг, которые необходимо предпринять для стабилизации украинской государственности – это возвращение Крыма. Именно тогда начнутся перемены к лучшему. Далее урегулировать ситуацию на Востоке Украины, мне бы очень хотелось, чтобы это произошло исключительно мирным путем. Это может быть дипломатические договоренности, компромиссные решения, главное, чтобы не проливалась кровь. Нужна политическая воля – стремление самих политических лидеров сохранить страну. Необходимо, чтобы украинский политикум брал на себя ответственность за каждое сказанное слово, за каждую невинную пролитую кровь!!!

О. Луцык. Как известно, Украина в течение долгих лет стремится получить членство в ЕС. Состоялась Революция Достоинства, сброшено диктаторский режим Януковича, но и до сих пор мы не интегрировались в Европу. Что, по Вашему мнению, мешает нашей стране стать полноценным членом ЕС?

М. Волошин. Измена! Измена на каждом пути… Несоответствие европейским стандартам – это только пыль в глаза. Проблема в бюрократическом аппарате, тотальной коррупции, некомпетентности руководителей, проблема в нас самих… Если бы каждый человек был на своем месте — тщательно и с душой выполняла свою работу, то мы бы не имели проблем на локальном (личностном) уровне, а гармония между различными слоями населения – это ликвидация проблем и на глобальном уровне. Консолидация – залог успешного общества (в качестве примера события Майдана).

Нами манипулируют, откровенно врут. Даже если взять действующее созыва Верховной Рады, сколько было надежд, что именно сейчас выберем достойных, честных политиков, которые будут служить на благо Украины и будут подотчетны народу. И что имеем? Кого выбрали? Какие изменения произошли? К сожалению, изменений мало. Прежде всего, изменения должны произойти у каждого из нас. Мы не имеем права так жить дальше, терпеть «князьков» у власти и подчиняться им.

Одно из испытаний на данный момент, который нужно пройти Украине на прочность – это местные выборы. Когда люди будут выбирать сознательно, продаваться за гречку – тогда мы сможем говорить о европейском пути развития. Надеюсь, что это произойдет!

О. Луцык. Большинство экспертов и аналитиков прогнозируют роспуске Верховной Рады и парламентские выборы в 2016 году. А как Вы думаете, сколько времени сможет продержаться украинский парламент и когда возможны перевыборы?

М. Волошин. В этом аспекте я не могу спрогнозировать. События отбывают слишком быстро и каждый день – это сюрприз. Я не знаю, как поведет себя тот или иной народный избранник, смогут депутаты отбросить собственные амбиции и объединиться ради общей цели. Так, в Верховной Раде видим много споров, интриг, это политическая кухня, на которой свои правила игры.

На носу отопительный период, необоснованные цены на газ, электроэнергию… Все эти вопросы хотелось адресовать украинских депутатов, Правительства. Люди чувствуют себя обманутыми, им не объясняют, а переполняют ненужной информацией. Тот же вопрос с субсидиями! В таких реалиях, парламент себя дискредитирует.

О. Луцык. Марьяна Владимировна, если Вы отметили теме субсидий, то позвольте спросить. Каково Ваше видение такой помощи малообеспеченным семьям, принимая во внимание тот факт, что субсидии получают далеко не бедные люди?

М. Волошин. Я отношусь к такому явлению скорее негативно, потому что реально вижу, что происходит. Чиновники заинтересованы в неразберихе, которая творится вокруг слова «субсидия». Некомпетентные управленцы, их «занятость», когда к ним обращаются простые люди нет предела. Каждый из себя представляет господина. У меня возникает вопрос: «Почему усложнять жизнь населения целой кучей разных бумаг?». Можно и в нашем городе – Переяслав-Хмельницком сделать Единый центр административных услуг, где бы хранилась вся информация о местных жителей. Даже для начала сделать перепись переяславчан. На таком локальном гальки сталкиваемся с различными препятствиями.

По моему мнению, в противовес предоставления субсидий и различных льгот, можно было бы уместнее уменьшить цену на газ, сделать перерасчет средств и поднять зарплаты. Такое решение удовлетворило бы наших граждан.

О. Луцык. Проблемы, по Вашему мнению, наиболее выражены в городе Переяслав-Хмельницком и Киевской области?

М. Волошин. Проблем хватает, как на общегосударственном уровне, так и на местном. Они тождественны. Это прежде всего дороги. Также проблема вывоза мусора, ведь, по моему мнению, монополизация в этом вопросе не лучший вариант, должна быть конкуренция и соревнование.

Транспортные связи не отлажены, не развивается туристическая сфера. Переяслав-Хмельницкий – исторический город, богатый большим количеством музеев и архитектурных памятников, однако мы не можем похвастаться наплывом туристов (а их присутствие – это дополнительные средства для города). Элементарно можно проделать маршруты подписанным табличками, чтобы иногородние жители с легкостью суметь добраться до нужного места, а также сделать специальный сайт, где опубликовать все исторические памятники – гордость города. Тоже проблема с расположения рынка. И таких мелких на первых взгляд нерешенных вопросов много.

Как и в города, так и в области, наблюдается постоянное недовольство руководством. Любую власть будут критиковать … Недостаток средств в бюджете, необорудованные детсады, мелкие проблемы в учебных заведениях.

О. Луцык. В июле этого года проезд по городу с 3 грн. подпрыгнул до 4 грн. Как Вы думаете, это решение обосновано?

М. Волошин. Мой ответ будет непопулярной, но поднятия цены за проезд является обоснованной действием, хотя состояние маршруток не из лучших. Есть соседние города, где до сих пор повышения не произошло, но нужно понимать, что там количество жителей больше. А у нас город небольшой. Надо учитывать нынешнюю экономическую ситуацию в стране, цены подскакивают, а жить всем нужно.

О. Луцык. Марьяна Владимировна, Вы активный, отрыта, искренняя личность, волонтер. Как долго Вы занимаетесь волонтерской деятельностью? И как успеваете ее сочетать с работой и семейными делами?

М. Волошин. Волонтерской деятельностью я занимаюсь давно, еще до начала Майдана. Первый свой опыт помощи людям – это была больная девочка, которой требовалась операция… Уже сейчас ее состояние здоровья улучшилось и ребенок может жить полноценной жизнью. После этого случая, я начала активно помогать людям, не могу быть равнодушным к чужому горю… Далее события Революции Достоинства – помощь нашим солдатам, переселенцам, сейчас поддерживаем участников АТО, посещаем с единомышленниками госпитали, больницы, детдома, делаем все, что в наших силах.

Хотя времени не хватает, но успеваю совмещать волонтерскую деятельность с работой, а вот на семью времени вообще не хватает, всеми делами занимается мой муж. Он детям и папа, и мама. Я спокойна за своих кровинок, ведь когда есть взаимопонимание в семье, то все удается. Думаю, мои девочки, понимают меня, ведь моя активная жизненная позиция – это уверенное их будущее в сильном государстве. Я помогаю другим, зная, что меняю своими действиями свою страну, город. Когда даришь частичку себя, когда нужен другим – это смысл нашей жизни.

О. Луцык. Период Революции Достоинства в Переяслав-Хмельницком – объединение активных людей против системы, Вече жителей города, свержения прошлого мэра Александра Шкиру, образование различных общественных организаций, таких как: ОО «Майдан Переяславщины», «Вече Переяславщины», «Самооборона Переяславщины» и др. Чем был для Вас Майдан?

М. Волошин. С самого начала была участницей Майдана, в городе объединились сознательные люди, которые хотели перемен. С первых дней революционных событий ни была активной сторонницей протеста людей, но после избиения студентов все изменилось, это была последняя капля. Мы знакомились с разными людьми, обменивались мнениями, начали активно заниматься неотложными вопросами и реально бороться против системы. Возникали идеи, по возможности их реализовывали.

В тот момент, у меня появились крылья, открылось второе дыхание. К событиям Майдана, я жила в своем мире, не интересовалась политикой, потому что разочаровались во власти и механизме принятия решений, тогда я думала изменить что-то очень трудно, но Революция Достоинства показала обратное! Площадь для меня – это движение вперед, он изменил нас всех !!!

О. Луцык. Прошлого регионала – Шкиру А. Г. община города, во время революционных событий, заставила написать заявление об отставке, а на выборах 25 мая 2014 мэром был избран майдановцев, члена ОО «Майдан Переяславщины» – Костина Тараса Викторовича. Как по Вашему мнению, изменился город при новом руководстве?

М. Волошин. Изменения произошли… Пусть их не много. Тарас Викторович – открытый человек, ему каждый может позвонить, рассказать свою проблему. Хотя Костин, не тот кандидат, которого я поддерживаю, но я его уважаю за смелость, он в сложное время возглавил город с кучей проблем, фактически попал в змеиное окружение – большинство депутатского корпуса – регионалы. Отсутствие компромисса между депутатами и главой, приводили к недоразумениям. Тарасу Викторовичу слишком сложно, пусть он что-то сделал не так, но он брался за дела, советовался и искал оптимальные пути решения того или иного решения. В чем вижу минус – это отсутствие сплоченной команды, то, что не хватает любому руководителю.

О. Луцык. У Тараса Викторовича есть шанс снова получить кредит доверия от общины города 25 октября?

М. Волошин. Бесспорно, да! Люди видят изменения и поэтому будут голосовать за него. В Тараса Викторовича есть шанс снова занять кресло мэра.

О. Луцык. Ваш муж – Дмитрий Волошин (настоятель храма святого Ефрема Переяславского УПЦ КП) изъявил желание поехать в зону АТО, чтобы взять на себя обязанности капеллана одной из украинских воинских частей. С 1 сентября вместе с другими священниками он начал занятия по специальной программе Минобороны. Как Вы отнеслись к решению мужа поехать в зону АТО?

М. Волошин. Конечно, как любая любящая женщина, я была против, но приняла решение мужа, это его выбор, который я уважаю. В зоне АТО (шахта «Бутовка» – форпост в разрушенной боевиками Авдеевке) Дмитрий пробыл месяц… Этот месяц был для меня самый длинный, самый тревожный, исчез сон, пила успокоительное. В отсутствие мужа, я почувствовала как его не хватает… Все домашние дела легли на мои плечи, столкнулась с тем, что элементарно не знала как заполнить квитанцию. Именно тогда я поняла, какая он для меня ценность.

Я очень благодарна Господу Богу, что он послал такого человека и опора для меня.

О. Луцык. Вы баллотируетесь в депутаты Переяслав-Хмельницкого городского совета (в округе № 25) и в Киевский областной совет (округ № 80). Что стало толчком для Вашего сознательного или эмоционального решение уйти в политику?

М. Волошин. Знаете, я никогда не планировала идти во власть и придерживалась мнения, что политика – это грязное дело. Но я изменила свое решение, потому что хочу служить на благо общины города и области. Хочу быть полезной людям и своей стране. Я осознала свою прямую обязанность перед местными жителями, которые мне доверяют и поддерживают. Конечно, сработали эмоции – отчаяние и разочарование за судьбу города и всей области, поэтому приняла такое решение.

О. Луцык. Вы идете от ВО «Свобода». Почему именно от этой политсилы? Как долго Вы являетесь сторонницей этой партии и когда стали ее членом?

М. Волошин. ВО «Свобода», потому что, по моему мнению, это единственная политическая партия, которая за свое существование (24 года) не перекрасилась, не изменила своей идеологии, убеждений и стремлений. В рядах партии нет олигархов, все члены партии сознательные люди-патриоты, в которых главная цель – построение мощного Украинского Государства на принципах социальной и национальной справедливости. Государства, которое займет достойное место среди ведущих стран мира и обеспечит непрерывное развитие украинской нации. Я никому не навязываю свое мнение, это сугубо мое убеждение.

Сторонницей этой политической партии я еще с 18 лет, а являюсь членом уже более 6 лет.

О. Луцык. Марьяна Владимировна, расскажите о Переяслав-Хмельницком городскую организацию Всеукраинского объединения «Свобода». Кто входит в партию и составляет избирательный список?

М. Волошин. ВО «Свобода» Переяслав-Хмельницкого составляют активные, сознательные люди, которые своей деятельностью показывают положительный пример другим. Много сделано полезных дел, мы командой стараемся помочь всем кто обращается к нам за помощью. Вместе с нами на выборы идут члены ОО «Клуб владельцев оружия «Гайдамаки» – люди, которые не словом, а делом показали как нужно делать конкретные дела.

О. Луцык. Проводите ли Вы активную агитацию в городе?

М. Волошин. По городу мы поставили пару палаток, агитационную продукцию печатаем на деньги. Распространяют материалы о нашей партии исключительно наши волонтеры. ВО Свобода г. Переяслав-Хмельницкий идет на выборы без баннеров. Мы пришли к единому общему решению: «Война в стране и средства, потраченные на билборд, можно направить в другое русло». Когда вижу, что разные партии выбрасывают деньги на ветер, то разрывается сердце. Лучше бы направили эти средства на нужные дела.

Я и мои однопартийцы считают, если есть возможность помочь материально, то исключительно тем, людям, которые нуждаются в этом, а не на банальную, никому не нужную рекламу. Недавно ездили в детдом, там в детей носков нет. Я буду выбрасывать деньги на билборд или помогу детям??? Конечно, второе.

О. Луцык. Как Вы относитесь к политическим партиям, которые идут в городе и области? Политические силы Вы бы отнесли к наиболее противоречивых с запятнанной репутацией?

М. Волошин. Вижу много перекрашенных и негодных партий, снова рвутся к власти, но нельзя однозначно сказать, что в избирательных копьях этих политсил все кандидаты запятнаны. Есть там сознательные, честные, достойные люди, поэтому не могу утверждать, что та или иная партия одиозная. Единственной, пока, на мой взгляд, недостойным партией является «Оппозиционный блок», который стремится любой образом вырвать себе голоса.

О. Луцык. Как Вы думаете, кто может составить ВО «Свобода» конкуренцию?

М. Волошин. Я считаю, что все партии тем или иным образом достойны конкурентами, поскольку имеют своих сторонников, но существенную количество голосов может набрать новые партии – «Наш край» и «Новые Лица».

О. Луцык. Марьяна Владимировна, последний вопрос. Вы уверены в своих силах на выборах?

М. Волошин. Я не рвусь к власти. Хочу попробовать свои силы. 100% гарантировать, что меня выберут не могу. Несмотря на результат выборов, я буду продолжать свое дело – волонтерскую деятельность. Выражаю величественную благодарность своим сторонникам и каждому избирателю, который проголосует за меня.

О. Луцык. Спасибо, Вам, за плодотворный разговор. Удачи на выборах и реализации Ваших планов!

М. Волошин. И Вам, спасибо. Приятно было пообщаться.

Вибори столичного мера: чи буде інтрига на фініші?Выборы столичного мэра: будет интрига на финише?

Віторія Гузич для Українського Політика.

До дня «Х» у цьогорічній передвиборчій боротьбі за посаду мера Києва залишилось менше 2 тижнів і чим ближче до фінішу, тим гострішім стає протистояння. Проте, незважаючи на ріст інтенсивності агітації і перехід до використання «важкої артилерії», залишаються неясними цілий ряд важливих моментів як закулісного розкладу сил, так і реального його співвідношення у вигляді електоральної підтримки.

Основний фаворит – чинний мер В. Кличко, котрому довелося заплатити дорогу політичну ціну, щоб заручитися підтримкою з боку АП та провладної партії. Не можна стверджувати, що В. Кличко був на вкрай слабких позиціях, але додаткова політична і фінансова підтримка в цій кампанії йому вкрай необхідна, адже повторити тріумфальний результат минулого волевиявлення киян йому, очевидно, вже ніколи не вдасться. А згідно з новим виборчим законодавством, якщо він не отримає в першому турі абсолютну більшість голосів, чи хоча б розрив у 20% і більше від наступного кандидата, то доведеться брати участь ще й в другому турі. Тож зараз його кампанію неофіційно курує одіозний екс-регіонал В. Столар, на нього працюють професійні політичні технологи «Центру політичних рішень» та імениті в своїй професії іноземні спеціалісти (зокрема Сем Паттон), котрих, як кажуть, В. Кличку порадив С. Льовочкін, який до цього співпрацював з ними на останніх парламентських виборах.

Серед основних конкурентів В, Кличка в потенційно можливому другому турі варто виділити О. Омельченка, Б. Березу, С. Гусовського та В. Бондаренка.

Нажаль, відкритих та авторитетних соціологічних досліджень стосовно електоральної підтримки серед кандидатів в очільники столиці останнім часом не проводилося. За основу можна взяти липневе опитування проекту «Перезавантаження – відкрита влада – нова якість управління столицею», а також використати закриті опитування окремих штабів. Одне з них на правах анонімності в кінці вересня згадувалося в статті Р. Чернишева на ЛІГАБізнесІнформ, а інше за словами М. Жартовської (Українська правда) є інсайдом зі штабу В. Кличка.

