Громадянська активністьГражданская активность

Юрій Гультяєв

Громадянська активність – це насамперед активність осіб( спільнот, комун, груп людей), направлена на вирішення чи розв’язання суспільних проблем при цьому головним в досягненні мети є взаємодія чи співпраця з іншими людьми. В Україні громадянська активність найчастіше проявляється у таких формах як: боротьба за власні права, своєчасну виплату коштів, екологію та забруднення навколишнього середовища тощо. Також громадянська активність українського народу проявилася і в двох революціях 2004 та 2013-2014років, але та активність нагадувала більше обурення населення на різке відхилення від європейського вектору тодішньої влади. До того ж саме та активність
громадян керувалася в більшій мірі емоціями а не раціональним сприйняттям.

Я останні декілька тижнів досить детально вивчав цю проблематику. Намагався розібратися з різних підходів, щось знайти нове, передати власне бачення та зробити відповідні висновки. Беручи таке явище як громадянську активність я дослідив її не скільки загально а більше на державному рівні. На рівні власної держави. І тут я зустрів досить цікаву річ. Більшість цікавої інформації просто втрачалася в ряді другорядної. До того ж ця втрата зазвичай свідома. Не помічали коли на телебаченні з самого початку розпочинають цікаву тему а потім, не доводячи її до логічного завершення замінюють іншою? І якраз за суспільні теми це повторюється знов і знов.

На сучасному етапі розвитку української держави громадянська активність заснована на свідомому бажанні людини брати участь в суспільному житті. Принаймі таку картину відображають на телебаченні. Нам щодня говорять, що активісти відіграють важливу роль у вирішенні загальних і навіть національних проблем, що кожен громадянин може контролювати владу, впливати на неї. Більше того, на одному із телеканалів заявили, що саме український народ є найбільш політично активним в Європі!!! А чи насправді це саме так? Ні. Це свідома брехня владної еліти. Нам говорять ми активні, майже всі переймаємось державними справами, обізнані в будь – яких справах. Це говориться навмисно, щоб відбити бажання займатися активною діяльністю. Навіщо щось робити якщо ми і так перші? А потім «бац» і перехід, що все ж ми маємо проблеми з організацією і таке інше. Але вже сказано: МИ перші. Тоді навіщо витрачати власний час на те, що вже здобуто? Нехай всі інші народи нас наздоганяють. Напевно в більшості тих хто це зараз читає виникло питання: звідки він взяв такий висновок? Тому обґрунтую.

Щоб проявляти громадянську(політичну) активність потрібно бути: політично підкованим, володіти організаторськими здібностями, довіряти громадським організаціям і хоча б двічі тричі на рік брати участь в суспільних акціях, а також наявності ознак демократичного режиму. Звичайно такі люди в нашій державі присутні, але якщо брати все в загальному то результати не дуже втішні. І на рахунок демократичного режиму в Україні сперечатися можна досить довго. Та і який в біса в нас демократичний режим?

Зокрема Інститут демократії імені Пилипа Орлика дослідив, що трішки більше 22% населення України можна вважати політично підкованим. Це на рівні Болгарії, Румунії, Словенії. Для порівняння в Італії трішки менше 38%. І це далеко не передова країна в цьому показнику. Так де ж ми? Пригадуєте на українських ЗМІ, що говорили?!

Щодо володінням організаторськими здібностями то лише десята частина нашого населення володіє цим навиком. Останні соціологічні опитування показали, що лише четверта частина населення лояльно ставиться до громадських організації( в розвинених демократіях близько 80%) і понад 55% негативно з них 27% крайньо негативно. А на рахунок участі в суспільних акціях то тут взагалі шокуючи цифри. Лише 4-5% населення постійно приймають участь в будь – яких акціях і 17-20% тих хто бере участь двічі тричі на рік. Для порівняння схожі цифри присутні в Росії, Туркменістані, Таджикистані, Болівії тощо.

Тепер на рахунок внутрішньої ситуації в Україні. Показники реальної участі та готовності до участі в акціях протесту мають виразну регіональну специфіку. Найвищий рівень участі (чи готовності до участі) в акціях протесту або взагалі проявляти громадянську активність виявили громадяни Західного регіону. В дозволених акціях протесту тут готові взяти участь 25,8% громадян, на Сході(без зони АТО) 7,0%. Таким чином, Західний регіон підтверджує свою репутацію більш активного і радикалізованого. Але досить часто громадяни на опитуваннях засвідчують, що готові брати участь у акціях а реально участі в них не брали? Серед причин, з яких вони не зробили цього, перше місце посідає байдужість влади до їхніх вимог — найбільша частка громадян (41,7%) не вважають такі акції дійовими, «тому що влада все одно ігнорує їх». Іншою причиною це сором. Скажу саме так бо це правильно, а насправді байдуже на це.

Однак є і позитивні тенденції, зокрема, що частка активності українського населення росте. Приблизно на 0.12% — 0.56% це в залежності від подій в країні. Якщо порівняти Росію то громадянська активність там залишається на одному місці і тому тенденції росту не простежуються. Тому саме громадянська активність в Україні лише проходить етап становлення та оновлення. А з нашим потенціалом наздогнати передові держави в цім абсолютно реально.

