Якою я бачу Україну в майбутньомуКакой я вижу Украину в будущем

Аліна Козаченко

В кожної людини є своя Батьківщина на якій вона проживає , для мене моя Батьківщина це Україна. Я завжди думала про своє майбутнє, але ніколи не задумувалась про майбутнє своєї держави, і лише сьогодні розумію, що моє майбутнє залежить від майбутнього нашої держави, а майбутнє нашої країни залежить від всіх нас та кожного із нас зокрема.

Зараз я задаюсь питанням, а якою буде наша держава Україна в майбутньому? Чи зможе простий люд щось змінити? Чи стане кращим життя для наших дітей, онуків?

Два роки тому я б не змогла б з упевненістю відповісти на ці питання, адже інколи опускались руки, гуляючи містом , відвідуючи різні заклади, їздячи на екскурсії я спостерігала те, що людям все одно, хтось плюне в парку де гуляють матері з дітками, ще хтось викине сміття в не належному місці , в громадському транспорті тільки – но і лунала не нормативна лексика. Стареньких бабусь могли не те що не пропустити на пішоході, але і наїхати. В країні панувала страшенна корупція, а саме в цьому я була впевнена 100%, коли побачила страшний інцидент.

Одного осіннього ранку я приїздила до міста Житомира, прогулюючись містом та насолоджуюсь красою осені я спостерігала за оточуючими, підійшовши до Житомирського педагогічного вузу, я звернула увагу саме на цей заклад, і в ту хвилину я звернула увагу на двох дівчат, вони прямували до пішохідного знаку, вони не встигли пройти пішохід до кінця, дівчат було збито. Всі хто стояв були вражені, двоє дівчат і одразу на смерть , на асфальті лилась кров річкою, лежали мотузки волосся, в той час всі хто стояв встигли запам’ятати марку авто та номери даної машини. Ніхто нікуди не розходився, всі чекали поліції , але її не було, приїхала швидка допомога , а лише через пів години приїхала і поліція, весь люд який бачив не зрушився з місця, люди сподівались що в них візьмуть свідчення , але поліція знала хто це був, тобто чий це син, і навіть ні одного протоколу не було заповнено. Люди кидались в бійку до працівників поліції, бо це був страшний жах, справедливість повинна залишатись справедливістю, винний повинен бути покараний. І тільки чоловіки , які працювали в таксі переловили, заламали руки і повезли до Києва у сподіванні, що там буде хоч якась кара, але її не було, хлопця було всього лише звільнено з керівної посади в місті.

І в ту хвилину я зрозуміла, що навіть без мундира, якщо виникне якась загроза для Батьківщини, полишать свої повсякденні справи, забудуть про сварки та суперечки та почнуть захищати та боронити нашу країну та всіх нас.

Інколи згадуючи історію я думаю, що це повтор з витоків нашої історії в XV столітті, коли Байда заснував Січ, товариство рушило туди через те, що пригноблювали їхні права та творили неправомірні речі. На превеликий жаль, за шість століть ситуація Січі повторилась : Майдан Незалежності так само, як острів Хортиця, став фортецею, форпостом для козаків сьогодення. Про те на цей раз не для запорізьких , а для нових героїв, воїнів XXI – століття.

В нашій мальовничій країні день за днем відбувались зміни. Наш патріотичний народ кожного дня прагнув змін, який намагався мирним шляхом змінити щось в Україні, але у влади піднялась рука на молодих захисників. Наш український народ терпеливий, але якщо ж повстав, то вгомонити його не можна.

Всю ту моральну напругу, яку відчувала вся держава не можливо передати словами. Ці не легкі місяці, всі ті сльози, які виплакані матерями, що вже ніколи не обіймуть синів чи доньок, весь той біль та страждання, які випали на долю захисників… Проте наш народ вистояв і зміг показати що при будь – якій напрузі встане з колін!

Зараз спілкуючись з людьми різного віку я тішуся, що у народу не опускаються руки, що їхня надія та віра не згасає, щось змінювати та працювати на благо майбутнього.