Не відкидаємо, що штабісти з табору В. Кличка в спілкуванні зі ЗМІ все ж таки намагалися видати бажане за дійсне, адже за таких умов їх кандидат має шанс отримати перемогу вже в першому турі (менше 1% до бажаного 20% відриву від основного переслідувача).

Цікавою і дещо загадковою є фігура екс-мера столиці О. Омельченка. Увесь цей час він не зникав з київського політикуму, проте за цей період електорат змінився і уже частково забув, за що його критикували у свій час, тим паче на фоні Л. Черновецького, О. Попова та В. Кличка він може здатись «розумним вибором». Та цікавішим є те, що саме його, схоже, бачить команда В. Кличка в ролі свого опонента в другому турі і, можливо, навіть сприяє в його «просуванні». Так, згідно з тією ж інформацією зі штабу В. Кличка, в такому разі результати другого туру будуть наступними: 54,3% голосів у їх кандидата проти 45,7% у Омельченка. Проте, цьогорічне фінансування кампанії О. Омельченка пов’язують з впливовими представниками колишньої Партії регіонів та знайомим киянам В. Пилипишиним, який навіть керує передвиборчим штабом.

Не менш цікавий і загадковий політик з майже 2-річним стажем Б. Береза ще влітку був основним конкурентом В. Кличка. Використавши «Правий сектор» для старту політичної кар’єри, він веде свою гру в парламенті, нардепом до якого він був обраний саме в одному з київських округів, а тепер вирішив закріпитися в столиці, зареєструвавши для цього власну «Партію рішучих громадян». І хоча його зв’язок з «Укропом» спростовується з обох сторін, в кулуарах ходять чутки, що це дійсно так і навіть більше – Г. Корбан у цих перегонах є технічним кандидатом саме під Б. Березу. Зосереджуючись в першу чергу на популяризації політичного бренду «Укроп» перед парламентськими виборами, Г. Корбан паралельно підіграє Б. Березі більш жорстко критикуючи В. Кличка, тому це твердження можна частково прийняти за правду. Для подальшого аналізу варто відслідковувати рухи з боку проекту «Партія рішучих громадян» в межах Києва, «Укропу» в межах України, а також подальші політичні союзи, на які йтиме Б. Береза.
Рейтинг В. Бондаренка, кандидата від «Батьківщини», можна пояснити в першу чергу його особистою впізнаваністю серед киян, а також незначною проекцією малочисельних симпатиків власне «Батьківщини», тобто т. зв. електорального ядра партії. Висування В. Бондаренка є не більше, ніж нагадуванням про присутність з боку «Батьківщини», а також підтримкою власного рейтингу самим В. Бондаренком.

Кандидатура від «Самопомочі» – С. Гусовський. Відомий ресторатор та очільник однойменної фракції в Київраді лише нещодавно повноцінно розпочав свою кампанію. Нав’язати конкуренцію за короткий термін йому не вдасться, враховуючи й обмеженість ресурсів у порівнянні з фаворитами перегонів. Схоже, це лише черговий крок у поступовому процесі популяризації бренду «Самопоміч» в київському регіоні, та столиці зокрема.

Підсумовуючи усе вищесказане, можна стверджувати, що інтриги в цьогорічних виборах мера Києва уже не буде, хіба що раптово загостриться боротьба за друге місце і прохід в другий тур, якщо той взагалі відбудеться. В. Кличко прогнозовано залишиться на своїй посаді, а от у складі Київради, з якою йому доведеться працювати, можлива поява нових політичних сил. Таким чином, Київ в черговий раз виступає апробаційним виборчим полігоном напередодні парламентських виборів, призначення яких досить вірогідно може відбутися і достроково.
Виктория Гузыч для Украинского Политика.

Ко дню «Х» в нынешней избирательной борьбе за пост мэра Киева осталось меньше 2 недель и чем ближе к финишу, тем острее становится борьба. Однако, несмотря на рост интенсивности агитации и переход к использованию «тяжелой артиллерии», остаются неясными целый ряд важных моментов как закулисного расклада сил, так и реального их соотношения в виде электоральной поддержки.

Основной фаворит — действующий мэр В. Кличко, которому пришлось заплатить дорогую политическую цену, чтобы заручиться поддержкой со стороны АП и провластной партии. Нельзя утверждать, что В. Кличко был на крайне слабых позициях, но дополнительная политическая и финансовая поддержка в этой кампании ему крайне необходима, ведь повторить триумфальный результат прошлого волеизъявления киевлян ему, очевидно, уже никогда не удастся. А согласно новому избирательному законодательству, если он не получит в первом туре абсолютное большинство голосов, или хотя бы разрыв в 20% и более от следующего кандидата, то придется участвовать еще и во втором туре. Поэтому сейчас его кампанию неофициально курирует одиозный экс-регионал В. Столар, на него работают профессиональные политические технологи «Центра политических решений» и именитые в своей профессии иностранные специалисты (в частности Сэм Паттон), которых, как говорят, В. Кличку посоветовал С. Левочкин, до этого сотрудничавший с ними на последних парламентских выборах.

Среди основных конкурентов В. Кличка в потенциально возможном втором туре стоит выделить А. Омельченка, Б. Березу, С. Гусовского и В. Бондаренка.

К сожалению, открытых и авторитетных социологических исследований по электоральной поддержке среди кандидатов в главы столицы в последнее время не проводилось. За основу можно взять июльский опрос проекта «Перезагрузка — открытая власть — новое качество управления столицей», а также использовать закрытые опросы отдельных штабов. Результаты одного из них на правах анонимности в конце сентября упоминалось в статье Р. Чернышева на ЛИГАБизнесИнформ, а еще одни рейтинговые показатели по словам М. Жартовской (Украинская правда) являются инсайдом со штаба В. Кличко.

Не исключаем, что штабисты из лагеря В. Кличка в общении со СМИ все же пытались выдать желаемое за действительное, ведь при таких условиях их кандидат имеет шанс одержать победу уже в первом туре (менее 1% к желаемому 20% отрыву от основного преследователя) .

Интересной и несколько загадочной является фигура экс-мэра столицы А. Омельченка. Все это время он не исчезал из киевского политикума, однако за это время электорат изменился и уже частично забыл, за что его критиковали в свое время, тем более на фоне Л. Черновецкого, А. Попова и В. Кличко он может показаться «разумным выбором». И интересным является то, что именно его, похоже, видит команда В. Кличка в роли своего оппонента во втором туре и, возможно, даже способствует в его «продвижении». Так, согласно той же информации из штаба В. Кличка, в таком случае результатами второго тура будут 54,3% у их кандидата против 45,7% у А. Омельченко. В то же время в этом году финансирование кампании А. Омельченко связывают с влиятельными представителями бывшей Партии регионов и знакомым киевлянам В. Пилипишиным, который даже руководит предвыборным штабом.

Не менее интересный и загадочный политик с почти 2-летним стажем Б. Береза еще летом был основным конкурентом В. Кличка. Использовав «Правый сектор» для старта политической карьеры, он ведет свою игру в парламенте, нардепом в который он был избран именно в одном из киевских округов, а теперь решил закрепиться в столице, зарегистрировав для этого собственную «Партию решительных граждан». И хотя его связь с «Укропом» опровергается с обеих сторон, в кулуарах ходят слухи, что это действительно так и даже больше — Г. Корбан в этой гонке является техническим кандидатом именно под Б. Березу. Сосредотачиваясь в первую очередь на популяризации политического бренда «Укроп» перед парламентскими выборами, Г. Корбан параллельно подыгрывает Б. Березе более жестко критикуя В. Кличко. В таком случае это утверждение можно частично принять за правду. Для дальнейшего анализа следует отслеживать движения со стороны проекта «Партия решительных граждан» в пределах Киева, «Укроп» в пределах Украины, а также дальнейшие политические союзы, на которые пойдет Б. Береза.

Рейтинг В. Бондаренка, кандидата от «Батькивщины», можно объяснить в первую очередь его личной узнаваемости среди киевлян, а также незначительной проекцией малочисленных сторонников собственно «Батькивщины», то есть так называемого электорального ядра партии. Выдвижение В. Бондаренка является не более, чем напоминанием о присутствии со стороны «Батькивщины», а также поддержкой собственного рейтинга самим В. Бондаренко.

Кандидатура «Самопомощь» — С. Гусовский. Известный ресторатор и глава одноименной фракции в Киевсовете только недавно полноценно начал свою кампанию. Навязать конкуренцию за короткий срок ему не удастся, учитывая ограниченность ресурсов по сравнению с фаворитами гонки. Похоже, это лишь очередной шаг в постепенном процессе популяризации бренда «Самопомощь» в киевском регионе, и столицы в частности.
Подытоживая все вышесказанное, можно утверждать, что интриги в нынешних выборах мэра Киева уже не будет, разве что внезапно обострится борьба за второе место и проход во второй тур, если он вообще состоится. В. Кличко прогнозируемо останется на своем посту, а вот в составе Киевсовета, с которой ему придется работать, возможно появление новых политических сил. Таким образом, Киев в очередной раз выступает апробационным избирательным полигоном накануне парламентских выборов, назначение которых достаточно вероятно может произойти и досрочно.

Київщина: вибори поспішають…Киевщина: выборы приблежаются…

Оксана Луцик для Українського Політика.

Терміни реєстрації завершені, перелік політичних партій та списки кандидатів оприлюднені, агітація набирає у місті, районі та області шалених темпів – висновок один – бажання перемоги. Чим далі, тим цікавіше стає споглядати за «боротьбою» перефарбованих, «нових» та «чесних» політиків.

Складається враження, що деякі партії (а таких більшість) переплутали місцеві вибори із парламентськими, це підкреслюється масштабними і нездійсненими гаслами партій, на кшталт – «Зробимо Україну успішною державою», «Відновимо МИР. Гарантуємо СТАБІЛЬНІСТЬ», «Зупинимо тарифне свавілля», «Збережемо країну», «Подолаємо корупцію» та ін.

Люди вже втомились від таких безглуздих лозунгів, вони хочуть реальних дій, а слова на вітер кидати вміє кожен. Хоча деякі політичні сили вміло поєднують популізм із «реальними» справами, тобто кожен змагається як вміє.
Ці вибори будуть першими, які проходитимуть за виборчою системою, де немає ані пронумерованих місць у партійних списках, ні самовисуванців (крім на посаду міського голови), які представлятимуть свої округи у місцевій раді. У партійному списку кандидати розташовані в алфавітному порядку, виняток лише – перший кандидат, який проходитиме до складу ради автоматично, якщо його політична сила набирає 5 %. Решта кандидатів – у разі проходження партії як такої – отримуватимуть депутатський мандат у залежності від відсотка набраних голосів у своєму територіальному окрузі. У кожної з партій буде свій власний рейтинг кандидатів і до міської ради пройдуть ті, хто набрав найбільше голосів серед своїх колег по інших округах.

Охарактеризую передвиборчу ситуацію в Київській області, Переяслав-Хмельницькому районі та місті Переяслав-Хмельницький.

До Київської обласної ради зареєструвалося 820 осіб із можливих 1190, тобто представницьких мандатів 84. Загалом представлено 14 партій, а саме: «Аграрна партія України», «БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина», ВО «Свобода», «Громадянська позиція», «Наш край», «Нові Обличчя», «Об’єднання «Самопоміч», «Опозиційний блок», «Сила людей», «СОЦІАЛІСТИ», «УКРОП», Радикальна партія Олега Ляшка та Українська партія «Єдність». Розмір грошової застави складає 70 446 грн.

Подолати прохідний 5 % бар’єр можуть вже відомі партії: «БПП «Солідарність» (в списках чинне керівництво Київської облради), ВО «Батьківщина», ВО «Свобода», «Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, «Опозиційний блок» (декілька мандатів), так і «нові» – «Наш край» та «Нові Обличчя».

Агітацію по області можна проаналізувати у 2 етапи: 1). відомі партії тільки закріплюють свій рейтинг (культурними заходами, зустрічами з виборцями, а також ярмарками по всіх регіонах Київської області (що не зробиш, щоб перемогти)); щодо 2 етапу, то тут складніша ситуація – новим партіям потрібно активно себе показувати і вживатись у роль повноправних політичних гравців (адже, якщо виборець нічого не знає про партію і її членів, є вірогідність, що голос потрапить вже загальнодержавним партіям).

В Переяслав-Хмельницькому районі трохи інша передвиборча атмосфера. По-перше, кількість мандатів – 34, зареєстровано 320 кандидатів із 385 можливих. Не варто думати, якщо так мало представницьких місць, то не буде реальної боротьби за голоси. Змагання є й буде зростати (не секрет, що наші кандидати балотуються як до місцевої, так і до районної ради (як запасний варіант)).

По-друге, кількість партій 11 (розташовані за такими порядковими номерами у виборчих бюлетенях): 1. ВО «Свобода», 2. «Партія Простих Людей Сергія Капліна», 3. «Нові Обличчя», 4. Радикальна Партія Олега Ляшка, 5. «Аграрна партія України», 6. «УКРОП», 7. «Опозиційний блок», 8. «Наш край», 9. «БПП «Солідарність», 10. ВО «Батьківщина» та 11. «Громадянська позиція». Обсяг грошової застави політичної партії – 1 183 грн.

Мій прогноз: безперечно наберуть відповідну кількість голосів партії в такій послідовності: «БПП «Солідарність», «Нові Обличчя», ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», «Наш край», «Партія Простих Людей
Сергія Капліна», «Громадянська позиція», Радикальна Партія Олега Ляшка, «Опозиційний блок», «Аграрна партія України» та «УКРОП».

6 жовтня відбулась позачергова 49 сесія Переяслав-Хмельницької районної ради VІ скликання, на якій депутати погодили зміни до рішення ради від 31 грудня 2014 року «Про районний бюджет Переяслав-Хмельницького району на 2015 рік» (із наступними змінами) та додатків до нього. З Державного бюджету місцевим бюджетам на проведення виборів депутатів місцевих рад та сільських голів виділена субвенція в розмірі 2 мільйони 14 400 гривень. Ці кошти будуть витрачені на організацію виборчого процесу в районі (із кількістю жителів – 24 407 чол.).
Щодо міста Переяслав-Хмельницького, то ситуація складається наступним чином: за 34 мандати змагаються аж 346 претендентів із 455 можливих (й то добре, що не переповнені списки партій, простіше буде вибирати).

Політичних партій налічується 13, вони розташовані за такими порядковими номерами, із зазначеними першими кандидатами: 1. «БПП «Солідарність» (Костін Тарас Вікторович), 2. «Народна опозиція» (Гладка Галина Миколаївна), 3. «Наш край» (Бочарін Петро Петрович), 4. Радикальна Партія Олега Ляшка (Шинкар Юрій Сергійович), 5. «Нові Обличчя» (Янчук Ігор Вікторович), 6. «Опозиційний блок» (Макаров Михайло Олександрович), 7. «УКРОП» (Мевша Антон Сергійович), 8. Народний Рух України (Корпанюк Микола Павлович), 9. «Громадянська позиція» (Мевша Віктор Петрович), 10. ВО «Батьківщина» (Оверчук Лідія Миколаївна), 11. «Партія Простих Людей Сергія Капліна» (Калашник Олександр Григорович), 12. «Об’єднання «Самопоміч» (Іващенко Максим Миколайович) та 13. ВО «Свобода» (Сиворко Михайло Михайлович).

Грошова застава політичних партій ідентична із заставою на посаду міського голови – 1 193 грн. На сайті громадсько-політичної газети «Вісник Переяславщини» вже опубліковані зразки бюлетенів як на посаду мера, так і депутатів – http://visnik-press.com.ua/?p=42130.

На мою думку, реальні шанси на перемогу мають партії в такій послідовності: «Нові Обличчя», «БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина», ВО «Свобода», «Наш край», «Об’єднання «Самопоміч, «Партія Простих Людей Сергія Капліна», Народний Рух України, Радикальна Партія Олега Ляшка, «Громадянська позиція», «Опозиційний блок» та «Народна опозиція».

Проаналізувала: скільки ж дійсних депутатів Переяслав-Хмельницької міської ради VI скликання знову балотуються? Результат не здивував, із 46 осіб знову прагнуть стати народними обранцями 32 чол. (тобто 69,5 %). Також визначила від якої партії більшість йде на вибори: «Наш край» – 17 дійсних депутатів. Не перефарбувались, тобто залишись в лавах своєї партії лише 6.

