Олег Тягнибок – лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок — лидер ВО «Свобода»

Віталіна Бездольна для Українського Політика.
На сьогоднішній день, маємо змогу побачити в Україні велике розмаїття політиків. Я б їх розділила на 3 табори, в залежності від їх ідеології, діяльності, та організаційної роботи – проросійсько — неоколоніальні, космополітично – ліберальні, та національні. Я б хотіла зробити політичний аналіз найяскравішого з національних – Олега Ярославовича Тягнибока.
Олег Тягнибок – лідер ВО «Свобода», головною метою якої є побудова могутньої української держави на засадах соціальної, національної, та історичної справедливості, держави, яка посяде гідне місце серед провідних країн світу і забезпечить безупинний розвиток української нації. Далі я намагатимусь охарактеризувати плюси та мінуси О.Тягнибока, не прив’язуючись до парламентських виборів.
Плюси:
+ Чітка і зрозуміла ідеологічна база. Націоналізм донцовського формату було взято Олегом Тягнибоком на ідеологічний щит партії. Лідер ВО «Свобода» сповідує націоналізм без усіляких расистських замашок, у чіткій кристалізованій формі, зрозумілій будь-якому українцеві.
+ Небажання йти на об’єднання з ліберальними політичними силами. Лідер «Свободи» ще достатньо молодий та амбіційний, щоб пройти дорогу до визнання і успіху, а отже ні на які принизливі угоди та поступки йти не збирається. Його поважають за свою непоступність, твердість характеру та дотримання своїх ідей та поглядів.
+ Безкомпромісність та незаплямованість. О.Тягнибок не має за своєю спиною компрометуючих фактів. Він не був задіяний в аферах та махінаціях, він є так званим «чистим» націоналістом. Доречі, відсутність людей з комуністичним та «регіоналівським» минулим у лавах приваблює багатьох людей, та додає рейтингу Олегу Ярославовичу.
+ « Свобода – партія молодих, Тягнибок –перспективний політик». Велика кількість молодих людей у лавах партії – це звичайно великий плюс, адже молодь – це та рушійна сила, яка буде будувати нову Україну, проводити реформи, та змінювати стару систему. Сам же лідер «Свободи», незважаючи на два депутатські терміни, сприймається як молодий та перспективний політик, у якого є великі шанси та перспективи зробити блискучу політичну кар’єру.
+ Тягнибок – прибічник швидких і рішучих докорінних змін. Це людина, яка підтримує люстрацію, викорінення корупції, та контроль над владою.
+ Тягнибок- це лідер, який без сумніву дасть справедливу оцінку владі, скаже «Геть!» тим, хто провадив злочинні реформи, приватизував заводи, хто став мільйонером, перетворивши тисячі людей на жебраків, тим, хто плазував перед Москвою, і танцював під дудку Вашингтона і Брюсселя, тим, хто ненавидить українців, і мріє завезти в Україну кілька мільйонів африканців і азіатів.
Мінуси:
-Лідер «Свободи» є регіональним лідером, так само, як і його партія. Основний електорат – це західноукраїнське населення, хоча з останніми роками помічаємо поширення підтримки «Свободи» на центральні та окремі регіони східних областей України.
— Вождизм. Тягнибок не просто лідер партії, він вождь, обличчя партії. Я вважаю, що зробивши опитування — кого люди знають більше – Тягнибока, чи ВО «Свобода», переможе все-таки лідер партії. В цьому є багато нюансів, але я зупинюсь на мінусах. І тут гостро постає проблема формування команди. Команди у всеукраїнському масштабі. Проаналізуємо п’ятірку списку, що входила до парламенту по результатах виборів 2012 року. Ілльєнко не є політиком, він митець. Те ж саме можна сказати про Бенюка. Фаріон — доцент кафедри української мови, в політиці не так давно. Залишається Сич — політик зі стажем, правда, франківського масштабу. Всі інші члени, які входять у першу двадцятку мають стаж політичної діяльності власне львівського масштабу, і майже не мають стажу державницької діяльності. Без Тягнибока партії не буде, схожа ситуація склалась свого часу у «Батьківщини». Висновок: «Свободі» потрібні сильні лідери всеукраїнського масштабу.