Питання про майбутнє України постає як серед молодого покоління, так і людей старшого віку. Для мене це питання особливо хвилююче, оскільки мені жити в цій державі. Я бачу у майбутньому Україну державою у якій дотримуються Конституції не лише прості люди, а й представники вищих ешелонів влади, бо в нас час на даний момент мало хто дотримується законів із правлячої еліти, кожен з них намагається трактувати закони по-своєму. В державі відбувається взаємодія трьох гілок державної влади: законодавчої, виконавчої, судової, бо це є принципом основ конституційного ладу. Дотримання законів призведе до прозорої судової системи та у громадян не буде страху перед нею. Я вважаю, що в майбутньому люди нашої держави будуть впевнені у завтрашньому дні. Як це не ідеалістично звучить, але я вірю, що у майбутньому буде подолано корупцію у державі на всіх її рівнях. Вибори стануть прозорими, люди обиратимуть гідних політичних обранців, припиниться безкінечна політична реклама, народ знатиме, що обирати треба по тому, що даний кандидат зробив для держави, а не за красиві промови та агітацію.

Для мене як молодої людини та представника нового покоління, тих, хто народився та виріс і живе у незалежній Україні гостро стоїть питання про перспективи життя в Україні. На мою думку у майбутньому молодь матиме впевненість у завтрашньому дні. Для студентства будуть відкриті, а головне доступні для кожного різні міжнародні проекти, стажування, що даватиме можливість розширити свої знання, збагатися досвідом. Я сподіваюсь, що у майбутньому буде завершено реформу освіти. А після закінчення університету у молодого спеціаліста не виникатиме питання із майбутнім працевлаштуванням, про те, куди йти працювати. Кожен зможе працевлаштуватися. Для молодих спеціалістів буде діяти соціальний пакет послуг, який включатиме доступний кредит на житло, надання безвідсоткового кредиту на перших порах по закінченню навчання, медичне страхування. Кожна молода людина, яка прийшла на роботу матиме можливість досягти кар’єрного зростання, будуть діяти соціальні ліфти. Нарешті, будуть цінуватись знання та професійні вміння людини.

Щодо територіальної єдності, то я думаю, що нашій державі вдасться зберегти свою територіальну цілісність та єдність. Нарешті буде подолано кровопролиття на Сході держави. Україна стане членом міжнародних організацій (НАТО, ЄС), проводитиме активну зовнішню політику, її поважатимуть на міжнародній арені.

Також Україна стане економічно розвиненою державою, вона перейде на щабель постіндустріального суспільства. Нарешті буде подолано інфляцію. В державі розвиватиметься важка і легка промисловість, сільське господарство. Також розвиватиметься малий та середній бізнес. Для відкриття власної справи будуть надаватись кредити із доступними відсотками. Населення буде отримувати гідну заробітну плату за свою працю. Діятимуть соціальні пакети послуг для населення. Щодо соціального складу населення, то в державі буде наявний чітко сформований середній клас, який складає основу. Припиниться відплив умів закордон, тому що в Україні для людей розумової праці діятимуть гідні умови праці та гідна оплата. Щодо екологічної ситуації, то за викидання сміття у неналежному місті діятимуть штрафи, будуть діяти заводи із утилізації та переробки сміття.

Весь народ України усвідомить себе єдиним цілим. Всі спірні питання із нашої багатовікової історії буде вирішено. У країні буде єдина концепція історії. Народ консолідується навколо спільної державної ідеї.

Таким чином, в майбутньому я бачу Україну демократичною державою, у якій діятиме верховенство права. Економіка буде розвиватися, стабілізується державна грошова одиниця — гривня. Кожен буде впевнений у завтрашньому майбутньому. Наша держава – це наша гордість і ми повинні робити все, щоб вона такою стала у майбутньому, щоб її поважали, як ми самі, так і за межами нашої країни.