На посаду Переяслав-Хмельницького голови претендують всього 7 осіб (всі кандидати місцеві жителі):
– Кабанець Валерій Григорович, самовисування, безпартійний, директор ТОВ «Мережа-ЛТД»;
– Костін Тарас Вікторович, «БПП «Солідарність», безпартійний, чинний міський голова;
– Оверчук Лідія Миколаївна, ВО «Батьківщина», член ВО «Батьківщина», приватний підприємець;
– Савченко Олег Євгенійович, самовисування, безпартійний, приватний підприємець;
– Сиворко Михайло Михайлович, ВО «Свобода», член політичної партії ВО «Свобода», директор приватного підпридприємства «Сіміх»;
– Фесенко Анатолій Іванович, «Партія Простих Людей Сергія Капліна», безпартійний, начальник КП «Переяслав-Хмельницьке ВУКГ»;
– Хоменко Віктор Васильович, «Нові Обличчя», безпартійний, заступник голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

Боротьба буде точитися між дійсним міським головою Костіним Т. В. (адже реальні справи були зроблені, не дивлячись на наявні помилки чи прогалини), Оверчук Л. М. (на виборах 25.05.2014 року здобула 2 місце і на даний момент має авторитет серед жителів міста), Хоменком В. В. (нова людина з «Нових Облич», агітація за цього кандидата ведеться досить поширено і масово) та Фесенком А. І. (його знають в місті як професіонала, але завадить йому відомі кримінальні справи). Головний перерозподіл голосів зосередиться між Тарасом Вікторовичем і Лідією Миколаївною.

Проблема нашої країни, областей, районів та міст, полягає у ряді складових:
– народ вкотре піддається маніпуляціям і підкупу (500 грн. не врятує);
– виборці не цікавляться виборчим законодавством, як наслідок, недостовірність та неповна інформації про волевиявлення та підрахунок голосів (в реаліях нового закону);
– не вивчаються програма партій та самі кандидати (деякі люди вже на виборчій дільниці визначаються за кого віддати свій голос);
– пасивність на виборів, низька явка (потрібно пам’ятати: «Погану владу вибирають хороші люди, які не ходять на вибори»);
– думка, що мій голос нічого не вирішує. Вирішує, повірте, вирішує, якщо нас збереться свідома більшість.
Нехай кожен подумає над цими проблемами і зробить відповідні висновки: як мінімум вивчити свій регіон (партії, кандидатів і т. д.), а як максимум – сходить на вибори.
Оксана Луцик для Украинского Политика.

Сроки регистрации завершены, перечень политических партий и списки кандидатов обнародованы, агитация набирает в городе, районе и области бешеных темпов – вывод один – желание победы. Чем дальше, тем интереснее становится наблюдать за «борьбой» перекрашенных, «новых» и «честных» политиков.

Создается впечатление, что некоторые партии (а таких большинство) перепутали местные выборы с парламентскими, это подчеркивается масштабными и неосуществленными лозунгами партий, вроде – «Сделаем Украину успешным государством», «Восстановим МИР. Гарантируем СТАБИЛЬНОСТЬ», «Остановим тарифный произвол», «Сохраним страну», «Преодолеем коррупцию» и др.

Люди уже устали от таких бессмысленных лозунгов, они хотят реальных действий, а слова на ветер бросать умеет каждый. Хотя некоторые политические силы умело сочетают популизм с «реальными» делами, то есть каждый соревнуется как умеет.

Эти выборы будут первыми, которые будут проходить по избирательной системе, где нет ни пронумерованных мест в партийных списках, ни самовыдвиженцев (кроме на должность городского головы), которые будут представлять свои округа в местном совете. В партийном списке кандидаты расположены в алфавитном порядке, исключение только – первый кандидат, который будет проходить в состав совета автоматически, если его политическая сила набирает 5%. Остальные кандидаты – в случае прохождения партии как таковой – получать депутатский мандат в зависимости от процента набранных голосов в своем территориальном округе. В каждой из партий будет свой собственный рейтинг кандидатов и в городской совет пройдут те, кто набрал больше голосов среди своих коллег по другим округам.

Охарактеризую предвыборную ситуацию в Киевской области, Переяслав-Хмельницком районе и городе Переяслав-Хмельницкий.

В Киевский областной совет зарегистрировалось 820 человек из возможных 1190, то есть представительных мандатов 84. В общем представлено 14 партий, а именно: «Аграрная партия Украины», «БПП «Солидарность», ВО «Батькивщина», ВО «Свобода», «Гражданская позиция», «Наш край», «Новые Лица», «Объединение «Самопомощь», «Оппозиционный блок», «Сила людей», «СОЦИАЛИСТИ», «УКРОП», Радикальная партия Олега Ляшко и Украинская партия«Единство». Размер денежного залога составляет 70 446 грн.

Преодолеть проходной 5% барьер могут уже известны партии: «БПП «Солидарность» (в списках действующее руководство Киевского облсовета), ВО «Батькивщина», ВО «Свобода», «Объединение «Самопомощь», Радикальная партия Олега Ляшко, «Оппозиционный блок» (несколько мандатов), так и новые» – «Наш край» и «Новые Лица».
Агитацию по области можно проанализировать в 2 этапа: 1). известные партии только закрепляют свой рейтинг (культурными мероприятиями, встречами с избирателями, а также ярмарками по всем регионам Киевской области (не сделаешь, чтобы победить)); относительно 2 этапа, то сложная ситуация – новым партиям нужно активно себя показывает и использоваться в роль полноправных политических игроков (ведь, если избиратель ничего не знает о партии и ее членов, есть вероятность, что голос попадет уже общегосударственным партиям).

В Переяслав-Хмельницком районе несколько иная предвыборная атмосфера. Во-первых, количество мандатов – 34, зарегистрировано 320 кандидатов из 385 возможных. Не стоит думать, если так мало представительных мест, то не будет реальной борьбы за голоса. Соревнования есть и будет расти (не секрет, что наши кандидаты баллотируются как к местной, так и в районный совет (как запасной вариант)).

Во-вторых, количество партий 11 (расположены по таким порядковым номерам в избирательных бюллетенях): 1. ВО «Свобода», 2. «Партия Простых Людей Сергея Каплина», 3. «Новые Лица», 4. Радикальная Партия Олега Ляшко, 5 . «Аграрная партия Украины», 6. «УКРОП», 7. «Оппозиционный блок», 8. «Наш край», 9. «БПП «Солидарность», 10. ВО «Батькивщина» и 11. «Гражданская позиция». Объем денежного залога политической партии – 1183 грн.
Мой прогноз: бесспорно наберут соответствующее количество голосов партии в такой последовательности: «БПП «Солидарность», «Новые Лица», ВО «Свобода», ВО «Батькивщина», «Наш край», «Партия Простых Людей Сергея Каплина», «Гражданская позиция», Радикальная Партия Олега Ляшко, «Оппозиционный блок», «Аграрная партия Украины» и «УКРОП».

6 октября состоялась внеочередная 49 сессия Переяслав-Хмельницкого районного совета VI созыва, на которой депутаты согласовали изменения в решение совета от 31 декабря 2014 «О районном бюджете Переяслав-Хмельницкого района на 2015 год» (с последующими изменениями) и приложений к нему. Из Государственного бюджета местным бюджетам на проведение выборов депутатов местных советов и сельских голов выделена субвенция в размере 2 миллиона 14 400 гривен. Эти средства будут потрачены на организацию избирательного процесса в районе (с числом жителей – 24 407 чел.).

Относительно города Переяслав-Хмельницкого, то ситуация складывается следующим образом: по 34 мандата соревнуются аж 346 претендентов из 455 возможных (и хорошо, что не переполнены списки партий, проще будет выбирать).

Политических партий насчитывается 13, они расположены по следующим порядковыми номерами, с указанными первыми кандидатами: 1. «БПП «Солидарность» (Костин Тарас Викторович), 2. «Народная оппозиция» (Гладкая Галина Николаевна), 3. «Наш край» (Бочарин Петр Петрович), 4. Радикальная Партия Олега Ляшко (Шинкарь Юрий Сергеевич), 5. «Новые Лица» (Янчук Игорь Викторович), 6. «Оппозиционный блок» (Макаров Михаил Александрович), 7. «УКРОП» (Мевша Антон Сергеевич), 8. Народный Рух Украины (Корпанюк Николай Павлович), 9. «Гражданская позиция» (Мевша Виктор Петрович), 10. ВО «Батькивщина» (Оверчук Лидия Николаевна), 11. «Партия Простых Людей Сергея Каплина» (Калашник Александр Григорьевич), 12. «Объединение« Самопомощь» (Иващенко Максим Николаевич) и 13. ВО «Свобода» (Сиворко Михаил Михайлович).

Денежный залог политических партий идентична с залогом на должность городского головы – 1 193 грн. На сайте общественно-политической газеты «Вестник Переяславщины» уже опубликованы образцы бюллетеней как на должность мэра, так и депутатов – http://visnik-press.com.ua/?p=42130.

По моему мнению, реальные шансы на победу имеют партии в такой последовательности: «Новые Лица», «БПП «Солидарность», ВО «Батькивщина», ВО «Свобода», «Наш край», «Объединение «Самопомощь, «Партия Простых Людей Сергея Каплина», Народный Рух Украины, Радикальная Партия Олега Ляшко, «Гражданская позиция», «Оппозиционный блок» и «Народная оппозиция».

Проанализировала: сколько действительных депутатов Переяслав-Хмельницкого городского совета VI созыва снова баллотируются? Результат не удивил, с 46 человек снова стремятся стать народными избранниками 32 чел. (то есть 69,5%). Также определила от какой партии большинство идет на выборы: «Наш край» – 17 действительных депутатов. Не перекрасились, то есть остались в рядах своей партии только 6.

На должность Переяслав-Хмельницкого председателя претендуют всего 7 человек (все кандидаты местные жители):
– Кабанець Валерий Григорьевич, самовыдвижение, беспартийный, директор ООО «Сеть-ЛТД»;
– Костин Тарас Викторович, «БПП «Солидарность», беспартийный, действующий мэр;
– Оверчук Лидия Николаевна, ВО «Батькивщина», член ВО «Батькивщина», частный предприниматель;
– Савченко Олег Евгеньевич, самовыдвижение, беспартийный, частный предприниматель;
– Сиворко Михаил Михайлович, ВО «Свобода», член политической партии ВО «Свобода», директор частного пидпридприемства «Симих»;
– Фесенко Анатолий Иванович, «Партия Простых Людей Сергея Каплина», беспартийный, начальник КП «Переяслав-Хмельницкое Производственное управления коммунального хозяйства»;
– Хоменко Виктор Васильевич, «Новые Лица», беспартийный, заместитель председателя правления Государственного инновационного финансово-кредитного учреждения.

Борьба будет продолжаться между действительным мэром Костиным Т. В. (ведь реальные дела были сделаны, несмотря на имеющиеся ошибки или пробелы), Оверчук Л. М. (на выборах 25.05.2014 года получила 2 место и на данный момент имеет авторитет среди жителей города), Хоменко В. В. (новый человек с «Новых Лиц», агитация за этого кандидата ведется очень распространено и массово) и Фесенко А. И. (его знают в городе как профессионала, но помешает ему известны уголовные дела). Главный перераспределение голосов сосредоточится между Тарасом Викторовичем и Лидией Николаевной.

Проблема нашей страны, областей, районов и городов, заключается в ряде составляющих:
– народ в очередной раз подвергается манипуляциям и подкупа (500 грн. не спасет);
– избиратели не интересуются избирательным законодательством, как следствие, недостоверность и неполная информации о волеизъявлении и подсчет голосов (в реалиях нового закона);
– не изучаются программа партий и сами кандидаты (некоторые люди уже на избирательном участке определяются за кого отдать свой голос);
– пассивность на выборов, низкая явка (нужно помнить: «Плохую власть выбирают хорошие люди, которые не ходят на выборы»);
– мысль, что мой голос ничего не решает. Решает, поверьте, решает, если нас соберется сознательное большинство.

Пусть каждый подумает над этими проблемами и сделает соответствующие заключения: как минимум изучить свой регион (партии, кандидатов и т. д.), а как максимум – сходит на выборы.

Виборчі технології в Україні: Партії-спойлери та кандидати-двійники. Рівень малорозвинутих африканських державИзбирательные технологии в Украине: Партии-спойлеры и кандидаты-двойники. Уровень слаборазвитых африканских государств

Вікторій Гузич для Українського Політика.

Порівняно юна українська демократія все ніяк не позбудеться своїх «підліткових хвороб», котрі особливо загострюються перед черговими виборами. Якщо до проблем сталих західних демократій з їх сторічними історіями партійних систем відносять частіше корупцію, непрозоре фінансування та лобізм, то в нас окрім цього спостерігаємо так зване «гречкосійство», інколи брутальний адміністративний ресурс, відвертий підкуп виборців, тиск на виборчі комісії та ін. Стосовно останніх пунктів, на щастя, спостерігаємо спад застосування подібних технологій в нинішній передвиборчій кампанії, проте це ще не означає перехід на якісно новий рівень, радше активніше почали застосовуватись більш вишукані «сірі» технології.

Наприклад, за допомогою реєстрації двійників-тезок можна вміло розмити голоси прохідного, але невигідного кандидата. У цьому немає нічого протизаконного. Технологія не нова і багатьом українцям уже знайома. Традиційно вона чомусь найбільш поширена на Закарпатті. Пам’ятаємо 5 Ковачів, що балотувалися на 68-у окрузі в Ужгороді на останніх парламентських виборах. Цього року на крісло мера тут претендують 2 Качури, 2 Андріїва, 2 Ратушняка, 2 Чубірка та 2 Щадеї. Не менш цікаво і в Мукачево, де зареєстровано кандидатами в мери 2 Балоги: Андрій (син Віктора Балоги) та Іван, якого Віктор Іванович визнав «чужим». Технологія до банального проста і панацея в даному випадку лежить в просвіті електорату, якщо вже його політична самосвідомість настільки інертна, що не спонукає самому розібратись в ситуації і обдумано підійти до питання власного волевиявлення.

У партійних масштабах теж можливі партії-двійники, що схожі за назвою та фірмовим стилем, проте цього року політичні технологи, схоже, діють більш вибагливо. Маються на увазі так звані партії-спойлери, основне покликання яких все те ж – відтягнути голоси у популярної партії-конкурента. Однозначно визначити партію-спойлера на передвиборчому етапі буває досить складно, проте, коли число зареєстрованих ЦВК партій-учасниць перегонів сягнуло позначки 142, можна впевнено стверджувати, що далеко не всі вони є самостійними й повноцінними політичними гравцями. Хоча задля справедливості треба відмітити, що більшість з них є партіями регіонального масштабу.

Критеріями визначення партії-спойлера можуть бути:

1) раптова поява нізвідки. Контраргумент: кожна партія з чогось починала і колись йшла на вибори вперше;

2) швидке формування строкатої за своїм складом команди і, відповідно, списку кандидатів без потужного програмно-ідеологічного підгрунтя;

3) миттєве розгортання ієрархічної структури агітаторів, проведення потужної рекламної кампанії (обов’язковий компонент);

4) акцентування на критиці конкретної сили і своєму протиставленню їй.

Очевидно, що утримання такої партії потребує виділення чималого бюджету від спонсора і тому дозволити собі подібне може далеко не кожна політична сила. Традиційно у створенні спойлерів звинувачують провладну партію, рейтинг якої в українських реаліях завжди стабільно падає за час перебування при владі. Цього року опозиція закидає Адміністрації Президента створення по такому принципу партій «Наш край» та «Відродження». А представники львівської «Самопомочі» стверджують, що проти них на регіональному рівні діє партія «Народний контроль» колишнього львівського мажоритарника від БПП Д. Добродомова, яка в свою чергу прямо курується замісником голови Адміністрації Президента В. Ковальчуком.

Так чи інакше, але визначити хто ж все таки є партіями-одноденками, а хто являє собою просто нові незалежні політичні сили, можна буде лише після виборів, а для унеможливлення подібної практики взагалі парламентарям слід переглянути питання виборчого законодавства і партійного будівництва хоча б в частині фінансування, зробивши його більш прозорим і регламентованим. З іншого боку, партії-спойлери виявляються безсилими проти партій з потужним ідеологічним підгрунтям. Нажаль, таких у нашій країні зараз критично не вистачає, тож «маємо те, що маємо».
Сравнительно юная украинская демократия все никак не избавится от своих «подростковых болезней», которые особенно обостряются перед очередными выборами. Если к проблемам устоявшихся западных демократий с их столетними историями партийных систем относят чаще коррупцию, непрозрачное финансирование и лоббизм, то у нас кроме этого наблюдаем так называемое «засевание гречкой», иногда грубый административный ресурс, откровенный подкуп избирателей, давление на избирательные комиссии и др. Относительно последних пунктов, к счастью, наблюдаем спад применения подобных технологий в нынешней предвыборной кампании, однако это еще не означает переход на качественно новый уровень, скорее активнее начали применяться более изысканные «серые» технологии.

