Богдан Камінський
Чи змінилося людство за століття? Чи можна з впевненістю вважати, що міжнародні відносини ХХ століття відрізняються від міжнародних відносин ХХІ століття? І чи відрізняється війна кінця минулого століття від війни сьогодення? Все це я постараюся проаналізувати на прикладі книги Реймона Арона «Мир і війна між націями» яка була написана в другій половині ХХ століття і дізнатися чи відрізняється ведення міжнародної політики, в тому числі і в питанні війни та миру, тоді і зараз.
Загалом ця книга, «Мир і війна між націями» є одним із найкращих джерел для тих хто цікавиться сутністю конфлікту, а саме війною і миром, що спричиняє війни і як вони відбуваються, а також і міжнародними відносинами загалом і тому стверджувати що якийсь певний розділ мені сподобався більше я не можу, адже в кожній частині книги я знаходив щось для себе цікаве. Проте, в причину того, що книга була написана більше 50 років тому, багато чого в ній не відповідає веденню як і війни так і міжнародних відносин, і тому я хочу розповісти про те, що на мою думку, в цій книзі найкраще відображає міжнародні конфлікти і питання війни та миру саме сьогодення.
І так, в першій частині «Поняття і системи» досить цікавим для мене виявився перший і другий розділ, тому що саме в ньому досить ґрунтовно розповідається як відбувається ведення міжнародних відносин між країнами. І хоч людство не стоїть на місці і з кожним днем розвивається ведення міжнародних відносин відбувається майже так само, як і 40 і 50 років тому, а саме, на трьох «китах» дипломатії: силі, могутності та владі. Саме ці елементи як і в минулому столітті так і зараз країни використовують для ведення своїх міжнародних відносин і напевне будуть слугуватися ними ще не одне століття.
Друга частина книги «Детермінанти і регулярності», на мою думку найбільш вдало описує причини виникнення конфліктів, і майже в кожному розділі частини можна навести приклади з сьогодення. Так, наприклад сьомий розділ «Про простір» досить добре описує як відбувається співіснування країн між собою. Простір розглядається як середовище, театр та ставка зовнішньої політики. Середовищем вважається територія на якій знаходяться всі держави світу, і кожна територія з яких вважається непорушною. Проте коли інша держава в силу тих чи різних обставин, чи то кліматичних змін на планеті, які вже зараз впливають на людство, чи із за певних ідеологічних чи економічних причин перетинає кордон іншої держави, то на зміну середовищу приходить театр, який трактується як претензії однієї держави на території іншої. Яскравим прикладом цього в сьогоденних міжнародних відносинах можна назвати анексію Криму Росією, війну на Донбасі, чи конфлікт в Сирії.
Також є досить цікавим для мене розділ «Про кількість» та «Про ресурси», адже вони найкраще описують причини виникнення конфліктів в сучасному світі. В сучасному світі, населення якого складає 7.3 мільярди і з кожним днем це число збільшується кількість населення відіграє наразі одну з ключових причин виникнення конфліктів і часу до укладання миру. Вже зараз стає помітною міграція населення з таких країн як Китай чи Індія населення яких є найбільшими в світі, чи виникнення різного роду суперечок через певну територію між ними. І в недалекому майбутньому якщо кількість населення буде дедалі більшати, а території у зв’язку з різними обставинами, такими як зміна клімату, чи глобальне потепління, будуть зменшуватись, то нашу планету чекає все більше і більше воєн, і нажаль з залучення великої кількості учасників. Проте, на сьогоднішній день кількість населення також впливає і на ведення конфлікту між державами. Так, в цьому розділі є досить цікава цитата, яка добре описує кількість населення і його вплив на конфлікт, суть якої зводиться до того, що в конфлікті визначальну роль виконує не кількість, а якість. І в цьому можна провести цікаву паралель з Україно-Російським конфліктом, а саме в тому, що Україна, з її невеликим населення по відношенню до східного сусіда, стримає, хоч і з втратою певних територій, ту військову машину яку направляє до нас Росія.
Не менш важливим в сучасних міжнародних конфліктах є питання ресурсів. Сьогодні, в світі де, через 20-30 років країни вичерпають ресурси планети, такі як нафта, газ, корисні копалини, виникає все більше конфліктів саме через ресурси. Яскравим прикладом можна назвати, конфлікт, на щастя поки що лише дипломатичний, між Росією та Канадою за Арктику, де наразі знаходиться великі поклади нафти і газу. І вже зараз помітно як ці країни нарощують там свою військову присутність, щоб в разі необхідності силою відібрати чи захистити там корисні копалини.
