Евгений Кузьменко, «Цензор.НЕТ».
Главный любитель вил в стране дал «Цензор.НЕТ» радикально откровенное интервью, в котором рассказал, как ему дважды предлагали 50 млн долларов; объяснил, каким образом не позволит генпрокурору Шокину привлечь своих соратников; извинился перед Юлией Тимошенко за «Юльку»; предложил поискать у министра Шевченко в Ницце «телок или недвижимость»; поведал о том, как менялись его отношения с командой Коломойского. А также признался, что у него нет друзей.
Слушая Олега Ляшко, корреспондент «Цензора» то и дело вспоминал строки из булгаковского «Собачьего сердца»:
«»Он бы прямо на митингах мог деньги зарабатывать, — мутно мечтал пес, — первоклассный деляга. Впрочем, у него и так, по-видимому, куры не клюют…».
Насчет кур — доподлинно не знаем, в карманах у Олега Валерьевича не шарили; на Филипп Филиппыча Преображенского он тоже не похож. А вот про митинги — сущая правда. Неслучайно расшифровка этого интервью заняла несколько часов: за одну минуту лидер Радикальной партии успевает наговорить столько, сколько иному политику не удается и за пять. При этом он регулярно входит в раж, и тогда хочется оглянуться: может, за спиной у тебя уже собралась небольших размеров толпа?
— На русском будем беседовать или на украинском? — спросили мы Ляшко, усевшись за стол.
— Я спілкуюся тільки українською, — был ответ. — а ви, як хочете, задавайте питання російською.
На том и порешили.
«МЕНЕ ХОЧУТЬ ВИШТОВХАТИ ЗА СТІНИ ПАРЛАМЕНТУ»
— На днях вы заявили о том, что Президент предложил вам занять должность первого вице-премьера. На что вы ответили, что намерены пока оставаться в парламенте, поскольку Радикальная партия не до конца выполнила свою миссию.
И все-таки, а почему бы не принять предложение Президента?
— А коли формувалася коаліція і Арсеній Яценюк просив кадрові пропозиції, ми ж пропонували мене або на міністра внутрішніх справ, або на першого віце-прем’єра. Тоді вони не захотіли, бо боялися, да? Потім як побачили за півроку, як ми працюємо (а в цьому дуже легко переконатися, якщо ви подивитеся перелік прийнятих законопроектів нашого авторства і т.д.), то вони вже пропонують. Але я думаю, що насправді мені цю посаду пропонують не тому, що цінять мої організаторські здібності…
— …а чтобы обезглавить фракцию?
— …навіть не обєзглавіть фракцію, а виштовхать мене за стіни парламенту. Бо оскільки ми сьогодні живемо в парламентсько-президентській республіці, всі головні події відбуваються в парламенті. Сьогодні найголовніше — це Конституція, децентралізація тощо. І тому я думаю, що мене просто цими посадами, м’яко кажучи, намагаються зацікавити, щоби я пішов з парламенту і щоби їм у парламенті було легше робити свої справи. Бо сьогодні я один із тих, хто насправді впливає на ситуацію в парламенті. Якби років п’ять назад мені запропонували посаду першого віце-прем’єра, можливо, я б на це і купився. Сьогодні — ні. Бо в чому, я кажу, наша місія? По-перше, в нас є цілий ряд законів, які ми хочемо прийняти в економічному плані. І друге, і найважливіше, — це Конституція. Бо ми вважаємо, що всі проблеми нашої країни — від дуалізму влади, який закладено у Конституцію. І протистояння між Кабміном, урядом і парламентом. Тому ми наполягаємо, що найголовніше — це зміни до Конституції в частині прибирання дуалізму влади. І саме тому, очевидно, я комусь заважаю в парламенті, тому мені пропонують різні посади.
— А в какой форме Президент сформулировал это предложение?
— Та не один раз, в тому числі і публічно, на зустрічах з лідерами фракцій. І один на один пропонував. Більше того, тиждень тому, коли ми зустрічались, Петро Олексійович запропонував мені йти Генеральним прокурором. Дискусія з цього приводу була така: коли утік Клюєв, у мене була зустріч з Президентом, де я поставив вимогу відставки Генерального прокурора Шокіна (і ми зараз збираємо підписи за цю відставку). І він мені розказує, що прокурор ефективний, що проводяться розслідування, і так далі. Я тоді питаю: якщо прокурор такий ефективний, чому досі за депутатським мандатом ховаються Бойко та інші від банди Януковича? Президент мені каже: немає матеріалів. Начебто по тих крадених вишках Бойка у Криму залишилися матеріали, і це треба розслідувати…
Я кажу: послухайте, якби я був генеральним прокурором, то у мене б за 2 тижні знайшлись всі матеріали, і було б подання Генеральної прокуратури про зняття недоторканості з Бойка, з Льовочкіна і з інших стовпів банди Януковича. Він каже: так і йди Генпрокурором!
Він думав, шо я відмовлюся. А я кажу: «Без питань, вносьте!» А це було напередодні голосування по Наливайченко. Кажу: «Вносьте подання на відставку Наливайченка і на моє призначення». «Ні, — каже — давай на осінь, коли буде переформатовуватися уряд…».
— Вы так рассказываете, как будто вы для Президента — главный идеологический оппонент, по которому он часы сверяет. И то вам предлагает, и это…
— Якби він звіряв по мені часи, то ми б жили у зовсім іншій країні. І ми давно б вже мали звільнений Донбас. І ніколи не стояли б перед загрозою банди Януковича. А сьогодні політика, яку проводить Президент Порошенко в уряді — наголошую! — Яценюка; і парламентська коаліція, в якій дві найбільші фракції — БПП і «Народний фронт» — от вони всі разом до того дохазяйнувалися, що ми реально стоїмо на порозі реваншу банди Януковича.
Так от якби Президент Порошенко чув хоча б 10 відсотків того, що я йому за всі десятки зустрічей казав, — то у нас ніколи б реваншу Януковича не було. І ми б жили в нормальній країні.
Тому, на жаль, не звіряє. Але — поважає. Не знаю, чи боїться, але поважає (сміється. — Є.К.).
— Тем не менее, фракция Радикальной партии является составной частью коалиции. И отчасти вы напоминаете коммунистов, которые, на словах критикуя Партию регионов и «олигархический режим Януковича», на деле голосовали за нужные ему законы. Нет?
— Я думаю, це порівняння абсолютно некоректне, бо комуністи на словах критикували, а насправді підтримували банду Януковича, бо за це вони мали посади: Калетніка на митниці, когось — на лісі. І цілий ряд міністрів мали, «на кормлєніє» в них цілі галузі були. А у Радикальної партії немає нічого! І ми в коаліції не для того, щоб шось мати. Більше того, ми півроку чи більше в коаліції — і в нас, окрім віце-прем’єра, який з грудня лежав у лікарні і вийшов тільки місяць тому, в уряді немає нікого! І немає ніде нічого: ні галузей, ні підприємств, ні міністерств. І ми на це не претендуєм.
Мене питають, чого ми в коаліції? Я вам відповім дуже чітко, чому я в коаліції. Перше: тому що я вважаю, що чвари завжди губили українців. Згадайте історію України початку ХХ століття: Ленін і більшовицька банда виграла за рахунок чвар. Тому я вважаю, що сьогодні має бути єдина коаліційна команда для того, щоб не дати можливості перемогти Путіну.
Друге: перебуваючи в коаліції, я маю можливість реалізовувати наші законодавчі ініціативи. Якби ми були в опозиції, ми б не провели в парламенті жодного закону. А перебуваючи в коаліції, ми проводимо масу потрібних Україні законів. Наприклад, мій закон про декомунізацію; якби я не був у коаліції, не знаю, провели б ми його чи не провели. Закон по «Укрнафті «, коли ми забрали у Коломойського «Укрнафту». Закон по ринку газу, коли ми у Фірташа забрали ринок газу (а до цього він безплатно користувався газорозподільними мережами). І ще маса-маса інших законів! От для чого мені треба коаліцію. Я просто використовую своє членство в коаліції, щоб проводити ті закони і реалізовувати ті програми, з якими ми йшли на вибори.
— А не вернее было бы использовать свое членство в коалиции, делегируя своих представителей на ряд постов в исполнительной власти? Чтобы менять ситуацию изнутри?
— Я ж вам казав: коли формувалася коаліція, ми пропонували мене на посаду першого віце-прем’єра або міністра внутрішніх справ. Вважаю, що я не менше ефективно, ніж зараз Аваков, здійснив би реформу правоохоронних органів. Але тоді, на жаль, всі ці поділи відбувалися за партійними квотами (хоча розказували, що ніяких квот немає). І в підсумку ми отримали віце-прем’єра як весільного генерала — без будь-яких повноважень. Формально він куратор Мінекології і Мінтрансу, а реально міністри ходять, звітують — то в Адміністрацію, то ще кудись — а віце-прем’єр цей насправді нічого не вирішує…
Щодо виконавчої влади. Я готовий йти в виконавчу владу, але один в полі не воїн. Тобто це має бути команда. Який толк від того, що я пішов би навіть першим віце-прем’єром, коли ти не маєш більшості в уряді і ні на що не впливаєш? Сьогодні тебе призначили — а завтра взяли й «злили». Смислу немає! Якщо йти, то командою.
От зараз, наприклад, триває обговорення змін до Конституції. Якраз коли ви до мене зайшли, по телевізору показували засідання Конституційної комісії. І от Президент с Гройсманом вважають, що найголовніше сьогодні — це децентралізація. А я вважаю, що головні зміни, які сьогодні треба внести до Конституції — це визначитися щодо того, яку систему влади ми будуємо. У нас сьогодні система влади вигадана, такої немає ніде! Ми називаємо парламентсько-президентською республікою, а Президент має повноваження, яких не має жодний президент в жодній іншій республіці! Тому я казав про це і президенту, і прем’єр-міністру: «Давайте визначимося: або у нас голова виконавчої влади — прем’єр-міністр від партії, яка перемогла за результатами виборів; або Президент — і тоді ліквідовуємо посаду прем’єр-міністра. Тоді Президент як голова виконавчої влади, обраний на всенародних виборах, за все відповідає. Але при цьому — максимальні контрольні функції відходять парламенту. В тому числі — закон про тимчасові слідчі комісії, які Президент Порошенко сьогодні блокує; закон про імпічмент Президента, якого немає 23 роки незалежності, і для того, щоб прибрати людину, яка зловживає на президентській посаді, треба майдани збирати.
— Хорошо, вы все это сказали — и что Президент?
— Президент погодився. І прем’єр сказав: «Да, надо визначаться». Ну, от, кажу, хлопці, сядьте і визначтеся між собою, хто ж буде керувати: президент чи прем’єр…
«ВОНИ РОЗРАХОВУЮТЬ, ЩО МИ БАХНЕМО ДВЕРИМА І ВИЙДЕМО З КОАЛІЦІЇ? ЧОРТА З ДВА!»
— Вам, как и другим фракциям, вскоре надо будет окончательно определяться по вопросу снятия депутатской неприкосновенности. Будете голосовать «за»?
— Так, ми категорично підтримуємо зняття недоторканості, бо ми вважаємо, що депутатська недоторканість — це феодальний пережиток. Але ми вважаємо, що одночасно зі зняттям депутатської недоторканості має бути ліквідована суддівська недоторканість (а вона залишається); президентська недоторканість. Або, наприклад, ми зараз залишаємо президентську недоторканість на час військової агресії — але тоді в обов’язковому порядку приймаємо закони про тимчасові слідчі комісії і про імпічмент президента. От тоді це буде баланс!
— А то, что в Генпрокуратуре лежат представления по Мосийчуку…
— …по Лозовому, Ліньку, по мені готові документи.
— И вас это не смущает? Не боитесь остаться без депутатов?
— Та я не боюся! Насиплять вони солі на одне місце! Мне Кучма лякав, Янукович лякав…У мене недавно була зустріч з Президентом — оце коли писали, що я залишив нараду в Президента. Бо я йому в очі сказав: Петро Олексійович, от ви мені розказуєте, що немає матеріалів на Бойка, не могли затримати Клюєва, дали можливість йому втекти. А на наших депутатів, значить, є матеріали?! І на мене Генпрокурор пише, що я вчинив якийсь злочин.