Например, с помощью регистрации двойников-однофамильцев можно умело размыть голоса проходного, но невыгодного кандидата. В этом нет ничего противозаконного. Технология не нова и многим украинцам уже знакома. Традиционно она почему-то наиболее распространена на Закарпатье. Помним 5 Ковачей, которые баллотировались на шестьдесят восьмом округе в Ужгороде на последних парламентских выборах. В этом году на кресло мэра здесь претендуют 2 Качуры, 2 Андриивы, 2 Ратушняка, 2 Чубирка и 2 Щадея. Не менее интересно и в Мукачево, где зарегистрированы кандидатами в мэры 2 Балоги: Андрей (сын Виктора Балоги) и Иван, которого Виктор Иванович признал «чужим». Технология до банального проста и панацея в данном случае лежит в просвещении электората, если уж его политическое самосознание настолько инертно, что не побуждает самому разобраться в ситуации и обдуманно подойти к вопросу собственного волеизъявления.

В партийных масштабах тоже возможны партии-двойники схожие по названию и фирменному стилю, однако в этом году политические технологи, похоже, действуют более изысканно. Имеются в виду так называемые партии-спойлеры, основное назначение которых все то же – оттянуть голоса у популярной партии-конкурента. Однозначно определить партию-спойлера на предвыборном этапе бывает достаточно сложно, однако, когда число зарегистрированных ЦИК партий-участниц гонки достигло отметки 142, можно уверенно утверждать, что далеко не все они являются самостоятельными и полноценными политическими игроками. Хотя справедливости ради надо отметить, что большинство из них являются партиями регионального масштаба.

Критериями определения партии-спойлера могут быть:

1) внезапное появление ниоткуда. Контраргумент: каждая партия с чего-то начинала и когда-то шла на выборы впервые;

2) быстрое формирование пестрой по своему составу команды и, соответственно, списка кандидатов без мощной программно-идеологической подоплеки;

3) мгновенное развертывание иерархической структуры агитаторов, проведение мощной рекламной кампании (обязательный компонент);

4) акцентирование на критике конкретной силы и своему противопоставлению ей.

Очевидно, что содержание такой партии требует выделения большого бюджета от спонсора и поэтому позволить себе подобное может далеко не каждая политическая сила. Традиционно в создании спойлеров обвиняют провластную партию, рейтинг которой в украинских реалиях всегда стабильно падает за время пребывания у власти. В этом году оппозиция обвиняет Администрацию Президента в создании по такому принципу партий «Наш край» и «Возрождение». А представители львовской «Самопомочи» утверждают, что против них на региональном уровне действует партия «Народный контроль» бывшего львовского мажоритарщика от БПП Д. Добродомова, которая в свою очередь прямо курируется заместителем главы Администрации Президента В. Ковальчуком.

Так или иначе, но определить, кто же все таки является партией-однодневой, а кто представляет собой просто новую незваисимую политическую силу, можно будет только после выборов, а для предотвращения подобной практики вообще парламентариям следует пересмотреть вопрос избирательного законодательства и партийного строительства хотя бы в части финансирования, сделав его более прозрачным и регламентированным. С другой стороны, партии-спойлеры оказываются бессильными против партий с мощным идеологическим основанием. К сожалению, таких в нашей стране сейчас критически не хватает, поэтому «имеем то, что имеем».

Місцеві вибори 2015 — Івано-ФранківщинаВыборы 2015 — Ивано-Франковщина

Марина Купрейчук для Українського Політика.

В Україні стартувала виборча компанія до органів місцевого самоврядування, і політичну мапу регіонів нашої країни поряд зі «старими» партіями заповнили і нові політичні гравці. Не винятком в цьому плані стала і Івано-Франківщина, де закріпились такі молоді і амбітні політичні бренди: УКРОП, «Авто-Майдан», «Народний контроль», Українська галицька партія, «Громада і Закон» і «Наш край». 25 жовтня – в день виборів, люди проведуть цим партіям своєрідний екзамен, визначивши, хто з цих партій і їх кандидатів гідний відстоювати інтереси громадян в місцевих радах.

Незмінними залишились і канали взаємодії з виборцем, партії традиційно заявляють про своє існування та програмні положення через телебачення, біл-борди та сітілайти, розміщують свої агітки на стовпах, деревах, зупинках і в транспорті, роздають агітки на вулицях і агітують в кращих традиціях політичних кампаній, до яких суспільство вже давно звикло. Агітацію методом розклеювання наліпок на Івано-Франківщині місцева громада вже встигла порівняти з кількістю мешканців комунальної квартири – вони тут так само висять один на одному. Зустрічаються в агітації партій і парадоксальні явища, бо, наприклад, на одному стовпі партія може заявляти, що вона настроєна «»рвати» корупційну сволоту», а вже за кілька кварталів каже, що вона виступає «за якість життя європейського міста». Така тенденція яскраво демонструє мрію партій сподобатись відразу всім, починаючи з поміркованого виборця і завершуючи протестним електоратом.

Має місце у боротьбі за владу Франківська і одна свіжа і оригінальна тенденція, коли під виглядом соціологічного опитування телефоном спілкування з людьми використовується для політичної реклами, а в більшості -для антиреклами. На цій темі у вересні «прогоріло» аж два соцопитування: одні розповідали потенційним виборцям про «некомпетентність», «злочинність» і «аморальність» чинного міського голови Віктора Анушкевичуса, а інші — теж саме про, відомого своєю бійкою в Раді з радикалом Олегом Ляшком, народного депутата, а нині кандидата на посаду мера, Олександра Шевченка.

І як можна було передбачити, політикум у своїй політкампанії серед інших незаборонених прийомів використовує і експлуатацію наболілої для суспільства теми героїзму та війни.

Певно, варто нагадати політикам про те, що мужність, жертовність та патріотизм наших героїв належить народу України, а не конкретним політичним проектам. Навіть, припускаючи, що політтехнологи захотіли б пошанувати подвиг колишніх партійних побратимів, то розмістили б на своїх біл-бордах, припустимо, подібний текст: «Партія пишається тим, що мала велику честь бути в спільній праці та боротьбі за інтереси партії з цим воїном». Але біда в тому, що істинна мета такого виду агітації полягає не в пошануванні наших героїв (які, в більшості, можуть навіть не знати, що партія використовує їхні постаті в власних інтересах), а саме в своїх корисливих цілях, де в політичній реальності просто потрібен образ героя, як вимога часу і стильна «фішка» цих виборів, але ніяк не знак поваги і підтримки. Все це є брудним розрахунком партій, аби викликати в людини дві перевірені часом емоції – відчуття провини і страх.

А втім, як кажуть, кожна партія використовує ті методи, на які їй вистачає совісті і фантазії. В цьому контексті не можна не згадати діяльність Івано-Франкіської міської організації ВО «Свобода», яка діє дуже розмаїто, і досі не втрачає надії втримати владу в області. «Свобода» має багатий агітаційний арсенал, і використовує наповну все що має — від презентацій стратегії розвитку міста до частування містян шампанським і цукерками у спальних районах.
Партія Віталія Кличка «УДАР», що, як відомо, поєднала свою політичну долю з Блоком Петра Порошенка, ще весною анонсувала проведення у Франківську власного праймеріз. Слово не розійшлось з ділом, і 13 вересня таке голосування з-поміж 100 кандидатів, що представляли кожен регіон області, провели. Хоча результати цього заходу не стали відомі ще й до сьогодні.

Не відстала від конкурентів і місцева організація Об’єднання «Самопоміч», яка теж провела свій праймеріз. «Самопоміч» провела своє голосування в інтернеті, і тут же підвела підсумки – лідирував наймолодший кандидат в мери Івано-Франківська Микола Гавриляк. Але в франківській команді Андрія Садового не врахували те, що в місті за посаду міського голови від «Самопомочі» змагатиметься Ірина Кулинич, що нині під керівництвом того-ж таки Садового на посаді директора департаменту економічної політики Львівської міської ради.

В багатому «олів’є» передвиборчої метушні інших партій сірою мишкою виглядає «Українська галицька партія», яку представляють лише кілька білбордів та сіті-лайтів. УГП в одному контексті позиціонує себе як політичну силу, що сповідує галицькі традиції і вбачає в людях свого регіону особливий потенціал, а з іншого боку медалі — презентує команду молодих і перспективних людей, які бачать нові та конкурентоспроможні напрями і методи розвитку області. Зрештою УГП на Франківщині очолив чинний голова обласного департаменту освіти і науки Віктор Кімакович, що дійсно додає честі департаменту, бо Українську галицьку партію тут зареєстрували набагато раніше, а кістяк обласного осередку УГП складають особистості, що вийшли з громадських рухів кінця 1980-х — початку1990-х років. Більшість з них пройшли такі потужні політичні школи, як Студентське Братство, Народний Рух, Українську Галицьку Асамблею, а це, погодьтесь, говорить саме за себе.

Курс на старі і перевірені, а подекуди і дискридитовані, владні кадри оперлись в обласній організації іншої нової політичної партії — «Наш край». Її очолив колишній «реґіонал», екс-заступник голови ОДА, депутат Івано-Франківської облради Руслан Гусак. В місцевому списку «Батьківщині» знайшов собі місце ще один заступник голови ОДА часів Партії реґіонів — Василь Брус. Сам же екс-очільник ОДА Михайло Вишиванюк не надто давно почав з’являтися на людях, а найгарніше засвітився на святі з нагоди завершення сезону відпочинку дітей із зони АТО в Угорщині, співорганізаторами якого виступив син екс-очільника області, почесний консул Угорщини в Івано-Франківську Василь Вишиванюк. І, виходячи з виборчої практики, цю жваву активність у Франківську розцінюють як знак латентного бажання Вишиванюків реінкарнуватися у політичному житті міста.

На минулому тижні відомий та об’єктивний Громадський рух «ЧЕСНО « вніс пропозицію прикарпатським кандидатам підписати Декларацію відповідальності, що має в собі процедуру оприлюднення власної декларації про доходи і витрати за 2014 рік, надання фінансових звітів про виборчий фонд своєї кампанії на її початку (20 вересня) та наприкінці (30 жовтня). У разі обрання депутатом кандидат зобов’язується щороку подавати декларації про доходи-витрати, обіцяє особисто голосувати та щоквартально звітувати перед громадою і т.д. Тепер громадськість чекає на передбачувану зворотню реакцію.

Паралельно цьому, в області добіг кінця процес формування територіальних виборчих комісій. Більшість політичних партій не внесли достатньої кількості кандидатур до складу ТВК, аби утворити їх у складі не менше ніж 9 осіб. В зв’язку з цим міські і районні виборчі комісії були змушені самостійно доукомплектовувати кадрами сільські і селищні ТВК. Найбільший брак людей виявився у Косівській районній виборчій комісії. Був прецедент, коли в одному з сіл району до ДВК не зголосилися представники від жодної партії. А загалом, кандидатури до складу сільських, селищних і міських (міст районного значення) ТВК Івано-Франківської області подали лише 16 політичних партій. Найбільше кандидатур до складу ТВК очікувано подала монолітна нині партія «Блок Петра Порошенка» — 820 осіб. Друге і третє місце за кількістю кандидатур до складу ТВК посідають інші вагомі партії ВО «Батьківщина» — 727 осіб та «Народний фронт» — 718 осіб. Оминаючи цифри можна сказати, що дані політичні сили діяли не однорідно, і, бувало, залишали цілі райони без власних партійних представників.

Наші народні обранці, ніби передчуваючи цей ризик під час утворення виборчих комісій, передбачили механізм включення осіб до складу виборчих комісій за поданням голови відповідної виборчої комісії вищого рівня. Але, на жаль, законотворець передбачив сам механізм, але не дав відповіді на запитання, з якого резерву голова виборчої комісії має відбирати кадри для включення до складу виборчих комісій нижчого рівня. Зі свого боку, я можу припустити, що тим політичним партіям, які ведуть активну піар-кампанію, але не подали жодної або дуже мало кандидатур до складу сільських, селищних та міських ТВК Прикарпаття, вибори у селах, селищах та містах районного значення не є пріоритетними, або вони просто не володіли достатнім кадровим потенціалом для делеґування своїх представників у виборчі комісії. Як мінімум дивними видались результати жеребкування, коли абсолютну більшість у керівних посадах ТВК на Прикарпатті зайняли представники «БПП-Солідарності». На наступній позиції — представники Радикальної партії Олега Ляшка. В загальному визначено 84 округи з виборів до Івано-Франківської обласної ради та 42 — до міськради Івано-Франківська.

Підсумовуючи, хочеться вірити в те, що кожен виборець, голосуючи у день виборів на дільниці за того чи іншого кандидата в депутати будь-яких рад на місцях буде чітко і свідомо розуміти, що обираючи свого депутата, він дійсно обирає представника своїх інтересів у місцевому органі влади, а не якогось скупщика голосів заради власної вигоди в теплому депутатському кріслі.
Марина Купрейчук для Украинского Политика.

В Украине стартовала избирательная кампания в органы местного самоуправления, и политическую карту регионов нашей страны наряду со «старыми» партиями заполнили и новые политические игроки. НЕ исключением в этом плане стала и Ивано-Франковская, где закрепились такие молодые и амбициозные политические бренды: УКРОП, «Авто-Майдан», «Народный контроль», Украинская галицкая партия, «Общество и Закон» и «Наш край». 25 октября — в день выборов, люди проведут этим партиям своеобразный экзамен, определив, кто из этих партий и их кандидатов достоин отстаивать интересы граждан в местных советах.

Неизменными остались и каналы взаимодействия с избирателем: партии традиционно заявляют о своем существовании и программные положения по телевидению, билборды и ситилайты, размещают свои агитки на столбах, деревьях, остановках и в транспорте, раздают листовки на улицах и агитируют в лучших традициях политических кампаний , к которым общество уже давно привыкло. Агитацию методом расклеивание наклеек на Ивано-Франковщине местная община уже успела сравнить с количеством жителей коммунальной квартиры — они здесь так же висят друг на друге. Встречаются в агитации партий и парадоксальные явления, потому что, например, на одном столбе партия может заявлять, что она настроена «» рвать «коррупционную сволочь», а уже через несколько кварталов говорит, что она выступает «за качество жизни европейского города». Такая тенденция ярко демонстрирует мечту партий понравиться сразу всем, начиная с умеренного избирателя и заканчивая протестным электоратом.

Имеет место в борьбе за власть Франковска и одна свежая и оригинальная тенденция, когда под видом социологического опроса телефону общения с людьми используется для политической рекламы, а в большинстве -для антирекламы. На этой теме в сентябре «прогорело» аж два соцопроса: одни рассказывали потенциальным избирателям о «некомпетентности», «преступность» и «аморальность» действующего мэра Виктора Анушкевичуса, а другие — тоже самое о, известного своей дракой в Раде с радикалом Олегом Ляшко , народного депутата, а ныне кандидата на должность мэра, Александра Шевченко.И как можно было предположить, политикум в своей политкампании среди других запрещенных приемов использует и эксплуатацию наболевшей для общества темы героизма и войны.Вероятно, стоит напомнить политикам о том, что мужество, жертвенность и патриотизм наших героев принадлежит народу Украины, а не конкретным политическим проектам.

Даже предполагая, что политтехнологи захотели почтить подвиг бывших партийных собратьев, то разместили бы на своих билбордах, допустим, подобный текст: «Партия гордится тем, что выпала честь быть в совместной работе и борьбе за интересы партии с этим воином» . Но беда в том, что истинная цель такого вида агитации заключается не в уважении наших героев (которые, в большинстве, могут даже не знать, что партия использует их фигуры в собственных интересах), а именно в своих корыстных целях, где в политической реальности просто нужен образ героя, как требование времени и стильная «фишка» этих выборов, но никак не знак уважения и поддержки. Все это грязным расчетом партий, чтобы вызвать у человека две проверенные временем эмоции — чувство вины и страх.Впрочем, как говорится, каждая партия использует те методы, которые ей хватает совести и фантазии.

В этом контексте нельзя не вспомнить деятельность Ивано-Франковской городской организации ВО «Свобода», которая действует очень разнообразно, до сих пор не теряет надежды удержать власть в области. «Свобода» имеет богатый агитационный арсенал, и использует на полную все что имеет — от презентаций стратегии развития города до угощение горожан шампанским и конфетами в спальных районах.Партия Виталия Кличко «УДАР», что, как известно, соединила свою политическую судьбу с Блоком Петра Порошенко, еще весной анонсировала проведение в Одессе собственного праймериз. Слово не разошлось с делом, и 13 сентября такое голосование среди 100 кандидатов, представлявших каждый регион области, провели. Хотя результаты этого мероприятия не стали известны еще до сих пор.

