Нація без національностіНация без национальности

Богдан Камінський

Читаючи книгу Реймона Арона «Мир і війна між націями» яка була написана в другій половині ХХ століття я знаходив багато паралелей з тим як ведуться міжнародні відносини тоді і зараз і як кожна країна позиціонує себе в світі. І що мені найбільше сподобалось це розділ Х «Нації і режими» адже там досить добре розповідається про роль нації в створенні і розвитку держави і як приклад такої держави можна назвати нашу країну, де після подій «Революції гідності» в нашій країні почалось формування дійсно української нації та української національної ідеї якої нам так не вистачало з часу незалежності.

І справді в сучасному інформаційному світі в якому поняття кордону з кожним днем втрачає своє першочергове поняття в зв’язку з тим що більшість країн приєднуються чи створюють колективні системи співіснування на кшталт ЄС, питання нації залишається досить важливим і в деякій мірі конфліктоутворюючим. Саме на нації, а точніше на її культурі, традиціях і звичаях будується політика як внутрішня так і зовнішня. І як показує практика, саме на несприйнятті культури країни розпочинають конфлікти. Яскравим прикладом можна назвати Україну, яка за час своєї незалежності так і не змогла повноцінно побудувати дійсно українську націю. А як було сказано ще класиками, «суспільство об’єднається лише перед спільним ворогом». Ця теза яскраво проявляється в сучасних українських реаліях, коли наше суспільство почало об’єднуватись під приводом агресії нашого східного сусіда. Сьогодні наша країна опинилася між двох різних за сприйняттям культур, західною і східною, і саме на несприйнятті один одного і виникли війна на сході України та анексія Криму.

Проте це несприйняття різних культур викликало і позитивні моменти в нашій державі, а саме те що ми нарешті визначились з тим «ХТО» ми, та «КУДИ» ми хочемо йти. І ці моменти спричинили бурхливе піднесення патріотичного духу в країні, та призвело до того що наше суспільство розпочало побудову дійсно української нації, в першу чергу на спільних на сьогодні елементах культури, адже культура є одним із головних чинників утворення нації.

Але як наголошує автор, на самих гаслах та ідеях націю не збудуєш, і я з ним цілком погоджуюсь, тому що, ми повинні чітко усвідомити що нам потрібно, що потрібно для країни і як цього досягти. Насамперед ми повинні усвідомити, що одного українського прапорця в автомобілі мало для побудови дійсно національного суспільства, потрібно змінюватись в першу чергу в собі, в своєму сприйнятті і ставленні до оточуючих, тільки тоді можна буде вважати нас повноцінними українцями.

Український ПолітикБогдан Каминский

Читая книгу Реймона Арона «Мир и война между нациями», которая была написана во второй половине ХХ века я находил много параллелей с тем как ведутся международные отношения тогда и сейчас и как каждая страна позиционирует себя в мире. И что мне больше всего понравилось это раздел Х «Нации и режимы» ведь там достаточно хорошо рассказывается о роли нации в создании и развитии государства и как пример такого государства можно назвать нашу страну, где после событий «Революции достоинства» в нашей стране началось формирование действительно украинского нации и украинской национальной идеи которой нам так не хватало со времени независимости.

И действительно в современном информационном мире в котором понятие границы с каждым днем теряет свое первостепенное понятие в связи с тем, что большинство стран присоединяются или создают коллективные системы сосуществования вроде ЕС, вопрос нации остается достаточно важным и в некоторой степени конфликтообразующим. Именно на нации, а точнее на ее культуре, традициях и обычаях строится политика внутренняя так и внешняя. И как показывает практика, именно на неприятии культуры страны начинают конфликты. Ярким примером можно назвать Украину, которая за время своей независимости так и не смогла полноценно построить действительно украинскую нацию. А как было сказано еще классиками, «общество объединится только перед общим врагом». Этот тезис ярко проявляется в современных украинских реалиях, когда наше общество начало объединяться под предлогом агрессии нашего восточного соседа. Сегодня наша страна оказалась между двух различных по восприятию культур, западной и восточной, и именно на неприятии друг друга и возникли война на востоке Украины и аннексия Крыма.

Однако это неприятие различных культур вызвало и положительные моменты в нашем государстве, а именно то, что мы наконец определились с тем «КТО» мы и «КУДА» мы хотим идти. И эти моменты вызвали бурный подъем патриотического духа в стране, и привело к тому наше общество начало построение действительно украинской нации, в первую очередь на общих сегодня элементах культуры, ведь культура является одним из главных факторов образования нации.

Но как отмечает автор, на самих лозунгах и идеях нацию не построишь, и я с ним полностью согласен, потому что, мы должны четко осознать, что нам нужно, что нужно для страны и как этого достичь. Прежде всего, мы должны осознать, что одного украинского флажка в автомобиле мало для построения действительно национального общества, нужно меняться в первую очередь в себе, в своем восприятии и отношении к окружающим, только тогда можно будет считать нас полноценными украинцами.

Украинский Политик

Автор

Олег Базалук

Oleg Bazaluk (February 5, 1968, Lozova, Kharkiv Region, Ukraine) is a Doctor of Philosophical Sciences, Professor, philosopher, political analyst and write. His research interests include interdisciplinary studies in the fields of neurobiology, cognitive psychology, neurophilosophy, and cosmology.