І от сидять всі лідери фракцій, прем’єр-міністр. І я кажу: «Петро Олексійович, я хочу вам в очі сказати: не треба нас лякати. Ми не боїмося. Є на нас матеріали — вносьте! Тільки тоді виникає питання: чому на депутатів-патріотів у вас находяться матеріали, а на банду Януковича у вас матеріалів немає?»
Тобто не треба мене лякати! Я не боюсь. Я Господа Бога тільки боюсь.
— Хорошо, ну а если Порошенко послушается вашего «совета», и Шокин внесет в Раду представления по вашим соратникам — будете рассматривать вопрос о выходе из коалиции? Все-таки речь идет о верхушке партии…
— Безумовно. Так а я думаю, що це спеціально і робиться, щоб розвалити коаліцію. Ну, а якої реакції вони очікують?! Якщо вони вносять подання на керівництво партії, яка входить в коаліцію, то, безумовно, усвідомлюють, що вони роблять. Вони розраховують на нашу імпульсивну реакцію; на те, що ми бахнемо дверима і вийдемо з коаліції. А чорта з два! Ми нікуди не вийдемо з коаліції! Але й провести незаконні подання на позбавлення наших депутатів — теж не дамо! У нас потужна фракція, і ми знайдемо можливості вплинути. Більше того, якщо вони вносять подання на Лозового, Мосійчука, на мене…я Президенту пропонував: ви не чіпайте хлопців, ви на мене вносьте подання. Я — лідер партії, я за все відповідаю. Але разом з поданням на мене внесіть подання на Бойка, Королевську, Бакуліна. І на всіх інших, у тому числі і на своїх депутатів, які служать олігархам.
— Сказали «а», говорите и «б». Говорите, у вас мощная фракция, и вы найдете способы влияния? Тогда перечислите три первых пункта в перечне этих способов. Как будете действовать?
— Та просто заблокуємо — та й все.
— Ну, как заблокируете, так и разблокируете рано или поздно. Что еще?
— Друге: переконаємо колег, щоб вони не голосували, бо це замовна справа.
— Как это уже было в аналогичной ситуации с некогда приведенным вами в Раду Мельничуком? Кстати, на каком этапе вы поняли, что он «переродился»? Только что он у вас был героем — и вот уже беспредельщик…
— Ну, він дійсно очолював «Айдар»; ми з ним познайомилися тоді на фронті. Насправді, це ще питання, чи був він вже тоді героєм. Бо до мене тоді ще під час виборчої кампанії звертались маса людей з «Айдару», просили, щоб ми його не брали.
— И что ж вы их не послушали?
— Ну, бачите, я їх не почув. Мені здалось, що це якісь внутрішні протистояння, ще що-небудь, як в будь-якому колективі. А от коли я зрозумів, шо це щось не те — це коли вони викрали директора «Укрспирту». Мені подзвонив колишній голова Податкової міліції Хоменко і повідомив про те, що вони викрали директора «Украспирту». Я тут же подзвонив Мельничуку. (Спецслужби, вони ж слухають мої розмови, можуть підтвердити). Кажу: «Сергій, негайно верніть Лабутіна. Негайно!» — «Він десь у Молдавії, то-сьо, але найближчим часом буде, ми його пов’яжемо і передамо». То єсть, він таким чином підтвердив, що вони до цього причетні!
А от що стало останньою краплею, яка вивела мене з себе, і ми негайно зібрали фракцію і виключили його з фракції, — це блокування Міністерства оборони, коли вони шини почали палить. Я коли побачив цю картину — ну, це подарунок Путіну. Я тут же негайно зібрав фракцію і сказав, що блокування Міноборони в умовах війни — це зрада. І я Порошенку сказав: «Петро Алексійович, я би на вашому місті, от якби я був президентом і у мене блокували Міністерство оборони, — я б розстріляв тих, хто оце робив». Зразу, на тому ж місці. А ви панькаєтеся з ними!» До речі, вони так і не внесли подання ні по Міноборони, ні по чому…
— Я так понимаю, вы потом и с Аваковым пообщались на эту тему…
— А потом мені Аваков показав матеріали. Там 3 трупи по ньому. На Мельничуку 3 трупи. Відкопали… Докази є, покази, пояснення виконавців.
— Ну, так если есть материалы, да еще после вашей пылкой речи о перерождении Мельничука, — почему ваша фракция дала голоса «за» только за снятие с него неприкосновенности, но не за привлечение к уголовной ответственности и не за арест?
— А тому, що має бути однаковий підхід . Чому вони вносять подання на арешт Мельничука і не вносять на арешт Клюєва?
— Неужели это соображение важнее, чем конкретная ситуация по «трем трупам» Мельничука?
— По-перше, подання по трупах немає. Хай вони внесуть це подання. І це у мене питання до Генеральної прокуратури: чому вони, кілька місяців маючи матеріали від МВС (а я точно знаю, що по 3 трупах вони є, вказівку, як їх убивать, давав Мельничук; є конкретні покази свідків і виконавці цих злочинів), не вносять це подання до Верховної Ради?
— То есть, вы имеете в виду, что это не ваше дело, если они вносят «пустышку»?
— Безумовно. А з іншого боку, чому ми маємо арештовувати Мельничука, як би я до нього не ставився, якщо вони не пропонують арештувати Клюєва? Чим Клюєв краще Мельничука?
— Кстати, на итоговом заседании регламентного комитета по делам Мельничука и Клюева я обнаружил для себя второго потенциального отщепенца из вашей фракции — зампредседателя комитета Олега Куприенко. Вы его прессинговали все заседание: «Шо, взяв грош і? Шо, людина слабка?» Он краснел-бледнел — но в итоге проголосовал не по сценарию Клюева. Скажите, у вас были основания думать, что дело нечисто, или вы просто наблюдали за поведением человека?
— Я просто знаю його много років. І дивлюся: людину як підмінили.
— Подменили на этом заседании или по ходу всей истории с представлением на Клюева?
— Підмінили в тому, що стосується справи Клюєва. А оскільки він керівник обласної Чернігівської організації, та ще й мій помічник, якого я знаю багато років, то я йому прямим текстом і сказав: «Олег, ти давай, дій, як потрібно країні, а не так, як хтось попросив, і т.д.».
— Вы же с ним потом говорили. Я не верю, что вы не задали вопрос о том, что случилось.
— Я задавав йому питання. Він клянеться-божиться, що нічого немає. Ну, немає, значить, немає.
— Но вы считаете, что этот прессинг помог тому, чтобы Куприенко не проголосовал в русле пожеланий Клюева?
— Я переконаний, що Клюєв заслав «бабки» і в регламентний комітет, і в Верховну Раду. І бігав по Верховній Раді, і нам пропонував гроші. Я ж вже казав: 50 мільйонів.
— Кто непосредственно с ним говорил?
— Один з наших депутатів. Клюєв говорив з ним, той підійшов до мене…
— Фамилию депутата назвать можете?
— Поки не можу. Прийде час — назову. Я йому сказав: «Пошли його нахєр». Після чого вийшов у кулуари, зібрав пресу і все розказав. Для того, щоби відрізати будь-які можливості для домовленостей. Потому що коли загоняють такі «бабки», виникають соблазни. У тому числі і у мене.
«Я ПІДОЗРЮЮ, ЩО У НЬОГО ТАМ В НІЦІ АБО ТЬОЛКИ, АБО НЕРУХОМІСТЬ»
— Почему вы так рьяно вцепились в министра экологии Шевченко? С парламентской трибуны сказали, по-сельски окая: «Сволоч, іди звідси!»…
— (Посміхається)…у вас дуже добре виходить мене копіювати.
— Рад, что вам нравится…Ваша правая рука Андрей Лозовой написал открытое письмо Юлии Тимошенко по поводу Шевченко. Вы в курсе, что по Раде ходят слухи о том, что, дескать, вы метите на это место?
— Послухайте, це справді дурня, коли Шевченко розказує, що я претендую на посаду міністра екології — це у той час, коли Президент пропонує мені стать першим віце-прем’єром. Мені не треба ніякої посади!
Питання тут не в посаді. Тут справа в іншому. Посада міністра екології — єдина, яка була продана в уряді. Про це знає весь український політикум. По-друге, нас фактично обдурили! Тому, що коли формували уряд і наша фракція голосувала за Шевченка, нас ніхто не попередив, що Шевченко — це бізнес-партнер олігарха Януковича Оніщенка — Кадирова. І що Юлька, яка подала його кандидатуру, продала цю квоту. Розумієте, якби мене попередили, якби зі мною чесно вели і сказали, що оце — підставна кандидатура начебто од «Батьківщини», а насправді від Оніщенка-Кадирова — ми б ніколи за нього не проголосували!
Коли я вперше про це дізнався? Десь зразу після новорічних свят, 15-16 січня, до Кабміну від Шевченка надійшло подання про призначення головою Державної служби надр і геології Павла Матвєєва. Вощевський, віце-прем’єр і куратор Міністерства екології, тоді хворів, і я вирішив перевірити, що це за кандидат. І з’ясовую, що кандидат на посаду цієї Держслужби — помічник Оніщенка!
Я коли про це дізнався, тут же пішов до Яценюка. Кажу: «Попробуйте тільки призначити, ***дь! Я підніму такий скандал, що вам мало не покажеться!»
— То есть, и тут вы все раскрыли?
— (Не помічаючи іронії) Так! Хай прем’єр підтвердить! Ми заблокували це призначення. А потім я почав розбиратися, чому Шевченко вносить кандидатури помічників Оніщенка. І потім я з’ясував, що ця посада була продана. З цього часу ми почали постійно тримати його під контролем. Зверніть увагу, я ж не вчора по Шевченку почав виступать. Останні півроку я весь час розказую, що Шевченко — корупціонер; що корупційні схеми в Мінекології зберігаються, і що ми вимагаємо його відставки. В уряді сьогодні два міністра-корупціонера: міністр екології Шевченко і міністр енергетики Демчишин. І всі останні півроку ми про це говоримо. А то, що він на цьому літаку попався, що Оніщенко летів, то це вже стало останньою краплею. Бо якраз був вибух у Василькові, а він — у Ніці!
До речі, Шевченко скрізь розказує, що він випадково підсів на той літак. Шо от йому надо було терміново повернуться, не було чим, він подзвонив своєму другу Оніщенку, і той випадково виявився у Ніці. Так я хочу сказати, що так само цілком випадково Шевченко у травні місяці літав літаком Оніщенка в Ніцу і з Ніци назад на Київ. Так само випадково Шевченко у квітні літав літаком Оніщенка…
— Давайте мы прервем это увлекательное перечисление. Сколько всего вы насчитали полетов Шевченко на самолете Онищенко?
— Чотири — і це тільки літаком Оніщенка. Бо там ще маса інших польотів на інших літаках. А от літаком Оніщенка…І шо прикметно — у Ніцу, з Ніци…тобто я підозрюю, що у нього там є або тьолки, або нерухомість, яку він, очевидно, не задекларував. І мене дивує мовчання Генпрокуратури. До речі, це демонструє ще раз, що Антикорупційне бюро, на яке ми стільки надій покладали, Генеральна прокуратура — вони як були ручними органами, які чекають «фас», — так і залишаються.
— Вас удивляет это, а меня — то, что вы говорите: «Юлька подала», «Юлька продала». Вам не стыдно так говорить о женщине, которая дала вам путевку в большую политику? Говорили бы «Юлия Владимировна». Вы ведь в жизни к ней так обращаетесь?
— Ні, я до неї донедавна звертався «Юля». Але після того, як я підняв питання по Шевченку, вона вимагає, щоб я до неї звертався «Юлія Володимирівна». Я їй кажу: «Юля, я тебе знаю з 98-го року, ми завжди були на «ти» і «Юля». А тепер вона вимагає, щоб я звертався «Юлія Володимирівна», то я кажу: «Юля, це тебе старить, насправді ти — Юля».