Не отстала от конкурентов и местная организация Объединение «Самопомощь», которая тоже провела свой праймериз. «Самопомощь» провела свое голосование в интернете, и тут же подвела итоги — лидировал самый молодой кандидат в мэры Ивано-Франковска Николай Гавриляк. Но в Франковской команде Андрея Садового виду то, что в городе за пост городского головы от «взаимопомощи» сразится Ирина Кулинич, ныне под руководством того-же Садового в должности директора департамента экономической политики Львовского городского совета. В богатом «оливье» предвыборной суеты других партий серой мышкой выглядит «Украинская галицкая партия», которую представляют лишь несколько билбордов и сити-лайтов. УГП в одном контексте позиционирует себя как политическую силу, исповедует галицкие традиции и видит в людях своего региона особый потенциал, а с другой стороны медали — представляет команду молодых и перспективных людей, которые видят новые и конкурентоспособные направления и методы развития области. В конце концов УГП на Франковщине возглавил действующий председатель областного департамента образования и науки Виктор Кимакович, что действительно добавляет чести департамента, потому Украинской галицкой партию здесь зарегистрировали гораздо раньше, а костяк областной организации УГП составляют личности, вышедшие из общественных движений конца 1980-х — начала 1990- х годов. Большинство из них прошли такие мощные политические школы, как Студенческое Братство, Народный Рух, Украинская Галицкая Ассамблею, а это, согласитесь, говорит само за себя.

Курс на старые и проверенные, а иногда и дискридитованые, властные кадры оперлись в областной организации другой новой политической партии — «Наш край». Ее возглавил бывший «регионал», экс-заместитель председателя ОГА, депутат Ивано-Франковского облсовета Руслан Гусак. В местном списке «Батькивщине» нашел себе место еще один заместитель председателя ОГА времен Партии регионов — Василий Брус. Сам же экс-глава ОГА Михаил Вышиванюк не слишком давно начал появляться на людях, а красиво засветился на празднике по случаю завершения сезона отдыха детей из зоны АТО в Венгрии, соорганизаторами которого выступил сын экс-главы области, почетный консул Венгрии в Ивано Франковске Василий Вышиванюк. И, исходя из избирательной практики, эту оживленную активность в Франковске расценивают как знак латентного желания Вишиванюком реинкарнироваться в политической жизни города.

На прошлой неделе известное и объективное Общественное движение «ЧЕСТНО» внесло предложение Прикарпатским кандидатам подписать Декларацию ответственности. Она включает в себя процедуру обнародования собственной декларации о доходах и расходах за 2014 год, предоставление финансовых отчетов о избирательный фонд своей кампании в ее начале (20 сентября) и в конце (30 октября). В случае избрания депутатом кандидат обязуется ежегодно подавать декларации о доходах-расходах, обещает лично голосовать и ежеквартально отчитываться перед обществом и т.д. Теперь общественность ожидает предполагаемую обратную реакцию. Параллельно этому, в области завершен процесс формирования территориальных избирательных комиссий. Большинство политических партий не внесли достаточного количества кандидатур в состав ТИК, чтобы создать их в составе не менее 9 человек. В связи с этим городские и районные избирательные комиссии были вынуждены самостоятельно доукомплектовывать кадрами сельские и поселковые ТИК. Наибольший недостаток людей оказался в Косовской районной избирательной комиссии. Был прецедент, когда в одном из сел района в УИК не согласились представители от одной партии. В целом, кандидатуры в состав сельских, поселковых и городских (городов районного значения) ТИК Ивано-Франковской области подали только 16 политических партий. Больше всего кандидатур в состав ТИК ожидаемо подала монолитная сейчас партия «Блок Петра Порошенко» — 820 человек. Второе и третье место по количеству кандидатур в состав ТИК занимают другие весомые партии ВО «Батькивщина» — 727 человек и «Народный фронт» — 718 человек. Обходя цифры можно сказать, что данные политические силы действовали не однородно, и, бывало, оставляли целые районы без собственных партийных представителей.

Наши народные избранники, словно предчувствуя этот риск при образовании избирательных комиссий, предусмотрели механизм включения лиц в состав избирательных комиссий по представлению председателя соответствующей избирательной комиссии высшего уровня.

Но, к сожалению, законодатель предусмотрел сам механизм, но не дал ответа на вопрос, с которого резерва председатель избирательной комиссии имеет отбирать кадры для включения в состав избирательных комиссий низшего уровня. Со своей стороны, я могу предположить, что тем политическим партиям, которые ведут активную пиар-кампанию, но не подали ни одного или очень мало кандидатур в состав сельских, поселковых и городских ТИК Прикарпатья, выборы в селах, поселках и городах районного значения не являются приоритетными или они просто не обладали достаточным кадровым потенциалом для делегирования своих представителей в избирательные комиссии. Как минимум странными показались результаты жеребьевки, когда абсолютное большинство в руководящих должностях ТИК на Прикарпатье заняли представители «БПП-Солидарности». На следующей позиции — представители Радикальной партии Олега Ляшко. В общем определено 84 округа по выборам в Ивано-Франковского областного совета и 42 — в горсовет Ивано-Франковска.

Подводя итог, хочется верить в то, что каждый избиратель, голосуя в день выборов на участке за того или иного кандидата в депутаты любых советов на местах будет четко и сознательно понимать, что выбирая своего депутата, он действительно выбирает представителя своих интересов в местном органе власти, а не какого-то скупщика голосов ради собственной выгоды в теплом депутатском кресле.

Жовтневі вибори: дослідження електоральної думки мешканців Черкаського району та м. ЧеркасОктябрьские выборы: исследование электорального мнения жителей Черкасского района и города Черкасс

Юрій Гультяєв для Українського Політика.

25 жовтня 2015-го року відбудуться місцеві вибори де будуть обиратися депутати місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Протягом останніх двох тижнів я досліджував електоральну думку мешканців Черкаського району та м. Черкас.

Я використовував метод опитування та метод інтерв’ю. Опитування проводилось по такій системі: 17-ть людей віком від 18-ти до 25-ти, 26-ть людинй віком від 25-ти до 60-ти і 17- ть людей похилого віку від 60-ти і більше.

Цим опитуванням я визначив ідеологічні орієнтири. Перша категорія людей відзначилась підтримкою ідеології націоналізму, радикалізму та нової популярної ідеології європеїзму. Друга категорія людей переважна більшість була прихильниками лібералізму але простежувався нахил в сторону лівих. І третя категорія населення є прихильниками сталого консерватизму та лівих іде, хоча час від часу звучали такі слова як: демократія, європейська модель соціалізму, лібералізм.

По соц.опитуванні найкращі шанси на перемогу має Блок Петра Порошенка » Солідарність» близько 15%, Самопоміч –близько 14% і трійку замикає Опозиційний Блок – 10.5%. Зовсім близько знаходяться Батьківщина – 10.1% та Радикальна партія Ляшка – 9.6%. Також можна констатувати, що 5% бар’єр точно перетнуть і Свобода та Партія вільних демократів. Так шаленої підтримки партії УКРОП та Наш край я так і не зустрів і шансів в них на перемогу майже немає.

Також слід зазначити, що понад 20% виборців ще не визначились кого підтримати на виборах.

Свою статистичну похибку я оцінюю близько 3%. Так це досить багато але на це є декілька причин. Перша це те що опитування проводив я сам і не мав підтримки, міг втратити певну інформацію і не зазначити її. Друга причина це те, що опитування проводилось майже за місяць до виборів і думка багатьох виборців може змінитися. Тому сюрпризи – цілком можливі.

Все набагато простіше хто ж займе посаду міського голови Черкас. Тут беззаперечний лідер Сергій Одарич – 27.5%. Його найближчий конкурент Анатолій Бондаренко має близько 12% а розпіарений Олександр Радуцький лише 10%. Але понад 30 % виборців не визначились за кого віддадуть свої голоси.

Можна констатувати, що Сергій Одарич хоч і втратив більше 10% від переможного рейтингу майже річної давнини (з 39% до 27%), все одно має сталу підтримку від своїх шанувальників та достатню для лідерства на фоні інших кандидатів.
Юрий Гультяев для Украинского Политика.

25 октября 2015-го года состоятся местные выборы где будут избираться депутаты местных советов и сельских, поселковых, городских голов. В течение последних двух недель я исследовал электоральную мнение жителей Черкасского района и. Черкасс.

Я использовал метод опроса и метод интервью. Опрос проводился по такой системе: 17-ть людей в возрасте от 18-ти до 25-ти, 26-ти человек в возрасте от 25-ти до 60-ти и 17-ти пожилых людей от 60-ти и более.

Этим опросом я определил идеологические ориентиры. Первая категория людей отличилась поддержкой идеологии национализма радикализма и новой популярной идеологии европеизма. Вторая категория людей подавляющее большинство было сторонниками либерализма но прослеживался наклон в сторону левых. И третья категория населения являются сторонниками устойчивого консерватизма и левых идет, хотя время от времени звучали такие слова как: демократия, европейская модель социализма, либерализм.

По соц.опроса лучшие шансы на победу имеет Блок Петра Порошенко «Солидарность» около 15%, Самопомощь -около 14% и тройку замыкает Оппозиционный Блок — 10.5%. Совсем близко находятся Родина — 10.1% и Радикальная партия Ляшко — 9.6%. Также можно констатировать, что 5% барьер точно пересекут и Свобода и Партия свободных демократов. Так чрезвычайной поддержке партии УКРОП и Наш край я так и не встретил и шансов у них на победу почти нет.

Также следует отметить, что более 20% избирателей еще не определились кого поддержать на выборах.

Свою статистическую погрешность я оцениваю около 3%. Так это достаточно много, но на это есть несколько причин. Первая это то, что опрос проводил я сам и не имел поддержки, мог потерять определенную информацию и не отметить ее. Вторая причина это то, что опрос проводился почти за месяц до выборов и мнение многих избирателей может измениться. Поэтому сюрпризы — вполне возможны.

Все гораздо проще кто займет должность городского головы Черкасс. Здесь безоговорочный лидер Сергей Одарич — 27.5%. Его ближайший конкурент Анатолий Бондаренко имеет около 12%, а распиаренный Александр Радуцкий лишь 10%. Но более 30% избирателей не определились за кого отдадут свои голоса.

Можно констатировать, что Сергей Одарич хоть и потерял более 10% от победного рейтинге почти годичной давности (с 39% до 27%), все равно имеет постоянную поддержку от своих поклонников и достаточное для лидерства на фоне других кандидатов.

Переяслав-Хмельницький: виборчі перегониПереяслав-Хмельницкий: избирательные перегоны

Оксана Луцик для Українського Політика.

В місті Переяслав-Хмельницькому (Київська область) 7 вересня міська виборча комісія оголосила старт виборчим перегонам. Однак, політичні партії та їх представники, раніше зазначеного терміну почали «знайомити» себе із жителями міста.

На даний момент «кипить» робота у штабах – формують списки кандидатів в депутати, на міського голову та їх реєстрація до 30 вересня включно. Задіяний потужній політичний «арсенал» для перемоги, адже кожен прагне отримати голоси тим чи іншим способом. Хтось робить ставку на інтелект громадян, інші – як завжди – на адміністративний ресурс.

За підрахунками МВК, вибори до місцевої ради складуть немаленьку суму – 489 180 гривень, при кількості виборців – 24 455 чоловік (дані станом на 1.08.2015 р) та із 34 територіальними виборчими округами. Отже, проаналізую стан перегонів на даний час.

Абсолютний лідер (і поки що незмінний) за агітаційним показником в місті – «Нові Обличчя». Сітілайтами символіки цієї партії місто переповнене, однак, офіційний старт почався 16 вересня коли з’явилися перші «волонтери» від партії «Нових Облич», які почали роздавати виборчі буклети. Хоча за моїм спостереженням, агітація почалася раніше і масштабніше.

Голова Київської обласної організації політичної партії «Нові Обличчя» – Дмитро Христюк (заступник Київської обласної державної адміністрації) веде на чолі з керівником партії Володимиром Карплюком (мер міста Ірпінь) активні дії про представленню їхньої політичної сили. За взірець «демократичних і дієвих реформ» взято місто Ірпінь. Гаслом є зміни і високоосвічені професіонали. Ведеться пошук нових людей, які не мають досвіду роботи в органах влади, і як перспективою виступає навчання сформованої команди у власному Навчальному центрі політики і державного управління.

Кожен крок партії і її лідерів висвітлений у телеканалі «Правда ТУТ» та соціальних мережах (як в групах, так і на особистій сторінці лідера у Київській області). Інтерв’ю з Дмитром Христюком про його біографію, роботу і діяльність (за його словами допомога людям вже результат) – ненав’язливий хід агітації. З’їзд в Ірпені на минулому тижні представників і лідерів партії показав рішучу впевненість в перемозі, політична конкуренція буде безперечно, адже: «Нам (кандидатам партії) немає причин боятись виборчих «скачок», ми спрямовуємо наші дій на допомогу іншим. І проводимо агітації тільки відкрито і чесно».

20 вересня – 1108-річчя першої літописної згадки про Переяслав, ознаменувався 4-х стороннім підписанням Меморандуму про співпрацю та взаємодію Київської обласної державної адміністрації між головою Київської обласної організації «Нових Облич», мером міста, ректором ДВНЗ «ПХ ДПУ ім. Григорія Сковороди» та директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Власне, ця історична подія відбулася в рамках реалізації проекту розвитку Київської області як духовного та історично-культурного центру. Також, Дмитро Христюк прийняв участь у привітанні жителів із Днем міста та нагородженні активістів. Тож, можна підкреслити, що «Нові Обличчя» мають продуману виборчу стратегію, створюють різноманітні культурно-масові заходи (відкриття дитячих садочків, святкування днів міста, різні благодійні акції), а також допомога членам і сім’ям АТО. Активність задіяних ресурсів для представлення партії зависока.

23-го вересня у місті відбулися збори Територіальної організації політичної партії «Опозиційний блок», на яких затвердили передвиборчу програму та список кандидатів у депутати Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області на місцевих виборах.

Голова міської організації партії Михайло Макаров («минулий регіонал») запевнив, що ознайомить громадськість з програмою та списком кандидатів одразу після подачі відповідних документів до Переяслав-Хмельницької міської виборчої комісії. Він дав інтерв’ю журналістам громадського-політичної газети «Вісник Переяславщини», де покритикував українську владу за безлад, поділився своїм баченням ситуації в країні, і як альтернативу порадив звернути увагу на «Опозиційний блок».

За його словами саме ця політична сила, яка не займається популізмом, а конструктивно критикує дії влади, пропонує оптимальні шляхи вирішення соціально-економічних проблем та готова взяти на себе відповідальність за їх реалізацію. Агітаційної продукції в місті збільшилося, штаб працює. Тож, все попереду! Не варто довіряти цій політичній силі і її керівництву, бо саме у руках громади Переяслав-Хмельницького всі важелі впливу на розподіл депутатських мандатів.

Минулої середи, в Борисполі відбулася конференція Київської обласної організації політичної партії «Наш Край», де було прийнято рішення про участь організації у чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Конференція одноголосно висунула першого кандидата в депутати в багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Київської обласної ради Ярослава Добрянського (перший заступник голови Київської обласної ради). А кандидатами в депутати Київської обласної ради в окрузі міста Переслав-Хмельницького висунули Олександра Пироговського (депутат Київської обласної ради, голова ТОВ «Переяслав-Молпродукт»), а в районі – Петра Багрия (президент асоціації «Виробники ліків України»).
Політична партія «Наш край» планує висунути на виборах понад 5 тисяч кандидатів у всіх регіонах країни. Участь у з’їзді взяли понад тисячу делегатів з усіх областей країни, а від міста Переяслав-Хмельницького взяли участь секретар міської ради Петро Бочарін та депутати Олексій Дикий і Марина Навальна.

А вже 24 вересня, відбулися збори Переяслав-Хмельницької міської партійної організації політичної партії «Переяслав Наш Край», де головував Олексій Дикий. На порядку денному стояло одне питання – висування кандидатів у депутати в багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Переяслав-Хмельницької міської ради від міської організації політичної партії «Наш Край». Враховуючи, що 17 вересня на третьому з’їзді цієї політичної партії прийнято рішення про участь у виборах, то члени зібрання включили до виборчого списку кандидатів у депутати (35 осіб) від Переяслав-Хмельницької міської партійної організації політичної партії «Наш Край». Опубліковані імена кандидатів вражають своєю повною інформацією про народних обранців. Тут достатньо знайомих облич – дійсних місцевих депутатів різних політичних сил, які об’єдналися під егідою «Наш Край». Отже, політична партія «Переяслав Наш Край» перша, яка грандіозно зареєструвалася і відкрила «майже» всі сюрпризи своєї агітації. Символіка по місту впевнено збільшується і механізми розрекламування теж.

