Вікторія Гузич для Українського Політика.
Саме під таким гаслом йде на вибори мера м. Києва Геннадій Корбан – не так давно «спечений» політик, який на скандальних виборах в Чернігові вже набув певної одіозності й отримав з уст президента звання «маршала гречки».
Персона Г. Корбана є настільки ж цікавою, як і суперечливою. Офіційна біографія описує його як бізнесмена, що створив себе сам, з винятковими талантами до вирішення конфліктів. У неофіційному ж бізнес-середовищі він має імідж висококласного рейдера, кращого в Україні. Будувати бізнес в 90-х в індустріальному Дніпропетровську було, вочевидь, не просто, та й зараз Корбанові, схоже, відведена роль займатися саме «брудними справами» в першу чергу своїх покровителів, а також на замовлення друзів (наприклад, братів Суркісів, які завдячують йому збереженням контролю над ФК «Динамо Київ»). Так чи інакше, його тісні зв’язки в різних галузях з групою «Приват» І. Коломойського юридично підтверджені і не є секретом, а останнім часом він розпочав кар’єру політика, працюючи в тісному тандемі з ще однією людиною Коломойського і своїм давнім бізнес-партнером – Борисом Філатовим. Їхнє політичне дітище – партія «УКРОП». Зареєстрована 25 вересня 2014 року, вона майже відразу розпочала активну маркетингову кампанію з просування й популяризації власного бренду не тільки в рідному Дніпропетровську, що говорить про солідну матеріальну й медійну базу (як покровителя Коломойського, так і з власних чималих статків і, зокрема, інформаційної агенції УНІАН, котрою керує Корбан). Згодом у бренда з’явилися, і стали досить упізнаваними, обличчя – все того ж тандему. Геннадій Корбан не посоромився влізти в брудну боротьбу в скандальних довиборах в Чернігові, так само як і не соромився відверто використовувати брудні технології. З цього він отримав в першу чергу іміджеві результати (на що, мабуть, власне і був розрахунок), а також конфронтацію з пропрезидентським блоком (спектакль, вочевидь, вдався, бо навіть судові перепетії були успішно «зам’яті»), в сухому ж залишку – 2 місце і 14,76% голосів на окрузі (проти 35,9% у переможця Березенка).
Трішки більше, ніж за місяць до місцевих виборів політрада УКРОП висунула кандидатуру Геннадія Корбана на посаду мера Києва і його сурове обличчя замайоріло на сотнях білбордів столиці. Схоже й тут йому дісталася «брудна робота», адже конкурувати в столиці завжди важче, тим більше в нинішній ситуації. Основну ставку партія, вочевидь, зробила на Б. Філатова як мера рідного Дніпропетровська, в політикумі якого принципово необхідно остаточно вкорінитися. Корбан же тим часом розпочне форсування київського політичного Олімпу. Думаю, в цій компанії стоять власне маркетингові цілі з просування бренду «УКРОП» (заявка про себе, підвищення впізнаваності, нагадування про присутність) та іміджеві для самої персони Г. Корбана. Соціологи не дають шансів на виграш цьому кандидатові, навряд чи йому вдасться навіть повторити результати свого чернігівського дебюту. Але саме на нього і його методи варто звернути увагу, адже враховуючи усе вищесказане, він та його політична сила мають значні амбіції і потрібні для їх реалізації можливості, щоб з часом опинитися в Парламенті.
Фаворитом же столичних перегонів є нинішній мер Віталій Кличко. Проте соціологи констатують значне просідання його рейтингу в порівнянні з минулорічним тріумфом – у липні він становив 25,8%.
Але цього має вистачити для впевненої перемоги над найближчим конкурентом Б. Березою (10,5%), тим більше, що вже з серпня розпочалася активна передвиборча робота. На боці Кличка владний ресурс і президентська підтримка, за що довелось заплатити злиттям (чи то поглиненням) з БПП, домовленості з Батьківщиною, Свободою і Самопоміччю про невисування ними сильних кандидатів на пост столичного мера, наявність злагодженої команди і підтримки в Київраді (в нинішній та, скоріш за все, і в майбутній). У своїй передвиборчій кампанії упевнений в собі Кличко постає на фоні реконструйованих площ та інфраструктурних об’єктів, бореться з корупціонерами найвищого рівня, його імпровізовані палатки-приймальні є практично в усіх людних місцях столиці, нагадуючи, що мер працює, мер дбає, прислуховується – класична стратегія кандидата, що прагне зостатись в своєму кріслі на ще один термін.
