Українська національна ідеяУкраинская национальная идея

Вікторія Гузич

Проблема визначення національної ідеї у вигляді єдиного, спільного прагнення українців була актуальною в усі часи. Протягом останніх століть ця ідея будувалася здебільшого на самоусвідомленні українського народу як окремого (не малороси), самобутнього (власна мова, культура) та з рівними з-поміж сусідів правами на власну державність, а зі здобуттям так омріяної незалежності 25 років назад акценти дещо змістилися.

У ситуації перманентної економічної та політичної кризи українська національна ідея поступово набувала соціального спрямування: бажання мати некорумповану державу, яка забезпечить умови для економічного процвітання і як наслідок достойного життя громадянам.

Зрештою, недолуга внутрішня і зовнішня політика українських еліт призвела до нинішньої ситуації: держава перебуває у стані економічної стагнації, слабка економіка залежна від іноземних фінансових дотацій та інвестицій, доходи населення є найнижчими в Європі, усі ці економічні проблеми проектуються й на інші сфери життя (медицину, освіту і т. д.), до того ж антитерористична операція, що затягнулася уже більше ніж на 2 роки є по суті військовим конфліктом з усіма відповідними наслідками: людські жертви, постійні економічні втрати, руйнування інфраструктури, розкол суспільства, а враховуючи ще й той факт, що країна-агресор значно перевищує своїм потенціалом, українцям це протистояння дається вкрай важко. Саме тому зараз як ніколи є актуальним питання побудови нової національної ідеї, здатної надихнути народ на боротьбу і побудову якісно нової соціальної і державної системи, що зрештою зможе забезпечити омріяне достойне життя кожному громадянинові.

Виходячи з того, що нинішня проблема України є комплексною, очевидно, що й її вирішення не може бути простим. Дієва національна ідея має пропонувати глибинні, а не поверхневі (популістські) рішення, які здатні змінити ситуацію докорінно, але водночас бути достатньо простою для розуміння широкими верствами населення.

Науковцями прийнято класифікувати національні ідеї побудовані на минулому, сьогоденні, чи майбутньому. У нашому випадку, я вважаю, що нова національна ідея має базуватися на майбутньому, як основному рушійному прагненні, проте варто нарешті визначитись і з минулим, дати однозначну оцінку йому, і як наслідок – сьогоденню.

Так, Україна має беззаперечне право на повернення власної історії, частково викраденої та переписаної Росією. Серйозні наукові дослідження здатні розвінчати значну кількість хибних історичних міфів, а також довести умисність російських фальсифікацій. Усе це може лягти в основу єдиної освітньої програми, риторики українців (науковців, політиків, літераторів, публіцистів, зрештою туристів) у світі. Серія якісних науково-популярних телепрограм, вдало знятих і розрекламованих центральними телеканалами, я впевнена, матиме значний не тільки просвітницький, але й ідеологічний ефект серед населення, особливо тієї частини, що піддалася на ворожу пропаганду.

Говорячи про сучасність, то ми маємо зрештою дати однозначну оцінку тому, хто ми є. Українець -це не обов’язково галичанин, чи полтавський любитель галушок у вишиванці, українці різні, але усіх нас об’єднує історія, мова, та самосвідомість. У питанні мови, звичайно варто бути обережними зараз, бо саме це стало слабкою точкою, на котрій почався соціальний розкол декілька років назад. Зрештою бачимо, що зараз українські патріоти можуть розмовляти й російською, адже самосвідомість і самовизначення є важливішим. Та все ж повага до української мови та культури має стати наріжним каменем у питанні національної самосвідомості кожного носія української національної ідеї.

Якщо минуле і теперішнє у скорочено описаній вище інтерпретації послугує фундаментом нової національної ідеї, то її найважливіша, так би мовити, явна складова – формулювання спільних прагнень і цілей на майбутнє, як на мене, має бути максимально простим і універсальним. Що об’єднає Закарпаття і Донбас, Слобожанщину і Крим? Усвідомлення себе як спільності, спільності українців у власній державі, самостійній і незалежній. Адже кожен хоче жити достойно, щоб держава дбала про нього. Нова національна ідея має запропонувати універсальний шлях досягнення цієї мети: будь частиною української спільноти, поважай її, будь чесним, активним, працюй на спільне благо і взамін отримаєш повагу до себе, своєї особистої свободи, підтримку від цієї ж спільноти і, зрештою, достойне життя.

Мені здається, що така загальна формула може охопити усі регіони з їх ментальними особливостями, а також різноманітні меншини. Більше того, не в цьому випадку не варто навіть виносити за дужки політичну еліту, котру, нажаль, завжди доводиться розглядати окремо, бо вона здебільшого вирішує долю усього народу, при цьому маючи абсолютно розбіжні з народом свідомість, культуру та мотиви. Запропонована мною формула стосується і їх, адже вони такі ж члени української спільноти. Інша справа, що суспільство має виробити дієві механізми взаємодії з тими, хто відверто порушуватиме загальноприйняті принципи взаємоіснування.