Український ПолітикАліна Козаченко

В кожної людини є своя Батьківщина на якій вона проживає , для мене моя Батьківщина це Україна. Я завжди думала про своє майбутнє, але ніколи не задумувалась про майбутнє своєї держави, і лише сьогодні розумію, що моє майбутнє залежить від майбутнього нашої держави, а майбутнє нашої країни залежить від всіх нас та кожного із нас зокрема.

Зараз я задаюсь питанням, а якою буде наша держава Україна в майбутньому? Чи зможе простий люд щось змінити? Чи стане кращим життя для наших дітей, онуків?

Два роки тому я б не змогла б з упевненістю відповісти на ці питання, адже інколи опускались руки, гуляючи містом , відвідуючи різні заклади, їздячи на екскурсії я спостерігала те, що людям все одно, хтось плюне в парку де гуляють матері з дітками, ще хтось викине сміття в не належному місці , в громадському транспорті тільки – но і лунала не нормативна лексика. Стареньких бабусь могли не те що не пропустити на пішоході, але і наїхати. В країні панувала страшенна корупція, а саме в цьому я була впевнена 100%, коли побачила страшний інцидент.

Одного осіннього ранку я приїздила до міста Житомира, прогулюючись містом та насолоджуюсь красою осені я спостерігала за оточуючими, підійшовши до Житомирського педагогічного вузу, я звернула увагу саме на цей заклад, і в ту хвилину я звернула увагу на двох дівчат, вони прямували до пішохідного знаку, вони не встигли пройти пішохід до кінця, дівчат було збито. Всі хто стояв були вражені, двоє дівчат і одразу на смерть , на асфальті лилась кров річкою, лежали мотузки волосся, в той час всі хто стояв встигли запам’ятати марку авто та номери даної машини. Ніхто нікуди не розходився, всі чекали поліції , але її не було, приїхала швидка допомога , а лише через пів години приїхала і поліція, весь люд який бачив не зрушився з місця, люди сподівались що в них візьмуть свідчення , але поліція знала хто це був, тобто чий це син, і навіть ні одного протоколу не було заповнено. Люди кидались в бійку до працівників поліції, бо це був страшний жах, справедливість повинна залишатись справедливістю, винний повинен бути покараний. І тільки чоловіки , які працювали в таксі переловили, заламали руки і повезли до Києва у сподіванні, що там буде хоч якась кара, але її не було, хлопця було всього лише звільнено з керівної посади в місті.

І в ту хвилину я зрозуміла, що навіть без мундира, якщо виникне якась загроза для Батьківщини, полишать свої повсякденні справи, забудуть про сварки та суперечки та почнуть захищати та боронити нашу країну та всіх нас.

Інколи згадуючи історію я думаю, що це повтор з витоків нашої історії в XV столітті, коли Байда заснував Січ, товариство рушило туди через те, що пригноблювали їхні права та творили неправомірні речі. На превеликий жаль, за шість століть ситуація Січі повторилась : Майдан Незалежності так само, як острів Хортиця, став фортецею, форпостом для козаків сьогодення. Про те на цей раз не для запорізьких , а для нових героїв, воїнів XXI – століття.

В нашій мальовничій країні день за днем відбувались зміни. Наш патріотичний народ кожного дня прагнув змін, який намагався мирним шляхом змінити щось в Україні, але у влади піднялась рука на молодих захисників. Наш український народ терпеливий, але якщо ж повстав, то вгомонити його не можна.

Всю ту моральну напругу, яку відчувала вся держава не можливо передати словами. Ці не легкі місяці, всі ті сльози, які виплакані матерями, що вже ніколи не обіймуть синів чи доньок, весь той біль та страждання, які випали на долю захисників… Проте наш народ вистояв і зміг показати що при будь – якій напрузі встане з колін!

Зараз спілкуючись з людьми різного віку я тішуся, що у народу не опускаються руки, що їхня надія та віра не згасає, щось змінювати та працювати на благо майбутнього.