Як уже зазначалося, найбільшу конкуренцію Кличку може нав’язати Борислав Береза. Діючий народний депутат (до речі, обраний по мажоритарній системі в київській Троєщині), нова людина у владі, корінний киянин, талановитий (на межі з відвертим популізмом) оратор – ці якості імпонують значному сегменту столичного електорату. У своїй кампанії він не просто звертає увагу на нагальні проблеми міста, банально критикуючи владу, але й намагається пропонувати своє бачення щодо їх вирішення. Не вистачає йому хіба що дієвої команди, що допоможе в реалізації задуманого і приступить до роботи хоч завтра. Та й конфронтації з пропрезидентсько-УДАРівською майбутньою Київрадою йому не уникнути в результаті перемоги, а це матиме значний вплив на потенційну ефективність роботи.
Цікаво, що відчути себе мером ще раз вкотре хоче і Олександр Омельченко. Його позиції надто слабкі, щоб розглядати його як реального претендента на посаду, але ходять слухи, що саме Омельченка Кличко хотів би бачити своїм опонентом в другому турі. Підтвердженням цьому може стати неочікувано активна кампанія Омельченка і результат значно більший за минулорічний (5,15%).
Та по великому рахунку схоже і цього року Київ так і не отримає справжнього мера-господарника. Вочевидь, є величезна спокуса в цьому столичному мегаполісі, місті з особливим статусом, для політиканів різного сорту.
Парадоксальним є зазвичай низький рівень політичної активності киян на місцевих виборах, чого не скажеш про часи революційних подій. Так і виходить, що вибирати доводиться градоначальника-політика, а не найбільш ефективного менеджера-господарника. Та й вибір цей робить проста некваліфікована більшість киян, яка в значній мірі виявляється падкою до безкоштовних продовольчих наборів чи просто конвертів з грошима.
Виктория Гузыч для Украинского Политика.
Именно под таким лозунгом идет на выборы мэра г. Киева Геннадий Корбан – не так давно «испеченный» политик, который на скандальных выборах в Чернигове уже приобрел определенную одиозность и получил из уст президента звание «маршала гречки».
Личность Геннадия Корбана является столь же интересной, как и противоречивой. Официальная биография описывает его как бизнесмена с исключительными талантами к решению конфликтов, который создал себя сам. В неофициальной же бизнес-среде он имеет имидж высококлассного рейдера, лучшего в Украине. Строить бизнес в 90-х в индустриальном Днепропетровске было, очевидно, не просто, да и сейчас Корбану, похоже, отведена роль заниматься именно «грязными делами» в первую очередь своих покровителей, а также на заказ друзей (например, братьев Суркисов, которые обязаны ему сохранением контроля над ФК «Динамо Киев»). Так или иначе, его тесные связи в различных сферах с группой «Приват» И. Коломойского юридически подтверждены и не является секретом, а в последнее время он начал карьеру политика, работая в тесном тандеме с еще одним человеком Коломойского и своим давним бизнес-партнером – Борисом Филатовым. Их политическое детище – партия «УКРОП». Зарегистрирована 25 сентября 2014 года, она почти сразу начала активную маркетинговую кампанию по продвижению и популяризации собственного бренда не только в родном Днепропетровске, что говорит о солидной материальной и медийной базой (как покровителя Коломойского, так и из собственных немалых состояний и, в частности, информационного агентства УНИАН, которым руководит Корбан). Впоследствии у бренда появились и стали достаточно узнаваемыми, лица – все того же тандема. Г. Корбан не постеснялся влезть в грязную борьбу в скандальных довыборах в Чернигове, так же как и не стеснялся откровенно использовать грязные технологии. Из этого он получил в первую очередь имиджевые результаты (на что, по-видимому, собственно и был расчет), а также конфронтацию с пропрезидентским блоком (спектакль, очевидно, удался, потому что даже судебные перипетии были успешно «замяты»), в сухом же остатке – 2 место и 14,76% голосов на округе (против 35,9% у победителя Березенко).