Український ПолітикВиктория Гузыч

Проблема визначення національної ідеї у вигляді єдиного, спільного прагнення українців була актуальною в усі часи. Протягом останніх століть ця ідея будувалася здебільшого на самоусвідомленні українського народу як окремого (не малороси), самобутнього (власна мова, культура) та з рівними з-поміж сусідів правами на власну державність, а зі здобуттям так омріяної незалежності 25 років назад акценти дещо змістилися.

У ситуації перманентної економічної та політичної кризи українська національна ідея поступово набувала соціального спрямування: бажання мати некорумповану державу, яка забезпечить умови для економічного процвітання і як наслідок достойного життя громадянам.

Зрештою, недолуга внутрішня і зовнішня політика українських еліт призвела до нинішньої ситуації: держава перебуває у стані економічної стагнації, слабка економіка залежна від іноземних фінансових дотацій та інвестицій, доходи населення є найнижчими в Європі, усі ці економічні проблеми проектуються й на інші сфери життя (медицину, освіту і т. д.), до того ж антитерористична операція, що затягнулася уже більше ніж на 2 роки є по суті військовим конфліктом з усіма відповідними наслідками: людські жертви, постійні економічні втрати, руйнування інфраструктури, розкол суспільства, а враховуючи ще й той факт, що країна-агресор значно перевищує своїм потенціалом, українцям це протистояння дається вкрай важко. Саме тому зараз як ніколи є актуальним питання побудови нової національної ідеї, здатної надихнути народ на боротьбу і побудову якісно нової соціальної і державної системи, що зрештою зможе забезпечити омріяне достойне життя кожному громадянинові.

Виходячи з того, що нинішня проблема України є комплексною, очевидно, що й її вирішення не може бути простим. Дієва національна ідея має пропонувати глибинні, а не поверхневі (популістські) рішення, які здатні змінити ситуацію докорінно, але водночас бути достатньо простою для розуміння широкими верствами населення.

Науковцями прийнято класифікувати національні ідеї побудовані на минулому, сьогоденні, чи майбутньому. У нашому випадку, я вважаю, що нова національна ідея має базуватися на майбутньому, як основному рушійному прагненні, проте варто нарешті визначитись і з минулим, дати однозначну оцінку йому, і як наслідок – сьогоденню.

Так, Україна має беззаперечне право на повернення власної історії, частково викраденої та переписаної Росією. Серйозні наукові дослідження здатні розвінчати значну кількість хибних історичних міфів, а також довести умисність російських фальсифікацій. Усе це може лягти в основу єдиної освітньої програми, риторики українців (науковців, політиків, літераторів, публіцистів, зрештою туристів) у світі. Серія якісних науково-популярних телепрограм, вдало знятих і розрекламованих центральними телеканалами, я впевнена, матиме значний не тільки просвітницький, але й ідеологічний ефект серед населення, особливо тієї частини, що піддалася на ворожу пропаганду.

Говорячи про сучасність, то ми маємо зрештою дати однозначну оцінку тому, хто ми є. Українець -це не обов’язково галичанин, чи полтавський любитель галушок у вишиванці, українці різні, але усіх нас об’єднує історія, мова, та самосвідомість. У питанні мови, звичайно варто бути обережними зараз, бо саме це стало слабкою точкою, на котрій почався соціальний розкол декілька років назад. Зрештою бачимо, що зараз українські патріоти можуть розмовляти й російською, адже самосвідомість і самовизначення є важливішим. Та все ж повага до української мови та культури має стати наріжним каменем у питанні національної самосвідомості кожного носія української національної ідеї.

Якщо минуле і теперішнє у скорочено описаній вище інтерпретації послугує фундаментом нової національної ідеї, то її найважливіша, так би мовити, явна складова – формулювання спільних прагнень і цілей на майбутнє, як на мене, має бути максимально простим і універсальним. Що об’єднає Закарпаття і Донбас, Слобожанщину і Крим? Усвідомлення себе як спільності, спільності українців у власній державі, самостійній і незалежній. Адже кожен хоче жити достойно, щоб держава дбала про нього. Нова національна ідея має запропонувати універсальний шлях досягнення цієї мети: будь частиною української спільноти, поважай її, будь чесним, активним, працюй на спільне благо і взамін отримаєш повагу до себе, своєї особистої свободи, підтримку від цієї ж спільноти і, зрештою, достойне життя.

Мені здається, що така загальна формула може охопити усі регіони з їх ментальними особливостями, а також різноманітні меншини. Більше того, не в цьому випадку не варто навіть виносити за дужки політичну еліту, котру, нажаль, завжди доводиться розглядати окремо, бо вона здебільшого вирішує долю усього народу, при цьому маючи абсолютно розбіжні з народом свідомість, культуру та мотиви. Запропонована мною формула стосується і їх, адже вони такі ж члени української спільноти. Інша справа, що суспільство має виробити дієві механізми взаємодії з тими, хто відверто порушуватиме загальноприйняті принципи взаємоіснування.

Украинский Политик

Автор

Олег Базалук

Oleg Bazaluk (February 5, 1968, Lozova, Kharkiv Region, Ukraine) is a Doctor of Philosophical Sciences, Professor, philosopher, political analyst and write. His research interests include interdisciplinary studies in the fields of neurobiology, cognitive psychology, neurophilosophy, and cosmology.