Український Політик

Юрий Гультяев

Гражданская активность — это прежде всего активность лиц (сообществ, коммун, груп людей), направленная на решение общественных проблем при этом главным в достижении цели является взаимодействие или сотрудничество с другими людьми. В Украине гражданская активность чаще всего проявляется в таких формах как: борьба за свои права, своевременную выплату средств, экологии и загрязнения окружающей среды и тому подобное. Также гражданская активность украинского народа проявилась и в двух революциях 2004 и 2013-2014 годов, но эта активность напоминала больше возмущение населения на резкое отклонение от европейского вектора тогдашней власти. К тому же и активность граждан руководствовалась в большей степени эмоциями а не рациональным восприятием.

Я последние несколько недель достаточно подробно изучал эту проблематику. Пытался разобрать проблему с различных подходов, то найти что то новое, передать свое видение и сделать соответствующие выводы. Изучая такое явление как гражданскую активность я исследовал ее не столько в общем а больше на государственном уровне. На уровне собственного государства. И тут я встретил очень интересную вещь. Большинство интересной информации просто терялась в ряде второстепенной. К тому же эта потеря обычно сознательная. Не замечали когда на телевидении с самого начала начинают интересную тему а затем, не доводя ее до логического завершения заменяют другой? И как раз на общественные темы это повторяется вновь и вновь.

На современном этапе развития украинского государства гражданская активность основана на сознательном желании человека участвовать в общественной жизни. По крайней мере такую картину отражают на телевидении. Нам каждый день говорят, что активисты играют важную роль в решении общих и даже национальных проблем, каждый гражданин может контролировать власть, влиять на нее. Более того, на одном из телеканалов заявили, что именно украинский народ является наиболее политически активным в Европе !!! А на самом деле это именно так? Нет. Это сознательная ложь властной элиты. Нам говорят мы активны, почти все проникаемся государственными делами, осведомлены в каких — либо делах. Это говорится намеренно, чтобы отбить желание заниматься активной деятельностью. Зачем что-то делать, если мы и так первые? А потом «бац» и переход, все мы имеем проблемы с организацией и так далее. Но сказано: МЫ первые. Тогда зачем тратить собственное время на то, что уже получено? Пусть все другие народы нас догоняют. Наверное в большинстве тех кто это сейчас читает возник вопрос: откуда он взял такой вывод? Поэтому обосную.

Чтобы проявлять гражданскую (политическую) активность нужно быть: политически подкованным, обладать организаторскими способностями, доверять общественным организациям и хотя бы дважды трижды в год участвовать в общественных акциях, а также наличия признаков демократического режима. Обычно такие люди в нашем государстве присутствуют, но если брать все в общем то результаты не очень хорошие. И на счет демократического режима в Украине спорить можно достаточно долго. Да и какой к черту у нас демократический режим?

В частности Институт демократии имени Пилипа Орлика исследовал, что чуть больше 22% населения Украины можно считать политически подкованным. Это на уровне Болгарии, Румынии, Словении. Для сравнения в Италии чуть меньше 38%. И это далеко не передовая страна по этому показателю. Так где же мы? А помните на украинских СМИ, что говорили ?!

По владением организаторскими способностями то лишь десятая часть нашего населения владеет этим навыком. Последние социологические опросы показали, что лишь четвертая часть населения лояльно относится к общественных организаций (в развитых демократиях около 80%) и более 55% негативно из них 27% крайне негативно. А на счет участия в общественных акциях то вообще шокирующие цифры. Только 4-5% населения постоянно принимают участие в каких — либо акциях и 17-20% тех, кто участвует дважды трижды в год. Для сравнения похожи цифры присутствуют в России, Туркменистане, Таджикистане, Боливии и др.

Теперь на счет внутренней ситуации в Украине. Показатели реального участия и готовности к участию в акциях протеста имеют выразительную региональную специфику. Самый высокий уровень участия (или готовности к участию) в акциях протеста или вообще проявлять гражданскую активность проявили граждане Западного региона. В разрешенных акциях протеста здесь готовы принять участие 25,8% граждан, на Востоке (без зоны АТО) 7,0%. Таким образом, Западный регион подтверждает свою репутацию более активного в этом аспекте. Но довольно часто граждане на опросах показывают, что готовы участвовать в акциях а реально участия в них не принимали? Среди причин, по которым они не сделали этого, первое место занимает равнодушие власти к их требованиям — наибольшая часть граждан (41,7%) не считают такие акции действенными, «поскольку власть все равно игнорирует их». Другой причиной это стыд. Скажу именно так потому что это правильно, а на самом деле безразлично на это все.

Однако есть и положительные тенденции, в частности, что часть активности украинского населения растет. Примерно на 0.12% — 0.56% это в зависимости от событий в стране. Если сравнить Россию то гражданская активность там остается на одном месте и по — этому тенденции роста отсутствует. По — этому именно гражданская активность в Украине только проходит этап становления и обновления. А с нашим потенциалом догнать передовые государства в этом абсолютно реально.

Украинский Политик

Автор

Олег Базалук

Oleg Bazaluk (February 5, 1968, Lozova, Kharkiv Region, Ukraine) is a Doctor of Philosophical Sciences, Professor, philosopher, political analyst and write. His research interests include interdisciplinary studies in the fields of neurobiology, cognitive psychology, neurophilosophy, and cosmology.