-Слабка фінансова база та непрозорість. Як ми всі прекрасно розуміємо, У Тягнибока немає можливості самому фінансувати свою партію. Партійна теза про те, що середні та дрібні підприємці фінансують партію, далека від реальності. Сьогодні «Свобода» в лідерах політичної реклами. Та справа коштує мільйони, точніше, десятки мільйонів, які з’явились у «Свободи» досить-таки недавно. Доречі, про гроші. Чиї вони? Адже факт вливання в партію великих коштів не викликає дискусій. Ніхто не дав і не збирається давати, зрештою, відповіді. Для того, аби зняти напруження, яке викликає це питання, необхідно просто оголосити про жертводавців «Свободи». Мовчанка Тягнибока тільки підливає масла в вогонь і змушує багатьох задумуватися. Про фінансування необхідно відверто сказати, й не боятися наслідків.
-Слабка економічна програма. Програма і риторика «Свободи» базується виключно на національному питанні. Це звичайно добре,і типово для націоналістичної сили, але питаня, які переймають Захід України, не завжди цікавлять наддніпрянців. Про східну та південну Україну я взагалі мовчу.
-Слабка кадрова база та відсутність технологій. Трохи про підходи до роботи Олега Тягнибока. Він не використову на всі 100% ЗМІ. Також бачимо відсутність в роботі партії технологічних прийомів. Менеджмент, маркетинг, інформаційна розкрутка майже відсутні в партійній роботі. Верх піару — це розклеєні по містах листівки про зустріч лідера «Свободи» з народом, та якась реклама по телевізору, чи в газетах. Таке враження, що партія застрягла десь у дев’яностих роках…
Отже, після всього вищевикладеного, хочу сказати, що у нас в країні демократія, і нехай кожен сам робить свої висновки. Кожен громадянин нехай самостійно вирішує, чи тягне Тягнибок на національного лідера, чи зможе він відповідати вимогам народу, і чи є у нього шанси відродити українську могутню державу. Я лише допомогла розібратися у його сильних та слабких сторонах.Виталина Бездольная для Украинского Политика.
На сегодняшний день, можем увидеть в Украине большое разнообразие политиков. Я бы их разделила на 3 лагеря, в зависимости от их идеологии, деятельности и организационной работы — пророссийские — неоколониальные, космополитические — либеральные, и национальные. Я бы хотела сделать политический анализ самого яркого из национальных — Олега Ярославовича Тягнибока.
Олег Тягнибок — лидер политической партии ВО «Свобода», главной целью которой является построение мощного украинского государства на принципах социальной, национальной, и исторической справедливости, которая займет достойное место среди ведущих стран мира и обеспечит непрерывное развитие украинской нации. Далее я постараюсь охарактеризовать плюсы и минусы Олега Тягнибока.
Плюсы:
+ Четкая и понятная идеологическая база. Идеологию украинского национализма на основе произведений А. Донцова, М. Михновского, Е. Коновальца, С. Бандеры и др. теоретиков и практиков украинского национально — освободительного движения был взят О. Тягнибоком за ведущую тему всех своих публичных выступлений. Характерно, что лидер ВО «Свобода» исповедует национализм без всяких расистских замашек, в чёткой кристаллизованной форме, понятной любому украинцу.
+ Нежелание идти на объединение с либеральными политическими силами. Лидер «Свободы» — это достаточно амбициозный политик, для того, чтобы пройти путь к признанию и успеху. Кроме того, политическая сила, которую он возглавляет, базируется на четких идеологических принципах, а следовательно, ни на какие унизительные соглашения и уступки идти не собирается, потому что их просто не поймут и не простят, в первую очередь, сторонники и однопартийцы. Его уважают за свою твердость характера и соблюдения своих идей и взглядов.
+ Бескомпромиссность и незапятнанность. Тягнибок не имеет за своей спиной компрометирующих фактов. Он не был задействован в аферах и махинациях, он является так называемым «чистым» националистом. Кстати, отсутствие людей с коммунистическим и «регионаловским» прошлым в рядах партии привлекает многих людей, и добавляет рейтинга Олегу Тягнибоку.
+ «Свобода — партия молодых, Тягнибок — перспективний политик». Большое количество молодых людей в рядах партии — это конечно большой плюс, ведь молодежь — это та движущая сила, которая будет строить новую Украину, проводить реформы, и менять старую систему. Сам же лидер «Свободы», несмотря на два депутатских срока, воспринимается как молодой и перспективный политик, у которого есть большие шансы и перспективы сделать блестящую политическую карьеру.