В третій частині книги «Планетарна система в термоядерний вік» для мене були цікавими розділи тринадцятий та сімнадцятий. В одному досить цікаво розповідається про те, на чому побудована сучасна політика в світі, а саме на різного роду блоках і союзах. І цікавим тут для мене було питання долі національної територіальної держави, адже з входом певної країни в той чи інший блок чи союз, вона втрачає частку свого суверенітету. В загальному то, я вважаю що, ця часткова втрата суверенітету є кращим варіантом ніж повна втрата в результаті певної агресії з боку сусідніх держав. Адже з входом в блок чи союз держав, таких як НАТО чи ЄС з частковою втратою суверенітету, яка по великій мірі не впливає на дієздатність держави, країна отримує в рази кращий захист своєї території, ніж якби вона залишалась самостійною. І саме це добре описується в сімнадцятому розділі, а саме про країни які в міру різних обставин вибрали позицію нейтралітету і як це вплинуло на їхнє життя. Яскравим прикладом такої країни, нажаль є Україна, яка за час своєї незалежності сповідувала багатовекторний шлях розвитку і не приєднання до жодного військового блоку, що в результаті призвело до того що ми всі і так добре бачимо і відчуваємо!
Четверта частина книги «Суперечності дипломатико-стратегічної діяльності» загалом досить цікаво описуються методи за допомогою яких відбувається стримування агресора, а в разі виникнення конфлікту, знаходження шляхів вирішення конфлікту і якими методами агресора змушують до миру. Так, в двадцятом і двадцять першому розділах розповідається про найкращий, на мою думку, спосіб стримування агресора і недопущення конфлікту, а саме наявність зброї масового стримування\знищення. І тут же, яскравим прикладом цього є все Україна, яка на час проголошення незалежності мала 3 в світі запас ядерної зброї. І якби нас не роззброїли за Будапештським меморандумом, то я вважаю, що та ситуація яка на сьогодні є в нашій країні була б зовсім іншою. Так, можна довго дискутувати на тему, що нам би просто не дали б мати ядерну зброю чи те, що ми б не змогли тримати економічно весь тогочасний ядерний потенціал країни, але факт залишається фактом, мали б ми така такий важіль стримування, то б до нашої країни відносилися б зовсім інакше.
Український ПолітикБогдан Каминский
Изменилось ли человечество за столетие? Можно ли с уверенностью считать, что международные отношения ХХ века отличаются от международных отношений XXI века? И отличается ли война конца прошлого века от войны сегодня? Все это я постараюсь проанализировать на примере книги Арона Реймона «Мир и война между нациями», которая была написана во второй половине ХХ века, и узнать отличается ведения международной политики, в том числе и в вопросе войны и мира, тогда и сейчас.
В целом эта книга, «Мир и война между нациями» является одним из лучших источников для тех кто интересуется сущностью конфликта, а именно войной и миром, что вызывает войны и как они происходят, а также и международными отношениями в целом и поэтому утверждать что какой-либо определенный раздел мне понравился больше я не могу, ведь в каждой части книги я находил что-то для себя интересное. Однако, в причину того, что книга была написана более 50 лет назад, многое в ней не соответствует сегодняшнему ведению как и войны так и международных отношений, и поэтому я хочу рассказать о том, что по моему мнению, в этой книге лучше всего отражает международные конфликты и вопросы войны и мира сегодня.
И так, в первой части «Понятие и система» достаточно интересным для меня оказался первый и второй раздел, так как именно в нем достаточно основательно рассказывается как происходит ведения международных отношений между странами. И хотя человечество не стоит на месте и с каждым днем развивается, ведения международных отношений происходит почти так же, как и 40 и 50 лет назад, а именно, на трех «китах» дипломатии: силе, мощи и власти. Именно эти элементы как и в прошлом веке так и сейчас страны используют для ведения своих международных отношений и наверняка будут слугуватися ними еще не одно столетие.
Вторая часть книги «Детерминанты и регулярности», по моему мнению наиболее удачно описывает причины возникновения конфликтов, и почти в каждом разделе части можно привести примеры из настоящего. Так, например седьмой раздел «О пространстве» достаточно хорошо описывает как происходит сосуществования стран между собой. Пространство рассматривается как среда, театр и ставка внешней политики. Средой считается территория на которой находятся все государства мира, и каждая территория из которых считается незыблемой. Однако когда другое государство в силу тех или различных обстоятельств, то климатических изменений на планете, которые уже сейчас влияют на человечество, или из за определенных идеологических или экономических причин пересекает границу другого государства, то на смену среде приходит театр, трактуется как претензии одной государства на территории другого. Ярким примером этого в сегодняшних международных отношениях можно назвать аннексию Крыма Россией, войну на Донбассе, или конфликт в Сирии.
