Безкарність ПутінаБезнаказанность Путина

Адам Михник

22 марта 2014 — 00:30
Безкарність Путіна
RU UA PL ENG

Володимир Путін, аннексуючи Крим, повівся як «хрещений батько». Він оголосив Росії і світу: на цьому папері буде або ваша підпис, або ваші мізки. Ця політика виявилася ефективною, хоча невідомо, чи надовго.

У своєму зверненні Путін сказав те, що думає: що його режим абсолютно безкарний і він буде робити те, що забажає. Крим — це тільки перший крок у його мріях про могутність. Але, тим не менш, він не сказав усього.

Було багато брехні і маніпуляцій в кожному моменті його виступу, але брехня і маніпуляції — це складова розуміння світу для Путіна.

Поглиблений аналіз звернення — марна трата часу. Просто президент такої могутньої, а сьогодні ще й такої самотньої Росії, вступив у конфронтацію з рештою світу.

Він запрошує партнерів до переговорів, і в той же час заявляє, що вони діють «брутально, безвідповідально і непрофесійно». Є в ньому щось від «Бісів» Достоєвського, — він створює світ, якого не існує і ніколи не існувало.

Що спільного між Косово, де переслідували албанців, з жителями Криму, яких ніхто ніколи не переслідував? Що має значити презирливе визначення української влади як «фашистів і антісемітів»? Кримські татари не повірять у ці казки про фашистів, що правлять в Україні, бо пам’ятають масову, жорстоку і вбивчу депортацію сталінським НКВС.

Путін апелює до історії Росії, яка була дискримінована світом протягом останніх трьох сторіч Дійсно, важко собі уявити собі більш хворобливу дискримінацію, ніж ця, з часів Катерини II, царя Миколи «Палкіна» або Йосипа Сталіна, визволителя народів, великого мовознавця.

Путін також лякає росіян і українців, що «ми і ви, росіяни та українц , можемо в найближчому майбутньому повністю втратити Крим». Не уточнює, проте, хто — можливо знову поляки і литовці — точить зуби на завоювання Севастополя.

Путін заявив, що «ми не могли залишити в біді» жителів Криму. Його слова викликають сумну посмішку — це цитата Леоніда Брежнєва, коли він у серпні 1968 року аргументував інтервенцію в Чехословаччину.

«Ми хочемо, — говорив Путін, — щоб Україна була сильною, суверенною, самостійною державою». Це слова Сталіна про Польщу в 1945 році. Не буду цитувати слова Гітлера часів аншлюсу Чехословаччини, тим більше, що це вже зробили мої друзі, російські демократи.

Історія зробила повне коло.

Це справжній кінець історії — історії мрій про світ, яким би правили демократичні цінності та ринкова економіка. Якщо демократичний світ не зрозуміє, що зараз вже немає місця для традиційної віри в дипломатичні компроміси, що потрібно знайти достатньо жорстку відповідь, аби утримати імперську і бандитську політику Росії, події розвиватимуться за сценарієм, про який сьогодні страшно подумати. Бандитизм можна зупинити тільки силою.

Я з гордістю думаю про державну політику Польщі і позиції польського суспільства. Розсудливість і рішучість польської політики робить нам велику честь. Але ми повинні розуміти, що зараз є свідками заходу кращого 25-річчя в польській історії останніх чотирьохсот років. Почався час тектонічних потрясінь. Потрібно цінувати те, чого ми досягли, і навчитися оберігати це.

Як би там не було, ми знаємо, що «хрещений батько» погано закінчив. Нічого доброго не передбачається і для його російського плагіатора.

Джерело: Gazeta Wyborcza.

Переклад: MediaPort™

Iлюстрація: Антон Семенов

http://www.mediaport.ua/bezkarnist-putinaАдам Михник

22 марта 2014 — 00:30
Безнаказанность Путина

Владимир Путин, аннексируя Крым, повёл себя как «крёстный отец». Он объявил России и миру: на этой бумаге будет либо ваша подпись, либо ваши мозги. Эта политика оказалась эффективной, хотя неизвестно, надолго ли.

В своём обращении Путин сказал то, что думает: что его режим абсолютно безнаказан и он будет делать то, что пожелает. Крым — это только первый шаг в его мечтах о могуществе. Но, тем не менее, он не сказал всего.

Было много лжи и манипуляций в каждом моменте его выступления, но ложь и манипуляции — это составляющая понимания мира для Путина.

Углублённый анализ обращения — пустая трата времени. Просто президент такой могущественной, а сегодня ещё и такой одинокой России, вступил в конфронтацию с остальным миром.

Он приглашает партнёров на переговоры и в то же время заявляет, что они поступают «брутально, безответственно и непрофессионально». Есть в нём что-то из «Бесов» Достоевского — он создаёт мир, который не существует и никогда не существовал.

Что общего между Косово, где преследовали албанцев, с жителями Крыма, которых никто никогда не преследовал? Что должно значить презрительное определение украинских властей как «фашистов и антисемитов»? Крымские татары не поверят в эти сказки о фашистах, правящих в Украине, потому что помнят массовую, жестокую и убийственную депортацию сталинским НКВД.

Путин апеллирует к истории России, которая была дискриминирована миром в течение последних трёх столетий. Действительно, трудно себе представить себе более болезненную дискриминацию, чем эта, со времён Екатерины II, царя Николая «Палкина» или Иосифа Сталина, освободителя народов, великого языковеда.

Путин также пугает россиян и украинцев, что «мы и вы, россияне и украинцы, можем в ближайшем будущем полностью потерять Крым». Не уточняет, однако, кто — может быть, снова поляки и литовцы — точит зубы на завоевание Севастополя.

Путин заявил, что «мы не могли оставить в беде» жителей Крыма. Его слова вызывают грустную усмешку — это цитата Леонида Брежнева, когда он в августе 1968 года аргументировал интервенцию в Чехословакию.

«Мы хотим, — говорил Путин, — чтобы Украина была сильным, суверенным, самостоятельным государством». Это слова Сталина о Польше в 1945 году. Не буду цитировать слова Гитлера времён аншлюса Чехословакии, тем более что это уже сделали мои друзья, российские демократы.

История совершила полный круг.

Это настоящий конец истории — истории мечтаний о мире, которым бы правили демократические ценности и рыночная экономика. Если демократический мир не поймёт, что сейчас уже нет места для традиционной веры в дипломатические компромиссы, что нужно найти ответ достаточно жёсткий, чтобы удержать имперскую и бандитскую политику России, события будут развиваться по сценарию, о котором сегодня страшно подумать. Бандитизм можно остановить только силой.

Я с гордостью думаю о государственной политике Польши и позиции польской общественности. Рассудительность и решимость польской политики делает нам большую честь. Но мы должны понимать, что сейчас являемся свидетелями заката лучшего 25-летия в польской истории последних четырёхсот лет. Началось время тектонических потрясений. Нужно ценить то, чего мы достигли, и научиться оберегать это.

Как бы там ни было, мы знаем, что «крёстный отец» плохо кончил. Ничего хорошего не предвидится и для его российского плагиатора.

Источник: Gazeta Wyborcza.

Перевод: MediaPort™

Иллюстрация: Антон Семёнов

Источник: http://www.mediaport.ua/beznakazannost-putina

Автор

Олег Базалук

Oleg Bazaluk (February 5, 1968, Lozova, Kharkiv Region, Ukraine) is a Doctor of Philosophical Sciences, Professor, philosopher, political analyst and write. His research interests include interdisciplinary studies in the fields of neurobiology, cognitive psychology, neurophilosophy, and cosmology.