+ Тягнибок — сторонник быстрых и решительных существенных изменений. Это человек, который поддерживает люстрацию, искоренение коррупции, и контроль над властью.
+ Тягнибок — это лидер, который без сомнения даст справедливую оценку власти, скажет «Долой!» тем, кто принимал преступные реформы, приватизировал заводы, кто стал миллионером, превратив тысячи людей в нищих, тем, кто ползал перед Москвой, и плясал под дудку Вашингтона и Брюсселя, кто ненавидит украинцев, и мечтает завести в Украину несколько миллионов африканцев и азиатов.
Минусы:
— Лидер «Свободы» является региональным лидером, так же, как и его партия. Основной электорат — это население западной Украины, хотя с последними годами замечаем распространение поддержки «Свободы» на центральные и отдельные регионы восточных областей Украины.
— Вождизм. Тягнибок не просто лидер партии, он вождь, лицо партии. Я считаю, что сделав опрос — кого люди знают больше — Тягнибока, или партию «Свобода», победит все же лидер партии. В этом есть много нюансов, но я остановлюсь на минусах. И здесь остро появляется проблема формирования команды. Команды во всеукраинском масштабе. Проанализируем пятерку списка, которая входила в парламент по результатам выборов 2012 года. Илльенко не политик, он творческий человек. То же самое можно сказать про Бенюка. Фарион — доцент кафедры украинского языка, в политике не так давно. Остается Сыч — политик со стажем, правда, франковского масштаба. Все остальные члены партии, которые входят в первую двадцатку имеют стаж политической деятельности собственно львовского масштаба, и почти не имеют стажа государственной деятельности. Без Тягнибока партии не будет, похожая ситуация сложилась в свое время у «Батькивщины». Вывод: «Свободе» нужны сильные лидеры всеукраинского масштаба.
— Слабая финансовая база и непрозрачность. Как мы все прекрасно понимаем, у Тягнибока нет возможности самому финансировать свою партию. Партийный тезис о том, что средние и мелкие предприниматели финансируют партию, далёк от реальности. Сегодня «Свобода» в лидерах политической рекламы. Дело стоит миллионы, точнее, десятки миллионов, которые появились у «Свободы» довольно — таки недавно. Кстати, о деньгах. Чьи они? Ведь факт вливания в партию больших средств не вызывает дискуссий. Никто не дал и не собирается давать ответа на этот вопрос. Для того, чтобы снять напряжение, которое вызывает этот вопрос, необходимо просто объявить о спонсорах «Свободы». Молчание Тягнибока только подливает масла в огонь и заставляет многих задуматься. О финансировании необходимо откровенно сказать, и не бояться последствий.
— Слабая экономическая программа. Программа и риторика «Свободы» базируется исключительно на национальном вопросе. Это конечно хорошо, и типично для националистической силы, но вопросы, которые волнуют запад Украины, не всегда интересуют других жителей страны. О восточной и южной Украине я вообще молчу.
— Слабая кадровая база и отсутствие технологий. Немного о подходах к работе Олега Тягнибока. Он не использует на все 100% СМИ. Также видим отсутствие в работе партии технологических приёмов. Менеджмент, маркетинг, информационная раскрутка почти отсутствуют в партийной работе. Верх пиара — это расклеенные по городам листовки о встрече лидера «Свободы» с народом, и какая — то реклама по телевизору или в газетах. Такое впечатление, что партия застряла где в девяностых годах …
Итак, после всего вышеизложенного хочу сказать, что у нас в стране демократия, и пусть каждый сам делает свои выводы. Каждый гражданин пусть самостоятельно решает, тянет ли Тягнибок на национального лидера, сможет ли он соответствовать требованиям народа, и есть ли у него шансы возродить украинское мощное государство. Я только помогла разобраться в его сильных и слабых сторонах.

Автор

Олег Базалук

Oleg Bazaluk (February 5, 1968, Lozova, Kharkiv Region, Ukraine) is a Doctor of Philosophical Sciences, Professor, philosopher, political analyst and write. His research interests include interdisciplinary studies in the fields of neurobiology, cognitive psychology, neurophilosophy, and cosmology.