Также достаточно интересным для меня был раздел «О количестве» и «О ресурсы», ведь они лучше всего описывают причины возникновения конфликтов в современном мире. В современном мире, население которого составляет 7.3 миллиарда и с каждым днем это число увеличивается количество населения играет сейчас одну из ключевых причин возникновения конфликтов и времени до заключения мира. Уже сейчас становится заметной миграция населения из таких стран как Китай или Индия населения которых являются крупнейшими в мире, или возникновения разного рода споров через определенную территорию между ними. И в скором будущем если население будет все увеличиваться, а территории в связи с различными обстоятельствами, такими как изменение климата, или глобальное потепление, будут уменьшаться, то нашу планету ждет все больше и больше войн, и, к сожалению с привлечением большого количества участников. Однако, на сегодняшний день численность населения также влияет и на ведение конфликта между государствами. Так, в этом разделе есть довольно интересная цитата, которая хорошо описывает население и его влияние на конфликт, суть которой сводится к тому, что в конфликте определяющую роль играет не количество, а качество. И в этом можно провести интересную параллель с Украиной-Российского конфликта, а именно в том, что Украина, с ее небольшим населения по отношению к восточному соседу, сдержит, хотя и с потерей определенных территорий, то военную машину которую направляет к нам Россия.
Не менее важным в современных международных конфликтах вопрос ресурсов. Сегодня, в мире, где, через 20-30 лет страны исчерпают ресурсы планеты, такие как нефть, газ, полезные ископаемые, возникает все больше конфликтов именно из-за ресурсов. Ярким примером можно назвать, конфликт, к счастью пока только дипломатический, между Россией и Канадой за Арктику, где сейчас находится большие залежи нефти и газа. И уже сейчас заметно как эти страны наращивают там свое военное присутствие, чтобы в случае необходимости силой отобрать или защитить там полезные ископаемые.
В третьей части книги «Планетарная система в термоядерный век» для меня были интересными разделы тринадцатый и семнадцатый. В одном довольно интересно рассказывается о том, на чем построена современная политика в мире, а именно на разного рода блоках и союзах. И интересным здесь для меня был вопрос судьбы национальной территориальной государства, ведь с входом определенной страны в тот или иной блок или союз, она теряет часть своего суверенитета. В общем то, я считаю, что эта частичная потеря суверенитета является лучшим вариантом чем полная потеря в результате определенной агрессии со стороны соседних государств. Ведь с входом в блок или союз государств, таких как НАТО или ЕС с частичной потерей суверенитета, которая по большой степени не влияет на дееспособность государства, страна получает в разы лучшую защиту своей территории, чем если бы она оставалась самостоятельной. И именно это хорошо описывается в семнадцатом разделе, а именно о странах которые по мере различных обстоятельств выбрали позицию нейтралитета и как это повлияло на их жизнь. Ярким примером такой страны, к сожалению является Украина, которая за время своей независимости исповедовала многовекторный путь развития и не присоединение ни к одному военному блоке, в результате привело к тому мы все и так хорошо видим и чувствуем!
Четвертая часть книги «Противоречия дипломатика-стратегической деятельности» в целом довольно интересно описываются методы с помощью которых происходит сдерживание агрессора, а в случае возникновения конфликта, нахождение путей решения конфликта и какими методами агрессора заставляют мира. Так, в двадцатом и двадцать первом разделах рассказывается о лучшем, на мой взгляд, способ сдерживания агрессора и недопущение конфликта, а именно наличие оружия массового сдерживания\уничтожения. И тут же, ярким примером этого является все Украине, которая на момент провозглашения независимости имела 3 в мире запас ядерного оружия. И если бы нас не разоружили по Будапештскому меморандуму, то я считаю, что та ситуация которая сегодня есть в нашей стране была бы совсем другой. Так, можно долго дискутировать на тему, что нам бы просто не дали бы иметь ядерное оружие или то, что мы не смогли держать экономически весь тогдашний ядерный потенциал страны, но факт остается фактом, должны мы так такой рычаг сдерживания, то бы к нашей страны относились бы совсем иначе.
Украинский Политик