21 вересня відбулися збори міської організації політичної партії «Об’єднання «Самопоміч», під час якої було висунуто кандидатів до Переяслав-Хмельницької міської ради. Команда (із 15 осіб) порядних, чесних, цілеспрямованих і прогресивних політиків йдуть згуртовано на вибори, щоб представляти інтереси громадян. Саме політична партія «Об’єднання «Самопоміч» – єдина (самовпевнено звучить) з політичних сил, яка декларує демократичні засади виборчого процесу. В соцмережі актив партії опублікував інформацію про клона – політичну партію «Об’єднання «САМОПОМІЧ» (яка в переліку партій стоїть під № 107, а справжня «Самопоміч» № 87). Голова «партії» «Самопоміч» Степан Кударенко – колишній помічник та довірена особа на виборах 2013 року народного депутата від «Свободи» Юрія Левченка, а з березня 2014 року член правління та віце-президент холдингу «Київміськбуд». Це клонування використано для необачливих виборців, які звикли поспішно визначатися із своїм вибором та не вчитуватися в бюлетень.

26 вересня, в приміщенні міської ради відбулося чергове засідання міської виборчої комісії, яка прийняла рішення зареєструвати кандидатів в депутати міської ради від «Об’єднання «Самопоміч». Власне, агітація цієї політичної партії ведеться розумно, з чітко сформованою позицією і амбіціями, тож підхід до виборів лежить в рамках демократизму.

Щодо інших політичних політичних партій, які йдуть на вибори в місті, то можна зазначити, що вони не поспішають, продумуючи шляхи розвитку виборчих перегонів.

23 вересня МВК зареєстровала першого кандидата-самовисуванця на посаду міського голови – Валерія Григоровича Кабанця, 1958 року народження, директора «Мережа-ЛТД» (26 вересня зареєстрували його офіційних спостерігачів) та 9 офіційних спостерігачів від Громадянської мережі «ОПОРА».

Отже, перший тиждень реєстрації пройшов продуктивно. Найбільш цікавішим періодом в політичному житті Переяслав-Хмельницького буде період з 28 по 30 вересня. Саме з початку жовтня вже будуть відомі всі кандидати як в депутати, так і на міського голову. Ось тоді розпочнеться боротьба на політичному «ринзі».
Оксана Луцик для Украинского Политика

В городе Переяслав-Хмельницком (Киевская область) 7 сентября городская избирательная комиссия объявила старт избирательной гонке. Однако, политические партии и их представители, ранее указанного срока начали «знакомить» себя с жителями города.

На данный момент «кипит» работа в штабах – формируют списки кандидатов в депутаты, на мера и их регистрация до 30 сентября включительно. Задействован мощный политический «арсенал» для победы, ведь каждый стремится получить голоса тем или иным способом. Кто-то делает ставку на интеллект граждан, другие – как всегда – на административный ресурс.

По подсчетам городской избирательной комиссии, выборы в в местный совет составят немалую сумму – 489 180 гривен, при количестве избирателей – 24 455 человек (данные на 1.08.2015 г.) и с 34 территориальными избирательными округами. Итак, проанализирую состояние гонки в в данное время.

Абсолютный лидер (и пока неизменный) по агитационным показателем в городе – «Новые Лица». Ситилайтами символики этой партии город переполнен, однако, официальный старт начался 16 сентября когда появились первые «волонтеры» от партии «Новых Лиц», которые начали раздавать избирательные буклеты. Хотя по моим наблюдениям, агитация началась раньше и масштабнее.

Председатель Киевской областной организации политической партии «Новые Лица» – Дмитрий Христюк (заместитель Киевской областной государственной администрации) ведет во главе с руководителем партии Владимиром Карплюка (мэр города Ирпень) активные действия о представлению их политической силы. Как образец «демократических и действенных реформ» взят город Ирпень. Лозунгом есть изменения и высокообразованные профессионалы. Ведется поиск новых людей, не имеющих опыта работы в органах власти, и как перспективой выступает обучение сложившейся команды в собственном Учебном центре политики и государственного управления.

Каждый шаг партии и ее лидеров освещен в телеканале «Правда ТУТ» и социальных сетях (как в группах, так и на личной странице лидера в Киевской области). Интервью с Дмитрием Христюком о его биографии, работу и деятельность (по его словам помощь людям уже результат) – ненавязчивый ход агитации. Съезд в Ирпене на прошлой неделе представителей и лидеров партии показал решительную уверенность в победе, политическая конкуренция будет безупречно, ведь: «Нам (кандидатам партии) нет причин бояться избирательных« скачек », мы направляем наши действий на помощь другим. И проводим агитации только открыто и честно».

20 сентября – 1108-летия первого летописного упоминания о Переяславе, ознаменовался 4-х сторонним подписанием Меморандума о сотрудничестве и взаимодействии Киевской областной государственной администрации между председателем Киевской областной организации «Новых Лиц», мэром города, ректором Государственного высшего учебного заведения «ПХ ГПУ им. Григория Сковороды» и директором Национального историко-этнографического заповедника «Переяслав». Собственно, это историческое событие произошло в рамках реализации проекта развития Киевской области как духовного и историко-культурного центра. Также, Дмитрий Христюк принял участие в поздравлении жителей с Днем города и награждении активистов. Поэтому, можно подчеркнуть, что «Новые Лица» имеют продуманную избирательную стратегию, создают разнообразные культурно-массовые мероприятия (открытие детских садов, празднование дней города, различные благотворительные акции), а также помощь членам и семьям АТО. Активность задействованных ресурсов для представления партии слишком высока.

23-го сентября в городе состоялось собрание территориальной организации политической партии «Оппозиционный блок», на которых утвердили предвыборную программу и список кандидатов в депутаты Переяслав-Хмельницкого городского совета Киевской области на местных выборах.

Председатель городской организации партии Михаил Макаров («прошлый регионал») заверил, что ознакомит общественность с программой и списком кандидатов сразу после подачи соответствующих документов в Переяслав-Хмельницкой городской избирательной комиссии. Он дал интервью журналистам общественного-политической газеты «Вестник Переяславщины», где подверг критике украинскую власть за беспорядок, поделился своим видением ситуации в стране, и в качестве альтернативы посоветовал обратить внимание на «Оппозиционный блок».

По его словам именно эта политическая сила, которая не занимается популизмом, а конструктивно критикует действия власти, предлагает оптимальные пути решения социально-экономических проблем и готова взять на себя ответственность за их реализацию. Агитационной продукции в городе увеличилось, штаб работает. Поэтому, все впереди! Не стоит доверять этой политической силе и ее руководству, потому что именно в руках общества Переяслав-Хмельницкого все рычаги влияния на распределение депутатских мандатов.

В прошлую среду, в Борисполе состоялась конференция Киевской областной организации политической партии «Наш Край», где было принято решение об участии организации в очередных выборах депутатов местных советов и сельских, поселковых, городских голов. Конференция единогласно выдвинула первого кандидата в депутаты в многомандатном избирательном округе по выборам депутатов Киевского областного совета Ярослава Добрянского (первый заместитель председателя Киевского областного совета). А кандидатами в депутаты Киевского областного совета в округе города Переслав-Хмельницкого выдвинули Александра Пыроговского (депутат Киевского областного совета, председатель ООО «Переяслав-Молпродукт»), а в районе – Петра Багрыя (президент ассоциации «Производители лекарств Украины»).

Политическая партия «Наш край» планирует выдвинуть на выборах более 5000 кандидатов во всех регионах страны. Участие в съезде приняли более тысячи делегатов из всех областей страны, а от города Переяслав-Хмельницкого приняли участие секретарь городского совета Петр Бочарин и депутаты Алексей Дыкый и Марина Навальна.

А уже 24 сентября, состоялось собрание Переяслав-Хмельницкой городской партийной организации политической партии «Переяслав Наш Край», где председательствовал Алексей Дыкый. На повестке дня стоял один вопрос – выдвижение кандидатов в депутаты в многомандатном избирательном округе по выборам депутатов Переяслав-Хмельницкого городского совета от городской организации политической партии «Наш Край». Учитывая, что 17 сентября на третьем съезде этой политической партии принято решение об участии в выборах, то члены собрания включили в избирательный список кандидатов в депутаты (35 человек) от Переяслав-Хмельницкой городской партийной организации политической партии «Наш Край». Опубликованные имена кандидатов поражают своей полной информацией о народных избранников. Здесь достаточно знакомых лиц – действительных местных депутатов разных политических сил, которые объединились под эгидой «Наш Край». Итак, политическая партия «Переяслав Наш Край» первая, грандиозно зарегистрировалась и открыла «почти» все сюрпризы своей агитации. Символика по городу уверенно увеличивается и механизмы розрекламування тоже.

21 сентября состоялось собрание городской организации политической партии «Объединение «Самопомощь», во время которой были выдвинуты кандидаты в Переяслав-Хмельницкого городского совета. Команда (из 15 человек) порядочных, честных, целенаправленных и прогрессивных политиков идут сплоченно на выборы, чтобы представлять интересы граждан. Именно политическая партия «Объединение« Самопомощь» – единственная (самоуверенно звучит) из политических сил, которая декларирует демократические принципы избирательного процесса. В соцсети актив партии опубликовал информацию о клона – политическую партию «Объединение «Самопомощь» (которая в перечне партий стоит под № 107, а настоящая «Самопомощь» № 87). Председатель «партии» «Самопомощь» Степан Кударенко – бывший помощник и доверенное лицо на выборах 2013 года народный депутат от «Свободы» Юрия Левченко, а с марта 2014 член правления и вице-президент холдинга «Киевгорстрой». Это клонирования использовано для неосмотрительных избирателей, привыкших поспешно определяться со своим выбором и не вчитываться в бюллетень.

26 сентября, в помещении городского совета состоялось очередное заседание городской избирательной комиссии, которая приняла решение зарегистрировать кандидатов в депутаты городского совета от «Объединение «Самопомощь». Собственно, агитация этой политической партии ведется разумно, с четко сформированной позицией и амбициями, поэтому подход к выборам лежит в рамках демократизма.

Что касается других политических политических партий, идущих на выборы в городе, то можно отметить, что они не спешат, продумывая пути развития избирательной гонки.

23 сентября городская избирательная комиссия зарегистрировали первого кандидата-самовыдвиженца на должность городского головы – Валерия Григорьевича Кабанца, 1958 года, директора «Сеть-ЛТД» (26 сентября зарегистрировали его официальных наблюдателей) и 9 официальных наблюдателей от Гражданской сети «ОПОРА».

Итак, первая неделя регистрации прошел продуктивно. Наиболее интересным периодом в политической жизни Переяслав-Хмельницкого будет период с 28 по 30 сентября. Именно с начала октября уже будут известны все кандидаты как в депутаты, так и на городского голову. Вот тогда начнется борьба на политическом «ринге».

Київ: Час змінити мераКиев: Время менять мэра

Вікторія Гузич для Українського Політика.

Саме під таким гаслом йде на вибори мера м. Києва Геннадій Корбан – не так давно «спечений» політик, який на скандальних виборах в Чернігові вже набув певної одіозності й отримав з уст президента звання «маршала гречки».

Персона Г. Корбана є настільки ж цікавою, як і суперечливою. Офіційна біографія описує його як бізнесмена, що створив себе сам, з винятковими талантами до вирішення конфліктів. У неофіційному ж бізнес-середовищі він має імідж висококласного рейдера, кращого в Україні. Будувати бізнес в 90-х в індустріальному Дніпропетровську було, вочевидь, не просто, та й зараз Корбанові, схоже, відведена роль займатися саме «брудними справами» в першу чергу своїх покровителів, а також на замовлення друзів (наприклад, братів Суркісів, які завдячують йому збереженням контролю над ФК «Динамо Київ»). Так чи інакше, його тісні зв’язки в різних галузях з групою «Приват» І. Коломойського юридично підтверджені і не є секретом, а останнім часом він розпочав кар’єру політика, працюючи в тісному тандемі з ще однією людиною Коломойського і своїм давнім бізнес-партнером – Борисом Філатовим. Їхнє політичне дітище – партія «УКРОП». Зареєстрована 25 вересня 2014 року, вона майже відразу розпочала активну маркетингову кампанію з просування й популяризації власного бренду не тільки в рідному Дніпропетровську, що говорить про солідну матеріальну й медійну базу (як покровителя Коломойського, так і з власних чималих статків і, зокрема, інформаційної агенції УНІАН, котрою керує Корбан). Згодом у бренда з’явилися, і стали досить упізнаваними, обличчя – все того ж тандему. Геннадій Корбан не посоромився влізти в брудну боротьбу в скандальних довиборах в Чернігові, так само як і не соромився відверто використовувати брудні технології. З цього він отримав в першу чергу іміджеві результати (на що, мабуть, власне і був розрахунок), а також конфронтацію з пропрезидентським блоком (спектакль, вочевидь, вдався, бо навіть судові перепетії були успішно «зам’яті»), в сухому ж залишку – 2 місце і 14,76% голосів на окрузі (проти 35,9% у переможця Березенка).

Трішки більше, ніж за місяць до місцевих виборів політрада УКРОП висунула кандидатуру Геннадія Корбана на посаду мера Києва і його сурове обличчя замайоріло на сотнях білбордів столиці. Схоже й тут йому дісталася «брудна робота», адже конкурувати в столиці завжди важче, тим більше в нинішній ситуації. Основну ставку партія, вочевидь, зробила на Б. Філатова як мера рідного Дніпропетровська, в політикумі якого принципово необхідно остаточно вкорінитися. Корбан же тим часом розпочне форсування київського політичного Олімпу. Думаю, в цій компанії стоять власне маркетингові цілі з просування бренду «УКРОП» (заявка про себе, підвищення впізнаваності, нагадування про присутність) та іміджеві для самої персони Г. Корбана. Соціологи не дають шансів на виграш цьому кандидатові, навряд чи йому вдасться навіть повторити результати свого чернігівського дебюту. Але саме на нього і його методи варто звернути увагу, адже враховуючи усе вищесказане, він та його політична сила мають значні амбіції і потрібні для їх реалізації можливості, щоб з часом опинитися в Парламенті.

Фаворитом же столичних перегонів є нинішній мер Віталій Кличко. Проте соціологи констатують значне просідання його рейтингу в порівнянні з минулорічним тріумфом – у липні він становив 25,8%.

Але цього має вистачити для впевненої перемоги над найближчим конкурентом Б. Березою (10,5%), тим більше, що вже з серпня розпочалася активна передвиборча робота. На боці Кличка владний ресурс і президентська підтримка, за що довелось заплатити злиттям (чи то поглиненням) з БПП, домовленості з Батьківщиною, Свободою і Самопоміччю про невисування ними сильних кандидатів на пост столичного мера, наявність злагодженої команди і підтримки в Київраді (в нинішній та, скоріш за все, і в майбутній). У своїй передвиборчій кампанії упевнений в собі Кличко постає на фоні реконструйованих площ та інфраструктурних об’єктів, бореться з корупціонерами найвищого рівня, його імпровізовані палатки-приймальні є практично в усіх людних місцях столиці, нагадуючи, що мер працює, мер дбає, прислуховується – класична стратегія кандидата, що прагне зостатись в своєму кріслі на ще один термін.
Як уже зазначалося, найбільшу конкуренцію Кличку може нав’язати Борислав Береза. Діючий народний депутат (до речі, обраний по мажоритарній системі в київській Троєщині), нова людина у владі, корінний киянин, талановитий (на межі з відвертим популізмом) оратор – ці якості імпонують значному сегменту столичного електорату. У своїй кампанії він не просто звертає увагу на нагальні проблеми міста, банально критикуючи владу, але й намагається пропонувати своє бачення щодо їх вирішення. Не вистачає йому хіба що дієвої команди, що допоможе в реалізації задуманого і приступить до роботи хоч завтра. Та й конфронтації з пропрезидентсько-УДАРівською майбутньою Київрадою йому не уникнути в результаті перемоги, а це матиме значний вплив на потенційну ефективність роботи.

Цікаво, що відчути себе мером ще раз вкотре хоче і Олександр Омельченко. Його позиції надто слабкі, щоб розглядати його як реального претендента на посаду, але ходять слухи, що саме Омельченка Кличко хотів би бачити своїм опонентом в другому турі. Підтвердженням цьому може стати неочікувано активна кампанія Омельченка і результат значно більший за минулорічний (5,15%).

Та по великому рахунку схоже і цього року Київ так і не отримає справжнього мера-господарника. Вочевидь, є величезна спокуса в цьому столичному мегаполісі, місті з особливим статусом, для політиканів різного сорту.

Парадоксальним є зазвичай низький рівень політичної активності киян на місцевих виборах, чого не скажеш про часи революційних подій. Так і виходить, що вибирати доводиться градоначальника-політика, а не найбільш ефективного менеджера-господарника. Та й вибір цей робить проста некваліфікована більшість киян, яка в значній мірі виявляється падкою до безкоштовних продовольчих наборів чи просто конвертів з грошима.
Виктория Гузыч для Украинского Политика.