Питання про майбутнє України постає як серед молодого покоління, так і людей старшого віку. Для мене це питання особливо хвилююче, оскільки мені жити в цій державі. Я бачу у майбутньому Україну державою у якій дотримуються Конституції не лише прості люди, а й представники вищих ешелонів влади, бо в нас час на даний момент мало хто дотримується законів із правлячої еліти, кожен з них намагається трактувати закони по-своєму. В державі відбувається взаємодія трьох гілок державної влади: законодавчої, виконавчої, судової, бо це є принципом основ конституційного ладу. Дотримання законів призведе до прозорої судової системи та у громадян не буде страху перед нею. Я вважаю, що в майбутньому люди нашої держави будуть впевнені у завтрашньому дні. Як це не ідеалістично звучить, але я вірю, що у майбутньому буде подолано корупцію у державі на всіх її рівнях. Вибори стануть прозорими, люди обиратимуть гідних політичних обранців, припиниться безкінечна політична реклама, народ знатиме, що обирати треба по тому, що даний кандидат зробив для держави, а не за красиві промови та агітацію.

Для мене як молодої людини та представника нового покоління, тих, хто народився та виріс і живе у незалежній Україні гостро стоїть питання про перспективи життя в Україні. На мою думку у майбутньому молодь матиме впевненість у завтрашньому дні. Для студентства будуть відкриті, а головне доступні для кожного різні міжнародні проекти, стажування, що даватиме можливість розширити свої знання, збагатися досвідом. Я сподіваюсь, що у майбутньому буде завершено реформу освіти. А після закінчення університету у молодого спеціаліста не виникатиме питання із майбутнім працевлаштуванням, про те, куди йти працювати. Кожен зможе працевлаштуватися. Для молодих спеціалістів буде діяти соціальний пакет послуг, який включатиме доступний кредит на житло, надання безвідсоткового кредиту на перших порах по закінченню навчання, медичне страхування. Кожна молода людина, яка прийшла на роботу матиме можливість досягти кар’єрного зростання, будуть діяти соціальні ліфти. Нарешті, будуть цінуватись знання та професійні вміння людини.

Щодо територіальної єдності, то я думаю, що нашій державі вдасться зберегти свою територіальну цілісність та єдність. Нарешті буде подолано кровопролиття на Сході держави. Україна стане членом міжнародних організацій (НАТО, ЄС), проводитиме активну зовнішню політику, її поважатимуть на міжнародній арені.

Також Україна стане економічно розвиненою державою, вона перейде на щабель постіндустріального суспільства. Нарешті буде подолано інфляцію. В державі розвиватиметься важка і легка промисловість, сільське господарство. Також розвиватиметься малий та середній бізнес. Для відкриття власної справи будуть надаватись кредити із доступними відсотками. Населення буде отримувати гідну заробітну плату за свою працю. Діятимуть соціальні пакети послуг для населення. Щодо соціального складу населення, то в державі буде наявний чітко сформований середній клас, який складає основу. Припиниться відплив умів закордон, тому що в Україні для людей розумової праці діятимуть гідні умови праці та гідна оплата. Щодо екологічної ситуації, то за викидання сміття у неналежному місті діятимуть штрафи, будуть діяти заводи із утилізації та переробки сміття.

Весь народ України усвідомить себе єдиним цілим. Всі спірні питання із нашої багатовікової історії буде вирішено. У країні буде єдина концепція історії. Народ консолідується навколо спільної державної ідеї.

Таким чином, в майбутньому я бачу Україну демократичною державою, у якій діятиме верховенство права. Економіка буде розвиватися, стабілізується державна грошова одиниця — гривня. Кожен буде впевнений у завтрашньому майбутньому. Наша держава – це наша гордість і ми повинні робити все, щоб вона такою стала у майбутньому, щоб її поважали, як ми самі, так і за межами нашої країни.

Український Політик

Автор

Олег Базалук

Oleg Bazaluk (February 5, 1968, Lozova, Kharkiv Region, Ukraine) is a Doctor of Philosophical Sciences, Professor, philosopher, political analyst and write. His research interests include interdisciplinary studies in the fields of neurobiology, cognitive psychology, neurophilosophy, and cosmology.