— Но говорить «Юлька» при вашей долгой карьере в ее партии … я бы еще понял на ток-шоу; это, возможно, по душе вашему электорату…
— Добре, я хочу вибачитися перед Юлею за те, що сказав «Юлька». Це я погорячився. Ну, не погорячився, а…розумієте, коли дурять весь народ…Ну, запропонували ви Шевченка на міністра екології. Ну, продали цю посаду. Ну, бачите, що він напоров бока, що він корупціонер…Що б я зробив би? В чому сила політика? Коли він вміє визнавати свої помилки. Вийди і скажи: да, чорт поплутав, не знали…
— А почему, по-вашему, она так не делает?
— А попитайте в неї! Тому що рильце в пушку. То розказують, що ми не причетні до його призначення. Потім, коли витягуємо листа, де вона його пропонує, вони кажуть: то це ми просто свою думку написали! Ми його рекомендували!
Так у мене тоді питання: а чий він міністр? Кожна політична сила має нести відповідальність за міністрів, яких рекомендувала…
«ЗА ЛІТАК, НА ЯКОМУ ЛІТАЄ ФРАКЦІЯ, ПЛАТИТЬ АБО СКУРАТОВСЬКИЙ, АБО РИБАЛКА»
— Давайте от чужих министров перейдем к вашим депутатам. Не так давно СМИ сообщили, что примерно каждый четвертый из фракции Ляшко задекларировал зарплату ниже зарплаты уборщицы. А у Игоря Мосийчука имеется недурственный «Мерседес» — и это при 6720 гривнях годового заработка…Откуда такая машина у недавнего политического узника?
— «Откуда дровишки? Из лесу вестимо!» (смеется). Що стосується декларацій: по-перше, нічого дивного, тому що — зверніть увагу! — по-перше, з тих, хто зі мною прийшов до парламенту, жодного не було депутата! По-друге, багато з цих людей — просто з фронту: Дмитро Лінько, командир батальйону «Свята Діва Марія»; Артем Вітко, командир батальйону «Луганськ-1», Ігор Мосійчук, боєць «Азову», коли ми створювали «Азов»…більше того, до цього 2 роки він сидів в тюрмі, ми його витягли з тюрми разом із Білецьким і іншими, там 30 чоловік, лише в лютому минулого року.
— Так откуда у Мосийчука взялся «Мерседес»?
— У кого «Мерседес» є? Мені про це невідомо. У Мосійчука є «Мерседес»? Можливо й є, я не цікавився, спитаю.
— Вот так сидел человек — и вдруг у него «Мерседес»…
— (заводячись) Слухайте, ну до того, як сидів…він же ж не народився, йому під 40 років. Він же до того, як сидів, щось же ж заробляв!
— Откуда у Радикальной партии деньги? Только прошу вас: не надо о членских взносах. И про пожертвования сочувствующих, как говорит ваш нарождающийся конкурент по электоральному полю Сергей Каплин….
-…До речі, щодо конкурента. По-перше, він не конкурент. По-друге, розкручують його за гроші Льовочкіна, він у нас великий спеціаліст по розкручуванню фрік-проектів тіпа Берези, Капліна…
— Ну, Радикальную партию к этим фрик-проектам тоже причисляют…
— (З металом у голосі) Вибачте, Президента Порошенко теж причисляють до цього проекту. Фірташ у віденському суді розказав про те, як вони домовлялись. І я підозрюю, що те, що банда Януковича ховається за депутатськими мандатами, а не відповідає, — це одна з домовленостей з олігархами.
Так от, звідки гроші? Та не буду я нічого вигадувати — від наших людей гроші. У нас є кілька депутатів, які утримують партійні офіси, партійну газету, платять за ефіри…
— Фамилии, пожалуйста.
— Сергій Скуратовський, Валерій Вощевський, Сергій Рибалка. Їхні декларації, їхні доходи дозволяють це робити. Вони були бізнесменами, заробляли великі гроші. Фінансували виборчу кампанію. І коли мені дорікають, що я літаю літаком — да, літаю. За який, до речі, платить або Скуратовський, або Рибалка. І, до речі, не я один літаю, а ціла фракція. І літаємо не в Ніцу, як Шевченко, а на фронт, бо іншого способу добратися туди немає. Особливо коли треба чи пораненого вивезти, як Корчинська з Маріуполя, чи ще кого-небудь. Да, літаєм! І оплачуємо цей літак. Оплачуємо!
— Разъясните мне причины одной дружбы. Два года назад я опубликовал в соцсетях фотографию, типичную для Олега Ляшко прошлого парламентского созыва. На ней вы о чем-то шепчетесь с «регионалами» Николаем Левченко и Татьяной Бахтеевой. Ничего пассионарного, спокойный деловой разговор.
Кстати, в таком составе я видел вас беседующими не раз. Тихонько, шу-шу-шу. Неподалеку стоит помощник Бахтеевой с портфелем — чтобы никто не подошел ближе. И вы там все вместе «перетираете».
О чем «перетирали» и чем объяснить ваши дружеские отношения с Колей Левченко? Вспоминается эпизод, когда вы вступились за него перед людьми…
— Дякую за питання. Що стосується Бахтєєвої, з якою, як ви кажете, ми «перетираємо». Завдяки Бахтєєвій…я боюсь перебільшити, але десь 10 людських життів ми врятували. Оце єдине що нас поєднує з Бахтєєвою. Це абсолютно безвідмовна людина. Я можу смс-ки показать, які я пишу Бахтєєвій. Коли треба якісь ліки комусь на рак; чи як у мене один хлопець на Чернігівщині отримав більше 60% опіків. Вона у той же день, як тільки я подзвонив, прислала реанімобіль, вивезли хлопця в Донецьк, його там лікували.
І скільки я до Бахтєєвої не звертався, жодного разу не було, щоб вона відмовила.
— А в обратную сторону эта схема работает?
— Щоб вона мене про щось просила? Ніколи нічого не було. І я хочу сказати: да, я знаю, що Бахтєєва — регіоналка, і все інше. Але — люби Боже правду: хай би кожен врятував стільки життів, як це зробила Бахтєєва. У кожної людини є свої плюси і мінуси; очевидно, у Бахтєєвої їх так само багато, як і у мене. Але я знаю її плюси: вона мені жодного разу не відмовила, завжди допомогала з ліками — і причому з ліками для простих людей. Мені виборець пише: поможіть з ліками. Я пересилаю смс-ку отому її помічнику, про якого ви говорите «з чемоданчиком стоїть «, його звать Діма. І той Діма за 3 дні організовує ліки, які коштують 100 тисяч гривень. І ми рятуємо життя. Тому до Бахтєєвої у цьому плані питань немає. Це людина, яка врятувала багато життів, і я це підтверджу на будь-якому суді.
Що стосується Левченка…послухайте, ну, парламент — це таке місце, там з усіма спілкуєшся. Навіть з опонентами. Це не значить, що я поділяю його погляди чи програму. Ми з ним політичні опоненти, і коли ви кажете, що я з ним дружу, це перебільшення.
Друзів насправді в житті у мене немає.
— Что, совсем нет?
— Ну, да. Є товариші, але друзів…
— А почему?
— Ну, наверно, у мене характер такий, а можливо, не найшов ще на четвертому десятку друзів. Але це парламент, це велика тусовка. От коли до мене Лесик Довгий, відомий злодій, підходить і перед усіма вітається — от шо мені зробити?
— В морду дать.
— (Сміється) Ну, в морду дать — це якщо не вистачає сил. Тобто коли вони приходять, вітаються — ну, шо робити? Послати їх? Інколи намагаєшся так іти, щоб не попався на очі, шоб не вітатися. Бо станеш із Левченком за одним столом у буфеті, їмо якусь котлету, причому окремо він, окремо я. А сфотографували — і кажуть, шо вони разом із одного корита жруть! Розумієте (сміється)?
Що стосується затримання Левченка, про яке ви згадали…Була такая історія. Я тоді був у Львові, якраз на ефірі на «ЗІКу». І у перерві Андрій Лозовий, мій помічник (він тоді ще не був депутатом), каже: «Дзвонив Левченко, його десь у Дніпропетровській області зупинили; убивають, мордою в асфальт…
Потів він перезванює, я питаю: шо сталося? Він розказує. Я тут же набираю Славу Олійника (а він тоді був, і зараз є, заступником дніпропетровського губернатора), кажу: «Слава, мені дзвонить Левченко, каже, шо його там убивають. Слухай, розберіться, шо там таке. Він мені перезванює, каже: у нього в чемодані, у багажнику, знайшли гроші…Кажу: «Слухай, так заберіть ті гроші — і внесіть від імені Левченка на рахунок добровольчих батальйонів. А його відпустіть, на хрін він вам надо? А гроші заберіть!»
«З «ІНТЕРА НЕ ВИЛІЗАЛИ, БО БУЛИ ТАКІ ДОМОВЛЕНОСТІ. ТАК САМО, ЯК ЮЛЯ СЬОГОДНІ НЕ ВИЛАЗИТЬ З «ІНТЕРА»
— Что-то как-то очень запросто связывались с членом команды Коломойского, которая вас в свое время неплохо «песочила» в подконтрольных СМИ. Слов из песни, извините, не выкинешь: «боевым п*****м» называли. И вот в разгар этого «мочилова» вы звоните…
— … Ні-ні, по-перше, ця історія буда значно раніше, десь у травні. А мочити Бєня почав мене десь у серпні місяці. Після того, коли ми з ним зустрілись, він мені запропонував 50 мільйонів доларів…
— Что-то вам все не сговариваясь по 50 млн долларов предлагают…
— …Ага, якась рокова цифра. Ну, з меншою, видно, не підходять. А мені хоч з меншою, хоч з більшою, нахрен вони надо?..І запропонував людей у список. Я його послав. Бєня почав мені розказувати, шо я — проект Льовочкіна. Я кажу: «Бєня, я такий же проект Льовочкіна, як і проект Коломойського. Радикальная партія і Ляшка — це проект людей, які за нас голосують. Я не проект Льовочкіна, не буду ніколи проектом Коломойського і нікого іншого!»
— Но с «Интера » вы же не вылезали!
— Не вилізали, бо були такі домовленост і. Так само, як Юля сьогодні не вилазить з «Інтера».
— С кем у вас были договоренности?
— І з Льовочкіним в тому числі.
— И в чем они заключались?
— Ну, ми платили їм гроші, і вони нас показували.
— Ой…
— Шо «ой»? Подивіться платіжки!
— Что, и Каплин сейчас платит эти деньги?
— Ні, Капліна, я думаю, крутять безплатно. Але я хочу закінчити. Після того, як я відмовив Коломойському, він почав мене мочити.
— А в последние несколько месяцев перестал. И случилось это где-то в районе его отставки. Причем как-то очень синхронно вас перестали показывать по «Интеру», зато пошла серия постов людей из команды Коломойского: дескать, Олег, у нас были трения, но вот тут ты хорошо сказал. Несколько сочувственных реплик прозвучало и от ваших соратников, от Игоря Мосийчука, например. И, как апофеоз, вы появились в телевключении на публичном прощании губернатора Коломойского.
И такое складывается ощущение, что вы с Коломойским уже вась-вась, и все у вас хорошо. Это так?
— Ні, нащо «вась-вась» — це перебільшення. А чому так сталося? Так Борис Філатов відповідав на це питання. Коли вони в парламенті попрацювали, то побачили, як ми працюєм. І вони визнали, що помилялися, коли мене мочили. І шкодують з цього приводу.
— Как-то уж очень единовременно они к этому пришли. И это совпало с тем моментом, когда вас перестали ежедневно показывать по «Интеру».
— Ні, послухайте, на телеканалі «Інтер» я перестав появлятися після того, коли ми проголосували закон про ринок газу, який у Фірташа забрав газорозподільчі мережі. На телеканалі «Інтер» я перестав появляться після того, коли нами намагалися керувати, а ми їх послали нахєр.
— А в чем эти попытки руководства проявлялись?
— У тому числі і у спробах підкупу наших депутатів.
— Кого именно?