Чуть больше, чем за месяц до местных выборов политсовет УКРОП выдвинул кандидатуру Г. Корбана на должность мэра Киева и его строгое лицо появилось на сотнях билбордов столицы. Похоже и здесь ему досталась «грязная работа», ведь конкурировать в столице всегда труднее, тем более в нынешней ситуации. Основную ставку партия, очевидно, сделала на Б. Филатова как мэра родного Днепропетровска, в политикуме которого принципиально необходимо окончательно укорениться. Корбан же тем временем начнет форсирования киевского политического Олимпа. Думаю, в этой компании стоят собственно маркетинговые цели по продвижению бренда «УКРОП» (заявка о себе, повышение узнаваемости, напоминание о присутствии) и имиджевые для самой персоны Г. Корбана.
Социологи не дают шансов на выигрыш этому кандидату, вряд ли ему удастся даже повторить результаты своего черниговского дебюта. Но именно на него и его методы следует обратить внимание, ведь учитывая все вышесказанное, он и его политическая сила имеют значительные амбиции и необходимые для их реализации возможности, чтобы со временем оказаться в парламенте.
Фаворитом же столичных гонки является нынешний мэр Виталий Кличко. Однако, социологи констатируют значительное проседание его рейтинга по сравнению с прошлогодним триумфом – в июле он составлял 25,8%.
Но этого должно хватить для уверенной победы над ближайшим конкурентом Б. Березой (10,5%), тем более, что с августа началась активная предвыборная работа. В арсенале Кличко властный ресурс и президентская поддержка, за что пришлось заплатить слиянием (или поглощением) с БПП, договоренности с Батькивщтной, Свободой и Самопомощью о невыдвижении ими сильных кандидатов на пост столичного мэра, наличие слаженной команды и поддержки в Киевсовете (в нынешнем и, скорее всего, и в будущем). В своей предвыборной кампании уверенный в себе Кличко выступает на фоне реконструированных площадей и инфраструктурных объектов, борется с коррупционерами высокого уровня, его импровизированные палатки-приемные находятся практически во всех людных местах столицы, напоминая, что мэр работает, мэр заботится, прислушивается – классическая стратегия кандидата, который стремится остаться в своем кресле еще на один срок.
Как уже отмечалось, наибольшую конкуренцию Кличко может навязать Борислав Береза. Действующий народный депутат (кстати, избранный по мажоритарной системе в киевской Троещине), новый человек во власти, коренной киевлянин, талантливый (на границе с откровенным популизмом) оратор – эти качества импонируют значительному сегменту столичного электората. В своей кампании он не просто обращает внимание на насущные проблемы города, банально критикуя власть, но и старается предлагать свое видение их решения. Такое впечатление, что не хватает ему лишь эффективной команды, которая готова начать работу по реализации задуманного уже хоть завтра. И конфронтации с пропрезидентско-УДАРовским будущем Киевсоветом ему не избежать в результате победы, а это будет иметь значительное влияние на потенциальную эффективность работы.
Интересно, что почувствовать себя мэром еще раз снова хочет и Александр Омельченко. Его позиции слишком слабы, чтобы рассматривать его как реального претендента на должность, но ходят слухи, что именно его Кличко хотел бы видеть своим оппонентом во втором туре. Подтверждением этому может стать неожиданно активная кампания Омельченко и результат значительно больше прошлогоднего (5,15%).
И по большому счету похоже и в этом году Киев так и не получит настоящего мэра-хозяйственника. Очевидно, есть огромный соблазн в этом столичном мегаполисе, городе с особым статусом, для политиканов разного сорта. Парадоксальным является обычно низкий уровень политической активности киевлян на местных выборах, чего не скажешь о временах революционных событий. Так и получается, что выбирать приходится градоначальника-политика, а не наиболее эффективного менеджера-хозяйственника. Да и выбор этот делает простое неквалифицированное большинство киевлян, которое в значительной степени поддается соблазну бесплатных продовольственных наборовов или просто конвертов с деньгами.