Именно под таким лозунгом идет на выборы мэра г. Киева Геннадий Корбан – не так давно «испеченный» политик, который на скандальных выборах в Чернигове уже приобрел определенную одиозность и получил из уст президента звание «маршала гречки».

Личность Геннадия Корбана является столь же интересной, как и противоречивой. Официальная биография описывает его как бизнесмена с исключительными талантами к решению конфликтов, который создал себя сам. В неофициальной же бизнес-среде он имеет имидж высококлассного рейдера, лучшего в Украине. Строить бизнес в 90-х в индустриальном Днепропетровске было, очевидно, не просто, да и сейчас Корбану, похоже, отведена роль заниматься именно «грязными делами» в первую очередь своих покровителей, а также на заказ друзей (например, братьев Суркисов, которые обязаны ему сохранением контроля над ФК «Динамо Киев»). Так или иначе, его тесные связи в различных сферах с группой «Приват» И. Коломойского юридически подтверждены и не является секретом, а в последнее время он начал карьеру политика, работая в тесном тандеме с еще одним человеком Коломойского и своим давним бизнес-партнером – Борисом Филатовым. Их политическое детище – партия «УКРОП». Зарегистрирована 25 сентября 2014 года, она почти сразу начала активную маркетинговую кампанию по продвижению и популяризации собственного бренда не только в родном Днепропетровске, что говорит о солидной материальной и медийной базой (как покровителя Коломойского, так и из собственных немалых состояний и, в частности, информационного агентства УНИАН, которым руководит Корбан). Впоследствии у бренда появились и стали достаточно узнаваемыми, лица – все того же тандема. Г. Корбан не постеснялся влезть в грязную борьбу в скандальных довыборах в Чернигове, так же как и не стеснялся откровенно использовать грязные технологии. Из этого он получил в первую очередь имиджевые результаты (на что, по-видимому, собственно и был расчет), а также конфронтацию с пропрезидентским блоком (спектакль, очевидно, удался, потому что даже судебные перипетии были успешно «замяты»), в сухом же остатке – 2 место и 14,76% голосов на округе (против 35,9% у победителя Березенко).

Чуть больше, чем за месяц до местных выборов политсовет УКРОП выдвинул кандидатуру Г. Корбана на должность мэра Киева и его строгое лицо появилось на сотнях билбордов столицы. Похоже и здесь ему досталась «грязная работа», ведь конкурировать в столице всегда труднее, тем более в нынешней ситуации. Основную ставку партия, очевидно, сделала на Б. Филатова как мэра родного Днепропетровска, в политикуме которого принципиально необходимо окончательно укорениться. Корбан же тем временем начнет форсирования киевского политического Олимпа. Думаю, в этой компании стоят собственно маркетинговые цели по продвижению бренда «УКРОП» (заявка о себе, повышение узнаваемости, напоминание о присутствии) и имиджевые для самой персоны Г. Корбана.

Социологи не дают шансов на выигрыш этому кандидату, вряд ли ему удастся даже повторить результаты своего черниговского дебюта. Но именно на него и его методы следует обратить внимание, ведь учитывая все вышесказанное, он и его политическая сила имеют значительные амбиции и необходимые для их реализации возможности, чтобы со временем оказаться в парламенте.

Фаворитом же столичных гонки является нынешний мэр Виталий Кличко. Однако, социологи констатируют значительное проседание его рейтинга по сравнению с прошлогодним триумфом – в июле он составлял 25,8%.
Но этого должно хватить для уверенной победы над ближайшим конкурентом Б. Березой (10,5%), тем более, что с августа началась активная предвыборная работа. В арсенале Кличко властный ресурс и президентская поддержка, за что пришлось заплатить слиянием (или поглощением) с БПП, договоренности с Батькивщтной, Свободой и Самопомощью о невыдвижении ими сильных кандидатов на пост столичного мэра, наличие слаженной команды и поддержки в Киевсовете (в нынешнем и, скорее всего, и в будущем). В своей предвыборной кампании уверенный в себе Кличко выступает на фоне реконструированных площадей и инфраструктурных объектов, борется с коррупционерами высокого уровня, его импровизированные палатки-приемные находятся практически во всех людных местах столицы, напоминая, что мэр работает, мэр заботится, прислушивается – классическая стратегия кандидата, который стремится остаться в своем кресле еще на один срок.

Как уже отмечалось, наибольшую конкуренцию Кличко может навязать Борислав Береза. Действующий народный депутат (кстати, избранный по мажоритарной системе в киевской Троещине), новый человек во власти, коренной киевлянин, талантливый (на границе с откровенным популизмом) оратор – эти качества импонируют значительному сегменту столичного электората. В своей кампании он не просто обращает внимание на насущные проблемы города, банально критикуя власть, но и старается предлагать свое видение их решения. Такое впечатление, что не хватает ему лишь эффективной команды, которая готова начать работу по реализации задуманного уже хоть завтра. И конфронтации с пропрезидентско-УДАРовским будущем Киевсоветом ему не избежать в результате победы, а это будет иметь значительное влияние на потенциальную эффективность работы.

Интересно, что почувствовать себя мэром еще раз снова хочет и Александр Омельченко. Его позиции слишком слабы, чтобы рассматривать его как реального претендента на должность, но ходят слухи, что именно его Кличко хотел бы видеть своим оппонентом во втором туре. Подтверждением этому может стать неожиданно активная кампания Омельченко и результат значительно больше прошлогоднего (5,15%).

И по большому счету похоже и в этом году Киев так и не получит настоящего мэра-хозяйственника. Очевидно, есть огромный соблазн в этом столичном мегаполисе, городе с особым статусом, для политиканов разного сорта. Парадоксальным является обычно низкий уровень политической активности киевлян на местных выборах, чего не скажешь о временах революционных событий. Так и получается, что выбирать приходится градоначальника-политика, а не наиболее эффективного менеджера-хозяйственника. Да и выбор этот делает простое неквалифицированное большинство киевлян, которое в значительной степени поддается соблазну бесплатных продовольственных наборовов или просто конвертов с деньгами.

Україна: Політичні перегони та їх аналізУкраина: Политические перегоны и их анализ

Оксана Луцик для Українського Политика.

25 жовтня відбудуться місцеві вибори, які стануть третім волевиявленням громадян за останні півтора роки. Напруга навколо головної події цієї осені зростає, кожна політична партія продумує цікаві варіанти розвитку своєї перевиборчої кампанії, а глядачі – електорат в черговий раз не можуть визначитись із вибором. І зрозуміло чому, адже політичні гравці «переодягають маску зі швидкістю вітру».

Вибори до місцевих рад займають важливе місце серед українського політикуму, оскільки вирішується доля – хто отримає більшість повноважень на місцях і матиме змогу встановлювати свої правила гри.

Зосереджу свою увагу на виборчу агітацію, яка проходить у місті Переяслав-Хмельницькому Київської області. З 5 вересня, як ми знаємо, офіційно стартував виборчий процес чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Однак не всі політичні партії дочекались офіційного старту і почали свою агітацію раніше зазначеного строку.

Отже, охарактеризую найбільш прорекламовані нові та старо-нові партії Переяслав-Хмельницького. Місто «прикрашають» білборди, сітілайти таких партій: «Нові Обличчя», «Переяслав Наш Край», «Опозиційний блок», «Свобода» та «Самопоміч». Ґрунтовну увагу зосереджу, в першу чергу, на походження і платформи політичних партій «Нові Обличчя» та «Переяслав Наш Край».

За масштабом проведення агітації у місті абсолютний лідер – «Нові Обличчя», далі йдуть «Переяслав Наш Край», «Опозиційний блок», «Свобода» та «Самопоміч».

Політична партія «Нові Обличчя» є новою українською партією, метою якої є зміна політичних еліт в країні та приведення до влади команди освічених фахівців. Ідеологія ліберальна. Зареєстрована партія 12 березня 2012 року, головою є Карплюк Володимир Андрійович, саме очолюючи її став міським головою міста Ірпінь (із другої спроби).
Програма партії «Нові Обличчя» відображає майже весь перелік прагнень наших громадян, головними цінностями виступає: Людина, рівність, свобода, законність і ще досить велика кількість красивих слів. Гасло «В України немає часу на помилки» постає в бажанні об’єднати свідомих людей і внести зміни у «систему», а ключовим аспектом є орієнтування партії на найближчі 5 років. Тобто є амбіція створити «Нові Обличчя» всеукраїнського масштабу і потрапити до парламенту.

Агітація ведеться досить активно, адже символікою партії переповнене все місто, задіяні активісти, які пропагандують голосувати за «Нові Обличчя».

Що ж ми знаємо про керівника партії? Зовсім не багато… Володимир Карплюк родом з Вінничини, у 2010 році заручившись підтримкою Петра Мельника, перший раз програв місцеві вибори, за короткий час створив мережу своїх місцевих ЗМІ, розвинув рекламний бізнес і вже у 2014 році посів крісло мера Ірпіня не випадково (окрім серйозного фінансового ресурсу та медійного впливу на виборців, жодна із потужних політичних сил не виявила бажання скласти йому суттєву конкуренцію). Володимир Андрійович відомий як рекордсмен по нерухомості за аналізом громадського руху «ЧЕСНО». Отже, бачимо, настільки «проста» людина 34-річний очільник партії «Нові Обличчя».

Головою Київської обласної організації «Нові Обличчя» є Дмитро Вікторович Христюк – заступник голови Київської обласної державної адміністрації. Його називають найбільш відкритим посадовцем Київської області. Дмитро Вікторович робить ставку на молодь, студентів. Відвідує велику кількість культурних заходів Київщини, допомагає учасникам АТО та їхнім сім’ям. Зазначає, щоб було б доречно використання на місцях досвіду європейських міст (створення якісної медичної інфраструктури, нормальні дороги, гідні зарплати, сприятливі умови бізнесу і т. д.). Дмитро Христюк проти політичних гасел і реклами, акцентує увагу, що люди втомились від цього. А як же агітпродукція «Нових Облич» по всьому місту???

Фінансова допомога для АТО, малозабезпеченим, влаштування різних свят і благодійних акцій, підтримка спорту, звичайно добре, але за які кошти все це проводиться? Скільки коштує білборд чи один аркуш програмки (тиражем 100 000 екземплярів)???

Сайт партії вражає відкритістю, особливо соціальними роликами із закликом «Час Нових Облич Настав», а також змогою вступити до Навчального центру політики і державного управління, мета якого – виховати патріотів, які залишаться в Україні і будуть керувати своїм містом, селищем, спрямовуючи зусилля на реальний розвиток населеного пункту.

Команда партії активно заявляє про себе, поширюючи величезну кількість інформації і знаходячи прихильників як сайті, так і в соціальних мережах.

Мій прогноз: ця партія отримає підтримку населення, адже вона «нова», демократична і має активно виражену позицію, а на деякі погрішності (минуле від Партії Регіонів і БПП, а також великий капітал Володимира Карплюка) виборець звик не звертати увагу і сліпо вірити агітації.

Політична партія «Наш край» зареєстрована 23 серпня 2011 року. Партію очолюють п’ять співголів: заступник голови Київської міської державної адміністрації (2010-2013 рр.) Олександр Мазурчак, народні депутати України Олександр Фельдман та Антон Кіссе, міський голова Миколаєва Юрій Гранатуров та народний депутат двох скликань Сергій Кальцев. Лідери пояснюють колективне головування – колективною відповідальністю. Ми, управлінці-господарники, мери українських міст, регіональні лідери, люди справи, що створили нову ініціативу – партію «Наш Край», яка об’єднує реальних лідерів місцевого самоврядування і ставить своєю головною метою захист інтересів рідного краю. «Наш Край» не є партією одного вождя. Її представляють професіонали-господарники, а не політики.

Ось такими закликами проводиться маніпуляція свідомістю виборців. Мета команди «Нашого Краю» – мир, єдність, стабільність через розвиток місцевих громад. Правильні заклики, але чи дійсно ці слова будуть реалізовані? Моя думка – це популізм.

Програма пострегіоналівської партії закладена в «10-ти кроках для рідного краю» (розвиток місцевого самоврядування, чесність, небайдужість, комфортність проживання, забезпечення робочими місцями, розвинутий рідний край, справедливі тарифи, енергоефективність та енергозбереження, якісні медицина, освіта та безпека громадян).

Презентація політичної партії «Наш Край» відбулася в Києві 30 липня, яка виділяється значною підтримкою місцевих та регіональних лідерів (у лавах партії – понад сімдесят діючих і колишніх міських голів з усіх регіонів країни).

Саме такі білборди розміщені в Переяслав-Хмельницькому. Перша символіка партії з’явилася наприкінці серпня, хоча на з’їзді партії 17 вересня тільки прийняли рішення взяти участь у виборах. «Наш Край» планує висунути на виборах понад 5 тисяч кандидатів у всіх регіонах.

Як зазначають члени партії «Наш Край» – це партія «нового» типу, яка «не зациклена» на фігурі «вождя» і не знаходиться на утриманні «олігархічного клану». Так, звичайно, коріння із Партії Регіонів ми забули і не здогадуємося хто в Переяслав-Хмельницькому негласно стоїть за партією «Переяслав Наш Край».

На сайті авторитетної громадсько-політичної газети «Вісник Переяславщини» висить пряма агітація за цю політичну партію, мабуть випадково потрапила сюди ця політична реклама (без будь-яких коштів за популярність). Також тут опубліковано цікаві інтерв’ю із кандидатами в депутати від партії «Переяслав Наш Край» (налічується низка чинних депутатів Переяслав-Хмельницької міської ради, які балотуються від цієї партії і розрекламовують її у своїх відвертих розмовах).

Від нової політичної партії на наступних виборах до міської ради балотуватиметься ціла група учасників АТО. Один із них Олександр Яковенко, голова асоціації учасників АТО та бойових дій Переяславщини, розповів про своє життя й про плани, які б хотілося реалізувати на посаді місцевого депутата. Він світло вірить, що реально ця партія зможе змінити ситуацію у місті і внести певні корективи.

Також поділився своїми думками директор міської швейної фабрики ТОВ «НУС», депутат міської ради Олексій Дикий. Він звернув увагу, що потрібно у зв’зку з законодавством, вкотре висуватися від політичних партій і зазначив, що ідеологія партії «Наш Край» – кожен район, місто, це і є «наш край» для тих конкретних людей, які там живуть, тобто це є децентралізація. Наша мета – об’єднання на місцях професіоналів, людей справи для вирішення проблем конкретних громад.

Отже, маємо в підсумку ще одну партію з регіоналівським минулим, яка на солодких лозунгах хоче отримати голоси виборців. Ставка на кандидатів-учасників АТО дуже сильна, однак, якби самі претенденти зрозуміли, що їх використовують задля бренду. Символіка і підхід в агітації добре продумані, спрацьовані на наївного виборця.

Прогноз: за допомогою адмінресурсу партія «Переяслав Наш Край» отримає голоси, але кількість мандатів залежатиме від обачності жителів міста.

Політична партія «Опозиційний блок» утворилася шляхом об’єднання «Партія розвитку України», партія «Центр», «Нова політика», «Державний нейтралітет», «Україна Вперед!» і «Трудова Україна», а також долучилися лідери колишньої Партії Регіонів. Їх минуле не завадило партії пройти до парламенту і стати опозицією до чинної влади.

Політична програма «Опозиційного блоку» складається із Національного плану примирення, розбудови та відродження української держави, децентралізації влади, впевненості у завтрашньому дні. Саме завдяки вибору цієї партії запанує МИР! Цікаво хто вірить у це???

Білборд, який розміщений у Переяславі із лозунгом: «Відновимо МИР!» – говорить про бажання на місцевому рівні ошукати і підкупити громадян (як це не раз було із обранням Олександра Онищенка).

До речі, головою Переяслав-Хмельницької міської виборчої комісії обрано не випадково представницю від політичної партії «Опозиційцний блок», тож бачимо, як чесні і відкриті люди отримують керівні призначення.

Надіюсь, що люди не забули перефарбованих політиканів і не віддадуть перевагу цій корумпованій партії.

Головною метою Всеукраїнського об’єднання «Свобода» є побудова могутньої Української Держави на засадах соціальної та національної справедливості. Країна, яка посяде гідне місце серед провідних країн світу і забезпечить безупинний розвиток української нації.

Головний акцент в програмі партії ставиться на народ України, проведення очищення влади, економічну незалежність, соціальну справедливість, сильну державу, оборону та ін. Тобто як завжди «Свобода» виділяється своїм націоналізмом і чіткою патріотичною позицією. Однак, за недавній час лідер партії Олег Тягнибок встиг дискредитувати себе і партію, що відзначилось зневірою та розчаруванням прихильників. У Переяслав-Хмельницькому членами «Свободи» є активні громадяни, волонтери, які дійсно є патріотами свого міста. Тобто не слід плутати «Свободу» всеукраїнського і місцевого рівня.