— Ну, різних депутатів. Я не буду називати прізвища, оскільки ці факти були зупинені. Але до цілого ряду наших депутатів зверталися з пропозиціями грошей, впливу і т.д. Я сказав: «Нашою фракцією ніхто керувати не буде. Ми будемо приймати в парламенті тільки ті рішення, які потрібні країні. Ми від всіх олігархів однаково відсунуті. Для нас шо Коломойський, шо Льовочкін, шо Ахметов, шо Фірташ, шо Пінчук…хто там іще? Зараз нові олігархи у нас з’являються: Кононєнко, Григоришин російський і так далі.
— Какой же Григоришин новый?
— …так от фракція Ляшка не буде працювати на жодного олігарха. Ми в парламенті будемо приймати тільки ті закони, які треба.
Ну, і після цього я перестав появлятися на «Інтері», у Пінчука, скрізь.
— Ну, почему же, скажем, на «Украине» вас показывают. На «112-м».
— Інколи. Ну, а куди від мене діваться? Я ж — явище! Слухайте, хорошо, ну, якщо не буде Ляшка, то хто там буде? Я — лідер фракції. Подобається це комусь чи ні, але я є. І партія наша є. І вплив ми маємо великий. Тому хочуть, не хочуть — мають звати. І те, шо вони мене звуть…от на «Інтері» зараз цензура, це правда. Туди, навпаки, не звуть, більше того — поливають брудом. На інші канали інколи — наголошую — звуть.
Що стосується Коломойського, ще раз скажу. Вони визнали, що то була їхня помилка. Вони побачили що ми — патріоти. До мене Філатов підійшов, сказав: «Ізвіні, ми помилялися, ми бачимо ті закони, за які ви голосуєте; ми бачимо позицію, яку ви займаєте». Слухайте, якщо людина визнає свої помилки, то молодець! Краще пізніше, ніж ніколи! Тоді він не знав мене, обливали мене брудом. А коли побачив, бо сидять через ряд, як я працюю і визнав свою помилку, то шо мені, до кінця життя злость на нього тримать?»
— Скажите, а каково это — одновременно иметь договоренности с Левочкиным и выступать по «Интеру» — и критиковать его, на чем свет стоит, с парламентской трибуны?
— У нас не було ніяких домовленостей з Льовочкіним. У нас були домовленості з рекламною службою телеканалу «Інтер».
— Но если бы он не дал на это добро…Вы же накануне выборов были в каждом включении с фронта!
— А тому шо я був на вістрі подій. І треба бути дураком, шоб не включати мене. А крім того, я ще раз скажу: да, домовлялися, шоб включали. За гроші. Тому що вибори — це ефіри.
— А сколько стоил один эфир?
— Та хрін його знає…дорого.
— А поточнее? Надо же сравнить с совокупными ресурсами людей, которые, как вы говорите, содержат вашу партию.
— Я кажу, ми звіт подали в ЦВК! Там все задекларовано.
— Кстати, я беседовал с телеэкспертами, они говорят, что в целом на наших каналах вас не особенно критикуют. За редким исключением. Вы уже разобрались, откуда растут ноги у появившегося про вас на 17-м канале фильме?
— Розбираємся зараз.
— И кто это, по-вашему?
— Ну, це туфта повна, вона не варта нашої уваги. Могли шось якісніше состряпать. Ви ж розумієте, що це перед виборами знову починають виливать бруд. І поява оцієї подноготної херні свідчить, по-перше, про те, що в нас рейтинг росте; а по-друге, намагаються знову нас «мочить». Я не думаю, що це вплинуть.
— Но знаете, несколько роликов, которые появлялись в Интернете о вас и ваших коллегах за последние несколько лет, довольно большие по объему. И даже с точки зрения технарей, подделать их довольно сложно.
— Це ви до чого? Шо це відповідає дійсності?
— Отчасти, возможно.
— Послухайте, я взагалі не вважаю за потрібне обговорювати цю тему. Я сказав, шо це брудні чорні технології наших опонентів. Бог їм суддя, але коли ми їх знайдемо, голову відіб’єм! Допоможемо Господу реалізувати його суддівське ремесло!
«НЕ ТРЕБА КАЗАТИ, ЩО ЗА ЛЯШКА ГОЛОСУЮТЬ ДУРН І ЗАБИТІ СЕЛЮКИ!»
— Вы производите впечатление человека, который точно знает, кто его электорат и на кого он может рассчитывать. А как вы себе представляете свой электорат?
— Наш електорат? Ось, гляньте, мій електорат!
— Ну, это все обобщения. Выглядит красиво, но людей-то не видно…
— Не видно, а ви подивіться! Оце зустріч у Хмельницькому. Подивіться, вони різні! Це люди старшого віку, це молодь. Освічені, неосвічені, з роботою і безробітні. І це все ті люди, які хочуть радикальних змін в країні. І які бачуть мою енергію і бажання шось змінити в цій країні! Оце мій електорат! А ті, хто розказує, що мій електорат — це якісь там забиті селюки…Да, сільські люди теж голосують за Радикальну партію, дуже багато людей. Але вважати сільських людей забитими — це треба зовсім не знати українське село! Я сам із села. Сільські люди — надзвичайно розумні, освічені і досвідчені люди. Тому казати, що «за Ляшка голосують дурні забиті селюки», — це принижувати не мене! Це принижувати тих людей, які за мене голосують!
— Ну, я бы сформулировал по-другому. Это люди, которые не столь усердно будут задумываться над цифрами. И суховатое выступление Пинзеника или какого-нибудь другого «технаря» оставит их безучастными. А вы со своим оканьем, со своим образом человека из народа им понравитесь больше. Кстати, доводилось наблюдать вас в непубличной беседе: и оканья меньше, и этой экспрессии. Скажите, выступая на людях, вы сознательно не забиваете людям голову «лишними» цифрами, а больше напираете на сельский юмор, на простоту посыла?
— (Сміється) Ні, я з вами не згоден. От мене питають: як навчитися виступать так, як ти? Це природній талант, навчитися цьому неможливо. І це комплекс, це не просто цифри. Ви ж правильно навели: можна цифри по одному розказати, а можна по-іншому. Так от я вважаю, що про складні речі треба людям говорити просто.
— Как-то вы чересчур уж упрощаете…
— Я кажу про складн і ре-чі! Для того, шоб людям пояснити; для того, шоб людей повести за собою, треба говорити зрозумілою їм мовою! Тобто про складні речі — говорити просто. А якшо ти говориш тільки те, шо зрозуміло тільки тобі і більше нікому — то це нікого не цікавить! Коли я виступаю, то не для себе і навіть не для вас. А я виступаю для мільйонів людей, яким хочу пояснить, шо відбувається в країні, шо треба робить, наші пропозиції і так далі.
(Олег Валерьевич стучит по столу, заставляя чашку с кофе испуганно подпрыгнуть).
Щодо того, шо ви кажете про цифри, які ми наводимо-не наводимо…послухайте, хай ще знайдуть таких професіоналів економістів, як наш Віктор Галасюк. Або такого міжнародника-дипломата, як Віктор Вовк. Подивіться закони, які приймаються, і хто там автор! Всі економічні закони, прийняті у новому парламенті, — за авторством депутатів Радикальної партії! Закон про зниження єдиного соціального внеску! Закон про зниження податку на доходи фізичних осіб! Закон про мораторій на вивезення лісу-кругляку! Закон про звільнення від ПДВ деревообробного устаткування! Законопроект, який заводить сюди ринок електромобілів! Законопроект про підтримку малого та середнього бізнесу, який ми зараз зареєстрували! Законопроект про створення експертно-кредитної агенції, який ми зараз лобіюємо, шоб його прийняти! Наш законопроект про реструктуризацію боргів! Я в листопаді, коли писали коаліційну угоду, вимагав вписати туди реструктуризацію зовнішніх боргів. Тому що ми не можемо дозволити собі у цьому році заплатить по боргах 354 міліарди гривень. Яценюк на стелю скакав: «Ні в якому разі, це дефолт, ми ніколи на це не підемо!» Через півроку він почав говорити те, шо ми півроку з Галасюком вимагали!
( Лицо Олега Валерьевича раскраснелось, на левом виске часто пульсирует жилка )
Тобто видавати нас за таких простеньких дурачків, які ні в цифрах не розбираються, ні в економіці, — це надзвичайно спрощений підхід! Повірте, що стосується економіки, що стосується грошово-кредитної політики, митної політики — я Пинзеника ще навчу! Пинзеник з 92-го року віце-прем’єром був — покажіть мені його досягнення! Ваучерна приватизація, коли десяток олігархів залишилися з усією промисловістю, яку будував весь народ, а всі інші — з ваучерами, на які і 3 копійки не получили? Чи в чому Пинзеник відзначився, великий економіст?
Чому ми в такій жопі? Тому що ми перетворили внутрішній ринок на полігонку, куди заводять внутрішній хлам. От треба радикально міняти нашу політику! І в першу чергу — грошово-кредитну! Коли у нас Яценюк з Яресько вертаються з МВФ і розказують, яких вони кредитів набрали, їм ледве не зірки героїв вішають! На чорта нам ваші кредити, ви краще розкажіть, на шо ви їх потратите! І чим ми їх будемо вертати через рік-через два! У минулому році ми на виплату зовнішніх зобов’язань 110 міліардів гривень заплатили…
(Олег Валерьевич делает гневный жест рукой, как бы сметая со стола указанную сумму)
У бюджеті цього року — 140 мільярдів, а загалом на виконання зовнішніх зобов’язань — 354 мільярди! За рахунок чого це вертати? Тобто Порошенко хвалиться, що в нас краща голова Національного банку! А я вам кажу, що більшої злодійки, ніж Гонтарєва, немає! Знаєте чому? Тому що у нас ставка рефінансування у Нацбанку — 30%. Це означає, що у комерційному банку кредит — під 45%! Покажіть мені, хто під 45% візьме кредит! І, головне, розказують, шо вони побороли інфляцію! Вони не інфляцію побороли, вони вилучили гроші з економки! І вони вбили бізнес, вбили економіку!
(Корреспондент «Цензор.НЕТ» пытается вставить реплику, но Олег Валерьевич гневно машет рукой)
Я закінчую, це дуже важливі питання! Це значно важливіше, ніж те, чому я хожу на ефіри! На «Інтер» чи ще на шось! Я з чортом лисим готовий домовитися, аби тільки донести свою виборчу програму! Шоб люди зрозуміли, шо ми йдемо у прірву! І коли нам розказують про боротьбу з інфляцією, то вони не з інфляцією борються! Бо вони сьогодні вилучили кошти з економікою, позбавили можливості малий та середній бізнес брати кредити; сотні тисяч людей зараз будуть на вулиці! Вони восени вийдуть, бо їм нічим буде годувати свої сім’ї! Коли запроваджують касові апарати! Коли 45% — ставка в комерційному банку! Коли наперед уже за півроку податки стягнули! І вони мені розказують, що вони знають про економічну політику? Шо вони можуть знать в тій економічній політиці?!..
Провыступав «на разрыв аорты» еще несколько минут, Олег Валерьевич откидывается в кресле и совершенно спокойно спрашивает:
— Ну, ви теперь зрозуміли, який в нас виборець? У нас виборець — високоінтелектуальний, розумний. Але про оці речі — я вам доступно розповів? Зрозуміло? Я вам розповів цілий підручник з політекономії, що треба робити. Але бачите, ви все зрозуміли. От я хочу, шоб і наші читачі дуже просто зрозуміли, перед якими викликами і катастрофами ми стоїмо.
— Понятно. А как насчет того, чтобы оставить вот этого Ляшко — и убрать того, с «падлюками», «сволочами», кулаками, «Юльками»? Такое возможно?
Олег Валерьевич смеется:
— Можна, але боюся, шо тоді народ буде шукати когось іншого. Наш народ любе гостре слівце…
Источник: http://censor.net.ua/resonance/341860/oleg_lyashko_na_nter_ya_perestav_poyavlyatsya_pslya_togo_yak_nami_namagalisya_keruvati_a_mi_h_poslaliЕвгений Кузьменко, «Цензор.НЕТ».
Главный любитель вил в стране дал «Цензор.НЕТ» радикально откровенное интервью, в котором рассказал, как ему дважды предлагали 50 млн долларов; объяснил, каким образом не позволит генпрокурору Шокину привлечь своих соратников; извинился перед Юлией Тимошенко за «Юльку»; предложил поискать у министра Шевченко в Ницце «телок или недвижимость»; поведал о том, как менялись его отношения с командой Коломойского. А также признался, что у него нет друзей.
Слушая Олега Ляшко, корреспондент «Цензора» то и дело вспоминал строки из булгаковского «Собачьего сердца»:
«»Он бы прямо на митингах мог деньги зарабатывать, — мутно мечтал пес, — первоклассный деляга. Впрочем, у него и так, по-видимому, куры не клюют…».
Насчет кур — доподлинно не знаем, в карманах у Олега Валерьевича не шарили; на Филипп Филиппыча Преображенского он тоже не похож. А вот про митинги — сущая правда. Неслучайно расшифровка этого интервью заняла несколько часов: за одну минуту лидер Радикальной партии успевает наговорить столько, сколько иному политику не удается и за пять. При этом он регулярно входит в раж, и тогда хочется оглянуться: может, за спиной у тебя уже собралась небольших размеров толпа?
— На русском будем беседовать или на украинском? — спросили мы Ляшко, усевшись за стол.
— Я спілкуюся тільки українською, — был ответ. — а ви, як хочете, задавайте питання російською.
На том и порешили.
«МЕНЕ ХОЧУТЬ ВИШТОВХАТИ ЗА СТІНИ ПАРЛАМЕНТУ»
— На днях вы заявили о том, что Президент предложил вам занять должность первого вице-премьера. На что вы ответили, что намерены пока оставаться в парламенте, поскольку Радикальная партия не до конца выполнила свою миссию.
И все-таки, а почему бы не принять предложение Президента?
— А коли формувалася коаліція і Арсеній Яценюк просив кадрові пропозиції, ми ж пропонували мене або на міністра внутрішніх справ, або на першого віце-прем’єра. Тоді вони не захотіли, бо боялися, да? Потім як побачили за півроку, як ми працюємо (а в цьому дуже легко переконатися, якщо ви подивитеся перелік прийнятих законопроектів нашого авторства і т.д.), то вони вже пропонують. Але я думаю, що насправді мені цю посаду пропонують не тому, що цінять мої організаторські здібності…
— …а чтобы обезглавить фракцию?
— …навіть не обєзглавіть фракцію, а виштовхать мене за стіни парламенту. Бо оскільки ми сьогодні живемо в парламентсько-президентській республіці, всі головні події відбуваються в парламенті. Сьогодні найголовніше — це Конституція, децентралізація тощо. І тому я думаю, що мене просто цими посадами, м’яко кажучи, намагаються зацікавити, щоби я пішов з парламенту і щоби їм у парламенті було легше робити свої справи. Бо сьогодні я один із тих, хто насправді впливає на ситуацію в парламенті. Якби років п’ять назад мені запропонували посаду першого віце-прем’єра, можливо, я б на це і купився. Сьогодні — ні. Бо в чому, я кажу, наша місія? По-перше, в нас є цілий ряд законів, які ми хочемо прийняти в економічному плані. І друге, і найважливіше, — це Конституція. Бо ми вважаємо, що всі проблеми нашої країни — від дуалізму влади, який закладено у Конституцію. І протистояння між Кабміном, урядом і парламентом. Тому ми наполягаємо, що найголовніше — це зміни до Конституції в частині прибирання дуалізму влади. І саме тому, очевидно, я комусь заважаю в парламенті, тому мені пропонують різні посади.
— А в какой форме Президент сформулировал это предложение?
— Та не один раз, в тому числі і публічно, на зустрічах з лідерами фракцій. І один на один пропонував. Більше того, тиждень тому, коли ми зустрічались, Петро Олексійович запропонував мені йти Генеральним прокурором. Дискусія з цього приводу була така: коли утік Клюєв, у мене була зустріч з Президентом, де я поставив вимогу відставки Генерального прокурора Шокіна (і ми зараз збираємо підписи за цю відставку). І він мені розказує, що прокурор ефективний, що проводяться розслідування, і так далі. Я тоді питаю: якщо прокурор такий ефективний, чому досі за депутатським мандатом ховаються Бойко та інші від банди Януковича? Президент мені каже: немає матеріалів. Начебто по тих крадених вишках Бойка у Криму залишилися матеріали, і це треба розслідувати…
Я кажу: послухайте, якби я був генеральним прокурором, то у мене б за 2 тижні знайшлись всі матеріали, і було б подання Генеральної прокуратури про зняття недоторканості з Бойка, з Льовочкіна і з інших стовпів банди Януковича. Він каже: так і йди Генпрокурором!
Він думав, шо я відмовлюся. А я кажу: «Без питань, вносьте!» А це було напередодні голосування по Наливайченко. Кажу: «Вносьте подання на відставку Наливайченка і на моє призначення». «Ні, — каже — давай на осінь, коли буде переформатовуватися уряд…».
— Вы так рассказываете, как будто вы для Президента — главный идеологический оппонент, по которому он часы сверяет. И то вам предлагает, и это…
— Якби він звіряв по мені часи, то ми б жили у зовсім іншій країні. І ми давно б вже мали звільнений Донбас. І ніколи не стояли б перед загрозою банди Януковича. А сьогодні політика, яку проводить Президент Порошенко в уряді — наголошую! — Яценюка; і парламентська коаліція, в якій дві найбільші фракції — БПП і «Народний фронт» — от вони всі разом до того дохазяйнувалися, що ми реально стоїмо на порозі реваншу банди Януковича.
Так от якби Президент Порошенко чув хоча б 10 відсотків того, що я йому за всі десятки зустрічей казав, — то у нас ніколи б реваншу Януковича не було. І ми б жили в нормальній країні.
Тому, на жаль, не звіряє. Але — поважає. Не знаю, чи боїться, але поважає (сміється. — Є.К.).
— Тем не менее, фракция Радикальной партии является составной частью коалиции. И отчасти вы напоминаете коммунистов, которые, на словах критикуя Партию регионов и «олигархический режим Януковича», на деле голосовали за нужные ему законы. Нет?
— Я думаю, це порівняння абсолютно некоректне, бо комуністи на словах критикували, а насправді підтримували банду Януковича, бо за це вони мали посади: Калетніка на митниці, когось — на лісі. І цілий ряд міністрів мали, «на кормлєніє» в них цілі галузі були. А у Радикальної партії немає нічого! І ми в коаліції не для того, щоб шось мати. Більше того, ми півроку чи більше в коаліції — і в нас, окрім віце-прем’єра, який з грудня лежав у лікарні і вийшов тільки місяць тому, в уряді немає нікого! І немає ніде нічого: ні галузей, ні підприємств, ні міністерств. І ми на це не претендуєм.
Мене питають, чого ми в коаліції? Я вам відповім дуже чітко, чому я в коаліції. Перше: тому що я вважаю, що чвари завжди губили українців. Згадайте історію України початку ХХ століття: Ленін і більшовицька банда виграла за рахунок чвар. Тому я вважаю, що сьогодні має бути єдина коаліційна команда для того, щоб не дати можливості перемогти Путіну.
Друге: перебуваючи в коаліції, я маю можливість реалізовувати наші законодавчі ініціативи. Якби ми були в опозиції, ми б не провели в парламенті жодного закону. А перебуваючи в коаліції, ми проводимо масу потрібних Україні законів. Наприклад, мій закон про декомунізацію; якби я не був у коаліції, не знаю, провели б ми його чи не провели. Закон по «Укрнафті «, коли ми забрали у Коломойського «Укрнафту». Закон по ринку газу, коли ми у Фірташа забрали ринок газу (а до цього він безплатно користувався газорозподільними мережами). І ще маса-маса інших законів! От для чого мені треба коаліцію. Я просто використовую своє членство в коаліції, щоб проводити ті закони і реалізовувати ті програми, з якими ми йшли на вибори.
— А не вернее было бы использовать свое членство в коалиции, делегируя своих представителей на ряд постов в исполнительной власти? Чтобы менять ситуацию изнутри?
— Я ж вам казав: коли формувалася коаліція, ми пропонували мене на посаду першого віце-прем’єра або міністра внутрішніх справ. Вважаю, що я не менше ефективно, ніж зараз Аваков, здійснив би реформу правоохоронних органів. Але тоді, на жаль, всі ці поділи відбувалися за партійними квотами (хоча розказували, що ніяких квот немає). І в підсумку ми отримали віце-прем’єра як весільного генерала — без будь-яких повноважень. Формально він куратор Мінекології і Мінтрансу, а реально міністри ходять, звітують — то в Адміністрацію, то ще кудись — а віце-прем’єр цей насправді нічого не вирішує…
Щодо виконавчої влади. Я готовий йти в виконавчу владу, але один в полі не воїн. Тобто це має бути команда. Який толк від того, що я пішов би навіть першим віце-прем’єром, коли ти не маєш більшості в уряді і ні на що не впливаєш? Сьогодні тебе призначили — а завтра взяли й «злили». Смислу немає! Якщо йти, то командою.
От зараз, наприклад, триває обговорення змін до Конституції. Якраз коли ви до мене зайшли, по телевізору показували засідання Конституційної комісії. І от Президент с Гройсманом вважають, що найголовніше сьогодні — це децентралізація. А я вважаю, що головні зміни, які сьогодні треба внести до Конституції — це визначитися щодо того, яку систему влади ми будуємо. У нас сьогодні система влади вигадана, такої немає ніде! Ми називаємо парламентсько-президентською республікою, а Президент має повноваження, яких не має жодний президент в жодній іншій республіці! Тому я казав про це і президенту, і прем’єр-міністру: «Давайте визначимося: або у нас голова виконавчої влади — прем’єр-міністр від партії, яка перемогла за результатами виборів; або Президент — і тоді ліквідовуємо посаду прем’єр-міністра. Тоді Президент як голова виконавчої влади, обраний на всенародних виборах, за все відповідає. Але при цьому — максимальні контрольні функції відходять парламенту. В тому числі — закон про тимчасові слідчі комісії, які Президент Порошенко сьогодні блокує; закон про імпічмент Президента, якого немає 23 роки незалежності, і для того, щоб прибрати людину, яка зловживає на президентській посаді, треба майдани збирати.
— Хорошо, вы все это сказали — и что Президент?
— Президент погодився. І прем’єр сказав: «Да, надо визначаться». Ну, от, кажу, хлопці, сядьте і визначтеся між собою, хто ж буде керувати: президент чи прем’єр…
«ВОНИ РОЗРАХОВУЮТЬ, ЩО МИ БАХНЕМО ДВЕРИМА І ВИЙДЕМО З КОАЛІЦІЇ? ЧОРТА З ДВА!»
— Вам, как и другим фракциям, вскоре надо будет окончательно определяться по вопросу снятия депутатской неприкосновенности. Будете голосовать «за»?
— Так, ми категорично підтримуємо зняття недоторканості, бо ми вважаємо, що депутатська недоторканість — це феодальний пережиток. Але ми вважаємо, що одночасно зі зняттям депутатської недоторканості має бути ліквідована суддівська недоторканість (а вона залишається); президентська недоторканість. Або, наприклад, ми зараз залишаємо президентську недоторканість на час військової агресії — але тоді в обов’язковому порядку приймаємо закони про тимчасові слідчі комісії і про імпічмент президента. От тоді це буде баланс!
— А то, что в Генпрокуратуре лежат представления по Мосийчуку…
— …по Лозовому, Ліньку, по мені готові документи.
— И вас это не смущает? Не боитесь остаться без депутатов?
— Та я не боюся! Насиплять вони солі на одне місце! Мне Кучма лякав, Янукович лякав…У мене недавно була зустріч з Президентом — оце коли писали, що я залишив нараду в Президента. Бо я йому в очі сказав: Петро Олексійович, от ви мені розказуєте, що немає матеріалів на Бойка, не могли затримати Клюєва, дали можливість йому втекти. А на наших депутатів, значить, є матеріали?! І на мене Генпрокурор пише, що я вчинив якийсь злочин.