Я думаю, що за «Свободу» віддадуть незначну кількість голосів через нестабільну ситуацію в середині партії на загальнодержавному рівні і зосередження уваги електорату на більш розрекламованих партіях.

Прихильників партії «Самопоміч» збільшується, адже на думку громадян ця партія більш прозора і демократична. Члени партії прагнуть, щоб всі представники були з бездоганною репутацією, порядними у веденні справ, активними і надійними людьми. Пропонується відкритий підхід до формування списків, тобто, щоб люди самі оцінили кандидатів, і в разі незгоди, озвучили свої зауваження.

Дійсно, на сайті «Самопомічі» ненав’язлива інформація про вибори, а також є списки кандидатів в депутати.

Представників, які балотуватимуться на місцевих виборах у Переяслав-Хмельницькому нараховується 15 осіб, серед яких зустріла багато знайомих: як студентів, так і активних людей, які не мають досвіду депутатської діяльності. Хоч меседж із білборда «Ми за відкриті списки. Обирай хто гідний?», якось не скаладється із вже сформованим списоком партії.

Конструктивно визначені пріоритети партії – необхідні зміни до Конституції України (в аспекті виборчого права, децентралізації та підсилення місцевого самоврядування), забезпечити обороноздатність країни і закінчення війни, міжнародна співпраця (дипломатична війна за імідж та правду про російську агресію в Україні), боротьба з корупцією, інформатизацією країни, освіта та стабільна економіка. Тобто, враховані найбільш важливіші питання для нашої країни.

На мою думку, «Самопоміч» показує себе як незалежну партію з власним світоглядом і створенням успішної репутації, тож громадяни зроблять свій вибір на користь цієї демократичної політсили.

Що ж до інших політичних партій (які на даний момент відомі), котрі ще не розпочали свою агітацію в місті. Їх можна поділити на дві групи: конкуруючі і дрібні партії.

Першу складають: «Блок Петра Порошенка «Солідарність», «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», «Радикальна партія Олега Ляшка». Це загальновідомі партії, які покажуть себе на протязі невеликого відрізку часу. Їх осередки є по місту, вони готуються до виборчих перегонів і вибудовують діалог між партією і виборцями. Ці партії будуть боротись за голоси, правдами-неправдами, але не відступлять.

Друга група – це політична партія «Народна опозиція», «Ліберальна партія України», «Аграрна партія України», «УКРОП» та політична партія «Українська православна асамблея». Це партії другорядні і нецікаві виборцю. Тож перелічені політсили свідомо йдуть на вибори, знаючи, що не отримують бажаної перемоги.

Маємо у підсумку таку передвиборчу ситуацію у місті: партії зі своїм минулим видають себе за прозорих і чесних; незважаючи на заплямовану репутацію скандальних політичних сил, вони без ознаки совісті прагнуть вирвати голоси. «Старожили» політикуму не поспішають вести відкриту агітацію, а продумають цілу стратегію.

У історичному місті Переяслав-Хмельницький, впродовж всієї передвиборної кампанії буде назрівати жорстока боротьба за виборців і застосовуватимуть різні види маніпуляцій.

Активність політичних партій і їх лідерів зросте до максимуму під кінець вересня, коли вже будуть відомі кандидати в депутати і на міського голову.
Оксана Луцик для Украинского Политика.

25 октября состоятся местные выборы, которые станут третьим волеизъявлением граждан за последние полтора года. Напряжение вокруг главного события этой осени растет, каждая политическая партия продумывает интересные варианты развития своей предвыборной кампании, а зрители – электорат в очередной раз не могут определиться с выбором. И понятно почему, ведь политические игроки «переодевают маску со скоростью ветра».

Выборы в местные советы занимают важное место среди украинского политикума, поскольку решается судьба – кто получит большинство полномочий на местах и будет иметь возможность устанавливать свои правила игры.

Сосредоточу свое внимание на избирательную агитацию, которая проходит в городе Переяслав-Хмельницкий Киевской области. С 5 сентября, как мы знаем, официально стартовал избирательный процесс очередных выборов депутатов местных советов и сельских, поселковых, городских голов. Однако не все политические партии дождались официального старта и начали свою агитацию раньше указанного срока.

Итак, охарактеризую наиболее прорекламированные новые и старо-новые партии Переяслав-Хмельницкого. Город «украшают» билборды, ситилайты таких партий: «Новые Лица», «Переяслав Наш Край», «Оппозиционный блок», «Свобода» и «Самопомощь». Основательное внимание сосредоточу, в первую очередь, на происхождение и платформы политических партий «Новые Лица» и «Переяслав Наш Край».

По масштабу проведения агитации в городе абсолютный лидер – «Новые Лица», далее следуют «Переяслав Наш Край», «Оппозиционный блок», «Свобода» и «Самопомощь». Об этом мы можем убедиться глядя на диаграмму.

Политическая партия «Новые Лица» является новой украинской партией, целью которой является смена политических элит в стране и приведения к власти команды образованных специалистов. Идеология либеральная. Зарегистрирована партия 12 марта 2012 года, председателем является Карплюк Владимир Андреевич, именно возглавляя ее стал мэром города Ирпень (со второй попытки).

Программа партии «Новые Лица» отражает почти весь перечень стремлений наших граждан, главными ценностями выступает: Человек, равенство, свобода, законность и еще большое количество красивых слов. Лозунг «В Украины нет времени на ошибки» выступает в желании объединить сознательных людей и внести изменения в «систему», а ключевым аспектом является ориентирование партии на ближайшие 5 лет. То есть амбиция создать «Новые Лица» всеукраинского масштаба и попасть в парламент.

Агитация ведется достаточно активно, ведь символикой партии переполнен весь город, задействованы активисты, которые пропагандируют голосовать за «Новые Лица».

Что же мы знаем о руководителе партии? Совсем не много… Владимир Карплюк родом из Винницкой области, в 2010 году заручившись поддержкой Петра Мельника, первый раз проиграл местные выборы, за короткое время создал сеть своих местных СМИ, развил рекламный бизнес и уже в 2014 году занял кресло мэра Ирпеня не случайно (кроме серьезного финансового ресурса и медийного влияния на избирателей, ни одна из мощных политических сил не проявила желания составить ему существенную конкуренцию). Владимир Андреевич известный как рекордсмен недвижимости по анализу общественного движения «ЧЕСТНО». Итак, мы видим, настолько «простой» человек 34-летний глава партии «Нови Облыччя».

Председателем Киевской областной организации «Новые Лица» является Дмитрий Викторович Христюк – заместитель председателя Киевской областной государственной администрации. Его называют самым открытым чиновником Киевской области. Дмитрий Викторович делает ставку на молодежь, студентов. Посещает большое количество культурных мероприятий Киевщины, помогает участникам АТО и их семьям. Отмечает, что было бы уместно использование на местах опыт европейских городов (создание качественной медицинской инфраструктуры, нормальные дороги, достойные зарплаты, благоприятные условия бизнеса и т. д.). Дмитрий Христюк против политических лозунгов и рекламы, акцентирует внимание, что люди устали от этого. А как же агитпродукция «Новых Лиц» по всему городу???

Финансовая помощь для АТО, малообеспеченным, устраивание различных праздников и благотворительных акций, поддержка спорта, конечно хорошо, но за какие средства все это? Сколько стоит билборд или один лист программы (тиражом 100 000 экземпляров)???

Сайт партии поражает открытостью, особенно социальными роликами с призывом «Время Новых Лиц Пришло», а также возможностью вступить в Учебный центр политики и государственного управления, цель которого – воспитать патриотов, которые останутся в Украине и будут управлять своим городом, поселком, направляя усилия на реальное развитие населенного пункта.

Команда партии активно заявляет о себе, распространяя огромное количество информации и находя сторонников как сайте, так и в социальных сетях.

Мой прогноз: эта партия получит поддержку населения, ведь она «новая», демократическая и имеет активно выраженную позицию, а на некоторые погрешности (прошлое от Партии Регионов и БПП, а также большой капитал Владимира Карплюка) избиратель привык не обращать внимание и слепо верить агитации .

Политическая партия «Наш Край» зарегистрирована 23 августа 2011 года. Партию возглавляют пять сопредседателей: заместитель председателя Киевской городской государственной администрации (2010-2013 гг.) Александр Мазурчак, народные депутаты Украины Александр Фельдман и Антон Киссе, мэр Николаева Юрий Гранатуров и народный депутат двух созывов Сергей Кальцев. Лидеры объясняют коллективное председательство – коллективной ответственностью. Мы, управленцы-хозяйственники, мэры украинских городов, региональные лидеры, люди дела, создали новую инициативу –партию «Наш Край», которая объединяет реальных лидеров местного самоуправления и ставит своей главной целью защиту интересов родного края. «Наш Край» не является партией одного вождя. Ее представляют профессионалы-хозяйственники, а не политики.

Вот такими призывами проводится манипуляция сознанием избирателей. Цель команды «Нашего Края» – мир, единство, стабильность через развитие местных общин. Правильные призывы, но действительно эти слова будут реализованы? Мое мнение – это популизм.

Программа пострегионаливськои партии заложена в «10-ти шагах для родного края» (развитие местного самоуправления, честность, неравнодушие, комфортность проживания, обеспечения рабочими местами, развитый родной край, справедливые тарифы, энергоэффективность и энергосбережение, качественные медицина, образование и безопасность граждан).

Презентация политической партии «Наш Край» состоялась в Киеве 30 июля, которая выделяется значительной поддержкой местных и региональных лидеров (в рядах партии – более семидесяти действующих и бывших городских голов из всех регионов страны).

Именно такие билборды размещены в Переяслав-Хмельницком. Первая символика партии появилась в конце августа, хотя на съезде партии 17 сентября только появилось решение принять участие в выборах. «Наш Край» планирует выдвинуть на выборах более 5000 кандидатов во всех регионах.

Как отмечают члены партии «Наш Край» – это партия «нового» типа, которая «не зациклена» на фигуре «вождя» и не находится на содержании «олигархического клана». Да, конечно, корни из Партии Регионов мы забыли и не догадываемся кто в Переяслав-Хмельницком негласно стоит за партией «Переяслав Наш Край».

На сайте авторитетной общественно-политической газеты «Вестник Переяславщины» висит прямая агитация за эту политическую партию, пожалуй случайно попала сюда эта политическая реклама (без каких-либо средств). Также здесь опубликовано интересные интервью с кандидатами в депутаты от партии «Переяслав Наш Край» (насчитывается ряд действующих депутатов Переяслав-Хмельницкого городского совета, которые баллотируются от этой партии и розрекламовують ее в своих откровенных разговорах).

От новой политической партии на следующих выборах в городской совет будет баллотироваться целая группа участников АТО. Один из них Александр Яковенко, председатель ассоциации участников АТО и боевых действий Переяславщины, рассказал о своей жизни и о планах, которые бы хотелось реализовать в должности местного депутата. Он уверин, что реально эта партия сможет изменить ситуацию в городе и внести определенные коррективы.

Также поделился своими мыслями директор городской швейной фабрики ООО «НУС», депутат городского совета Алексей Дыкый. Он обратил внимание, что нужно в связи с законодательством, в очередной раз выдвигаться от политических партий и отметил, что идеология партии «Наш Край» – каждый район, город, это и есть «наш край» для конкретных людей, которые там живут, то есть это децентрализация. Наша цель – объединение на местах профессионалов, людей дела для решения проблем конкретных общин.

Итак, имеем в итоге еще одну партию с регионаловским прошлым, которая на сладких лозунгах хочет получить голоса избирателей. Ставка на кандидатов-участников АТО очень сильная, однако, если бы сами претенденты поняли, что их используют для бренда. Символика и подход в агитации хорошо продуманы, которые сработанные на наивного избирателя.

Прогноз: с помощью админресурса партия «Переяслав Наш Край» получит голоса, но количество мандатов будет зависеть от осмотрительности жителей города.

Политическая партия «Оппозиционный блок» образовалась путем объединения «Партия развития Украины», партия «Центр», «Новая политика», «Государственный нейтралитет», «Украина Вперед!» и «Трудовая Украина», а также присоединились лидеры бывшей Партии Регионов. Их прошлое не помешало партии пройти в парламент и стать оппозицией к действующей власти.

Политическая программа «Оппозиционного блока» состоит из Национального плана примирения, развития и возрождения украинского государства, децентрализации власти, уверенности в завтрашнем дне. Именно благодаря выбору этой партии воцарится МИР! Интересно кто верит в это???

Билборд, который размещен в Переяславе с лозунгом: «Восстановим МИР» – говорит о желании на местном уровне обмануть и подкупить граждан (как это не раз было с избранием Александра Онищенко).

Кстати, председателем Переяслав-Хмельницкой городской избирательной комиссии выбрано не случайно представительницу от политической партии «Опозицийцний блок», поэтому видим, как честные и открытые люди получают руководящие назначения.

Надеюсь, что люди не забыли перекрашенных политиканов и не предпочтут эту коррумпированною партию.

Главной целью Всеукраинского объединения «Свобода» является построение мощного Украинского Государства на принципах социальной и национальной справедливости. Страна, которая займет достойное место среди ведущих стран мира и обеспечит непрерывное развитие украинской нации.

Главный акцент в программе партии ставится на народ Украины, проведение очистки власти, экономическую независимость, социальную справедливость, сильное государство, оборону и др. То есть как всегда «Свобода» выделяется своим национализмом и четкой патриотической позицией. Однако, по недавнее время лидер партии Олег Тягнибок успел дискредитировать себя и партию, что отметилось разочарованием сторонников. В Переяслав-Хмельницком членами «Свободы» есть активные граждане, волонтеры, которые действительно являются патриотами своего города. То есть не следует путать «Свободу» всеукраинского и местного уровня.

Я думаю, что за «Свободу» отдадут незначительное количество голосов из-за нестабильной ситуации в середине партии на общегосударственном уровне и сосредоточение внимания электората на более разрекламированных партиях.

Сторонников партии «Самопомощь» увеличивается, ведь по мнению граждан эта партия более прозрачная и демократичная. Члены партии хотят, чтобы все представители были с безупречной репутацией, порядочными в ведении дел, активными и надежными людьми. Предлагается открытый подход к формированию списков, то есть, чтобы люди сами оценили кандидатов, и в случае несогласия, озвучили свои замечания.

Действительно, на сайте «Самопомощь» ненавязчивая информация о выборах, а также списки кандидатов в депутаты. Представителей, которые будут баллотироваться на местных выборах в Переяслав-Хмельницком насчитывается 15 человек, среди которых встретила много знакомых: как студентов, так и активных людей, которые не имеют опыта депутатской деятельности. Хотя месседж с билборда «Мы за открытые списки. Выбирай кто достоин?», как-то не скаладеться с уже сформированым списоком партии.

Конструктивно определены приоритеты партии – необходимые изменения в Конституцию Украины (в аспекте избирательного права, децентрализации и усиления местного самоуправления), обеспечить обороноспособность страны и окончания войны, международное сотрудничество (дипломатическая война за имидж и правду о российской агрессии в Украине), борьба с коррупцией, информатизацией страны, образование и стабильная экономика. То есть, учтены наиболее важные вопросы для нашей страны.

По моему мнению, «Самопомощь» показывает себя как независимую партию с собственным мировоззрением и созданием успешной репутации, поэтому граждане сделают свой выбор в пользу этой демократической политсилы.

Что касается других политических партий (которые на данный момент известны), еще не начали свою агитацию в городе. Их можно разделить на две группы: конкурирующие и мелкие партии.

Первую составляют: «Блок Петра Порошенко «Солидарность», «Всеукраинское объединение «Батькивщина», «Радикальная партия Олега Ляшко». Это общеизвестные партии, которые покажут себя на протяжении небольшого отрезка времени. Их ячейки есть по городу, они готовятся к избирательной гонке и выстраивают диалог между партией и избирателями. Эти партии будут бороться за голоса, правдами-неправдами, но не отступят.

Вторая группа – это политическая партия «Народная оппозиция», «Либеральная партия Украины», «Аграрная партия Украины», «УКРОП» и политическая партия «Украинская православная ассамблея». Это партии второстепенные и неинтересны избирателю. Поэтому перечисленные политсилы сознательно идут на выборы, зная, что не получают желаемой победы.

Имеем в итоге такую предвыборную ситуацию в городе: партии со своим прошлым выдают себя за прозрачных и честных; несмотря на запятнанную репутацию скандальных политических сил, они без признака совести стремятся вырвать голоса. «Старожилы» политикума не спешат вести открытую агитацию, а продумают целую стратегию.

В историческом городе Переяслав-Хмельницкий, на протяжении всей предвыборной кампании будет назревать жестокая борьба за избирателей и будут применять различные виды манипуляций.

Активность политических партий и их лидеров возрастет до максимума в конце сентября, когда уже будут известны кандидаты в депутаты и на мэра.