І от сидять всі лідери фракцій, прем’єр-міністр. І я кажу: «Петро Олексійович, я хочу вам в очі сказати: не треба нас лякати. Ми не боїмося. Є на нас матеріали — вносьте! Тільки тоді виникає питання: чому на депутатів-патріотів у вас находяться матеріали, а на банду Януковича у вас матеріалів немає?»
Тобто не треба мене лякати! Я не боюсь. Я Господа Бога тільки боюсь.
— Хорошо, ну а если Порошенко послушается вашего «совета», и Шокин внесет в Раду представления по вашим соратникам — будете рассматривать вопрос о выходе из коалиции? Все-таки речь идет о верхушке партии…
— Безумовно. Так а я думаю, що це спеціально і робиться, щоб розвалити коаліцію. Ну, а якої реакції вони очікують?! Якщо вони вносять подання на керівництво партії, яка входить в коаліцію, то, безумовно, усвідомлюють, що вони роблять. Вони розраховують на нашу імпульсивну реакцію; на те, що ми бахнемо дверима і вийдемо з коаліції. А чорта з два! Ми нікуди не вийдемо з коаліції! Але й провести незаконні подання на позбавлення наших депутатів — теж не дамо! У нас потужна фракція, і ми знайдемо можливості вплинути. Більше того, якщо вони вносять подання на Лозового, Мосійчука, на мене…я Президенту пропонував: ви не чіпайте хлопців, ви на мене вносьте подання. Я — лідер партії, я за все відповідаю. Але разом з поданням на мене внесіть подання на Бойка, Королевську, Бакуліна. І на всіх інших, у тому числі і на своїх депутатів, які служать олігархам.
— Сказали «а», говорите и «б». Говорите, у вас мощная фракция, и вы найдете способы влияния? Тогда перечислите три первых пункта в перечне этих способов. Как будете действовать?
— Та просто заблокуємо — та й все.
— Ну, как заблокируете, так и разблокируете рано или поздно. Что еще?
— Друге: переконаємо колег, щоб вони не голосували, бо це замовна справа.
— Как это уже было в аналогичной ситуации с некогда приведенным вами в Раду Мельничуком? Кстати, на каком этапе вы поняли, что он «переродился»? Только что он у вас был героем — и вот уже беспредельщик…
— Ну, він дійсно очолював «Айдар»; ми з ним познайомилися тоді на фронті. Насправді, це ще питання, чи був він вже тоді героєм. Бо до мене тоді ще під час виборчої кампанії звертались маса людей з «Айдару», просили, щоб ми його не брали.
— И что ж вы их не послушали?
— Ну, бачите, я їх не почув. Мені здалось, що це якісь внутрішні протистояння, ще що-небудь, як в будь-якому колективі. А от коли я зрозумів, шо це щось не те — це коли вони викрали директора «Укрспирту». Мені подзвонив колишній голова Податкової міліції Хоменко і повідомив про те, що вони викрали директора «Украспирту». Я тут же подзвонив Мельничуку. (Спецслужби, вони ж слухають мої розмови, можуть підтвердити). Кажу: «Сергій, негайно верніть Лабутіна. Негайно!» — «Він десь у Молдавії, то-сьо, але найближчим часом буде, ми його пов’яжемо і передамо». То єсть, він таким чином підтвердив, що вони до цього причетні!
А от що стало останньою краплею, яка вивела мене з себе, і ми негайно зібрали фракцію і виключили його з фракції, — це блокування Міністерства оборони, коли вони шини почали палить. Я коли побачив цю картину — ну, це подарунок Путіну. Я тут же негайно зібрав фракцію і сказав, що блокування Міноборони в умовах війни — це зрада. І я Порошенку сказав: «Петро Алексійович, я би на вашому місті, от якби я був президентом і у мене блокували Міністерство оборони, — я б розстріляв тих, хто оце робив». Зразу, на тому ж місці. А ви панькаєтеся з ними!» До речі, вони так і не внесли подання ні по Міноборони, ні по чому…
— Я так понимаю, вы потом и с Аваковым пообщались на эту тему…
— А потом мені Аваков показав матеріали. Там 3 трупи по ньому. На Мельничуку 3 трупи. Відкопали… Докази є, покази, пояснення виконавців.
— Ну, так если есть материалы, да еще после вашей пылкой речи о перерождении Мельничука, — почему ваша фракция дала голоса «за» только за снятие с него неприкосновенности, но не за привлечение к уголовной ответственности и не за арест?
— А тому, що має бути однаковий підхід . Чому вони вносять подання на арешт Мельничука і не вносять на арешт Клюєва?
— Неужели это соображение важнее, чем конкретная ситуация по «трем трупам» Мельничука?
— По-перше, подання по трупах немає. Хай вони внесуть це подання. І це у мене питання до Генеральної прокуратури: чому вони, кілька місяців маючи матеріали від МВС (а я точно знаю, що по 3 трупах вони є, вказівку, як їх убивать, давав Мельничук; є конкретні покази свідків і виконавці цих злочинів), не вносять це подання до Верховної Ради?
— То есть, вы имеете в виду, что это не ваше дело, если они вносят «пустышку»?
— Безумовно. А з іншого боку, чому ми маємо арештовувати Мельничука, як би я до нього не ставився, якщо вони не пропонують арештувати Клюєва? Чим Клюєв краще Мельничука?
— Кстати, на итоговом заседании регламентного комитета по делам Мельничука и Клюева я обнаружил для себя второго потенциального отщепенца из вашей фракции — зампредседателя комитета Олега Куприенко. Вы его прессинговали все заседание: «Шо, взяв грош і? Шо, людина слабка?» Он краснел-бледнел — но в итоге проголосовал не по сценарию Клюева. Скажите, у вас были основания думать, что дело нечисто, или вы просто наблюдали за поведением человека?
— Я просто знаю його много років. І дивлюся: людину як підмінили.
— Подменили на этом заседании или по ходу всей истории с представлением на Клюева?
— Підмінили в тому, що стосується справи Клюєва. А оскільки він керівник обласної Чернігівської організації, та ще й мій помічник, якого я знаю багато років, то я йому прямим текстом і сказав: «Олег, ти давай, дій, як потрібно країні, а не так, як хтось попросив, і т.д.».
— Вы же с ним потом говорили. Я не верю, что вы не задали вопрос о том, что случилось.
— Я задавав йому питання. Він клянеться-божиться, що нічого немає. Ну, немає, значить, немає.
— Но вы считаете, что этот прессинг помог тому, чтобы Куприенко не проголосовал в русле пожеланий Клюева?
— Я переконаний, що Клюєв заслав «бабки» і в регламентний комітет, і в Верховну Раду. І бігав по Верховній Раді, і нам пропонував гроші. Я ж вже казав: 50 мільйонів.
— Кто непосредственно с ним говорил?
— Один з наших депутатів. Клюєв говорив з ним, той підійшов до мене…
— Фамилию депутата назвать можете?
— Поки не можу. Прийде час — назову. Я йому сказав: «Пошли його нахєр». Після чого вийшов у кулуари, зібрав пресу і все розказав. Для того, щоби відрізати будь-які можливості для домовленостей. Потому що коли загоняють такі «бабки», виникають соблазни. У тому числі і у мене.
«Я ПІДОЗРЮЮ, ЩО У НЬОГО ТАМ В НІЦІ АБО ТЬОЛКИ, АБО НЕРУХОМІСТЬ»
— Почему вы так рьяно вцепились в министра экологии Шевченко? С парламентской трибуны сказали, по-сельски окая: «Сволоч, іди звідси!»…
— (Посміхається)…у вас дуже добре виходить мене копіювати.
— Рад, что вам нравится…Ваша правая рука Андрей Лозовой написал открытое письмо Юлии Тимошенко по поводу Шевченко. Вы в курсе, что по Раде ходят слухи о том, что, дескать, вы метите на это место?
— Послухайте, це справді дурня, коли Шевченко розказує, що я претендую на посаду міністра екології — це у той час, коли Президент пропонує мені стать першим віце-прем’єром. Мені не треба ніякої посади!
Питання тут не в посаді. Тут справа в іншому. Посада міністра екології — єдина, яка була продана в уряді. Про це знає весь український політикум. По-друге, нас фактично обдурили! Тому, що коли формували уряд і наша фракція голосувала за Шевченка, нас ніхто не попередив, що Шевченко — це бізнес-партнер олігарха Януковича Оніщенка — Кадирова. І що Юлька, яка подала його кандидатуру, продала цю квоту. Розумієте, якби мене попередили, якби зі мною чесно вели і сказали, що оце — підставна кандидатура начебто од «Батьківщини», а насправді від Оніщенка-Кадирова — ми б ніколи за нього не проголосували!
Коли я вперше про це дізнався? Десь зразу після новорічних свят, 15-16 січня, до Кабміну від Шевченка надійшло подання про призначення головою Державної служби надр і геології Павла Матвєєва. Вощевський, віце-прем’єр і куратор Міністерства екології, тоді хворів, і я вирішив перевірити, що це за кандидат. І з’ясовую, що кандидат на посаду цієї Держслужби — помічник Оніщенка!
Я коли про це дізнався, тут же пішов до Яценюка. Кажу: «Попробуйте тільки призначити, ***дь! Я підніму такий скандал, що вам мало не покажеться!»
— То есть, и тут вы все раскрыли?
— (Не помічаючи іронії) Так! Хай прем’єр підтвердить! Ми заблокували це призначення. А потім я почав розбиратися, чому Шевченко вносить кандидатури помічників Оніщенка. І потім я з’ясував, що ця посада була продана. З цього часу ми почали постійно тримати його під контролем. Зверніть увагу, я ж не вчора по Шевченку почав виступать. Останні півроку я весь час розказую, що Шевченко — корупціонер; що корупційні схеми в Мінекології зберігаються, і що ми вимагаємо його відставки. В уряді сьогодні два міністра-корупціонера: міністр екології Шевченко і міністр енергетики Демчишин. І всі останні півроку ми про це говоримо. А то, що він на цьому літаку попався, що Оніщенко летів, то це вже стало останньою краплею. Бо якраз був вибух у Василькові, а він — у Ніці!
До речі, Шевченко скрізь розказує, що він випадково підсів на той літак. Шо от йому надо було терміново повернуться, не було чим, він подзвонив своєму другу Оніщенку, і той випадково виявився у Ніці. Так я хочу сказати, що так само цілком випадково Шевченко у травні місяці літав літаком Оніщенка в Ніцу і з Ніци назад на Київ. Так само випадково Шевченко у квітні літав літаком Оніщенка…
— Давайте мы прервем это увлекательное перечисление. Сколько всего вы насчитали полетов Шевченко на самолете Онищенко?
— Чотири — і це тільки літаком Оніщенка. Бо там ще маса інших польотів на інших літаках. А от літаком Оніщенка…І шо прикметно — у Ніцу, з Ніци…тобто я підозрюю, що у нього там є або тьолки, або нерухомість, яку він, очевидно, не задекларував. І мене дивує мовчання Генпрокуратури. До речі, це демонструє ще раз, що Антикорупційне бюро, на яке ми стільки надій покладали, Генеральна прокуратура — вони як були ручними органами, які чекають «фас», — так і залишаються.
— Вас удивляет это, а меня — то, что вы говорите: «Юлька подала», «Юлька продала». Вам не стыдно так говорить о женщине, которая дала вам путевку в большую политику? Говорили бы «Юлия Владимировна». Вы ведь в жизни к ней так обращаетесь?
— Ні, я до неї донедавна звертався «Юля». Але після того, як я підняв питання по Шевченку, вона вимагає, щоб я до неї звертався «Юлія Володимирівна». Я їй кажу: «Юля, я тебе знаю з 98-го року, ми завжди були на «ти» і «Юля». А тепер вона вимагає, щоб я звертався «Юлія Володимирівна», то я кажу: «Юля, це тебе старить, насправді ти — Юля».
— Но говорить «Юлька» при вашей долгой карьере в ее партии … я бы еще понял на ток-шоу; это, возможно, по душе вашему электорату…
— Добре, я хочу вибачитися перед Юлею за те, що сказав «Юлька». Це я погорячився. Ну, не погорячився, а…розумієте, коли дурять весь народ…Ну, запропонували ви Шевченка на міністра екології. Ну, продали цю посаду. Ну, бачите, що він напоров бока, що він корупціонер…Що б я зробив би? В чому сила політика? Коли він вміє визнавати свої помилки. Вийди і скажи: да, чорт поплутав, не знали…
— А почему, по-вашему, она так не делает?
— А попитайте в неї! Тому що рильце в пушку. То розказують, що ми не причетні до його призначення. Потім, коли витягуємо листа, де вона його пропонує, вони кажуть: то це ми просто свою думку написали! Ми його рекомендували!
Так у мене тоді питання: а чий він міністр? Кожна політична сила має нести відповідальність за міністрів, яких рекомендувала…
«ЗА ЛІТАК, НА ЯКОМУ ЛІТАЄ ФРАКЦІЯ, ПЛАТИТЬ АБО СКУРАТОВСЬКИЙ, АБО РИБАЛКА»
— Давайте от чужих министров перейдем к вашим депутатам. Не так давно СМИ сообщили, что примерно каждый четвертый из фракции Ляшко задекларировал зарплату ниже зарплаты уборщицы. А у Игоря Мосийчука имеется недурственный «Мерседес» — и это при 6720 гривнях годового заработка…Откуда такая машина у недавнего политического узника?
— «Откуда дровишки? Из лесу вестимо!» (смеется). Що стосується декларацій: по-перше, нічого дивного, тому що — зверніть увагу! — по-перше, з тих, хто зі мною прийшов до парламенту, жодного не було депутата! По-друге, багато з цих людей — просто з фронту: Дмитро Лінько, командир батальйону «Свята Діва Марія»; Артем Вітко, командир батальйону «Луганськ-1», Ігор Мосійчук, боєць «Азову», коли ми створювали «Азов»…більше того, до цього 2 роки він сидів в тюрмі, ми його витягли з тюрми разом із Білецьким і іншими, там 30 чоловік, лише в лютому минулого року.
— Так откуда у Мосийчука взялся «Мерседес»?
— У кого «Мерседес» є? Мені про це невідомо. У Мосійчука є «Мерседес»? Можливо й є, я не цікавився, спитаю.
— Вот так сидел человек — и вдруг у него «Мерседес»…
— (заводячись) Слухайте, ну до того, як сидів…він же ж не народився, йому під 40 років. Він же до того, як сидів, щось же ж заробляв!
— Откуда у Радикальной партии деньги? Только прошу вас: не надо о членских взносах. И про пожертвования сочувствующих, как говорит ваш нарождающийся конкурент по электоральному полю Сергей Каплин….
-…До речі, щодо конкурента. По-перше, він не конкурент. По-друге, розкручують його за гроші Льовочкіна, він у нас великий спеціаліст по розкручуванню фрік-проектів тіпа Берези, Капліна…
— Ну, Радикальную партию к этим фрик-проектам тоже причисляют…
— (З металом у голосі) Вибачте, Президента Порошенко теж причисляють до цього проекту. Фірташ у віденському суді розказав про те, як вони домовлялись. І я підозрюю, що те, що банда Януковича ховається за депутатськими мандатами, а не відповідає, — це одна з домовленостей з олігархами.
Так от, звідки гроші? Та не буду я нічого вигадувати — від наших людей гроші. У нас є кілька депутатів, які утримують партійні офіси, партійну газету, платять за ефіри…
— Фамилии, пожалуйста.
— Сергій Скуратовський, Валерій Вощевський, Сергій Рибалка. Їхні декларації, їхні доходи дозволяють це робити. Вони були бізнесменами, заробляли великі гроші. Фінансували виборчу кампанію. І коли мені дорікають, що я літаю літаком — да, літаю. За який, до речі, платить або Скуратовський, або Рибалка. І, до речі, не я один літаю, а ціла фракція. І літаємо не в Ніцу, як Шевченко, а на фронт, бо іншого способу добратися туди немає. Особливо коли треба чи пораненого вивезти, як Корчинська з Маріуполя, чи ще кого-небудь. Да, літаєм! І оплачуємо цей літак. Оплачуємо!
— Разъясните мне причины одной дружбы. Два года назад я опубликовал в соцсетях фотографию, типичную для Олега Ляшко прошлого парламентского созыва. На ней вы о чем-то шепчетесь с «регионалами» Николаем Левченко и Татьяной Бахтеевой. Ничего пассионарного, спокойный деловой разговор.
Кстати, в таком составе я видел вас беседующими не раз. Тихонько, шу-шу-шу. Неподалеку стоит помощник Бахтеевой с портфелем — чтобы никто не подошел ближе. И вы там все вместе «перетираете».
О чем «перетирали» и чем объяснить ваши дружеские отношения с Колей Левченко? Вспоминается эпизод, когда вы вступились за него перед людьми…
— Дякую за питання. Що стосується Бахтєєвої, з якою, як ви кажете, ми «перетираємо». Завдяки Бахтєєвій…я боюсь перебільшити, але десь 10 людських життів ми врятували. Оце єдине що нас поєднує з Бахтєєвою. Це абсолютно безвідмовна людина. Я можу смс-ки показать, які я пишу Бахтєєвій. Коли треба якісь ліки комусь на рак; чи як у мене один хлопець на Чернігівщині отримав більше 60% опіків. Вона у той же день, як тільки я подзвонив, прислала реанімобіль, вивезли хлопця в Донецьк, його там лікували.
І скільки я до Бахтєєвої не звертався, жодного разу не було, щоб вона відмовила.
— А в обратную сторону эта схема работает?
— Щоб вона мене про щось просила? Ніколи нічого не було. І я хочу сказати: да, я знаю, що Бахтєєва — регіоналка, і все інше. Але — люби Боже правду: хай би кожен врятував стільки життів, як це зробила Бахтєєва. У кожної людини є свої плюси і мінуси; очевидно, у Бахтєєвої їх так само багато, як і у мене. Але я знаю її плюси: вона мені жодного разу не відмовила, завжди допомогала з ліками — і причому з ліками для простих людей. Мені виборець пише: поможіть з ліками. Я пересилаю смс-ку отому її помічнику, про якого ви говорите «з чемоданчиком стоїть «, його звать Діма. І той Діма за 3 дні організовує ліки, які коштують 100 тисяч гривень. І ми рятуємо життя. Тому до Бахтєєвої у цьому плані питань немає. Це людина, яка врятувала багато життів, і я це підтверджу на будь-якому суді.
Що стосується Левченка…послухайте, ну, парламент — це таке місце, там з усіма спілкуєшся. Навіть з опонентами. Це не значить, що я поділяю його погляди чи програму. Ми з ним політичні опоненти, і коли ви кажете, що я з ним дружу, це перебільшення.
Друзів насправді в житті у мене немає.
— Что, совсем нет?
— Ну, да. Є товариші, але друзів…
— А почему?
— Ну, наверно, у мене характер такий, а можливо, не найшов ще на четвертому десятку друзів. Але це парламент, це велика тусовка. От коли до мене Лесик Довгий, відомий злодій, підходить і перед усіма вітається — от шо мені зробити?
— В морду дать.
— (Сміється) Ну, в морду дать — це якщо не вистачає сил. Тобто коли вони приходять, вітаються — ну, шо робити? Послати їх? Інколи намагаєшся так іти, щоб не попався на очі, шоб не вітатися. Бо станеш із Левченком за одним столом у буфеті, їмо якусь котлету, причому окремо він, окремо я. А сфотографували — і кажуть, шо вони разом із одного корита жруть! Розумієте (сміється)?
Що стосується затримання Левченка, про яке ви згадали…Була такая історія. Я тоді був у Львові, якраз на ефірі на «ЗІКу». І у перерві Андрій Лозовий, мій помічник (він тоді ще не був депутатом), каже: «Дзвонив Левченко, його десь у Дніпропетровській області зупинили; убивають, мордою в асфальт…
Потів він перезванює, я питаю: шо сталося? Він розказує. Я тут же набираю Славу Олійника (а він тоді був, і зараз є, заступником дніпропетровського губернатора), кажу: «Слава, мені дзвонить Левченко, каже, шо його там убивають. Слухай, розберіться, шо там таке. Він мені перезванює, каже: у нього в чемодані, у багажнику, знайшли гроші…Кажу: «Слухай, так заберіть ті гроші — і внесіть від імені Левченка на рахунок добровольчих батальйонів. А його відпустіть, на хрін він вам надо? А гроші заберіть!»
«З «ІНТЕРА НЕ ВИЛІЗАЛИ, БО БУЛИ ТАКІ ДОМОВЛЕНОСТІ. ТАК САМО, ЯК ЮЛЯ СЬОГОДНІ НЕ ВИЛАЗИТЬ З «ІНТЕРА»
— Что-то как-то очень запросто связывались с членом команды Коломойского, которая вас в свое время неплохо «песочила» в подконтрольных СМИ. Слов из песни, извините, не выкинешь: «боевым п*****м» называли. И вот в разгар этого «мочилова» вы звоните…
— … Ні-ні, по-перше, ця історія буда значно раніше, десь у травні. А мочити Бєня почав мене десь у серпні місяці. Після того, коли ми з ним зустрілись, він мені запропонував 50 мільйонів доларів…
— Что-то вам все не сговариваясь по 50 млн долларов предлагают…
— …Ага, якась рокова цифра. Ну, з меншою, видно, не підходять. А мені хоч з меншою, хоч з більшою, нахрен вони надо?..І запропонував людей у список. Я його послав. Бєня почав мені розказувати, шо я — проект Льовочкіна. Я кажу: «Бєня, я такий же проект Льовочкіна, як і проект Коломойського. Радикальная партія і Ляшка — це проект людей, які за нас голосують. Я не проект Льовочкіна, не буду ніколи проектом Коломойського і нікого іншого!»
— Но с «Интера » вы же не вылезали!
— Не вилізали, бо були такі домовленост і. Так само, як Юля сьогодні не вилазить з «Інтера».
— С кем у вас были договоренности?
— І з Льовочкіним в тому числі.
— И в чем они заключались?
— Ну, ми платили їм гроші, і вони нас показували.
— Ой…
— Шо «ой»? Подивіться платіжки!
— Что, и Каплин сейчас платит эти деньги?
— Ні, Капліна, я думаю, крутять безплатно. Але я хочу закінчити. Після того, як я відмовив Коломойському, він почав мене мочити.
— А в последние несколько месяцев перестал. И случилось это где-то в районе его отставки. Причем как-то очень синхронно вас перестали показывать по «Интеру», зато пошла серия постов людей из команды Коломойского: дескать, Олег, у нас были трения, но вот тут ты хорошо сказал. Несколько сочувственных реплик прозвучало и от ваших соратников, от Игоря Мосийчука, например. И, как апофеоз, вы появились в телевключении на публичном прощании губернатора Коломойского.
И такое складывается ощущение, что вы с Коломойским уже вась-вась, и все у вас хорошо. Это так?
— Ні, нащо «вась-вась» — це перебільшення. А чому так сталося? Так Борис Філатов відповідав на це питання. Коли вони в парламенті попрацювали, то побачили, як ми працюєм. І вони визнали, що помилялися, коли мене мочили. І шкодують з цього приводу.
— Как-то уж очень единовременно они к этому пришли. И это совпало с тем моментом, когда вас перестали ежедневно показывать по «Интеру».
— Ні, послухайте, на телеканалі «Інтер» я перестав появлятися після того, коли ми проголосували закон про ринок газу, який у Фірташа забрав газорозподільчі мережі. На телеканалі «Інтер» я перестав появляться після того, коли нами намагалися керувати, а ми їх послали нахєр.
— А в чем эти попытки руководства проявлялись?
— У тому числі і у спробах підкупу наших депутатів.
— Кого именно?
— Ну, різних депутатів. Я не буду називати прізвища, оскільки ці факти були зупинені. Але до цілого ряду наших депутатів зверталися з пропозиціями грошей, впливу і т.д. Я сказав: «Нашою фракцією ніхто керувати не буде. Ми будемо приймати в парламенті тільки ті рішення, які потрібні країні. Ми від всіх олігархів однаково відсунуті. Для нас шо Коломойський, шо Льовочкін, шо Ахметов, шо Фірташ, шо Пінчук…хто там іще? Зараз нові олігархи у нас з’являються: Кононєнко, Григоришин російський і так далі.
— Какой же Григоришин новый?
— …так от фракція Ляшка не буде працювати на жодного олігарха. Ми в парламенті будемо приймати тільки ті закони, які треба.
Ну, і після цього я перестав появлятися на «Інтері», у Пінчука, скрізь.
— Ну, почему же, скажем, на «Украине» вас показывают. На «112-м».
— Інколи. Ну, а куди від мене діваться? Я ж — явище! Слухайте, хорошо, ну, якщо не буде Ляшка, то хто там буде? Я — лідер фракції. Подобається це комусь чи ні, але я є. І партія наша є. І вплив ми маємо великий. Тому хочуть, не хочуть — мають звати. І те, шо вони мене звуть…от на «Інтері» зараз цензура, це правда. Туди, навпаки, не звуть, більше того — поливають брудом. На інші канали інколи — наголошую — звуть.
Що стосується Коломойського, ще раз скажу. Вони визнали, що то була їхня помилка. Вони побачили що ми — патріоти. До мене Філатов підійшов, сказав: «Ізвіні, ми помилялися, ми бачимо ті закони, за які ви голосуєте; ми бачимо позицію, яку ви займаєте». Слухайте, якщо людина визнає свої помилки, то молодець! Краще пізніше, ніж ніколи! Тоді він не знав мене, обливали мене брудом. А коли побачив, бо сидять через ряд, як я працюю і визнав свою помилку, то шо мені, до кінця життя злость на нього тримать?»
— Скажите, а каково это — одновременно иметь договоренности с Левочкиным и выступать по «Интеру» — и критиковать его, на чем свет стоит, с парламентской трибуны?
— У нас не було ніяких домовленостей з Льовочкіним. У нас були домовленості з рекламною службою телеканалу «Інтер».
— Но если бы он не дал на это добро…Вы же накануне выборов были в каждом включении с фронта!
— А тому шо я був на вістрі подій. І треба бути дураком, шоб не включати мене. А крім того, я ще раз скажу: да, домовлялися, шоб включали. За гроші. Тому що вибори — це ефіри.
— А сколько стоил один эфир?
— Та хрін його знає…дорого.
— А поточнее? Надо же сравнить с совокупными ресурсами людей, которые, как вы говорите, содержат вашу партию.
— Я кажу, ми звіт подали в ЦВК! Там все задекларовано.
— Кстати, я беседовал с телеэкспертами, они говорят, что в целом на наших каналах вас не особенно критикуют. За редким исключением. Вы уже разобрались, откуда растут ноги у появившегося про вас на 17-м канале фильме?
— Розбираємся зараз.
— И кто это, по-вашему?
— Ну, це туфта повна, вона не варта нашої уваги. Могли шось якісніше состряпать. Ви ж розумієте, що це перед виборами знову починають виливать бруд. І поява оцієї подноготної херні свідчить, по-перше, про те, що в нас рейтинг росте; а по-друге, намагаються знову нас «мочить». Я не думаю, що це вплинуть.
— Но знаете, несколько роликов, которые появлялись в Интернете о вас и ваших коллегах за последние несколько лет, довольно большие по объему. И даже с точки зрения технарей, подделать их довольно сложно.
— Це ви до чого? Шо це відповідає дійсності?
— Отчасти, возможно.
— Послухайте, я взагалі не вважаю за потрібне обговорювати цю тему. Я сказав, шо це брудні чорні технології наших опонентів. Бог їм суддя, але коли ми їх знайдемо, голову відіб’єм! Допоможемо Господу реалізувати його суддівське ремесло!
«НЕ ТРЕБА КАЗАТИ, ЩО ЗА ЛЯШКА ГОЛОСУЮТЬ ДУРН І ЗАБИТІ СЕЛЮКИ!»
— Вы производите впечатление человека, который точно знает, кто его электорат и на кого он может рассчитывать. А как вы себе представляете свой электорат?
— Наш електорат? Ось, гляньте, мій електорат!
— Ну, это все обобщения. Выглядит красиво, но людей-то не видно…
— Не видно, а ви подивіться! Оце зустріч у Хмельницькому. Подивіться, вони різні! Це люди старшого віку, це молодь. Освічені, неосвічені, з роботою і безробітні. І це все ті люди, які хочуть радикальних змін в країні. І які бачуть мою енергію і бажання шось змінити в цій країні! Оце мій електорат! А ті, хто розказує, що мій електорат — це якісь там забиті селюки…Да, сільські люди теж голосують за Радикальну партію, дуже багато людей. Але вважати сільських людей забитими — це треба зовсім не знати українське село! Я сам із села. Сільські люди — надзвичайно розумні, освічені і досвідчені люди. Тому казати, що «за Ляшка голосують дурні забиті селюки», — це принижувати не мене! Це принижувати тих людей, які за мене голосують!
— Ну, я бы сформулировал по-другому. Это люди, которые не столь усердно будут задумываться над цифрами. И суховатое выступление Пинзеника или какого-нибудь другого «технаря» оставит их безучастными. А вы со своим оканьем, со своим образом человека из народа им понравитесь больше. Кстати, доводилось наблюдать вас в непубличной беседе: и оканья меньше, и этой экспрессии. Скажите, выступая на людях, вы сознательно не забиваете людям голову «лишними» цифрами, а больше напираете на сельский юмор, на простоту посыла?
— (Сміється) Ні, я з вами не згоден. От мене питають: як навчитися виступать так, як ти? Це природній талант, навчитися цьому неможливо. І це комплекс, це не просто цифри. Ви ж правильно навели: можна цифри по одному розказати, а можна по-іншому. Так от я вважаю, що про складні речі треба людям говорити просто.
— Как-то вы чересчур уж упрощаете…
— Я кажу про складн і ре-чі! Для того, шоб людям пояснити; для того, шоб людей повести за собою, треба говорити зрозумілою їм мовою! Тобто про складні речі — говорити просто. А якшо ти говориш тільки те, шо зрозуміло тільки тобі і більше нікому — то це нікого не цікавить! Коли я виступаю, то не для себе і навіть не для вас. А я виступаю для мільйонів людей, яким хочу пояснить, шо відбувається в країні, шо треба робить, наші пропозиції і так далі.
(Олег Валерьевич стучит по столу, заставляя чашку с кофе испуганно подпрыгнуть).
Щодо того, шо ви кажете про цифри, які ми наводимо-не наводимо…послухайте, хай ще знайдуть таких професіоналів економістів, як наш Віктор Галасюк. Або такого міжнародника-дипломата, як Віктор Вовк. Подивіться закони, які приймаються, і хто там автор! Всі економічні закони, прийняті у новому парламенті, — за авторством депутатів Радикальної партії! Закон про зниження єдиного соціального внеску! Закон про зниження податку на доходи фізичних осіб! Закон про мораторій на вивезення лісу-кругляку! Закон про звільнення від ПДВ деревообробного устаткування! Законопроект, який заводить сюди ринок електромобілів! Законопроект про підтримку малого та середнього бізнесу, який ми зараз зареєстрували! Законопроект про створення експертно-кредитної агенції, який ми зараз лобіюємо, шоб його прийняти! Наш законопроект про реструктуризацію боргів! Я в листопаді, коли писали коаліційну угоду, вимагав вписати туди реструктуризацію зовнішніх боргів. Тому що ми не можемо дозволити собі у цьому році заплатить по боргах 354 міліарди гривень. Яценюк на стелю скакав: «Ні в якому разі, це дефолт, ми ніколи на це не підемо!» Через півроку він почав говорити те, шо ми півроку з Галасюком вимагали!
( Лицо Олега Валерьевича раскраснелось, на левом виске часто пульсирует жилка )
Тобто видавати нас за таких простеньких дурачків, які ні в цифрах не розбираються, ні в економіці, — це надзвичайно спрощений підхід! Повірте, що стосується економіки, що стосується грошово-кредитної політики, митної політики — я Пинзеника ще навчу! Пинзеник з 92-го року віце-прем’єром був — покажіть мені його досягнення! Ваучерна приватизація, коли десяток олігархів залишилися з усією промисловістю, яку будував весь народ, а всі інші — з ваучерами, на які і 3 копійки не получили? Чи в чому Пинзеник відзначився, великий економіст?
Чому ми в такій жопі? Тому що ми перетворили внутрішній ринок на полігонку, куди заводять внутрішній хлам. От треба радикально міняти нашу політику! І в першу чергу — грошово-кредитну! Коли у нас Яценюк з Яресько вертаються з МВФ і розказують, яких вони кредитів набрали, їм ледве не зірки героїв вішають! На чорта нам ваші кредити, ви краще розкажіть, на шо ви їх потратите! І чим ми їх будемо вертати через рік-через два! У минулому році ми на виплату зовнішніх зобов’язань 110 міліардів гривень заплатили…
(Олег Валерьевич делает гневный жест рукой, как бы сметая со стола указанную сумму)
У бюджеті цього року — 140 мільярдів, а загалом на виконання зовнішніх зобов’язань — 354 мільярди! За рахунок чого це вертати? Тобто Порошенко хвалиться, що в нас краща голова Національного банку! А я вам кажу, що більшої злодійки, ніж Гонтарєва, немає! Знаєте чому? Тому що у нас ставка рефінансування у Нацбанку — 30%. Це означає, що у комерційному банку кредит — під 45%! Покажіть мені, хто під 45% візьме кредит! І, головне, розказують, шо вони побороли інфляцію! Вони не інфляцію побороли, вони вилучили гроші з економки! І вони вбили бізнес, вбили економіку!
(Корреспондент «Цензор.НЕТ» пытается вставить реплику, но Олег Валерьевич гневно машет рукой)
Я закінчую, це дуже важливі питання! Це значно важливіше, ніж те, чому я хожу на ефіри! На «Інтер» чи ще на шось! Я з чортом лисим готовий домовитися, аби тільки донести свою виборчу програму! Шоб люди зрозуміли, шо ми йдемо у прірву! І коли нам розказують про боротьбу з інфляцією, то вони не з інфляцією борються! Бо вони сьогодні вилучили кошти з економікою, позбавили можливості малий та середній бізнес брати кредити; сотні тисяч людей зараз будуть на вулиці! Вони восени вийдуть, бо їм нічим буде годувати свої сім’ї! Коли запроваджують касові апарати! Коли 45% — ставка в комерційному банку! Коли наперед уже за півроку податки стягнули! І вони мені розказують, що вони знають про економічну політику? Шо вони можуть знать в тій економічній політиці?!..
Провыступав «на разрыв аорты» еще несколько минут, Олег Валерьевич откидывается в кресле и совершенно спокойно спрашивает:
— Ну, ви теперь зрозуміли, який в нас виборець? У нас виборець — високоінтелектуальний, розумний. Але про оці речі — я вам доступно розповів? Зрозуміло? Я вам розповів цілий підручник з політекономії, що треба робити. Але бачите, ви все зрозуміли. От я хочу, шоб і наші читачі дуже просто зрозуміли, перед якими викликами і катастрофами ми стоїмо.
— Понятно. А как насчет того, чтобы оставить вот этого Ляшко — и убрать того, с «падлюками», «сволочами», кулаками, «Юльками»? Такое возможно?
Олег Валерьевич смеется:
— Можна, але боюся, шо тоді народ буде шукати когось іншого. Наш народ любе гостре слівце…
Источник: http://censor.net.ua/resonance/341860/oleg_lyashko_na_nter_ya_perestav_poyavlyatsya_pslya_togo_yak_nami_namagalisya_keruvati_a_mi_h_poslali